Інвестування

     Сучасне суспільство важко уявити без такого економіко-правового явища, як інвестування. Збезпечення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залишається питанням стратегічної значимості, від реалізації якого залежать соціально-економічна динаміка, ефективність залучення у світовий поділ праці, можливість модернізації на цій основі національної економіки тощо.

     Однією  з найгостріших проблем активізації інвестиційної діяльності в Україні є нестача інвестиційних ресурсів. Відсутність цілеспрямованої державної інвестиційної політики робить економічні перетворення недостатньо ефективними. У зв'язку з цим питанням побудови нового механізму державного регулювання інвестиційної діяльності є на сьогодні досить актуальним.

     Характеризуючи сучасний стан інвестицій в Україні, можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. Статистичні дані за останні роки свідчать, що намітився спад прямих іноземних інвестицій в економіку нашої держави. Частка прямих іноземних інвестицій у загальному обсязі інвестицій, спрямованих у вітчизняну економіку, є надзвичайно низькою. Чистий приріст прямих іноземних інвестицій в Україну в січні-вересні 2010 р. склав 2,5 млрд. дол. США, що на 14,3% менше цього показника за аналогічний період 2009 р. За даними Державного комітету статистики України за дев'ять місяців 2010 р. іноземні інвестори (США, Кіпр, Великобританія, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Польща) вклали в економіку України 3,4 млрд. дол. США прямих інвестицій (на 14,3% менше показника за 9 місяців 2009 р.), але одночасно вилучили 0,628 млрд. дол. США (на 25,7% менше).

     Необхідно  зазначити, що відповідно до  чинного законодавства України, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції а інші цінні папери;
• рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування);
• майнові права інтелектуальної власності;
• права користування землею, водою, ресурсами, спорудами, обладнанням;

 інші цінності.

     Термін «інвестиції» у науковій літературі має декілька визначень. Найбільш загальним і розповсюдженим серед них є розуміння інвестиції як використання грошей з метою отримання доходу або нарощування капіталу.

     Відповідно, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій фізичних, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність проявляється у формі інвестування, що здійснюється:

• громадянами, спілками й товариствами, недержавними підприємствами;
• державними юридичними особами за рахунок власних і запозичених коштів;
• зарубіжними фізичними, юридичними особами та державами.

     Отже, інвестуванням є різновид господарської  діяльності або окрема дія  чи комплекс взаємопов'язаних  дій, а також надання інвестиційних  та пов'язаних з ними додаткових послуг роздрібному інвестору. Ця суспільно корисна діяльність забезпечує досягнення певного соціально-економічного ефекту (створення нових суб'єктів господарювання чи нових об'єктів господарсько-виробничого, культурного, соціального та іншого призначення, збільшення майнової бази, запровадження новітніх технологій, випуск принципово нової продукції тощо).

     Слід  зазначити, що в економічно  розвинених країнах світу 30-40% інвестицій здійснюється самою державою. За рахунок держави фінансуються інвестиції в галузі виробничої, соціальної інфраструктури тощо.

     На  сьогодні зарубіжні підприємці  позитивно оцінюють економічний  розвиток України, однак вважають, що говорити про поліпшення  інвестиційного клімату поки  що зарано. Так як головною  передумовою його покращення є правові гарантії, прозоре законодавство, стан якого на сьогодні потребує вдосконалення.

     Також  у державі не сформовані єдині  умови для всіх без винятку  суб'єктів господарювання, що й  призаодить до створення небезпечної  ситуації, за якої має перспективу лише той капітал, який, з одного боку, зрощений з державною бюрократією, а з іншого – функціонує «в орбіті» олігархічних інтересів.

     Сучасна  інвестиційна політика в Україні має досить суперечливий та непослідовний характер, бо не завжди враховується специфіка економіки держави, що розвивається. З урахуванням особливостей сучасного етапу виходу української економіки зі стадії рецесії потрібно розробити модель державної інвестиційної політики, яка б передбачала активну участь держави в інвестиційному процесі та дозволяла б забезпечити умови для стійкого економічного зростання шляхом реалізації і розвитку внутрішнього інвестиційного потенціалу економіки. Інвестиційна політика повинна бути спрямована на усунення перешкод та запровадження стимулів для інвестування, захисту прав інвесторів. Основними напрямами інвестиційної політики в Україні повинні бути:

послідовне зниження регуляторного тиску на інвесторів та відсутність диверсифікованих джерел інвестицій, нерівномірність їх розподілу між регіонами;

зростання динаміки інвестування не лише в галузі зі швидким  обігом капіталу, але й у високотехнологічні або стратегічно важливі для  держави сфери: сільське господарство, розвиток науки тощо.

