Обґрунтування та реалізація управлінських рішень

              ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

Обґрунтування та реалізація управлінських рішень

     Рішення – це неминучий предмет інтеграції й предмет вибору, коли з багатьох можливостей вибирається одна, яка дозволяє отримати найбільшої ефективності.[1]

     Управлінське рішення – це творчий процес, у якому певним чином поєднуються математичний підхід, логіка, психологія, емоції,воля, мотивація, інтереси і функціональні обов’язки особи, яка приймає рішення. Особа, яка приймає рішення повинна приймати тільки ті рішення, що знаходяться в рамках її повноважень і відповідно до наявних у неї ресурсів. Якщо питання вимагає додаткового узгодження з вищестоящими організаціями чи упирається у виділення додаткових ресурсів, управлінське рішення по ньому приймати передчасно. [1]

    Управлінське рішення як процес, що складається з трьох стадій:підготовки, прийняття і реалізації рішення.

     Розробка управлінського рішення пов’язана з великим обсягом необхідної інформації, її аналізом, на основі якого ставиться мета і розглядаються найкращі варіанти (альтернативи) її досягнення.

    У загальному випадку управлінське рішення характеризують наступні ознаки:

-         можливість вибору єдиної дії з множини альтернатив (якщо

-         немає альтернатив, то немає і вибору, а виходить, і немає рішення);

-         наявність мети – безцільний вибір не вважається рішенням;

-         необхідність вольового акту ОПР при виборі рішення, оскільки

-         особа, яка приймає рішення формує рішення через боротьбу думок і мотивів. [1]

    Для  вибору  альтернативного  варіанту  управлінського  рішення, що

забезпечить  стабільний  розвиток  суб’єкта  господарювання,  необхідно

проаналізувати  усі  можливі  варіанти  вибору. [2]

    Прийняття рішень – складова частина будь-якої управлінської

діяльності, що представляє собою формування послідовності дій для досягнення певної мети на основі перетворення деякої інформації про вихідну ситуацію в обставинах, що були складені. [1]

    Необхідність прийняття управлінського рішення виникає при зовнішньому або внутрішньому впливі, який викликає відхилення від заданого режиму функціонування системи. Тому важливою умовою прийняття обґрунтованого рішення є аналіз ситуації, який вимагає збору і обробки інформації. На цьому етапі вивчається організація зовнішнього і внутрішнього середовища. Аналізуються стан справ, зрівнюють реальні значення контрольованих параметрів із запланованими, що дозволяє виявити проблеми, які вимагають вирішення.[3]

    Існують різні підходи до вирішення проблем через прийняття рішення.  них можна визначити два основних підходи.

    Перший підхід: побудова комплексних методик обґрунтування рішень, що поєднують у собі застосування взаємодоповнюючих методів структуризації, характеризації й оптимізації.

   Структуризація (структурування) – визначає місце і роль об’єкта управління у вирішенні завдань більш високого рангу (завдання підприємства в завданнях об’єднання, завдання певного структурного підрозділу у загальному завданні підприємства, тощо) і виділяє основні елементи, установлює стосунки між ними.

    Процедури структуризації дозволяють представити структуру розв’язуваного завдання у вигляді, зручному для наступного аналізу з метою досягнення бажаного результату.

    Характеризація як метод, повинна описувати певну систему характеристик, що кількісно та якісно розкривають структуру проблеми, що розв’язується.

    Оптимізація допускає вибір найкращого варіанту рішення при даних конкретних умовах.

    Застосування цих трьох методів дає можливість знижувати невизначеність у процесі обґрунтування рішення і підвищує ефективність діяльності ОПР.

    Другий підхід полягає у поєднанні формальних і неформальних методів обґрунтування рішень, допускає широке використання експертних оцінок і людино-машинних процедур підготовки прийняття рішень. Включення керівника в процес вироблення рішення на всіх його етапах є обов’язковим. Такий підхід дає можливість сконцентрувати неформальне мислення ОПР на найбільш критичних аспектах проблемної ситуації, у якій приймається рішення, а також на пропонованих альтернативах рішення виниклої проблеми. При цьому виявляються і стають більш ясними сховані припущення, мотиви поведінки, аргументи, що логічно включаються в моделі всього процесу. [1]

Етапи прийняття рішення:

-         Визначення критеріїв вибору. Особі, яка приймає рішення перед розглядом вирішення проблеми необхідно визначити показники, по яким буде проводитися їх порівняння і вибір найкращого варіанта. Ці показники стають критеріями вибору .

