Зміст 

  Вступ………………………………………………………………….……………3

1. Основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності……………………4
2. Органи регулювання зовнішньоекономічною діяльністю, їх види і компетенція…………………………………………………………………….7

  Висновки…………………………………………………………………………12

  Список  літератури……………………………………………………………….13 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ 

  Кожна країна самостійно формує систему та структуру державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності на її території, метою якого є: захист власних економічних інтересів  та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; розвиток усіх видів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всіх напрямів використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідація монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

  Держава та її органи не мають права безпосередньо  втручатися в зовнішньоекономічну  діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно з чинним законодавством. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  

1. Основи  регулювання зовнішньоекономічної діяльності

 

  Об'єктивними  підставами регулювання зовнішньоекономічної діяльності є ймовірність виникнення суперечностей між інтересами суб'єктів ЗЕД (зокрема, щодо отримання максимального прибутку) та публічними інтересами і пов'язана з цим потреба забезпечення балансу цих інтересів за допомогою правових засобів.

      Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинно забезпечити:

• захист економічних інтересів України і законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
• створення однакових можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності з ціллю розвитку всіх видів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, використання доходів і здійснення інвестицій;
• розвиток конкуренції і ліквідацію монополізму.

       Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється виходячи з наступних цілей:

• забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України;
• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
• створення найбільш сприятливих умов для введення економіки України в систему міжнародного поділу праці.

       Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється:

• Україною як державою в лиці її органів в межах їх компетенції;
• недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами, торгівельними палатами і ін.), які діють на основі своїх установчих документів;
• самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі відповідних угод, які заключаються між ними.

  Таким чином, залежно від суб'єкта регулювання  слід розрізняти державне та недержавне регулювання ЗЕД.

       Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється за допомогою:

• законів України;
• передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;
• економічних методів оперативного регулювання (валютних, фінансово-кредитних операцій та ін.) в рамках законів України;
• рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються згідно їх установчих документів в рамках законів України;
• договорів, які заключаються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і не суперечать законам України.

  Перелік засобів регулювання ЗЕД є  вичерпним. Забороняється регулювання  ЗЕД прямо не передбаченими законом  актами державних і не державних органів.

  Крім  того, у ст. 7 Закону також визначаються правові режими, що застосовуються до іноземних суб’єктів господарської  діяльності. Це, зокрема, національний режим, режим найбільшого сприяння та спеціальний.

  Національний  режим означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають  обсяг прав та обов’язків не менший, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн, які входять разом з Україною до економічних союзів.

  Режим найбільшого сприяння означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій  та пільг щодо мита, податків та зборів, якими користується та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої держави, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мито, податки, збори та пільги щодо них установлюються в рамках спеціального режиму, визначеного нижче. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі.

  І насамкінець, спеціальний режим  застосовується до територій спеціальних  економічних зон, а також до територій  митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого  спеціального режиму згідно з міжнародними договорами з участю України відповідно до чинного законодавства.

  У Законі розкривається зміст державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Насамперед у ст. 8 Закону зазначається, що Україна самостійно формує систему та структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території. Це регулювання має забезпечувати: захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій; заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

  Важливо звернути увагу на те, що держава  та її органи не мають права безпосередньо  втручатися в зовнішньоекономічну  діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання  здійснюється згідно з законами України.

2. Органи  державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності

  Забезпечення  будь-якої діяльності в будь-якій сфері  здійснюється через систему відповідних  органів. Не є винятком у цьому  плані і зовнішньоекономічна  діяльність. Закон України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» визначає систему державних  органів, які покликані здійснювати  функції державного регулювання  у зазначеній сфері. До таких органів  належать законодавчий орган — Верховна Рада України, а також ряд органів  виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України та ін.

  Найвищим  органом, що здійснює державне регулювання  зовнішньоекономічної діяльності, є  Верховна Рада України. До її компетенції належать:

• ухвалення, зміна та скасування законів, що стосуються зовнішньоекономічної діяльності;
• затвердження головних напрямів зовнішньоекономічної політики України;
• розгляд, затвердження та зміна структури органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;
• укладання міжнародних договорів України відповідно до законів України про міжнародні договори України та приведення чинного законодавства України у відповідність до правил, установлених цими договорами;
• встановлення спеціальних режимів зовнішньоекономічної діяльності на території України;
• затвердження списків товарів, експорт та імпорт яких підлягає ліцензуванню або забороняється.

  Що  стосується Кабінету Міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади у нашій державі, то він:

• вживає  заходів щодо здійснення зовнішньоекономічної політики України відповідно до законів  України;

• здійснює  координацію діяльності міністерств, державних комітетів та відомств України з регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

• координує роботу торговельних представництв  України в іноземних державах;

• приймає нормативні акти управління з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України;

• проводить переговори й укладає міжурядові договори України з питань зовнішньоекономічної діяльності у випадках, передбачених законами України про міжнародні договори України, забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності всіма державними органами управління, підпорядкованими Кабінету Міністрів України, та залучає до їх виконання інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на договірних засадах;

• відповідно  до своєї компетенції, визначеної законами України, вносить на розгляд Верховної  Ради України пропозиції про систему  міністерств, державних комітетів  і відомств — органів оперативного державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, повноваження яких не можуть бути вищими за повноваження Кабінету Міністрів України, які вона має  згідно з законами України;

• забезпечує  складання платіжного балансу, зведеного  валютного плану України;

• здійснює  заходи щодо забезпечення раціонального  використання коштів Державного валютного фонду України.

  Важлива роль відводиться Національному банку України, який:

  - здійснює зберігання і використання золотовалютного резерву нашої держави та інших державних коштовностей, які забезпечують платоспроможність України.

  - представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших держав, міжнародними банками та іншими фінансово-кредитними установами та укладає відповідні міжбанківські угоди.

  - регулює курс національної валюти України щодо грошових одиниць інших держав;

  - здійснює облік і розрахунки щодо наданих і одержаних державних кредитів і позик, провадить операції з централізованими валютними ресурсами, які виділяються з Державного валютного фонду України у його розпорядження;

  - виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду України та іншого державного майна України.

  Також здійснює інші функції відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. та інших законів України.

  Національний  банк України може делегувати виконання  покладених на нього функцій іншому банку для зовнішньоекономічної діяльності України.

   Міністерство зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі України:

• забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координує їхню діяльність;
• здійснює контроль за дотриманням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності законів України і умов міжнародних договорів України;
• здійснює міри нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, регістрацію окремих видів контрактів і інші функції.

  Суттєвого значення як органу державного регулювання  зовнішньоекономічної діяльності набуває  діяльність Міністерства економіки України та з питань європейської інтеграції. Воно забезпечує проведення єдиної зовнішньоекономічної політики при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності виходу на зовнішній ринок, координацію їх зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі відповідно до міжнародних договорів України. На нього покладено контроль за додержанням всіма суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинних законів України й умов міжнародних договорів України і виконання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і реєстрацію учасників зовнішньоекономічної діяльності, реєстрацію окремих видів контрактів згідно з цим Законом. Зазначене міністерство проводить антидемпінгові, антисубсидиційні та спеціальні розслідування у порядку, визначеному законами України, виконує інші функції відповідно до законів України і Положення про Міністерство економіки України.