Оптимізація валютно-курсової політики в Україні

    Падучак Л.Б.,студентка групи ОА-21

    БДФЕУ,м.Чернівці 

    Оптимізація валютно-курсової політики в Україні.

    Сучасні процеси валютного курсоутворення відіграють важливу роль у поглибленні  міжнародного поділу праці та в інтернаціоналізації  світового господарства. Валютний курс – найважливіший інструмент регулювання міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації і водночас один із основних комплексних індикаторів макроекономічної стабільності країни. Тому оптимальне регулювання валютного курсу є першочерговим  завданням для економічної політики держави.

    Україна є експортоорієнтованою й імпортозалежною  країною, тому питання валютно-курсової політики НБУ та її впливу на конкурентоспроможність вітчизняних підприємств на зовнішніх  ринках є досить важливими й актуальними.

      Валютно-курсова політика реалізується у вигляді державного регулювання валютного курсу і спрямовується на стабілізацію курсових коливань, а також підвищення або зниження валютного курсу у відповідності до її цілей та задач.

    Валютно-курсова  політика є складовою частиною грошово-кредитної політики і на практиці називають монетарною політикою. Її цілями є економічне зростання, стабільність національної валюти, низький рівень безробіття, збалансований платіжний баланс, низький рівень інфляції. Основним органом валютного регулювання та контролю в Україні є Національний банк України, функцією якого є забезпечення стабільності національної грошової одиниці. НБУ через регулювання кількості грошей в обігу, обсяг кредитів, рівень відсоткових ставок, валютного курсу повинен забезпечувати умови для нормального функціонування економіки.

    Валютно-курсова  політика має на меті дії, спрямовані на стан валютного ринку та вартість національної валюти, які забезпечують цілі монетарної, а відповідно й економічної політики держави.

    В 2010 р., після річного спаду економіка України перейшла у фазу зростання, а монетарна стабілізація забезпечує фінансову стабілізацію в Україні вцілому. Серед головних позитивних монетарних тенденцій, які формують основу для подальшого збалансованого розвитку економічної та фінансової систем України, можна виділити такі: посилення стабілізуючого впливу заходів НБУ та уряду; стабілізація внутрішньої і зовнішньої вартості національної грошової одиниці; зміцнення банківської системи; відновлення довіри вкладників до банківської системи та національної валюти; формування умов для розширеного фінансування економічної діяльності;

    У 2009-2010 рр. уряд України активно сприяв стабілізації ситуації у фінансовій сфері України.

    Зокрема лише у минулому році на підтримку і зміцнення фінансової системи було спрямовано 1,5 млрд дол. США. Підтриманню рівноваги монетарної сфери також сприяла діяльність НБУ, який протягом 2010 р.:

    - постійно проводив мобілізаційні операції, загальний обсяг яких становив 248,1 млрд грн. Тож за результатами 2010 р. середньоденний рівень вільної ліквідності зріс до 19,4 млрд грн, тоді як у 2009 р. він становив 7,5 млрд грн;

    - здійснював операції з двостороннього котирування державних облігацій України та їх продажу, під час яких банкам було продано державних облігацій на суму 9,2 млрд грн та придбано – на суму 4,3 млрд грн [5];

    - посилив вимоги щодо формування банками обов’язкових резервів у частині перерахування їх повного обсягу на окремий рахунок у Національному банку України.

    Таким чином, НБУ постійно балансував між потребою стимулювання економічного відновлення та необхідністю збереження стабільності у фінансовій сфері, абсорбуючи відносно надлишкові кошти з банківської системи. Заходи щодо посилення банківського нагляду, стабілізації рівня ліквідності за допомогою механізму рефінансування і надання допомоги деяким банкам, що знаходилися в стресовій ситуації, дозволили стабілізувати ситуацію в банківській системі. Зокрема, було збільшено капітал банків на 18,5%; збільшено резерви з 122 млрд грн до 147 млрд грн; банківські збитки зменшились з 38,4 млрд грн у 2009 р. до 13,02 млрд грн; покращилася їх строкова структура; зменшився рівень боргового навантаження – за 2010 р. заборгованості банків зменшився з 30,8 млрд дол. США до 28,1 млрд дол. США) [7]. Таким чином, стабілізація банківської системи у посткризовий період значною мірою була досягнута коштом більш консервативної кредитної стратегії банків в умовах жорстких регулятивних вимог з боку НБУ, підвищеної схильності до мінімізації ризиків, орієнтації на інвестування в цінні папери замість розширення кредитування, орієнтація на погашення власних боргів.

