Моделювання економічного розвитку країни в умовах глобалізації світової економіки

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет 
 

Кафедра економічної кібернетики 
 
 

ЗВІТ

з предмету:

«Математичні моделі трансформаційної  економіки»

на тему:

«Моделювання економічного розвитку країни в умовах глобалізації світової економіки» 
 
 
 
 
 

План 
 

1. Поняття глобалізації та особливості виникнення.

2. Сутність процесу глобалізації.

3. Глобальні проблеми: причини виникнення та шляхи вирішення

4. Позитивні та негативні сторони глобалізації.

5. Вплив процесу глобалізації на Україну.

Висновок 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття глобалізації та особливості виникнення. 

Глобалізація - це процеси всесвітньої економічної, політичної та культурної інтеграції. Основною рушійною силою і одночасно наслідком процесів глобалізації є міграція у масштабах всієї планети капіталу (особливо фінансового), уніфікація законодавства, економічних і технологічних процесів. 
Це об'єктивний процес, який має системний характер. Але глобалізація стосується, на наш погляд, більшою мірою економічних процесів. Саме про це свідчать вільна торгівля, вільний рух капіталів, зниження податків і прибутків підприємства, спрощення переміщення галузей промисловості між різними державами для зменшення витрат.

Кінець  минулого сторіччя супроводжувався  глобальними трансформаціями в  політичній, економічній, науково-технічній  сферах. Глобалізація і породжувані  нею процеси піддають випробуванню на міцність і адаптивність, традиційні моделі поведінки, спосіб життя і способи бачення світу, а також цінності, орієнтації, забобони всіх верств населення Міжнародна економіка поєднує два поняття: по-перше, поняття світового господарства та, по-друге, поняття міжнародних економічних 
відносин.  
Економічна наука вважає, що у майбутньому світове господарство буде єдиним організмом, який функціонуватиме на ринковій основі й характеризуватиметься високим рівнем інновативності, швидкими змінами у формах поєднання чинників виробництва, відсутністю панування умов праці над безпосереднім виробником, новим трудовим стилем.

У книзі  Клєбанової  «Математичні моделі трансформаційної економіки» 2004 року випуску було так  зване  попередження про те що надходить  криза. А саме там були такі слова  «На думку багатьох вчених Заходу, капіталізм в найближчому десятилітті ввійде в стан глибокої кризи, який зруйнує і систему світових фінансових ринків, що склалася, і систему глобальних торгових зв’язків. В результаті цієї кризи світова економіка за різними оцінками повинна втратити не менше 1 трильйона доларів США. Підтвердженням цьому являється цілий ряд фінансових криз, що переживає світова економічна система в останні роки»

Перша подібна криза була в 1873 році, коли відбулось падіння Віденської фондової біржі. Друга криза світового  господарства, що ввійшла в історію як велика депресія, почалась в 1929 році з втрати фондовим ринком США 40% своєї вартості. В результаті цих криз кардинально перебудувалась структура міжнародних і національних економік, змінились базові економічні галузі і технології, а головне – суспільна концепція економічного розвитку. 
Сучасні трансформації почались восени 1987 року на фондовому ринку США. Дальше ряд криз був практично безперервним, він послідовно  торкався все нових і нових держав. Мексиканська криза 1994 року і азіатська 1997 року стали найбільш яскравими виявами суспільної тенденції. Фінансові негаразди з Південної Азії швидко перекинулись на всю світову економіку, втягнувши на свою орбіту Японію, західну Європу, США, Україну, Росію.

Відношення  до глобалізації спеціалістів неоднозначне, а іноді і протилежне. Це зв’язане з різними точками зору на наслідки глобалізацій них процесів, в яких одні бачать серйозну загрозу світовій економічній системі, а другі – засіб подальшого прогресу економіки. Безперечно, наслідки глобалізації можуть носити як позитивний, так і негативний характер, проте альтернативи їй нема. В цій зв’язці особливу цікавість викликає дослідження небезпек, які несуть дані процеси, а також можливостей і вигод, що виникають в процесі глобалізації . 

2. Сутність процесу глобалізації

      Причини формування глобалізаційних  процесів: 
- процес інтернаціоналізації, який приводить до поглиблення співробітництва між країнами та посилення їх взаємозалежності; 
- науково-технічний прогрес: поява інформаційних технологій, які корінним чином змінюють всю систему соціально-економічних відносин, переносять на якісно новий технічний рівень організаційно-економічні відносини, транспортні та комунікаційні зв’язки (зниження витрат на трансакції);  
- загострення проблем, що є загальними для всіх людей і країн світу та є важливими з точки зору збереження та розвитку людської цивілізації.

