Нормування оборотних коштів

 

Тема 8: Нормування оборотних коштів 

1. Сутність і методи нормування оборотних коштів.
2. Нормування оборотних коштів у виробничих запасах.
3. Нормування оборотних коштів в незавершеному виробництві.
4. Нормування оборотних коштів в готовій продукції і витратах майбутніх періодів.
5. Сукупний норматив оборотних коштів по підприємству.

 
 

1. Сутність і методи нормування оборотних коштів.

 

      Визначення  потреби в оборотному капіталі є  основною частиною фінансового планування оскільки нестача оборотних коштів призводить до порушення процесу виробництва, а їх надлишок до заморожування частини оборотного капіталу у формі товарно-матеріальних цінностей.

      Для забезпечення безперервності (безперебійності) процесу виробництва необхідно  мати планову величину оборотних  коштів.

      Планова величина оборотних коштів встановлюється за допомогою нормування. В зв'язку з цим всі оборотні кошти підприємства діляться на дві групи:

• нормовані;
• ненормовані.

      Нормовані оборотні кошти  є основою раціонального використання господарських засобів. Нормування полягає в розробці обґрунтованих норм і нормативів витрачання оборотних коштів, необхідних для створення постійних мінімальних запасів, достатніх для безперебійної роботи підприємства. Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей розрахованих в днях запасу або інших одиницях. Нормативи оборотних коштів – це сума оборотних коштів, що виділяється для забезпечення запланованої роботи підприємства.

      Необхідно розрізняти:

• сукупний норматив – загальна сума нормованих оборотних коштів по підприємству за звітний період;
• одиничний норматив – це розмір засобів за окремими статтями нормованих оборотних коштів за той же період.

      При плануванні оптимальної потреби  в оборотних коштах визначаються грошові кошти, які будуть авансовані для створення виробничих запасів, заділів НЗВ і накопичення готової продукції на складі. Для цього використовуються три методи:

• аналітичний метод;
• коефіцієнтний метод;
• метод прямого розрахунку.

      Підприємство  може застосовувати один з методів, орієнтуючись на свій досвід роботи і розміри підприємства, обсяг виробничої програми, характер господарських зв'язків, організацію обліку і кваліфікацію економістів. Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовуються на тих підприємствах, які функціонують більше року, сформували виробничу програму і організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини планової частини оборотних коштів.

      Аналітичний метод передбачає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі їх середньо фактичних залишків з врахуванням зростання обсягу виробництва. Щоб усунути недоліки минулих періодів в організації руху оборотних коштів потрібно проаналізувати фактичні залишки виробничих запасів з метою виявлення непотрібних, зайвих, неліквідних і всі стадії НЗВ для виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу, вивчити причини накопичення готової продукції на складі і визначити дійсну потребу в оборотних коштах. При цьому необхідно врахувати всі конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році. Даний метод застосовується на підприємствах, де засоби, вкладені в матеріальні цінності і витрати, займають значну питому вагу в загальній сумі оборотних коштів.

      Коефіцієнтний метод. При цьому методі витрати і запаси підрозділяються на ті, що залежать від зміни обсягів виробництва (сировина, матеріали, витрати на НЗВ, готова продукція на складі) і ті, які не залежать від зміни об'ємів виробництва (запчастини, МБП, витрати майбутніх періодів).

      У першому випадку потреба в  оборотних коштах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання обсягів виробництва продукції в майбутньому році. По другій групі, що не має пропорційної залежності від зростання обсягу виробництва, потреба планується на рівні їх середньо фактичних залишків за ряд років.

      Метод прямого рахунку  передбачає обґрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з врахуванням всіх змін в рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Даний метод достатньо трудомісткий, але дозволяє найточніше розрахувати потребу підприємства в оборотних коштах. Даний метод використовується при організації нового підприємства і періодичному уточненні потреби в оборотних коштах діючих підприємств. 
 

2. Нормування оборотних  коштів у виробничих  запасах. 

      Нормування  оборотних коштів у виробничих запасах (баланс підприємства форма 1, № 2 розділ активу, рядок 100 – 140 плюс розділ № 3 Активу).

      Головне значення даних оборотних коштів полягає в обслуговуванні грошовими ресурсами планомірного утворення мінімально необхідних запасів, що забезпечують безперебійне постачання всіх підрозділів підприємства матеріальними цінностями.

      Підготовчі  заходи для розрахунку нормативу виробничих запасів:

1. Розробка раціональних норм витрат сировини, основних і допоміжних матеріалів на  одиницю продукції.
2. Перевірка річних термінів постачань матеріальних ресурсів, їх ув'язка з запасами, з постачанням, з транзитними і монтажними нормами постачань, що діють.

   Монтажна  норма – це розмір замовлення, менше якого підприємству-постачальникові не вигідно поставляти (виготовляти) даний вид матеріальних цінностей.