    Тим часом, характерним недоліком політики НБУ є відсутність упереджувальних дій та певне запізнювання необхідних заходів у відповідь на кризові виклики.

    У 2010 р. відбулося уповільнення темпів споживчої інфляції – приріст  цін у минулому році становив 9,1 % порівняно з 12,3 % у 2009 р., а показник інфляції у грудні (0,8 %) був найнижчим  за всю історію статистичних спостережень з 1991 р.

    За  офіційними даними, у 2011 р. продовжилася тенденція до зниження інфляційного тиску. Проте, незважаючи на дані офіційної статистики щодо гальмування споживчої інфляції, інфляційні очікування залишаються на вкрай

високому рівні – 14,1 % у 2011 р. [6].

    Утримувався практично незмінним валютний курс як вимір зовнішньої вартості вітчизняної валюти – за 2010 р. обмінний курс гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку зміцнився на 0,38 % – до 7,9617 грн/дол. США, за І квартал 2011 р. ревальваційний тренд продовжився – підвищення становило 0,3 % до 7,96 грн/дол. США [ 8].

    Валютна стабільність обумовлена:

    - стабільним функціонуванням валютного ринку – у 2010 р. загальне сальдо валютних інтервенцій НБУ сформувалося додатним та перевищило 1,3 млрд дол. США, за І квартал 2011 р. – 497 млн дол. США;

    - позитивними тенденціями у стані платіжного балансу – за підсумками 2010 р. позитивне сальдо платіжного балансу склало 5,0 млрд дол. США, а саме: обсяги надходжень іноземної валюти від нерезидентів збільшилися на 20,1 % порівняно з попереднім роком; чистий приплив іноземної валюти на рахунки резидентів з-за кордону сягнув 10,6 млрд дол. США порівняно з її чистим відпливом у 2009 р. (4,2 млрд дол. США). При цьому резиденти менш активно використовували власну іноземну валюту ;

    - розширенням міжбанківського валютного ринку – обсяг операцій збільшився порівняно з 2009 р. на 13,1 %.

    Валютна стабільність в умовах все ще високого рівня доларизації вітчизняної  економіки та її значної імпортозалежності, традиційного ціноутворення на товари довготривалого користування й нерухомість в «умовних одиницях» позитивно впливала на перебіг економічних і фінансових процесів та виступала вагомим фактором загальної фінансової стабілізації України у 2010 р.

    Щодо  відновлення довіри вкладників до банківської системи та національної валюти, то було досягнуто таких успіхів, а саме: закріпилася тенденція до збільшення обсягів коштів на депозитних рахунках як населення, так і юридичних осіб, загальний обсяг депозитів за 2010 р. зріс на 26,3 %; зменшився розрахунковий показник доларизації економіки до 29,1 %; зміцнилася довіра іноземних інвесторів до НБУ.

    Матеріальною  основою зміцнення довіри до дій  НБУ та національної валюти стало нарощування міжнародних резервів НБУ до 34,5 млрд дол. (36,48 млрд дол. США на 01.04.2011 р.) завдяки позитивним тенденціям відновлення припливу іноземних інвестицій в Україну, отриманню коштів МВФ, стабілізації валютного ринку, зменшення обсягів валютного кредитування банками [4].

       Тому наразі динаміка офіційного валютного курсу гривні до долара США відображує зміни її середньозважених котирувань на міжбанківському валютному ринку (з можливим відхиленням 2 %). Останні залежать від співвідношення між попитом та пропозицією іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку.