   Основні ознаки процесу глобалізації: 
- взаємозалежність національних економік та їхнє взаємопроникнення, формування міжнародних виробничих комплексів поза національними кордонами; 
- фінансова глобалізація – зростаюча фінансова єдність та взаємозалежність фінансово-економічних систем країн світу; 
- послаблення можливостей національних держав щодо формування незалежної економічної політики; 
- розширення масштабів обміну та інтенсифікація процесів руху товарів, капіталів, трудових ресурсів; 
- створення інституцій міждержавного, міжнародного регулювання глобальних проблем; 
- тяжіння світової економіки до єдиних стандартів, цінностей, принципів функціонування.

 На  рівні галузі глобалізація визначається  тим, наскільки конкурентоспроможність  компанії всередині галузі в  даній країні взаємопов’язана  з її конкурентоспроможністю  в іншій країні. Чим більше  глобалізована галузь промисловості, тим більше переваг отримує компанія від внесеної технології, виробничого процесу, фабричної марки. Глобалізовані галузі промисловості мають тенденцію домінувати на кожному ринку одним і тим самим набором глобальних компаній, які координують між собою стратегічні дії в усіх країнах своєї активності. Глобалізація на рівні окремої країни характеризується ступенем взаємозв’язку її економіки зі світовою економікою в цілому. Незважаючи на зростання глобалізації світової економіки, не всі країни в однаковій мірі інтегровані до неї. . Існують декілька головних показників, що визначають ступінь інтегрованості економік різних держав у глобальну економіку, серед яких: 
·співвідношення зовнішньоторговельного обороту і ВВП; 
· прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які спрямовуються в економіку країни і з країни, та портфельні інвестиції; 
· потік платежів роялті в країну та з країни, що пов’язані з переданням технології.

 Глобалізація  на світовому рівні визначається  економічними взаємозв’язками між  країнами, який зростає та відбивається на зустрічних потоках товарів, послуг, капіталу та ноу-хау, що постійно збільшуються.  
Основною рисою процесу глобалізації є формування глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли – ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового господарства. В межах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави. 
У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого – посилює нерівномірність.

 Глобалізація  на світовому рівні визначається  економічними взаємозв’язками між  країнами, який зростає та відбивається  на зустрічних потоках товарів,  послуг, капіталу та ноу-хау, що  постійно збільшуються.  
Основною рисою процесу глобалізації є формування глобально функціонуючого виробничого процесу, серцевиною якого є сформовані інтернаціоналізовані відтворювальні цикли – ядра, які виступають своєрідним локомотивом світового господарства. В межах цих циклів формується світовий дохід, перерозподіл якого є головним стратегічним орієнтиром і основою зовнішньої політики будь-якої держави. 
У сучасному світі глобалізація справляє домінуючий вплив на розвиток будь-якої держави. З одного боку, через розповсюдження інновацій у сфері технологій і менеджменту, активний обмін товарами, послугами, інвестиціями вона сприяє підвищенню ефективності функціонування національних економік, а з іншого – посилює нерівномірність

Глобалізація  тісно пов’язана з регіоналізацією  світового господарства. З одного боку, це дві суперечливі, різнонаправлені за характером дії та практичними наслідками тенденції, а з іншого - консолідація глобального ринку посилюється діяльністю потужних регіональних коаліцій країн, які, маючи, перш за все, спільні економічні інтереси, об’єднують свої зусилля з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для реалізації міжнародного співробітництва в регіональному масштабі, що дозволяє їм досягати мультиплікативного ефекту від співробітництва з іншими членами угруповання та ефективно реалізовувати на міжнародній арені широкий спектр стратегічних інтересів. Найбільш інтенсивна господарська взаємодія спостерігається в межах таких потужних інтеграційних угруповань, як: ЄС, НАФТА, АТЕС, АСЕАН, МЕРКОСУР. Так, на долю НАФТА, ЄС і АТЕС приходиться приблизно 80% світового ВВП, 82% всіх державних бюджетів країн світу і 85% експорту. 
Регіоналізація виступає своєрідним проявом і формою реалізації глобалізації, загострюючи суперечності глобального розвитку. З одного боку, зняття бар’єрів у рухові товарів, послуг, капіталів, робочої сили в межах інтеграційних об’єднань виступає каталізатором зростання міжнародного співробітництва у глобальному масштабі. А з іншого боку, позитивний ефект від впровадження подібної лібералізації обмежується спільними кордонами регіонального інтеграційного об’єднання та супроводжується введенням обмежувальних заходів у відносинах з країнами, які не є членами даного регіонального інтеграційного угруповання. Регіональна інтеграція розвивається на сучасному етапі більш динамічно, ніж процеси глобальної інтеграції.

