Про тенденції розвитку банківської системи  Київського регіону

По состоянию на 27 марта 2007 года  
 
- На главную страницу -

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ           Головне управління Національного  банку України                   по м. Києву і Київській області                                Л И С Т                       09.08.2005  N 06-209/13965                                         Банкам міста Києва                     Про тенденції розвитку банківської                     системи Київського регіону          Загалом показники роботи  банківських установ у січні-червні 2005 року  свідчать,  що  банківська  система  Київського  регіону розвивалась  у  напрямку  посилення  якісних  структурних  змін та зменшення вартості  кредитних  ресурсів,  що  сприяє  розвитку  та задоволенню потреб регіональної економіки.        За  станом  на  01.07.2005  у Київському  регіоні зареєстровано 57,8%  загальної   кількості  зареєстрованих  банків  України.   Із загальної    кількості   банків   Київського   регіону   -   53,3% міжрегіональні,  тобто  мають   структурні   одиниці   за   межами Київського регіону.        За  станом на 01.07.2005 банківська система  Київського регіону налічувала 107 банків - юридичних осіб,  з яких 92 мають  ліцензії на здійснення банківських операцій,  168 філій банків,  з яких 160 мають дозвіл на здійснення банківських операцій.        За  консолідованими даними регулятивний  капітал  банків  міста Києва  становив  за  станом  на 01.07.2005 року - 13602,3 млн.грн. Протягом другого  кварталу  регулятивний  капітал  збільшився   на 488,8 млн.грн.  Нарощення   капіталу  на  59%  відбулося  за рахунок приросту фактично сплаченого зареєстрованого статутного капіталу.        Фінансовий  результат банків Київського  регіону за  станом  на 01.07.2005 склав 402,4 млн.грн.        Грошово-кредитна  політика   у   Київському  регіоні  протягом січня-червня 2005 року здійснювалась  відповідно  до  стратегічних цілей та завдань,  визначених Основними засадами грошово-кредитної політики на 2005 рік і спрямовувалась на забезпечення стабільності національної  грошової  одиниці,  а також  на задоволення попиту на гроші з боку суб'єктів  господарювання  з  метою  підтримки  темпів економічного зростання.                              Кредитування        За  регіональним  балансом  обсяг   кредитного  портфеля банків регіону за станом на 01.07.2005 склав 50654  млн.грн.,  або  45,3% від  загального  розміру  активів  банків (у порівнянні з початком року його питома вага у активах зменшилась на 2,2  п.п).  Протягом другого  кварталу кредитний портфель збільшився на 6254,2 млн.грн. або на 14,1% (у цілому по Україні - 7,8%).        У  структурі  кредитного  портфеля  76,2%  займають   кредити, надані суб'єктам  господарської діяльності, 12,7% - кредити, надані фізичним особам.  Протягом січня-червня поточного  року  кредитний портфель  суб'єктів  господарювання збільшився на 16,5%,  фізичних осіб на 29,8%.  Тенденція щодо віддання переваги фізичними  особами кредитам  у  іноземній  валюті  зберігається (70,1%  кредитів,  що отримували фізичні  особи у  II кварталі  -  у іноземній валюті). Серед   кредитів,  які  надані  суб'єктам  господарювання,  частка кредитів у іноземній  валюті займає 45,2%,  у порівнянні з початком року вона зменшилась на 2,3 п.п.        У  кредитному    портфелі   (без   нарахованих   доходів)   на прострочену заборгованість припадає 1,2%,  на сумнівну -  1,5%.  З початку  року питома вага простроченої та сумнівної заборгованості у кредитному портфелі дещо знизилась,  але зниження в  абсолютному значенні не досягнуто, тому покращення якості кредитного портфелю, як і раніше, потребує додаткового зосередження уваги банків.        Залишки  заборгованості   за   кредитами,   наданими   банками резидентам  у  реальний  сектор  економіки за станом на 01.07.2005 становлять 44855,5 млн.грн.(41,2%  від показника по  Україні),  за другий квартал  вони зросли на 11,2%  (у порівнянні з початком року - на 18,1%).  Відслідковуються  посилення  позитивних  структурних змін,  що спостерігались і у попередньому кварталі,  - у  загальній сумі    вкладень    довгострокові    кредити    переважають    над короткостроковими:  56,8%  проти 43,2%  (по Україні - 56,2%  проти 43,8%),  при чому  питома вага короткострокових  кредитів  змінилась протягом другого  кварталу на користь довгострокових на 1,7 п.п.        Кредити у  інвестиційну  діяльність  за  станом на 01.07.2005 становили 14%  загальної  суми кредитів,  спрямованих  у  економіку регіону, з них 90,3% кредитів - довгострокові. Серед  інвестиційних кредитів,  наданих  фізичним  особам,  частка  іпотечних  кредитів становить 66%.        Обсяги  кредитування  суб'єктів  господарської   діяльності  та фізичних осіб (резидентів) за січень - червень  2005  року  склали 91274,4 млн.грн.,  у  т.ч. у національній валюті - 40634,5 млн.грн. або 44,5%.        За  станом на 01.07.2005 заборгованість за кредитами суб'єктів господарювання (38422,8 млн.грн.) розподілилася таким чином:      - оптова  і  роздрібна   торгівля,   торгівля   транспортними засобами   -  16368,7  млн.грн.  та  становить  42,6%  від  обсягу кредитного портфеля;      - добувна,     обробна     промисловість    та    виробництво електроенергії, газу та води - 11517,5 млн.грн. (30%);      - сільське  господарство,  мисливство  та  лісове господарство 1742,1 млн.грн. (4,5%);      - будівництво,  транспорт 3950,1 млн.грн. (10,3%);      - інші  види діяльності 4844,4 млн.грн. або  (12,6%).        Сума  залишків   кредитних   коштів,   наданих    банківськими установами    Київського    регіону    підприємствам    сільського господарства, мисливства,   лісового   господарства   (резидентам) (1742,1 млн.грн.)  зросла  у  порівнянні  з  відповідним   періодом 2004 року на 326,8 млн.грн.  (23,1%).  За січень-червень 2005 року банківськими   установами   Київського  регіону  надано  пільгових коротко- і довгострокових кредитів підприємствам  агропромислового комплексу  у  розмірі 353,9 млн.грн.,  що на 81,6%  більше,  ніж за відповідний період минулого року.        За  даними  Головного  управління  сільського  господарства  і продовольства  компенсацію  з  Державного бюджету щодо здешевлення кредитів з початку  року отримали  199  підприємств,  звернулися  з заявами про отримання  компенсації 286 підприємств.                    Зобов'язання банківської системи                      за залученими ресурсами        Протягом  січня-червня 2005  року  залишки  за  зобов'язаннями банківських  установ  Київського  регіону  за залученими ресурсами зросли на 11593 млн.грн.,  або на 22,4%.  У структурі  зобов'язань кошти  суб'єктів  господарської  діяльності складають 38,4%,  вони зросли у порівнянні з початком  року  на  22,3%.  Кошти  населення становлять 28,5%,  зростання з початку року становить 38,4%. Кошти органів державного управління  складають  1,5  %  від  зобов'язань банків  за  залученими  ресурсами;  кредити та кошти інших  банків, Національного банку  України та міжнародних фінансових  організацій -  28,2%;  цінні   папери власного боргу - 1%,  субординований борг банків - 2,3%.        Кошти  на  вимогу  суб'єктів   господарської   діяльності   та фізичних  осіб (резидентів) протягом січня-червня 2005 року зросли на 17,6%, з них  кошти у національній валюті - на 5,2 п.п. Строкові кошти  зросли  на  30%,  з них у національній валюті зросли на 3,4 п.п.        Сума  строкових  коштів,  що  розміщені   фізичними  особами  у банківських  установах  регіону,  у  5,6  рази  перевищує кошти на вимогу, що певною мірою свідчить про низьку активність населення у користуванні    розрахунковими   послугами   банків,   зокрема   у користуванні платіжними картками.        У  сумі строкових депозитів   частка  фізичних  осіб  становить 61,1% (по Україні  - 69,3%). З початку року питома  вага депозитів у національній валюті у загальній сумі строкових депозитів  зросла  з 44%  до  50,4%  (по  Україні - з 54,5%  до 57%),  що є результатом поєднання довіри з боку клієнтів до національної валюти  та  більш вигідної   ціни,   що  платять  банки  за  залученими  вкладами  у національній валюті.        У  складі  строкових  коштів   зберігається   тенденція   щодо переваги  довгострокових  ресурсів  над  короткостроковими:  63,1% проти 36,9% відповідно (по Україні- 64,1% проти 35,9%).                           Вартість ресурсів        За  даними  Держкомстатистики  України   індекс  споживчих  цін (індекс інфляції) за січень-червень 2005 року становить  106,4%.        Протягом квітня-червня     поточного     року    у   м. Києві середньозважена  вартість  кредитних   ресурсів,   що   надавались суб'єктам підприємницької  діяльності,  коливалась в межах  від 11,5 до 12,4%  (по Україні - від 13,5%  до 14%),  фізичним особам - від 14,9%  до 15,2%  (по  Україні - від 15,9%  до 16,4%); за  кредитними ресурсами у національній валюті ставки дещо знизились у порівнянні з  попереднім  кварталом  і  коливались  в  межах 14,2 - 15,3%  (по Україні - від 15,4%  до 16,4%),  в іноземній -  вартість  кредитів становила від 9,7 до 11,1% (по Україні - від 11,0% до 12,0%).        Процентні  ставки    за    строковими   депозитами   суб'єктів господарювання  у національній валюті коливались від 8,6%  до 11,6% (по Україні  - від 9,5% до 10,3%), в іноземній валюті - від 5,5% до 6,0%  (по Україні  - від 6,1%  до 6,5%).  За строковими  депозитами фізичних  осіб  у  національній  валюті  - від 9,3%  до 14,8%  (по Україні - від 13,2%  до 14,8%),  в іноземній валюті - від 7,0%  до 8,7% (по Україні  - від 8,1% до 8,4%).        Процес  постійного   розвитку   банківської   системи  потребує пошуку нових  рішень  у  співпраці  банків  та  реального  сектору економіки.  У  таких умовах набувають все більшого значення зусилля банків,  спрямовані на оптимізацію структури  активів,  підвищення якості  кредитного портфелю,  збалансованість процентної політики, і, безумовно, постійне підвищення якості банківського менеджмента.        Звертаємо  увагу  на  необхідності  і   надалі   зосереджувати зусилля на проведенні виваженої грошово-кредитної політики,  яка є одним із факторів,  що суттєво впливають  на  економіку  країни  в цілому, та регіону  зокрема.        У  зв'язку  з  тим,  що  інформацію  про діяльність банківської системи  Київського  регіону  заплановано  надавати  щоквартально, просимо  висловити,  у  разі існування потреби у  відомостях такого змісту,  пропозиції щодо питань,  у висвітленні яких  є  найбільша зацікавленість, форми  та обсягів викладення інформації.    Перший заступник  начальника  Головного управління                                 В.Ф.Медведєв

