Інформаційне забезпечення аналізу грошових потоків

1. Інформаційне забезпечення аналізу грошових потоків

Основною передумовою  ефективної господарської діяльності підприємства є правильна організація  і управління фінансовими процесами. Щоб отримати повну уяву про ці процеси необхідно враховувати всі рухи грошових потоків між підприємством і його господарським середовищем по їх видах, величині, часу, а також залишки на початок і кінець або на певний момент періоду, який досліджується.

Раніше сказане вимагає  підвищення якості бухгалтерської та аналітичної інформації, на основі якої приймаються оперативні, тактичні та стратегічні рішення у сфері управління виробничою і фінансовою діяльністю підприємства. Своєчасне прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо ефективного використання та управління рухом грошових потоків є однією з важливих передумов успішної діяльності підприємства.

Під інформацією розуміють:

1)повідомлення про  якусь подію, чиюсь діяльність  та ін.;

2)відомості про навколишній  світ, процеси, які в ньому відбуваються, про події, ситуації, чиюсь діяльність, що їх сприймають людина і живі організми, машини та інші системи.

У таблиці 1.2.1 наведено основні  види інформації для інформаційного забезпечення аналізу грошових потоків.

Табл. 1.2.1

Види інформації

Управління грошовими  коштами та їх рухом не може бути ефективним без достатнього інформаційного забезпечення.

Одним з найважливішим  завданням аналізу грошових потоків  є обґрунтування рівня достатності (недостатності) формування обсягу грошової маси загалом по підприємству, за видами діяльності, за структурними підрозділами і визначення необхідної кількості параметрів, що дають об’єктивну, точну і своєчасну характеристику напрямків надходження і витрат коштів, обсягів, складу, структури, об’єктивних і суб’єктивних, зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на зміну грошових потоків.

Дослідження збалансованості  вхідного та вихідного грошових потоків  за обсягом і у часі дозволяє не тільки визначити сукупність різноманітних факторів, що впливають на формування грошових потоків, але й оцінити оптимальність їх обсягів з метою підвищення ефективності використання грошових коштів в фінансово-господарській діяльності суб’єкта господарювання. Крім того, аналіз грошових коштів дозволяє визначити сальдо грошового потоку в результаті поточної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

У міжнародній практиці аналізу грошових потоків підприємств, в основі якої лежить дотримання вимог  Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), зокрема МСФЗ 7 «Звіти про рух грошових коштів», прийнято виділяти грошові потоки по трьох видах діяльності:

- поточної (виробничо-комерційної);

- інвестиційної;

- фінансової.

Інформаційне забезпечення економічного аналізу руху грошових потоків формується, передусім, за даними бухгалтерського обліку та фінансової звітності, зокрема показників «Звіту про рух грошових коштів» (форма 3). Даний звіт тісно пов’язаний зі «Звітом про фінансові результати» (форма2), в якому наводиться інформація про доходи і витрати діяльності підприємства, але немає даних про джерела надходження і напрями вибуття грошових коштів у результаті цієї діяльності. Причиною є те, що Звіт про фінансові результати складається за принципом нарахування і відповідності доходів і витрат, які відображаються в обліку та звітності в момент їх виникнення незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Відповідно до рекомендацій МСФЗ 7 «Звіти про рух грошових коштів», а також національних стандартів при проведення аналітичних процедур розрахунку показників, у процесі складання й аналізу Звіту про рух грошових коштів рекомендується використовувати прямий і непрямий методи.

Прямий метод – припускає  ідентифікацію всіх проводок, які  пов’язані з дебетом грошових рахунків (приток грошових коштів) і кредитом грошових рахунків (відтік грошових коштів). Послідовний перегляд всіх проводок забезпечує також групування надходжень від найважливіших видів діяльності і вимагає коригування кожної статті Звіту. Грошові надходження від реалізації продукції зменшують на суми, витрачені у зв’язку з придбанням запасів, поточними витратами тощо.

Непрямий метод – ґрунтується  на ідентифікації і обліку операцій не фінансового характеру, тобто  які безпосередньо не стосуються рахунків грошових коштів, і послідовному коригуванні чистого прибитку на результати подібних операцій.