   Транзитна норма – це мінімальна норма перевезення товару.

3. Вивчення можливості заміни сировини і матеріалів дешевшими замінниками, не погіршуючи якість виробу і не змінюючи технологію виробництва.

      Початковими даними для здійснення даного заходу є:

• кошториси витрат;
• договори постачань;
• фактична витрата матеріальних ресурсів;
• техніко-технологічні плани виробництва;
• визначення форми постачання і розміру монтажних і транзитних норм за окремими видами постачань.

      Розрахунок  норми оборотних  коштів у виробничих запасах.

Норматив  оборотних коштів у виробничих запасах  визначається помноженням середньодобового споживання матеріалів на норму їхнього запасу в днях.

      де:

      Н_ВЗ – норматив виробничих запасів;

      Z_ВЗ – норма виробничих запасів;

      Р_од – одноденна витрата матеріалів;

      Р_м – витрата матеріалів на одну одиницю продукції;

      Q_пл – плановий обсяг продукції;

      Т_пл – плановий час виготовлення продукції.

      Норма оборотних коштів у виробничих запасах  складається з часу:

      а) перебування виробничих запасів  в дорозі (транспортні запаси);

      б) часу для підготовки матеріалів до виробництва (технологічний або підготовчий запас);

      в) часу на приймання, розвантаження, сортування і складування;

      г) часу перебування матеріалів у вигляді  поточного запасу;

      д) часу перебування матеріалів у вигляді  страхового запасу.

      Норма транспортного запасу – це запас, що складається з часу пробігу вантажу, з якого віднімається час пробігу платіжних документів, час на підготовку документів, здачу їх в банк, час на оформлення документів в банку і час на акцепт (згода покупця на оплату рахунку). 

      

 

      Якщо  на підприємстві відбувається передоплата, то сума (t₁ + t₂ + t₃ + t₄) = 0. Оскільки однакові матеріали можуть поступати від різних постачальників і з різними часовими інтервалами постачань, то в цьому випадку обчислюватиметься середньозважений транспортний запас: 

      

      де:

      Рn_i – обсяг постачань i – го постачальника;

      Zmp_i – норма транспортного запасу по i – му постачальникові;

      Р_заг – загальний обсяг постачань.

      Крім  того транспортні запаси можуть бути визначені за фактичними даними за попередній період за умови, що постачальники залишаться колишніми.

      Підготовчий запас – це запас часу, необхідний на постачання матеріалів для виробництва. 

      

 

      де:

      tк  _– час комплектації лабораторних аналізів і сушку матеріалів;

      tм  _– час на монтаж і збірку матеріалів.

      Якщо  матеріали, що поступають, подаються  у виробництво без всякої підготовки, то в цьому випадку дана норма  не планується.

      Час на приймання, розвантаження і складування  виробничих запасів визначається на основі хронометражу цих робіт. При механізації цих робіт норма зазвичай не перевищує двох днів.

      Поточний  запас – це постійний запас матеріалів, повністю підготовлених до запуску у виробництво і призначений для безперебійної роботи підприємства. Даний запас визначається зазвичай з періодичності постачання, яке передбачене в договорах; розраховується або за фактичними значеннями, або за наступною формулою: 

      

      де:

      t_i – інтервал між постачальниками;

      Рn_i – об'єм постачань i – го постачальника.

      Розмір  останнього постачання не враховується. Страховий (гарантійний) запас створюється  на випадок непередбачених відхилень  в постачанні (зриви постачань  в часі, надходження неякісних  матеріалів і так далі). 

      

 
 

3. Нормування оборотних коштів в незавершеному виробництві.

      У грошовому вимірі НЗВ складається зі всіх витрат підприємства на утворення необхідних заділів, деталей, вузлів і напівфабрикатів на всіх стадіях виробничого циклу.

      Склад нормативу оборотних коштів в  НЗВ залежить від наступних чинників:

• обсягу і складу продукції, що виробляється;

• тривалості виробничого циклу;

• собівартості  продукції;

• характеру наростання витрат.

      Обсяг виробництва безпосередньо впливає  на НЗВ через величину середньоденних витрат на товарну продукцію. Чим більше обсяг виробництва, тим більше споживається оборотних коштів для покриття витрат з НЗВ. Тривалість виробничого циклу визначається часом від першої технологічної операції до повного виготовлення виробу.

      Якщо  у виробництві постійно обробляється значна кількість виробів з різною тривалістю їх виготовлення, то всі вироби необхідно об'єднати в групи і розрахувати тривалість виробничого циклу по кожній групі, а потім на їх основі обчислити середньозважений виробничий цикл по підприємству. Ступінь наростання витрат означає те, що в процесі виробництва витрати на одиницю продукції збільшуються від одноразових витрат до кінцевої собівартості продукції.