Текст реферату:  
сторінка 1 
Банківська система Україні в ринковій економіці

Банківська система  держави нагадує кровоносну систему  людського організму, бо являє собою єдину систему, підпорядковану одній головній меті — забезпечувати ефективний обіг фінансових ресурсів у державі. Від того, наскільки раціонально організована банківська система, наскільки вона відповідає економічній політиці держави, етапу розвитку економіки, залежить ефективність руху фінансових ресурсів і, в свою чергу, розвиток економіки.

Відповідно до досліджень теоретиків економічної  науки, економічний розвиток суспільства  зумовлений його історичним розвитком. На стан народного господарства впливають не лише економічні, а й природно-географічні, національно-історичні та інші передумови. Отже, структура банківської системи як частина економічної системи є результатом історичного розвитку. Однак банківська система не перебуває в статичному стані — вона постійно розвивається, як і економічні відносини у суспільстві.

На зразок побудови банківської системи високорозвинутих країн світу, Законом України "Про  банки і банківську діяльність" передбачено створення та функціонування дворівневої банківської системи України.

Перший рівень представлений Національним банком України з центральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а також розрахунково-касовими центрами в містах і районах. Другий рівень представлений комерційними банками.

Станом на 1 січня 2001 року в Україні зареєстровано 195 комерційних банків (203 — на початку 2000 року), із них фактично працюють 153 банки, тобто 78,5%'. Із загальної кількості банків 149 мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, що становить 76% комерційних банків.

В Україні банківські інститути не відзначаються таким різноманіттям, як у країнах Західної Європи, де можна виділити такі основні показники дивер-сифікованості банківської справи:

— різні форми  власності — державна, приватна, змішана;

— різні масштаби діяльності — від міжнародного до локального (місцевого):

— розмаїтість  видів кредитних установ за переліком  виконуваних функцій — універсальні банки і спеціалізовані кредитно-фінансові  установи (інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки, страхові й фінансові компанії, пенсійні фонди);

— різні розміри  капіталу — від банків-гігантів до дрібних банків.

