Мета макроекономічної політики

 

ВСТУП

 

Макроекономіка –  це одна з наук, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Вона досліджує господарську діяльність та взаємодію всієї сукупності економічних суб’єктів.

Макроекономіка базується  на мікроекономічних явищах та процесах, що означає:

• макроекономічні показники  є результатом зведення показників економічної діяльності окремих домогосподарств та фірм;

• макроекономічні закономірності відображають тенденції масової поведінки на мікрорівні;

• при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення про  те, що домогосподарства та фірми приймають  оптимальні мікроекономічні рішення;

• макроекономічні процеси  є результатом взаємодії економічних  агентів та економічної політики держави.

Рівень розвитку країни значною мірою залежить від її економічної політики, фундаментом  якої є макроекономічна теорія.

Економічна політика – це цілеспрямований вплив держави  на виробництво, доходи, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податків та державних витрат. Проблеми, пов’язані з визначенням цілей та пріоритетів економічної політики, істотно впливають на методи державного регулювання економіки.

Мета макроекономічної політики – підтримка повної зайнятості, стабільності цін і ефективного економічного зростання.

До загальновизнаних цілей економічної політики можна віднести такі:

1. Економічне зростання, що дає змогу забезпечити виробництво більшої кількості товарів та послуг, поліпшення їхньої якості, а в кінцевому результаті – вищий рівень життя населення.
2. Економічна ефективність виробництва на базі науково-технічного прогресу, що сприяє мінімізації витрат при обмежених виробничих ресурсах для виробництва певного обсягу товарів та послуг.
3. Економічна свобода, що забезпечує створення для підприємців, працівників і споживачів умов вільного та оптимального вибору.
4. Повна зайнятість трудових ресурсів, яка дає змогу кожному індивіду реалізувати свої професійні здібності й одержати доходи залежно від кількості та якості затраченої праці.
5. Стабільність загального рівня цін, що означає чіткий контроль за рівнем інфляції та обмеження її на рівні помірної інфляції.
6. Справедливий розподіл доходів, аби запобігти як невиправданій диференціації рівня життя різних груп населення, так і зрівняльності в оплаті праці.
7. Соціальний захист, що гарантує належне існування безробітним, непрацездатним, престарілим та дітям.
8. Оптимальний платіжний і торговий баланс, що полегшує досягнення рівноваги у міжнародній торгівлі, зовнішньоекономічних зв’язках, підтримання стабільного курсу національної валюти.
9. Екологічна рівновага: процес оптимальної взаємодії людини з природним середовищем для підтримки належного рівня життя сучасного і наступних поколінь населення.

Досягнення перелічених, а також інших цільових настанов є для суспільства складною проблемою. З одного боку, вони є загальновідомими і завжди мають місце у раціональній економічній політиці держави. З  іншого боку, існує багато варіантів  і методів досягнення оптимальності зазначених цілей. Деякі з них не можуть бути визначені в кількісній формі, що припускає різне їх трактування, й відповідно, різні варіанти економічної політики держави. Крім того, ряд цільових настанов, хоч і дає кількісну оцінку, складає взаємосуперечливі комбінації. 
Таким чином, державна політика має базуватися на чіткому виявленні оптимальних пріоритетів у постановці цілей та оцінці можливих наслідків від їхньої реалізації. А це, в свою чергу, неможливе без перевірки відповідності вибраних цільових пріоритетів положенням та висновкам макроекономічної науки. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Макроекономічний  аналіз результатів 

господарської діяльності

 

Завдання

Привести основні макроекономічні  показники економічної діяльності України за останні п’ять  років у галузі охорони здоров’я. Визначити закономірності соціально-економічного розвитку об’єкта дослідження.

Визначити

1. Розрахувати середньорічні темпи зростання макроекономічних показників та привести їх у вигляді таблиць.

2. Побудувати графіки та діаграми, що демонструють динаміку розглянутих макропоказників.

3. Виявити тенденції та інтенсивність соціально-економічного розвитку об’єкта дослідження.

4. Оцінити структурні зміни в економічній діяльності об’єкта дослідження.

5. Визначити макроекономічні взаємозалежності.

6. Виявити фактори економічного зростання.

 

Основними макроекономічними  показниками, що оцінюють економічну кон’юнктуру, є:

- темпи зростання реального ВВП;

- рівень інфляції;

- рівень безробіття.