Виділяють дві основні точки зору на глобалізаційні процеси. 
Перша розглядає глобалізацію як «нову капіталістичну економіку», виділяючи в якості її характеристик наступне: 
Інформація, знання і інформаційні технології являються головними джерелами росту виробництва і конкурентоздатності. 
Ця нова економіка буде організована значною мірою через мережеву структуру менеджменту, виробництва і розподілу, а не окремих фірм, як раніше, і вона являється глобальною. 
Прихильники другої точки зору трактують глобалізацію як достатньо вузьке поняття, розглядаючи її як процес зближення споживацьких переваг і універсалізації асортименту продукції, що пропонується по всьому світу, в ході якого світові продукти витісняють місцеві. 
Враховуючи і приймаючи переваги перелічених вище точок зору до розуміння даного терміну, будемо розглядати глобалізацію світової економіки як посилення взаємозалежності і взаємовпливу різноманітних сфер і процесів світової економіки, що виражаються в поступовому перевтіленні світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, капіталу, робочої сили і знань. На рисунку 1. представлені основні компоненти процесу глобалізації світової економіки.

    Рис. 1. Компоненти процесу глобалізації світової економіки

Глобалізація  світової економіки виражається в наступних процесах: 
- поглиблення насамперед інтернаціоналізації виробництва, а не обміну, як це було спочатку. Інтернаціоналізація виробництва проявляється в тому, що в створенні кінцевого продукту в різних формах і на різних стадіях беруть участь виробники багатьох країн світу. Проміжні товари і напівфабрикати займають все більшу частку в світовій торгівлі і в міжкорпоративних трансфертах.  
- поглиблення інтернаціоналізації капіталу, який полягає в зростанні міжнародного руху капіталу між країнами, насамперед, у вигляді прямих інвестицій ( причому обсяги прямих іноземних інвестицій зростають швидше, ніж зовнішня торгівля і виробництво), інтернаціоналізації фондового ринку; 
- глобалізація продуктивних сил через обмін засобами виробництва, науково-технічними і технологічними знаннями, а також в формі міжнародної спеціалізації і кооперації, що зв’язують господарські одиниці в цілісні виробничо-споживчі системи, через виробниче об’єднання, міжнародні перевезення виробничих ресурсів; 
- формування глобальної матеріальної, інформаційної, організаційно-економічної інфраструктури, яка забезпечує здійснення міжнародної співпраці; 
- посилення інтернаціоналізації обміну на основі поглиблення міжнародного поділу праці, зростання масштабів і якості зміни характеру традиційної міжнародної торгівлі уречевленими товарами. Все більш важливим напрямком міжнародної співпраці стає сфера послуг, яка розвивається швидше, ніж сфера матеріального виробництва; 
- збільшення масштабів міжнародної міграції робочої сили. Вихідці з відносно бідних країн знаходять застосування в якості не кваліфікаційної чи малокваліфікаційної робочої сили в розвинених країнах. При цьому, країни, які використовують іноземну працю для заповнення певних ніш ринку праці, що пов’язані з низькокваліфікаційною та малооплачуваною роботою, намагаються утримувати імміграцію в певних межах. В той же час сучасні телекомунікаційні технології відкривають нові можливості в цій галузі і дозволяють безболісно обмежити імміграційні процеси. Будь-яка яка компанія в Європі, Північній Америці чи Японії може з легкістю доручити виконання, наприклад, комп’ютерних робіт виконавцю, що знаходиться в іншій країні і негайно получити готову роботу в свому офісі; 
- зростаючій інтернаціоналізації впливу виробництва і споживання на оточуюче середовище, що викликає ріст потреб в міжнародній співпраці, направленого на вирішення глобальних потреб сучасності.