Банківська система  України була утворена з уніфікованої системи, а законодавчою базою передбачався лише загальний принцип побудови банківської системи і зовсім було відсутнє визначення структури другого рівня. До початку 2001 року була відсутня як формальна, так і фактична спеціалізація банків, територіальна спеціалізація.

Однак комерційні банки України можна згрупувати за категоріями, наведеними нижче:

— за формою власності: із 195 комерційних банків України (станом на 1 січня 2001 року) тільки 2 мають державну форму власності. Це державно-комерційний банк Ощадбанк і Укрексімбанк. Інші банки — колективну форму власності;

— за приналежністю  статутного фонду та способу його формування банки в Україні можуть створюватися у формі АТ, пайових і кооперативних банків. В Україні кількість пайових банків становить 13%. Акціонерних банків більше, тобто 87% від комерційних банків України. Сума капіталу банку (тобто його власних коштів) визначається акціонерами — учасниками банку, але не може бути меншою за розмір, встановлений НБУ. На 1 січня 2001 року загальна сума балансового капіталу банківської системи України становила 6,5 млрд. три. (17% пасивів банківської системи)2.

Згідно з новою редакцією Закону "Про банки і банківську діяльність", підписаного Президентом України 7 грудня 2000 року, вперше передбачено розподіл банків за територіальною ознакою і цілями створення. Головною метою створення кооперативних банків є не одержання прибутку, а можливість взаємного кредитування його учасників. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності й поділяються на місцеві та центральні кооперативні банки. Місцеві кооперативні банки є учасниками центрального кооперативного банку, до функцій якого належать централізація і перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Нове законодавство  також номінальне передбачає диференціацію банків за спектром послуг, що надаються: банки в Україні можуть функціонувати як універсальні чи як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними та розрахунковими. Статус спеціалізованого банк отримує у тому разі, якщо більш як 50% його активів — активи одного типу. Статус ощадного — якщо більш як 50% його пасивів — внески

фізичних осіб. Закон не лише не зазначає особливостей, принципів діяльності спеціалізованих  банків, а й не дає визначення Іпотечним, Інвестиційним,

розрахунковим банкам. Нині відсутня статистична  інформація щодо спеціалізації банківської системи України. Безперечно, спеціалізованим ощадним банком в Україні є Ощадбанк.

Банківські системи  деяких іноземних країн характеризуються високою спеціалізацією окремих інститутів, як, наприклад, в Англії, де існує законодавче обмеження у виконанні операцій депозитними, торговельними банками, іншими кредитними установами. Однак українські банки важко поділити на групи за спеціалізацією, оскільки більшість із них має ліцензії на виконання практично усіх видів операцій. У цьому плані банківську систему України можна порівняти з універсальною німецькою банківською системою. Створення останньої зумовлене тим, що Німеччина за часів її промислового розвитку не мала у своєму розпорядженні достатнього капіталу, а також необхідної організації торгівлі цінними паперами і тому не могла здійснювати фінансування великих підприємств, не використовуючи банківські кредити у великих дбся-гах3. Воднораз паралельно з універсально діючими банками у Німеччині функціонують також спеціалізовані банки та інші кредитні установи.

Досвід організації  банківської системи Німеччини  цікавий для України через  подібність проблем економічного розвитку: потреба в значних капіталовкладеннях, незадовільна організація ринку цінних паперів. У розвитку фондового ринку Німеччина відстає від інших розвинутих країн, тому що фондовий ринок історично ніколи не відрізнявся значними обсягами (на відміну від США, Англії, Японії). Основний обсяг фінансових потоків Німеччини (як і України) проходить через банківську систему.

Чинний Закон  України передбачає також розподіл банків на групи за мінімальним розміром статутного капіталу на момент реєстрації: 1) місцеві кооперативні банки — 1 млн. євро: 2) комерційні банки, що здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн. євро; 3) банки, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн. євро.

Із загальної  кількості реально діючих в Україні  банків найбільшу групу становлять невеликі банки (табл. 1).

Відповідно до критерію, наведеного в законі, 46, 8% банків в Україні підпадає під кваліфікацію місцевих кооперативних банків, які фактично не такі. Ці банки працюють за принципом не кооперації, а комерційної діяльності. Формально 28,6% — це комерційні банки, що здійснюють свою діяльність на території однієї області, і 24,7% — банки, які здійснюють свою діяльність на всій території України. Причому на третю групу банків припадає 54,3% суми сплаченого статутного капіталу банківської системи. На початок 2001 року на 10 найбільших банків (перших у банківському рейтингу за сумою капіталу) припадав 41% капіталу банківської системи України. У раїнах Західної Європи на 3—4 найбільших банки припадає більш ніж 70 % капіталу всієї системи.

Таблиця 1. Групування комерційних банків за сумою сплаченого статутного капіталу

Область

Кілк банків

Частка банків, %

Середній розмір сплаченого статутного капіталу, млн. грн.

Київська і  м. Київ

79

51,30

27,52

Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська

35

22,73

22,96

АР Крим, Запорізька, Одеська, Херсонська

23

14,94

10,39

Чернігівська, Полтавська

6

3,90

18,70

Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська

7

4,55

20,86

Волинська, Тернопільська, Чернівецька

4

2,60

17,25

РАЗОМ

154

100

—

Таке становище свідчить про невисокий ступінь концентрації банківського капіталу в Україні. Тому масштаби активних операцій банків також дуже відрізняються: на початок другого півріччя 2000 року сума активів банків України становила приблизно 27 млрд. грн., а активи одного найбільшого банку Німеччини на початок 2000 року перевищували 800 млрд. дол. Ці відмінності зумовлюються різним рівнем розвитку банківських систем, однією з причин яких є фактор часу. Тобто існує об'єктивна причина відставання банківської системи України від банківських систем високо розвинутих країн — часовий проміжок. Це фактор істотний, але не вирішальний і може частково компенсуватися за рахунок структурних змін у банківській системі України — купівлі новими комерційними банками частин старих системних банків України, злиття дрібних банків.