-         Розробка альтернативних рішень. Бажано визначити всі альтернативні шляхи вирішення проблеми. Тільки в цьому випадку рішення може бути оптимальним. Але на практиці не можна володіти такою кількістю знань і часу для того, щоб сформулювати і оцінити кожну альтернативу.На практиці виникають ситуації, при яких проблема не зустрічалась раніше і невідомі можливі альтернативи. В таких випадках рекомендується колективне обговорення і генерування ідей.

-         Вибір альтернативи. Розробив можливі варіанти вирішення проблеми їх необхідно оцінити, тобто порівняти переваги і недоліки, а також об'єктивно проаналізувати можливі результати. Для співставленім варіантів рішення необхідно використовувати порівняльні критерії. При виборі альтернативи важливо враховувати фактор ризику. Врахування фактору ризику призводить до перегляду найкращого рішення, яке забезпечує досягнення бажаного результату із найбільш високим ступенем вірогідності.

-         Узгодження оптимального рішення. Керівник у багатьох випадках затверджує і несе відповідальність за рішення, які не розробляв. Спеціалісти, які готували рішення, не приймають участі в його реалізації. Виконавці у свою чергу не приймають участь в підготовці і обговоренні рішень. У підсумку в процесах прийняття рішень суттєву роль відіграє стадія узгодження. Найкращим способом узгодження рішення є залучення працівників до процесу його прийняття, але цей спосіб не можна абсолютизувати.

-         Управління виконанням. Для успішної реалізації рішення необхідно визначити комплекс робіт і ресурсів, розподілити їх за виконавцями і за строками.. Керівник повинен слідкувати за тим, як виконується рішення, а у випадках необхідності надавати допомогу підлеглим і вносити окремі корективи.

-         Контроль і оцінка результатів. На етапі контролю проводиться оцінка результатів рішення, яке має часовий характер. У зв'язку з цим основна задача контролю - своєчасно визначити якісне виконання рішення і на підставі цього скоригувати його або прийняти нове.

    Прийняття правильного рішення - дуже складна проблема і не завжди точно можна оцінити його результати, тому що існує великий часовий розрив між процесами прийняття і реалізації рішень. [3]

Ефективне прийняття рішення потребує перевірки результатів реалізації рішення, щоб переконатися в досягненні бажаного результату. Якщо бажаних результатів не отримано, то може бути необхідно повторити весь процес заново. Якщо аналіз ситуації виявить помилку у виконанні, помилку у розрахунках або неправильне вихідне припущення, то в цьому випадку можливо швидко виправити становище.

    Управлінські рішення залежать від визначених вимог, що забезпечують виконання поставлених завдань. До найважливіших вимог відносяться: наукова обґрунтованість, повноважність, директивність, гнучкість, точність, своєчасність, ефективність, економічність.

-         Наукова обґрунтованість. Рішення повинне формулювати об'єктивні закономірності розвитку об'єкта і системи його управління.Кожне рішення необхідно приймати на основі достовірної інформації щодо управлінського об'єкта і навколишнього середовища.

-         Повноважність. Управлінське рішення повинне прийматися відповідним органом чи особою, що має право приймати дане рішення.

-         Директивність означає регламентовану націленість рішення.

-         Точність. Управлінське рішення повинне бути точним, щоб було краще виконавцям засвоїти його характер.

-         Своєчасність. Несвоєчасно прийняте рішення не тільки недостатньо ефективне, але й шкідливе.

Ефективність прийнятого рішення полягає в тому, щоб забезпечити досягнення намічених у рішенні цілей при оптимальних витратах усіх видів ресурсів (природних, трудових, матеріальних, фінансових).[4]

Список використаних джерел

1.      Обгрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків : навч. посіб. / Л.І. Донець, О.В.Шепеленко, С.М. Баранцева та ін.; За ред. Л.І. Донець.

2.      Обгрунтування управлінських рішень в умовах неповної визначеності в системі менеджменту підприємства— 2008. — 222 с.

3.      Менеджмент: навч. посіб./ Рульєв В.А. Гуткевич С.О.

4.      Менеджмент: навч. посіб./ Л.І. Скібіцька