Обґрунтування державних цільових програм економічними ресурсами

Реферат

з дисципліни “Національна економіка”

на тему:

“Обґрунтування державних цільових програм економічними ресурсами”

Київ – 2011

Зміст

      Вступ

      Характеристика процесу розроблення та обґрунтування державних цільових програм

      Обґрунтування державних цільових програм економічними ресурсами

      Висновок

      Література

Вступ

              Державні цільові програми поділяються на загальнодержавні програми, які спрямовуються на розв’язання проблем розвитку держави або значної кількості її регіонів, мають довгостроковий період виконання та виконуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, та інші програми,  метою яких є розв’язання окремих проблем розвитку економіки і суспільства, проблеми розвитку окремих галузей економіки та адміністративно – територіальних одиниць, що потребують державної підтримки.

              При цьому ініціаторами розроблення державної цільової програми можуть бути Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Національний банк, Національна академія наук, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська ті Севастопольська міські держадміністрації.

Характеристика процесу розроблення та обґрунтування державних цільових програм

Ініціювання розроблення цільових програм здійснюється на таких підставах:

-                                                   ­Наявність проблеми якої неможливо розв’язати засобами територіального чи галузевого управління та яка потребує державної підтримки координації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

-                                                   Відповідність мети програми пріоритетних напрямам державної політики, визначеним у законах України, указах Президента України, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, а також у міжнародних договорах;

-                                                   Необхідність забезпечення міжгалузевих і міжрегіональних зв’язків;

-                                                   Наявність реальних можливостей для забезпечення виконання програми: фінансових ресурсів – коштів державного, місцевих бюджетів та інших джерел, матеріально – технічних і трудових ресурсів.

Назва програми повинна бути лаконічна, відображати мету програми і містити слова “загальнодержавна” чи “державна”, “пільгова”, а також “економічна”, “наукова”, “науково – технічна”, “соціальна”, “національно – культурна”, “екологічна”, “оборонна”, “правоохоронна” або “регіональна” тощо, відповідно до спрямування програми.

Ініціатор розроблення програми готує проект концепції програми, який містить такі розділи:

1.      Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма;

2.      Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом;

3.      Мета програми;

4.      Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів;

5.      Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання програми;

6.      Очікувані результати виконання програми, визначення її ефективності;

7.      Оцінка фінансових, матеріально – технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми;

У розділі “Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма” чітко формулюється проблема, обґрунтовується її значимість і відповідність пріоритетам державної політики, порівнюються основні прогнозні показники її розв'язання з відповідними показниками іноземних держав і вітчизняними офіційними статистичними даними, узятими, як правило, за період не менш як 3 – 5 років до початку розроблення проекту програми, а у разі їх відсутності – даними наукових досліджень, бухгалтерського обліку тощо.

У розділі “Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв'язання програмним методом” подається аналіз причин виникнення проблеми, обґрунтовується неможливість ї розв'язання в рамках Державної програми економічного і соціального розвитку, програм розвитку галузей економіки або регіонів, раніше прийнятих програм, а також визначаються основні заходи для розв'язання проблеми.

Обґрунтування здійснюється з урахуванням кожної з підстав, визначених вище.

У розділі “ Мета програми” чітко і стисло виражається мета програми з урахуванням напрямками соціально – економічного та тенденцій науково – технічного розвитку держави.

У розділі “ Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів” проводиться аналіз можливих варіантів розв'язання проблеми з визначенням переваг і недоліків таких варіантів, наводяться приклади розв'язання подібних проблем в інших країнах.

У розділі “Шляхи і способи розв'язання проблеми, строк виконання програми” визначають оптимальний варіант розв'язання проблеми, строки виконання проблеми, виконання її завдань і заходів.

У розділі “Очікувані результати виконання програми, визначення її ефективності” визначаються показники, зокрема економічні, соціальні, екологічні, яких передбачається досягти в результаті виконання програми, та приводиться їх оцінка з урахуванням офіційних статистичних показників найближчого від початку виконання програми звітного року.

У розділі “Оцінка фінансових, матеріально – технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми” дається оцінка фінансових, матеріально – технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми.

Обґрунтування державних цільових програм економічними ресурсами

Під час оцінки обсягу фінансових ресурсів в обов’язковому порядку враховуються прогнозні показники зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків та фінансування на наступні три роки, затверджені в установленому порядку.

Оцінка матеріально – технічних і трудових ресурсів приводиться на підставі основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступні три роки, які подаються разом з проектом Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, інших прогнозних документів, затверджених в установленому порядку.

Ініціатор приводить громадське обговорення проекту концепції програми в частині обґрунтування економічних ресурсів за результатами якого готує пропозицію, що враховується під час доопрацювання проекту.

Під час погодження проекту концепції програми та матеріально – технічних та трудових ресурсів на її реалізацію враховуються:

      Пріоритетність програми;

      Інноваційна спрямованість;

      Обґрунтованість, комплексність та екологічна безпека програмних заходів, строку їх здійснення;

      Наявність реальних можливостей фінансування програми за рахунок коштів державного бюджету;

      Співвідношення фінансування програми за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел;

      Соціально – економічна ефективність програми, очікувані кінцеві результати виконання програми та її вплив на соціально – економічний та культурний розвиток України;

Обґрунтування державної цільової програми економічними ресурсами закріплюється висновками Мінфіну, Мінпраці, МОН, Мін природи, НАЕР, Держінвестицій та інших заінтересованих органів виконавчої влади для погодженням і складанням узагальненого висновку Мінекономіки.

Після отримання узагальненого висновку Мінекономіки, ініціатор доопрацьовує проект концепції з урахуванням зауважень і повторно надсилає його до Мінекономіки для погодження.

Прийняття рішень для розробки проекту програми визначення державного замовники на строку її розроблення.

Погоджений проект концепцій разом із узагальненими висновком Мінекономіки, інформацією про громадське обговорення подається ініціатором на розгляд Кабінету Міністрів України.

Висновок

У раці схвалення концепцій програми Кабінет Міністрів України приймає рішення про розроблення проекту програми, визначає одного або кількох державних замовників, строк розроблення проекту програми та його подання на розгляд Кабінету Міністрів України для координації та контролю за використання економічних ресурсів. За наявності більше ніж одного державного замовника визначається державний замовник – координатор.

Державними замовниками програми виступають центральні органи виконавчої влади, Національна академія наук, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

Державний замовник призначає керівника програми, яким можуть бути керівники, заступники керівників центральних органів виконавчої влади, Національної академії наук, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.

Література

1.      Закон України «Про державні цільові програми»  від 18.03.2004 № 1621 – ГУ

2.      Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок розроблення та виконання державних цільових програм» від 31.01.2007 №106

3.      Єщенко П.С., Палкін Ю.І., Сучасна економіки// К.: Вища школа, 2005 р. – 225с.

4.      Жаліло Я.І. Економічна стратегія держави у нестабільних економічних системах. – К.:НІСД 2004

5.      Мочерний С. До концепції соціально – економічного розвитку України// Економіка України. – 2005 - №5 – С.44 – 55

6.      Національна економіка. Підручник / ред.. П.В. Круш. – К.: Каравела, 2008 – 416с.