За роллю, яку  виконують деякі комерційні банки, банківську систему України можна  представити за допомогою рисунка:

1) Старі системні  банки. Це колишні спеціалізовані  держбанки СРСР, більшість з яких отримала статус комерційних банків України після проголошення незалежності України й набуття чинності Законом "Про банки і банківську діяльність" від 1991 року. До них належать Ощадбанк і системи ощадкас, Укрексімбанк, Промінвестбанк, Укрсоцбанк, до ліквідації належав і АПБ "Україна". Системними їх називають тому, що вони створені на теренах Держбанку, Житлосоцбанку, Промбудбанку, Зовнішторгбанку, мають розгалужену мережу філій, дирекцій та відділень по всій території України. Наприклад, в Ощадбанку таких структурних підрозділів 8297, в Укрсоцбанку — 334, в Укрексімбанку — 58. Ця група банків бере активну участь у виконанні державних програм із розвитку низькорентабельних галузей народного господарства країни, у кредитуванні держави шляхом купівлі ОВДП. Найчастіше такі операції підривають діяльність банків, у результаті чого вони стають неплатоспроможними (як АПБ "Україна") або в їхній діяльності виникають проблеми (як в Ощадбанку).

Процвітаючі банки  в цій групі — Промінвестбанк і Укрексімбанк, що за сумою прибутку на початок 2001 року посідали відповідно перше і друге місця в банківському рейтингу. Крім того, Промінвестбанк очолює рейтинг банків за сумою капіталу та кредитно-інвестиційного портфеля. Укрсоцбанк посідає 2-ге місце за сумою капіталу і 26-те місце за прибутком. На частку Ощадбанку, Промінвестбанку, Укрсоцбанку та Укрексімбанку припадає 22,7% капіталу банківської системи України, 36,2% — депозитів фізичних осіб, 29,3% — депозитів юридичних осіб. Сума чистих активів цих банків становить 9489,45 млн. грн., сума кредитно-інвестиційного портфеля — 5475,61 млн. грнА Збитки банків "Україна" і Ощадбанку за абсолютним показником перевищують суму прибутків банків цієї групи.

Особливу роль тут відіграє Ощадбанк, оскільки ощадна справа була добре розвинена ще при СРСР. До того ж на відміну від інших комерційних банків, що працюють із вкладами населення, Ощадбанк не формує фонду страхування вкладів фізичних осіб, що ставить його у вигідніше становище щодо інших банків при роботі з фізичними особами. Але під тиском конкуренції банк продовжує втрачати ринок вкладів фізичних осіб. Так, у 1991 році 100% вкладів населення знаходилося в Ощадбанку, на початок 2000 року — вже 19,3%9.

2) Нові системні  банки. Поняття "нові" досить  відносне, оскільки до таких банків відносять Приватбанк, ПУМБ, "Аваль", дата реєстрації яких припадає на 1991 — 1993 роки. Об'єднали ми ці банки в одну групу, тому що вони створювалися без участі держави, починаючи свою діяльність в умовах ринкової економіки. Це досить великі з розгалуженою мережею структурних підрозділів (у Приватбанку — 443, банках "Аваль" — 881, ПУМБ — 21) банки, які успішно функціонують і активно обслуговують великих клієнтів. Банки цієї групи входять у першу десятку банківських'рейтингів. Визначенню системного банку, наведеному в законі, цілком відповідає Приватбанк, питома вага зобов'язань якого у банківській системі становить 17%, і "Аваль" — 14,9%. Хоча частка зобов'язань ПУМБу не перевищує 10% зобов'язань бан-

кінської системи, все ж таки він фактично визнаний системним банком (аналогічна ситуація з Укрексімбанком, частка зобов'язань якого становить 8,7% зобов'язань банківської системи України).

На частку банків цієї групи припадає 11,5% капіталу банківської  системи; 22% депозитів фізичних осіб, що лише на 7,3% менше за показник банків першої групи при значній різниці у початкових умовах діяльності: 29,9% депозитів юридичних осіб. За сумою чистих активів три нових системних банки поступаються чотирьом банкам (без "України") на 1,86 млрд. грн. а за сумою кредитно-інвестиційного портфеля — на 0,92 млрд. грн. За сумою капіталу в банківському рейтингу ПУМБ, Приватбанк, "Аваль" посідають відповідно 3-тє, 4-те та 7-ме місця. Приватбанк за сумою депозитів фізичних осіб поступається лише Ощадбанку. "Аваль" є лідером за сумою депозитів юридичних осіб, випереджаючи Промінвестбанк, Укрсоцбанк і Укрексімбанк.

Таким чином, нові системні банки претендують на роль найбільших банків, що становлять кістяк банківської системи.

3) Комерційні  банки України, зареєстровані протягом 1991—1999 років. Ця група банків численна та найстрокатіша, оскільки охоплює великі банки з великою кількістю філій; великі банки, операції яких мають локальний характер; середні й дрібні банки. Об'єднали ж ми їх в одну групу, оскільки вони: по-перше, не є системними банками (тобто або не мають великої кількості філій, або практично не обслуговують корпоративних клієнтів, їх зобов'язання не становлять 10% зобов'язань банківської системи України); по-друге, не беруть активної участі у загальнодержавних банківських проектах і програмах економічного розвитку; по-третє, відчувають на собі менший контроль із боку НБУ (у функції Генерального департаменту банківського нагляду входить нагляд за діяльністю великих банків). На частку цієї численної групи банків припадає менше половини депозитів фізичних і юридичних осіб й більше половини капіталу банківської системи.

4) Іноземні банки.  Серед 31 банку, що працюють  за участю іноземного капіталу (такі банки входять до другої та третьої груп), в Україні функціонує 7 із 100-відсотковим іноземним капіталом. Ці банки належать до окремої групи, оскільки якісно відрізняються від банків попередніх груп високим рівнем менеджменту, професіоналізмом, досвідом роботи на фінансовому ринку. До того ж іноземні банки можуть розраховувати на фінансову допомогу своїх закордонних офісів. Такі банки становлять деяку загрозу навіть системним банкам України, приваблюючи клієнтів більшими позиками, кращим рівнем обслуговування, можливістю зв'язку клієнтів з іноземними партнерами. Суме чистих активів іноземних банків у 5,8 та 4,6 разу менша за суму чистих активів банків відповідно 1-ї та 2-ї груп. Сума капіталу іноземних банків у 4,9 і 4,1 разу менша за аналогічний показник банків 1-ї та 2-ї груп відповідно". У цілому, частка участі іноземного капіталу в банківській системі України становить 14,5%І2, у тому числі частка капіталу іноземних банків становить 4,9%.

Являє також  інтерес розташування діючих банків за регіонами України (табл. 2).

Таблиця 2. Розташування банків за регіонами України станом на 01.01.2001 року

Область

Кілк банків  

Частка банків, %

Середній розмір сплаченого статутного капіталу, млн. грн.

