Митно-тарифне регулювання ЗЕД

Наприкінці 1973 р. країни-члени ОПЕК протягом трьох  місяців підняли ціни на нафту  вчетверо. Об'єднання ОПЕК встановлює єдині продажні ціни на нафту, сприяє збільшенню доходів від продажу  видобутої нафти, стимулює освоєння національних нафтових джерел країн-учасниць.

Вплив ОПЕК на світові  ціни на нафту послабився, коли Норвегія і Великобританія розпочали експлуатацію власних родовищ нафти з-під  дна Північного моря. До того ж промислове розвинені країни світу зайнялися  пошуком альтернативних джерел енергії та її економним використанням.

Вищим органом  ОПЕК є конференція, що скликається  двічі на рік. До органів керування  належать Рада керівників і Генеральний секретар. Штаб-квартира ОПЕК розташована у Відні — столиці Австрії.

Міжнародні  договори України підлягають неухильному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно з  принципом сумлінного дотримання міжнародних  договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних  договорів, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів.

Президент України  і Уряд України вживають заходів  щодо забезпечення виконання міжнародних  договорів України.

Міністерства  та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим, інші державні органи, до компетенції яких входять питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами Українською Стороною, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для Української Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їхніх зобов'язань.

2. Зазначені  державні органи, а також підприємства, установи та організації зобов'язані  надавати Міністерству закордонних справ України інформацію, що стосується виконання міжнародних договорів України.

Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів  України здійснює Міністерство закордонних  справ України.

На вимогу органів, що застосовують міжнародні договори України, Міністерство закордонних справ України повинно надати офіційну інформацію стосовно питань, що виникають у зв'язку з виконанням міжнародного договору України.

У разі неналежного  виконання зобов'язань, взятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, Міністерство закордонних справ України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів.

У разі порушення  зобов'язань за міжнародним договором  України іншими його учасниками Міністерство закордонних справ України, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством закордонних справ України подають Президентові України або Урядові України пропозиції про вжиття необхідних заходів відповідно до норм міжнародного права.

У разі суттєвого  порушення міжнародного договору України  іншими його учасниками, а також  в інших випадках, передбачених нормами  міжнародного права, такий договір  може бути денонсовано у порядку, встановленому статтями 23 і 24 цього Закону.

Укладені і  належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства  України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного  законодавства.

Якщо міжнародним  договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

У випадках, коли для виконання міжнародного договору України необхідно ухвалення закону України чи постанови Верховної Ради України, указу Президента України, постанови Уряду України, заінтересовані міністерства, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством юстиції України в установленому порядку подають пропозиції про прийняття відповідного а

 

 

 

 

 

Ставки, що застосовуються до товарів, які перевозять через кордон                                                                             України.     

 

Відносно товарів, що переміщуються через митний кордон України застосовують три види ставок ; 
 
1) преференційні - це особливі пільгові ставки, які включають звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, що разом з Україною входять до митних союзів або створюють спеціальні митні зони, а також при встановленні якогось спеціального преференційного рішення відповідно до міжнародних договорів за участю України. 
 
Преференції (це встановлення преферен ставок для зазначених товарів) застосовуються до товарів (країнам що розвиваються) від 1-ї до 24-ї товарної групи (за винятком товарів товарних груп 22 та 24 - пива і тютюнові вироби) 
 
2) Пільгові ставки - застосовуються до товарів які мають походження з держав або економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, а також до товарів з країн, які розвиваються (у межах товарних груп позицій 25-97). 
 
3) Повні ставки - по інших товарах. Повним митом оподатковуються товари із Тайваню, ЮАР, Сербії, Хорватії, Словенії. За характером угоди застосовують: 
 
- ввізне мито; 
 
- вивізне мито . 
 
Вивізне мито - нараховується на товари інші предмети при їх вивезенні 
 
за межі території України(в Україні застосовується до металобрухту, 
 
жива худоба, шкір) 
 
Ввізне мито - нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні 
 
на митну територію України. 
 
Визначення країни походження у разі ввезення товарів з країн, що розвиваються, які користуються преференціями, відбуваються на підставі угоди: "Про уніфіковані правила, які визначають походження товарів із країн, що розвиваються при наданні тарифних преференцій у рамках загальної системи преференцій" 1980 р. 
 
За своїм походженням мито може бути: 
 
- автономним – створюються постановою державної влади даної країни незалежно від будь-яких угод з іншими країнами; 
 
- конвенційне - виробляється у процесі укладення угоди, договору з іншою країною і фіксується у цьому договорі. 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 
Кожна країна має свою національну  структуру тарифу. Протягом багатьох років держави намагалися уніфікувати митні бар'єри. До певної уніфікації тарифів спонукали численні багасторонні угоди, укладені після II світової війни (ГАТТ - Генеральна Асамблея з торгівлі і тарифів, ЄЕС - Європейська економічна співдружність, НАФТА (Північно-американська угода про вільну торгівлю) які вимагали співставлення тарифів різних країн. У 1950 р. у Брюсселі була підписана конвенція про уніфікацію номенклатури митних тарифів і створена так звана брюссельська схема митного тарифу. За цією схемою в основу покладено поділ товарів за виробничим принципом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

 

1. Міжнародне  економічна право. Підручник.  – К., 2001.

2. Ковалевський  І.С. Зовнішньоекономічна діяльність  України. – Харків, 2000.

 3. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства - Дідківський