 

Валовий внутрішній продукт			(у постійних цінах 2007 року)
2006	2007	2008		2009	2010
19530	22542	24545		22093	24928

 

Темп зростання реального  ВВП обчислимо за формулою:

K_t=y_t/y_t-1

 

де y_t – значення показника поточного періоду

y_t-1 – значення показника попереднього періоду

 

Темпи зростання  реального ВВП			(до попереднього року, відсотків)
2006	2007	2008		2009	2010
-	115,42	108,89		90,01	112,83

 

 

Рівень інфляції			(ІСЦ до попереднього року, відсотків)
2006	2007	2008		2009	2010
106,3	110,2	119,0		131,5	107,9

 

 

Темп зростання рівня інфляції обчислимо за формулою:

K_t=y_t/y_t-1

 

Темпи зростання рівня інфляції			(до попереднього року, відсотків)
2006	2007	2008		2009	2010
-	103,67	107,99		110,5	82,05

 

 

Рівень безробіття			(у відсотках до економічно  активного населення працездатного  віку)
2006	2007	2008		2009	2010
7,4	6,9	6,9		9,6	8,8

 

Темп зростання рівня  безробіття обчислимо за формулою:

K_t=y_t/y_t-1

 

Темпи зростання рівня безробіття			(до попереднього року, відсотків)
2006	2007	2008		2009	2010
-	93,24	100,0		139,13	91,67

 

Середній темп зростання розраховують за формулою середньої геометричної: 

де K_n – кінцевий базисний темп зростання

 

Середньорічний темп зростання реального ВВП

Середньорічний темп зростання рівня інфляції

Середньорічний темп зростання рівня безробіття

Середньорічні темпи зростання макроекономічних показників
Темп зростання реального  ВВП	106,29
Рівень інфляції	100,37
Рівень безробіття	104,43

 

Динаміку розглянутих  макропоказників можна представити  у вигляді діаграм.

Рисунок 1.1 – ВВП у 2006-2010рр.

 

Рисунок 1.2 – Рівень інфляції у 2006-2010рр.

 

Рисунок 1.3 – Рівень безробіття у 2006-2010рр.

 

Рисунок 1.4 – Темпи  зростання реального ВВП у 2006-2010рр.

 

 

Рисунок 1.5 – Темпи  зростання рівня інфляції у 2006-2010рр.

Рисунок 1.6 – Темпи  зростання рівня безробіття у 2006-2010рр.

 

На кінець 2008 року припадає початок економічної кризи в  Україні. Протягом періоду жовтень-грудень 2008 року заклади охорони здоров’я помітно не відчували початок кризи. І як видно з рис.1.1 на величину ВВП у 2008 році криза ще не вплинула і помітно тенденцію до збільшення ВВП протягом 2006-2008 років. 2009 рік – період загострення кризи: кількість звернень до закладів охорони здоров’я зменшилась, на ринку страхових медичних послуг спостерігався спад, у лікувальних закладах значно зменшилась кількість відвідувачів і, відповідно, зменшились доходи приватних медичних закладів (ВВП у 2009 році опускається до рівня 2007 року). У 2010 році галузь виходить з кризи і ВВП починає зростати.

 

Як видно з рис.1.1 – 1.3 період 2006-2008 рр. характеризується пожвавленням в галузі охорони здоров’я: ВВП і зайнятість зростають (рівень безробіття скорочується), рівень цін підвищується.

2009 рік – різкий  спад: виробництво і зайнятість  скорочується (рівень безробіття  досягає високого рівня), рівень  інфляції збільшується на 31,5% порівняно  з попереднім роком.

У 2010 році знову спостерігається  пожвавлення: ВВП починає зростати і виходить на рівень 2008 року, зайнятість зростає, рівень інфляції складає 7,9% порівняно з попереднім роком.

Існує  два основні  типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний.

Екстенсивний тип економічного зростання – це нарощування виробництва товарів і послуг на основі збільшення кількості факторів відносно технологій. При цьому продуктивність праці залишається незмінною.

Фактори екстенсивного  зростання:

• збільшення кількості  залучених у виробництво факторів виробництва на попередній технічній основі.
• відсутність зростання ефективності використання виробничих ресурсів;
• зростання кількості робітників;
• збільшення капіталовкладень;
• зростання обсягу споживаної сировини;
• незмінна структура продукції;
• нераціональне природокористування;
• неминучість криз в економіці.

Інтенсивний тип економічного зростання – це збільшення виробництва товарів і послуг на основі підвищення ефективності використання. За цього типу зростання продуктивність праці підвищується.

Фактори інтенсивного зростання:

• якісне удосконалення факторів виробництва;
• зростання ефективності використання виробничих факторів;
• підвищення кваліфікації робітників;
• режим економії;
• науково-технічний прогрес;
• удосконалення технології і організації праці і виробництва;
• підвищення якості продукції;
• раціональне природокористування;
• постійний розвиток.