Київська і  м. Київ

79

51,30

27/52

Харківська. Дніпропетровська, Донецька, Луганська

35

22,73

22,96

Кримська, Запорізька, Одеська, Херсонська

23

14,94

10,39

Чернігівська, Полтавська

6

3,90

18,70

Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська

7

4,55

20,86

Волинська, Тернопільська, Чернівецька

4

2,60

17,25

РАЗОМ

154

100

—

Як видно з  таблиці 2, банки розташовані по території України вкрай нерівномірно, що пов'язано з концентрацією виробництва. Звертає на себе увагу той факт, що 51% банків перебуває в Києві та Київській області. Як правило, такі банки мають філії та відділення в інших регіонах, основна функція яких акумуляція коштів. Більш як п'ята частина банків зосереджена у найрозвинутіших промислових регіонах. У південній сільськогосподарській зоні зосереджено 15% банків. У північних і західних областях України частка самостійних банків не перевищує 5%.

За розмірами  банків (розміром сплаченого статутного капіталу) також лідирують промислові регіони із розвинутою інфраструктурою. Невисокими середніми розмірами сплаченого статутного фонду банків характеризуються сільськогосподарські регіони.

Україна у своєму розвитку зіткнулася з такими проблемами, як і країни Західної Європи у післявоєнний період: із необхідністю реструктуризації промисловості та стимулювання розвитку малого й середнього підприємництва, диспропорцією в економічному розвитку регіонів, концентрацією банківських капіталів в окремих регіонах. Долаючи ці проблеми, згадані країни поряд із низкою інших заходів вдавалися до реструктуризації банківської системи. Загальною ознакою реструктуризації банківських систем Франції, Італії, Німеччини, Швейцарії було створення регіональних банків.

Розвиток капіталомістких  галузей промисловості у Франції  після Другої світової війни призвів до концентрації банківських установ у районах промислового виробництва, що постійно відчували нестачу фінансових ресурсів. Акумулювати фінансові ресурси в регіонах, де базових галузей промисловості не існувало й покликані були регіональні банки. Спочатку це були депозитні банки, сфера впливу яких обмежувалася певною територією, а основна мета діяльності полягала у забезпеченні великих банків, що діяли на той час як регіональні, фінансово-промислових груп фінансовими ресурсами, попит на які зростав. Згодом за підтримки держави депозитні регіональні банки взялися за кредитування дрібних виробників і, таким чином, їхні функції були значно розширені.

В Італії також  істотну роль у банківській системі  відіграють регіональні банки, у  створенні яких активну участь брала  держава з метою стимулювання розвитку відсталих регіонів.

У Німеччині, крім трьох банків-гігантів, існує безліч універсальних регіональних банків, сфера діяльності яких, судячи з їхньої назви, обмежена певним регіоном. У тих регіональних банків, які обслуговують тільки населення, кордони сфери впливу позначені особливо чітко. Однак найбільші регіональні банки обслуговують своїх клієнтів — юридичних осіб — і за межами регіону. Регіональні банки Німеччини були утворені після Другої світової війни на терені філій трьох гросбанків, а їхні операції були чітко обмежені кордонами земель, в яких вони функціонували. Створено їх було з метою зниження рівня монополізації ринку банківських послуг, наближення банків до економіки регіонів, зруйнованих війною.

Серед комерційних  банків Швейцарії помітну роль відіграють кантональні банки, діяльність яких сконцентрована у відповідних кантонах. Спочатку кантональні банки лише приймали вклади й надавали іпотечні кредити, але до цього часу вони значно розширили спектр своїх послуг і стали фактично універсальними.

Створення регіональних банків для розв'язання певних проблем  у різних країнах мало спільну мету — соціально-економічний розвиток регіонів, а значить, держави у цілому.

Цього року банківська система  України зростала швидше, ніж економіка

Цього року банківська система України зростала швидше, ніж економіка.

Про це повідомив  президент Асоціації українських банків Олександр Сугоняко.

За його словами, за базовими показниками темпи банківської  системи на 10% більше, ніж минулого року. Приріст активних операцій за 11 міс. становив 213 млрд грн, а загалом  чисті активи сягнули 500 млрд грн. Також він повідомив, що Україна на сьогодні має співвідношення між активами і ВВП понад 80%.

"Це більше, ніж у Польщі і Росії", - відзначив  Сугоняко. Пасиви, активи і регулятивний  капітал українських банків за 11 міс. цього року зросли в понад 1,6 разу, а прибуток зріс у 1,5 разу, підкреслив президент АУБ.

В той же час  він зазначив, що вітчизняний банківський  сектор стає залежним від ситуації на міжнародних ринках. Наприклад, на початок 2007 р. кошти, залучені українськими банками за кордоном, становили 25%, а на сьогодні - 30%. Експерт зауважив, що, враховуючи таку тенденцію, НБУ провів відповідну роботу, і за останні місяці темпи прямих закордонних залучень зменшились.

Також АУБ радить українським банкам у 2008 р. зробити акцент на забезпеченні ліквідності. Сугоняко відзначив, що в поточному році він радив українським банкам робити більший акцент на розвитку і прибутковості, але на сьогодні, на його думку, найактуальнішим є "акцент на забезпеченні ліквідності".

Він відзначив, що банкам необхідно визначити, якою мірою наступного року вони можуть зростати і збільшувати прибутковість, щоб не втратити свою ліквідність у результаті зовнішніх або внутрішніх проблем. З-поміж головних внутрішніх проблем Сугоняко назвав початок в Україні нової президентської кампанії, під час якої "питання стратегічного розвитку економіки може бути усунене заради досягнення політичних цілей".

Сугоняко повідомив, що, на думку міжнародних експертів, найбільша глибина міжнародної  фінансової кризи очікується в травні 2008 р. На його думку, щоб Україна підготувалася до цього, банкам необхідно заміщати ліквідність, яка "передається із західних ринків на внутрішні".

Крім того, президент  АУБ повідомив, що інерція 16%-вої  інфляції цього року призвела до того, що процентні ставки з депозитів  зросли. Так, в 2007 р. вони збільшилися з 7,9% до 8,36%. При цьому ставки з кредитів зменшилися з 15% до 14% за рахунок залучення іноземних коштів. Експерт прогнозує, що така тенденція триватиме і наступного року, і процентні ставки з кредитів зменшуватимуться, але не більше, ніж на 1%. Він відзначив, що в 2008 р. "гривневі депозити визначатиме інфляція, і тому на якийсь час вони можуть зрости".

В той же час  президент Асоціації висловив упевненість, що ключові чинники інфляції в 2007 р. не носять монетарного характеру. За його словами, сьогодні в Україні не сформовані резерви основних товарних груп, якими можна було би впливати на інфляцію. На думку Сугоняко, в 2007 р. НБУ був вимушений разом зі заниженою ціною гривні імпортувати доларову інфляцію, але її частка не більше 20%. Також він зазначив, що монопольний вплив на ціни і картельні змови на товарних ринках народного споживання на сьогодні є визначальними.