     Одним  із найважливіших факторів, що  впливає на покращення інвестиційного  клімату в державі, є правове  регулювання.

     На  сьогодні базовими законодавчими  актами, що регулюють правовідносини  у сфері інвестицій, є закони України «Про інвестицйну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про захист іноземних інвестицій в Україні».

     Отже, незважаючи на пожвавлення інвестиційної  діяльності в національній економіці,  держава, на жаль, недостатньо  стимулює розвиток інвестиціного клімату.Підготовку та реалізацію заходів щодо поліпшення інвестиційного клімату і залучення іноземних інвестицій потрібно здійснювати у визначеній послідовності, тобто за такими етапами:

1. дослідження інвестиційного потенціалу України;
2. вибір пріоритетних галузей та технологій;
3. розробка способів залучення інвестицій;
4. реалізація розробленої політики та контроль за її виконанням.

     Одним з головних передумов успішної інвестиційної діяльності є низький рівень інфляції та передбачуваність рівня цін в економіці. Для цього необхідні, по-перше, контроль за доходами та видатками бюджету, а по-друге, розв'язання проблем боргового тягаря. Також доцільно було б розробити механізм переливу фінансових ресурсів з галузей, де вони є у відносному надлишку, у галузі, де є потреба в капіталі.

     Поряд з тим, важливого значення набувають програми реструктуризації банківської системи, оскільки капітал українських банків становить приблизно 10 % від ВВП. Приплив інвестиційних капіталів через банківський сектор може позитивно вплинути на зростання і розвиток української економіки за рахунок присутності іноземних банків на вітчизняному ринку. Але НБУ має проводити зважену політику з метою підвищення рівня надійності банківської системи України. НБУ необхідно спростити правила залучення інвестицій в Україну, які передбачають відкриття місцевих рахунків в українських банках та використання українських посередників.

     Слід також запровадити просту і зрозумілу систему оподаткування, яка б передбачала формалізований, а не індивідуальний (з урахуванням бізнес-інтересів) характер стягнення податків. Важливе місце відводиться створенню технологічних парків, що передбачає державну фінансову підтримку, цільові субсидії та податкові пільги для іноземного капіталу.

     Підвищення конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості

економіки повинно стати стратегічним завданням. Стан виробничих фондів незадовільний, і Україна стоїть на порозі техногенної катастрофи. Її інфраструктурні галузі настільки застаріли, що ігнорувати цей факт більше неможливо. Подібні активи не можуть бути надійною базою конкурентної боротьби та інвестиційної привабливості. Слід ураховувати й те, що інвестиції в їх оновлення не вигідні приватному капіталу. З численних невирішених питань у першу чергу слід вибрати лише кілька ключових напрямів, які будуть здатні генерувати реальне піднесення всіх інших сфер економіки. За даними Державного комітету статистики України, у І кварталі 2008 року обсяги інвестицій в основний капітал зросли проти відповідного періоду минулого року на 10,4 % і склали 34,1 млрд. грн. Найбільше збільшення інвестиційної активності зафіксовано у сфері наземного транспорту (179 %), оптової торгівлі (158 %), торгівлі автомобілями (153 %) та будівництві (144 %).

     Разом із тим, у сферах водного й автомобільного транспорту, пошти та зв'язку і деяких інших інвестиційна активність сповільнилася. Основними джерелами капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій (63 % від загального обсягу), а також кредити банків та інші позики (14,5 %). За рахунок коштів державного та місцевих бюджетів освоєно 1 млрд. 818 млн. грн., що складає 4,7 %.

     Досить позитивним моментом є те, що необхідність поліпшення інвестиційного клімату усвідомлюється і урядом, і Президентом України. Це одне з пріоритетних завдань економічної політики держави, про що свідчать затвердження концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008—2011 роки і створення Ради інвесторів при Кабінеті Міністрів України, до складу якого входять представники провідних компаній.

     Отже, проблема вдосконалення інвестиційної політики доволі складна і багатогранна та потребує грунтовного аналізу правового середовищата вдосконалення державного управління.