    Проте криза банківської системи, що призвела до розбалансованості валютного ринку, негативне сальдо торговельного балансу, високі темпи інфляції вказують на те, що дотепер залишається нерозв’язаною проблема проведення ефективної валютно-курсової політики і визначення оптимального рівня валютного курсу.

    Проблема  полягає в тому, що наші внутрішні ціни зростають вищими темпами, ніж знижується курс гривні. Цей феномен пояснюється макроекономічними причинами: недостатньою лібералізацією ринку, обмеженою конкурентоспроможністю, монополізмом, прив'язкою до традиційних ринків тощо [8].

    Значно  привабливішою у перспективі  з погляду монетарного регулятора є ревальвація, здатна трохи здешевити газ і стримати інфляцію.

    Основним  інструментом ревальвації обмінного курсу гривні повинна виступати зміна цільової спрямованості інтервенцій НБУ на валютному ринку. Необхідно відмовитися від політики стрімкого нарощування міжнародних валютних резервів, що веде до девальвації обмінного курсу. Інтервенції повинні направлятися на згладжування короткострокових коливань попиту та пропозиції відносно іноземної валюти. Позитивно вплине розбудова механізмів рефінансування комерційних банків з боку національного банку України; зниження процентних ставок та концентрація зусиль на забезпечення потреб суб’єктів господарювання у фінансових ресурсах; рівні умови забезпечення симетричності інформації; створення можливостей для населення, малого та середнього бізнесу погашати кредити в іноземній валюті з використанням гривні; використання золотовалютних резервів НБУ у період найбільшого дисбалансу між попитом та пропозицією на валютному ринку; впровадження виробництва імпортозаміщуючих товарів та розвиток національного виробництва для зменшення залежності країни від експорту на зовнішні ринки.

    Таким чином, підвищення вартості національної валюти забезпечуватиме комплексний  розвиток національного виробництва  та сприятиме збалансованості внутрішнього ринку, створить передумови для виходу держави з валютної кризи, а також забезпечити стабільність зовнішньої купівельної спроможності національних грошей, яка виражається в підтримці стабільного валютного курсу національної грошової одиниці держави. А чітка стратегія співпраці НБУ з урядом дозволить стабілізувати не тільки валютний ринок, але й зменшити рівень інфляції у країні. 

Список  використаної літератури:

1. Береславська О.І. Валютний курс і зовнішня торгівля: теоретичний та емпіричний аспекти взаємозв’язку / О.І. Береславська // Фінанси України. – 2009. - №3. – С. 66-76
2. Белінська Я.В. Проблеми валютно-курсової стабільності в Україні / Я.В. Белінська // Актуальні проблеми економіки. – 2009. №8. – С. 200-208
3. Довгань О.В Фундаментальні фактори коливання валютного курсу в Україні / О.В. Довгань // Наукові праці. – 2008. - №86. – С. 51-56
4. Холод Б.І. Грошово-кредитна політика/Б.І.Холод// Збір Європейський вектор економічного розвитку.- 2010. -№ 2 (9).
5. Річний звіт Національного банку України за 2010 рік / офіційний сайт Національного банку України [електронний ресурс]: режим доступу http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=77106
6. Національний банк України. Ділові очікування підприємств України. ІV квартал 2010 року. – С. 3.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/Publication/research/Pub0410.pdf
7. Національний банк України. Монетарний огляд за 2009-2011 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/ Publication/econom.htm
8. Науменкова С. Формування нової фінансової архітектури: основні питання та можливі виклики для України / С. Науменкова // Вісник Національного банку України. – 2010. – №1. – С. 8–13.
9. Кораблін С. Валютний курс гривні: деякі ефекти та обмеження /С. Кораблін // Економіка України. – 2010. – №4. – С. 76–87. 
10. Дзюблюк О. Особливості реалізації валютної політики в Україні в умовах світової фінансової кризи / О. Дзюблюк // Банківська справа. – 2010.  №10. – С. 55–64