Президент АУБ  додав, що для боротьби з інфляцією  Україні необхідно збільшити  обсяги пропозицій основних товарних груп. Для цього потрібна економічна політика, спрямована на стимулювання виробництва українських товарів. "Але на сьогодні я цього не бачу", - додав він.

НБУ повідомляє про регламент  роботи банківської  системи в період завершення звітного року

Грудень29200410:00

Національний  банк України повідомляє, що в період завершення звітного року ним  встановлено особливий  регламент роботи банків 29-31 грудня 2004 року та 4-6 січня 2005 року.

«Згідно з зазначеним регламентом, банки зобов'язані забезпечити, у разі звернення суб'єктів господарювання та бюджетних установ, дострокову виплату заробітної плати та інших платежів соціального характеру, строками, що припадають на 1- 9 січня 2005 року.

З метою здійснення всіх розрахунків з клієнтами, а  також з державними та місцевими бюджетами, система електронних міжбанківських переказів (СЕМП) 29 грудня працюватиме в подовженому режимі.

СЕМП 30 грудня 2004 року працюватиме в звичайному режимі до 17 години.

31 грудня 2004 року  банки здійснюють обслуговування  клієнтів тільки в межах одного банку — юридичної особи.

4 січня 2005 року  банки працюють без клієнтів.

Враховуючи дострокові виплати заробітної плати та інших  платежів соціального характеру, передсвятковий регламент роботи суб'єктів господарювання, а також закінчення технологічного комплексу робіт із закриттям фінансового року, Національний банк надав можливість банкам визначати окремий регламент щодо обслуговування клієнтів 5 і 6 січня 2005 року до 14 години.

В період з 30 грудня 2004 року до 9 січня 2005 року банки забезпечують роботу банкоматів, валютно-обмінних операцій в звичайному режимі», — йдеться у повідомленні.

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА  УКРАЇНИ І НАПРЯМИ її РОЗВИТКУ

Банківська система  держави нагадує кровоносну систему  людського організму, бо являє собою єдину систему, підпорядковану одній головній меті — забезпечувати ефективний обіг фінансових ресурсів у державі. Від того, наскільки раціонально організована банківська система, наскільки вона відповідає економічній політиці держави, етапу розвитку економіки, залежить ефективність руху фінансових ресурсів і, в свою чергу, розвиток економіки.

Відповідно до досліджень теоретиків економічної  науки, економічний розвиток суспільства  зумовлений його історичним розвитком. На стан народного господарства впливають не лише економічні, а й природно-географічні, національно-історичні та інші передумови. Отже, структура банківської системи як частина економічної системи є результатом історичного розвитку. Однак банківська система не перебуває в статичному стані — вона постійно розвивається, як і економічні відносини у суспільстві.

На зразок побудови банківської системи високорозвинутих країн світу, Законом України "Про  банки і банківську діяльність" передбачено створення та функціонування дворівневої банківської системи України.

Перший рівень представлений Національним банком України з центральним апаратом у Києві й територіальними обласними відділеннями, а також розрахунково-касовими центрами в містах і районах. Другий рівень представлений комерційними банками.

Станом на 1 січня 2001 року в Україні зареєстровано 195 комерційних банків (203 — на початку 2000 року), із них фактично працюють 153 банки, тобто 78,5%'. Із загальної кількості банків 149 мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій, що становить 76% комерційних банків.

В Україні банківські інститути не відзначаються таким  різноманіттям, як у країнах Західної Європи, де можна виділити такі основні  показники дивер-сифікованості банківської  справи:

— різні форми  власності — державна, приватна, змішана;

— різні масштаби діяльності — від міжнародного до локального (місцевого):

— розмаїтість  видів кредитних установ за переліком  виконуваних функцій — універсальні банки і спеціалізовані кредитно-фінансові  установи (інвестиційні, іпотечні, зовнішньоторговельні банки, страхові й фінансові компанії, пенсійні фонди);

— різні розміри  капіталу — від банків-гігантів до дрібних банків.

Банківська система  України була утворена з уніфікованої системи, а законодавчою базою передбачався лише загальний принцип побудови банківської системи і зовсім було відсутнє визначення структури другого рівня. До початку 2001 року була відсутня як формальна, так і фактична спеціалізація банків, територіальна спеціалізація.

Однак комерційні банки України можна згрупувати за категоріями, наведеними нижче:

— за формою власності: із 195 комерційних банків України (станом на 1 січня 2001 року) тільки 2 мають державну форму власності. Це державно-комерційний банк Ощадбанк і Укрексімбанк. Інші банки — колективну форму власності;

— за приналежністю статутного фонду та способу його формування банки в Україні можуть створюватися у формі АТ, пайових і кооперативних банків. В Україні кількість пайових банків становить 13%. Акціонерних банків більше, тобто 87% від комерційних банків України. Сума капіталу банку (тобто його власних коштів) визначається акціонерами — учасниками банку, але не може бути меншою за розмір, встановлений НБУ. На 1 січня 2001 року загальна сума балансового капіталу банківської системи України становила 6,5 млрд. три. (17% пасивів банківської системи)2.

Згідно з новою  редакцією Закону "Про банки  і банківську діяльність", підписаного Президентом України 7 грудня 2000 року, вперше передбачено розподіл банків за територіальною ознакою і цілями створення. Головною метою створення кооперативних банків є не одержання прибутку, а можливість взаємного кредитування його учасників. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності й поділяються на місцеві та центральні кооперативні банки. Місцеві кооперативні банки є учасниками центрального кооперативного банку, до функцій якого належать централізація і перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.

Нове законодавство також номінальне передбачає диференціацію банків за спектром послуг, що надаються: банки в Україні можуть функціонувати як універсальні чи як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними та розрахунковими. Статус спеціалізованого банк отримує у тому разі, якщо більш як 50% його активів — активи одного типу. Статус ощадного — якщо більш як 50% його пасивів — внески

фізичних осіб. Закон не лише не зазначає особливостей, принципів діяльності спеціалізованих  банків, а й не дає визначення Іпотечним, Інвестиційним,

розрахунковим банкам. Нині відсутня статистична  інформація щодо спеціалізації банківської системи України. Безперечно, спеціалізованим ощадним банком в Україні є Ощадбанк.

