Механізм реалізації державної інвестиційної політики в галузі туризму та його складові

Механізм  реалізації  державної  інвестиційної  політики в  галузі  туризму  та  його  складові

Інвестиційна політика виступає важливою складовою механізму державного регулювання туристичної галузі та охоплює комплекс заходів, спрямованих на залучення капіталу у розвиток туристичної інфраструктури. Гостра нестача фінансових ресурсів у туризмі свідчить про недосконалість державної інвестиційної політики, яка не створює відповідні умови для залучення вітчизняного та зарубіжного капіталу.

Особливості інвестиційних процесів, у тому числі в туристичній галузі, вивчало ряд вітчизняних та зарубіжних вчених, проте дуже мало досліджень стосуються вивченню механізму державного регулювання інвестиційної діяльності в галузі туризму, який в сучасних умовах вимагає систематичного дослідження для розроблення нових теоретико-методологічних та прикладних підходів формування концепції сталого розвитку туристичної галузі. Актуальність теми дослідження обумовлює також процес підготовки України до Євро-2012, який потребує швидких та ефективних рішень щодо підвищення конкурентоспроможності туристичної галузі через реалізацію низки інвестиційних проектів щодо розбудови не лише спортивної, але й туристичної інфраструктури.

Пріоритетними напрямами інвестування визнаються галузі, які характеризуються коротким терміном окупності, істотним мультиплікативним ефектом (розвиток яких дає значний поштовх для економічного зростання супутніх галузей), значним експортним потенціалом і конкурентоздатністю [1, с. 235]. Значною мірою таким вимогам відповідає туристична галузь, яка за оцінками фахівців вважається однією з найбільш високорентабельних. Проте високі прибутки обумовлюються високими ризиками капіталовкладень. Так, за рівнем ризику інвестицій туристична галузь займає 9 місце серед інших галузей національної економіки України [2].

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її реалізацією всіма інвесторами та учасниками [3, с. 41]. Інвестиційна політика в галузі туризму повинна оптимально поєднувати загальнодержавні та регіональні інтереси через тісну взаємодію державних та місцевих органів влади. Так, на загальнодержавному рівні політика держави повинна здійснювати нормативно-правове регулювання, розробляти стратегії залучення інвестицій, визначати пріоритетні території та об’єкти туристичного профілю для інвестування тощо. Інвестиційна політика на регіональному рівні повинна включати здійснення маркетингових досліджень ринку інвестицій, проведення моніторингу рекреаційно-туристичних ресурсів на території, розробляти інвестиційні пропозиції для найбільш перспективних туристичних об’єктів, формувати карту інвестиційної привабливості регіону тощо [4, с. 265].

Механізм державної інвестиційної політики в галузі туризму реалізується за допомогою комплексу інструментів, до яких належать:

- нормативно-правові (законодавча база, стандарти, норми, антимонопольні заходи, визначення умов користування природними ресурсами);

- фінансові (податки; державні позики, дотації, пільгові кредити, субсидії, субвенції);

- структурні (приватизація, роздержавлення, міжгалузеве і транскордонне співробітництво);

- аналітичні (проведення державної експертизи інвестиційних проектів, контроль за дотриманням норм інвестиційної діяльності);

- інформаційні (формування інформаційної бази інвестиційних проектів, розроблення та видавництво друкованої промоційної літератури, організація та участь у виставках, інвестиційних форумах).

Ефективним способом додаткового залучення інвестиційних капіталовкладень у туристичну галузь є співпраця органів державної влади з іншими суб’єктами інвестиційної діяльності – туристичними підприємствами, міжнародними організаціями, громадськими структурами. Така співпраця може здійснюватись в рамках реалізації загальнодержавних та регіональних програм розвитку, проектів транскордонного та міжрегіонального співробітництва шляхом створення холдингових компаній (особливо щодо туристичних об’єктів, які мають історичну та культурну цінність та вимагають жорсткого контролю за безпекою їх експлуатації та дотримання норм туристичних навантажень), регіональних агломерацій, кластерів тощо.

Отже, потреба туристичної галузі в інвестиціях вимагає ефективної інвестиційної політики держави, яка має бути спрямована на створення сприятливого інвестиційного клімату за допомогою комплексного використання інструментів регулювання інвестиційної діяльності, активної співпраці органів державної влади з громадськими та бізнес-структурами з метою залучення інвестиційних ресурсів у розбудову туристичної інфраструктури та забезпечення довгострокового ефекту розвитку галузі.

Література:

1.Лушкін В. Чинники й умови формування механізму інвестиційної діяльності // Регіональна економіка. – 2001. – №3(21). – С. 232-236.

2. ТОП-10 – Рейтинг рискованных инвестиций (январь-февраль 2008г): BIN.ua. Business Information Network [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://bin.com.ua/templates/analitic_article.shtml?id=75823

3. Дубищев В.П. Государственное регулирование инвестиционной деятельности на региональном уровне // Економіка та право. – 2001. – №1. – С. 41-45.

4. Судова-Хом’юк Н. Управління інвестиційними процесами в туристично-рекреаційному комплексі України // Регіональна економіка. – 2002. – №3(25). – С. 260-265.