Банківські системи  деяких іноземних країн характеризуються високою спеціалізацією окремих інститутів, як, наприклад, в Англії, де існує законодавче обмеження у виконанні операцій депозитними, торговельними банками, іншими кредитними установами. Однак українські банки важко поділити на групи за спеціалізацією, оскільки більшість із них має ліцензії на виконання практично усіх видів операцій. У цьому плані банківську систему України можна порівняти з універсальною німецькою банківською системою. Створення останньої зумовлене тим, що Німеччина за часів її промислового розвитку не мала у своєму розпорядженні достатнього капіталу, а також необхідної організації торгівлі цінними паперами і тому не могла здійснювати фінансування великих підприємств, не використовуючи банківські кредити у великих дбся-гах3. Воднораз паралельно з універсально діючими банками у Німеччині функціонують також спеціалізовані банки та інші кредитні установи.

Досвід організації  банківської системи Німеччини  цікавий для України через  подібність проблем економічного розвитку: потреба в значних капіталовкладеннях, незадовільна організація ринку цінних паперів. У розвитку фондового ринку Німеччина відстає від інших розвинутих країн, тому що фондовий ринок історично ніколи не відрізнявся значними обсягами (на відміну від США, Англії, Японії). Основний обсяг фінансових потоків Німеччини (як і України) проходить через банківську систему.

Чинний Закон  України передбачає також розподіл банків на групи за мінімальним розміром статутного капіталу на момент реєстрації: 1) місцеві кооперативні банки — 1 млн. євро: 2) комерційні банки, що здійснюють свою діяльність на території однієї області, — 3 млн. євро; 3) банки, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, — 5 млн. євро.

Із загальної  кількості реально діючих в Україні банків найбільшу групу становлять невеликі банки (табл. 1).

Відповідно до критерію, наведеного в законі, 46, 8% банків в Україні підпадає під кваліфікацію місцевих кооперативних банків, які фактично не такі. Ці банки працюють за принципом не кооперації, а комерційної діяльності. Формально 28,6% — це комерційні банки, що здійснюють свою діяльність на території однієї області, і 24,7% — банки, які здійснюють свою діяльність на всій території України. Причому на третю групу банків припадає 54,3% суми сплаченого статутного капіталу банківської системи. На початок 2001 року на 10 найбільших банків (перших у банківському рейтингу за сумою капіталу) припадав 41% капіталу банківської системи України. У раїнах Західної Європи на 3—4 найбільших банки припадає більш ніж 70 % капіталу всієї системи.

Таблиця 1. Групування комерційних банків за сумою сплаченого статутного капіталу

Таке становище  свідчить про невисокий ступінь  концентрації банківського капіталу в  Україні. Тому масштаби активних операцій банків також дуже відрізняються: на початок другого півріччя 2000 року сума активів банків України становила приблизно 27 млрд. грн., а активи одного найбільшого банку Німеччини на початок 2000 року перевищували 800 млрд. дол. Ці відмінності зумовлюються різним рівнем розвитку банківських систем, однією з причин яких є фактор часу. Тобто існує об'єктивна причина відставання банківської системи України від банківських систем високо розвинутих країн — часовий проміжок. Це фактор істотний, але не вирішальний і може частково компенсуватися за рахунок структурних змін у банківській системі України — купівлі новими комерційними банками частин старих системних банків України, злиття дрібних банків.

За роллю, яку  виконують деякі комерційні банки, банківську систему України можна  представити за допомогою рисунка:

1) Старі системні  банки. Це колишні спеціалізовані держбанки СРСР, більшість з яких отримала статус комерційних банків України після проголошення незалежності України й набуття чинності Законом "Про банки і банківську діяльність" від 1991 року. До них належать Ощадбанк і системи ощадкас, Укрексімбанк, Промінвестбанк, Укрсоцбанк, до ліквідації належав і АПБ "Україна". Системними їх називають тому, що вони створені на теренах Держбанку, Житлосоцбанку, Промбудбанку, Зовнішторгбанку, мають розгалужену мережу філій, дирекцій та відділень по всій території України. Наприклад, в Ощадбанку таких структурних підрозділів 8297, в Укрсоцбанку — 334, в Укрексімбанку — 58. Ця група банків бере активну участь у виконанні державних програм із розвитку низькорентабельних галузей народного господарства країни, у кредитуванні держави шляхом купівлі ОВДП. Найчастіше такі операції підривають діяльність банків, у результаті чого вони стають неплатоспроможними (як АПБ "Україна") або в їхній діяльності виникають проблеми (як в Ощадбанку).

Процвітаючі банки  в цій групі — Промінвестбанк і Укрексімбанк, що за сумою прибутку на початок 2001 року посідали відповідно перше і друге місця в банківському рейтингу. Крім того, Промінвестбанк очолює рейтинг банків за сумою капіталу та кредитно-інвестиційного портфеля. Укрсоцбанк посідає 2-ге місце за сумою капіталу і 26-те місце за прибутком. На частку Ощадбанку, Промінвестбанку, Укрсоцбанку та Укрексімбанку припадає 22,7% капіталу банківської системи України, 36,2% — депозитів фізичних осіб, 29,3% — депозитів юридичних осіб. Сума чистих активів цих банків становить 9489,45 млн. грн., сума кредитно-інвестиційного портфеля — 5475,61 млн. грнА Збитки банків "Україна" і Ощадбанку за абсолютним показником перевищують суму прибутків банків цієї групи.

Особливу роль тут відіграє Ощадбанк, оскільки ощадна справа була добре розвинена ще при СРСР. До того ж на відміну від інших комерційних банків, що працюють із вкладами населення, Ощадбанк не формує фонду страхування вкладів фізичних осіб, що ставить його у вигідніше становище щодо інших банків при роботі з фізичними особами. Але під тиском конкуренції банк продовжує втрачати ринок вкладів фізичних осіб. Так, у 1991 році 100% вкладів населення знаходилося в Ощадбанку, на початок 2000 року — вже 19,3%9.

2) Нові системні  банки. Поняття "нові" досить відносне, оскільки до таких банків відносять Приватбанк, ПУМБ, "Аваль", дата реєстрації яких припадає на 1991 — 1993 роки. Об'єднали ми ці банки в одну групу, тому що вони створювалися без участі держави, починаючи свою діяльність в умовах ринкової економіки. Це досить великі з розгалуженою мережею структурних підрозділів (у Приватбанку — 443, банках "Аваль" — 881, ПУМБ — 21) банки, які успішно функціонують і активно обслуговують великих клієнтів. Банки цієї групи входять у першу десятку банківських'рейтингів. Визначенню системного банку, наведеному в законі, цілком відповідає Приватбанк, питома вага зобов'язань якого у банківській системі становить 17%, і "Аваль" — 14,9%. Хоча частка зобов'язань ПУМБу не перевищує 10% зобов'язань бан-

кінської системи, все ж таки він фактично визнаний системним банком (аналогічна ситуація з Укрексімбанком, частка зобов'язань якого становить 8,7% зобов'язань банківської системи України).

На частку банків цієї групи припадає 11,5% капіталу банківської  системи; 22% депозитів фізичних осіб, що лише на 7,3% менше за показник банків першої групи при значній різниці у початкових умовах діяльності: 29,9% депозитів юридичних осіб. За сумою чистих активів три нових системних банки поступаються чотирьом банкам (без "України") на 1,86 млрд. грн. а за сумою кредитно-інвестиційного портфеля — на 0,92 млрд. грн. За сумою капіталу в банківському рейтингу ПУМБ, Приватбанк, "Аваль" посідають відповідно 3-тє, 4-те та 7-ме місця. Приватбанк за сумою депозитів фізичних осіб поступається лише Ощадбанку. "Аваль" є лідером за сумою депозитів юридичних осіб, випереджаючи Промінвестбанк, Укрсоцбанк і Укрексімбанк.

Таким чином, нові системні банки претендують на роль найбільших банків, що становлять кістяк банківської системи.

3) Комерційні банки України, зареєстровані протягом 1991—1999 років. Ця група банків численна та найстрокатіша, оскільки охоплює великі банки з великою кількістю філій; великі банки, операції яких мають локальний характер; середні й дрібні банки. Об'єднали ж ми їх в одну групу, оскільки вони: по-перше, не є системними банками (тобто або не мають великої кількості філій, або практично не обслуговують корпоративних клієнтів, їх зобов'язання не становлять 10% зобов'язань банківської системи України); по-друге, не беруть активної участі у загальнодержавних банківських проектах і програмах економічного розвитку; по-третє, відчувають на собі менший контроль із боку НБУ (у функції Генерального департаменту банківського нагляду входить нагляд за діяльністю великих банків). На частку цієї численної групи банків припадає менше половини депозитів фізичних і юридичних осіб й більше половини капіталу банківської системи.

4) Іноземні банки.  Серед 31 банку, що працюють  за участю іноземного капіталу (такі банки входять до другої та третьої груп), в Україні функціонує 7 із 100-відсотковим іноземним капіталом. Ці банки належать до окремої групи, оскільки якісно відрізняються від банків попередніх груп високим рівнем менеджменту, професіоналізмом, досвідом роботи на фінансовому ринку. До того ж іноземні банки можуть розраховувати на фінансову допомогу своїх закордонних офісів. Такі банки становлять деяку загрозу навіть системним банкам України, приваблюючи клієнтів більшими позиками, кращим рівнем обслуговування, можливістю зв'язку клієнтів з іноземними партнерами. Суме чистих активів іноземних банків у 5,8 та 4,6 разу менша за суму чистих активів банків відповідно 1-ї та 2-ї груп. Сума капіталу іноземних банків у 4,9 і 4,1 разу менша за аналогічний показник банків 1-ї та 2-ї груп відповідно". У цілому, частка участі іноземного капіталу в банківській системі України становить 14,5%І2, у тому числі частка капіталу іноземних банків становить 4,9%.

Являє також  інтерес розташування діючих банків за регіонами України (табл. 2).

Таблиця 2. Розташування банків за регіонами України станом на 01.01.2001 року

Як видно з  таблиці 2, банки розташовані по території України вкрай нерівномірно, що пов'язано з концентрацією виробництва. Звертає на себе увагу той факт, що 51% банків перебуває в Києві та Київській області. Як правило, такі банки мають філії та відділення в інших регіонах, основна функція яких акумуляція коштів. Більш як п'ята частина банків зосереджена у найрозвинутіших промислових регіонах. У південній сільськогосподарській зоні зосереджено 15% банків. У північних і західних областях України частка самостійних банків не перевищує 5%.

За розмірами  банків (розміром сплаченого статутного капіталу) також лідирують промислові регіони із розвинутою інфраструктурою. Невисокими середніми розмірами сплаченого статутного фонду банків характеризуються сільськогосподарські регіони.

Україна у своєму розвитку зіткнулася з такими проблемами, як і країни Західної Європи у післявоєнний період: із необхідністю реструктуризації промисловості та стимулювання розвитку малого й середнього підприємництва, диспропорцією в економічному розвитку регіонів, концентрацією банківських капіталів в окремих регіонах. Долаючи ці проблеми, згадані країни поряд із низкою інших заходів вдавалися до реструктуризації банківської системи. Загальною ознакою реструктуризації банківських систем Франції, Італії, Німеччини, Швейцарії було створення регіональних банків.

Розвиток капіталомістких  галузей промисловості у Франції  після Другої світової війни призвів до концентрації банківських установ у районах промислового виробництва, що постійно відчували нестачу фінансових ресурсів. Акумулювати фінансові ресурси в регіонах, де базових галузей промисловості не існувало й покликані були регіональні банки. Спочатку це були депозитні банки, сфера впливу яких обмежувалася певною територією, а основна мета діяльності полягала у забезпеченні великих банків, що діяли на той час як регіональні, фінансово-промислових груп фінансовими ресурсами, попит на які зростав. Згодом за підтримки держави депозитні регіональні банки взялися за кредитування дрібних виробників і, таким чином, їхні функції були значно розширені.

В Італії також  істотну роль у банківській системі  відіграють регіональні банки, у  створенні яких активну участь брала  держава з метою стимулювання розвитку відсталих регіонів.

У Німеччині, крім трьох банків-гігантів, існує безліч універсальних регіональних банків, сфера діяльності яких, судячи з їхньої назви, обмежена певним регіоном. У тих регіональних банків, які обслуговують тільки населення, кордони сфери впливу позначені особливо чітко. Однак найбільші регіональні банки обслуговують своїх клієнтів — юридичних осіб — і за межами регіону. Регіональні банки Німеччини були утворені після Другої світової війни на терені філій трьох гросбанків, а їхні операції були чітко обмежені кордонами земель, в яких вони функціонували. Створено їх було з метою зниження рівня монополізації ринку банківських послуг, наближення банків до економіки регіонів, зруйнованих війною.

Серед комерційних  банків Швейцарії помітну роль відіграють кантональні банки, діяльність яких сконцентрована у відповідних кантонах. Спочатку кантональні банки лише приймали вклади й надавали іпотечні кредити, але до цього часу вони значно розширили спектр своїх послуг і стали фактично універсальними.

Створення регіональних банків для розв'язання певних проблем у різних країнах мало спільну мету — соціально-економічний розвиток регіонів, а значить, держави у цілому.