Кредит, суть, форми та значення в ринковій економіці

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

на  тему:

 

Кредит, суть, форми та значення в ринковій економіці

 

 

 

 

 

Зміст

             Вступ..........................................................................................................2

 

1.1Економічна природа  і призначення кредиту............................................4

 

     2.1. Суть  кредиту..............................................................................................9

2.2. Принципи кредитування.........................................................................11 2.3. Функції кредиту.......................................................................................13

 

3.1. Форми кредиту.........................................................................................16

3.2. Види кредиту............................................................................................20

 

4.1. Значення кредиту в ринковій  економіці................................................25

 

Висновки і пропозиції....................................................................................28

Використана література.................................................................................30

Додатки............................................................................................................31

 

 

 

 

Вступ

Кредит завжди привертав  увагу дослідників. Проблемам існування  та використання його присвячено ряд  спеціальних робіт. Проте в сучасних умовах інтерес та потреба вивчення динамічного розвитку кредитних  відносин значно посилився. Адже кредит, як породження економічних відносин, розвивається в масштабах та формах, що визначаються економічними процесами. Зміни в цих системах зумовлені особливостями відтворювальних процесів. Тому вони не є незмінними, тобто раз і назавжди визначеними та сталими. Виникнення їх є результатом розвитку товарного виробництва. Розвиваючись разом з ним, вони постійно змінюються, утворюючий систему кредитних відносин.

Гроші і кредит - економічні категорії, що існували і існують  в різних суспільно-економічних формаціях, які засновані на базі товарного виробництва та обігу. Тому інтерес до пізнання їх супроводжує всю історію розвитку людства. Звичайне уявлення про гроші часто не співпадає з їх дійсною суттю та значенням. Це не елемент окремих приватних угод, а, як вперше підмітив Арістотель суспільне явище, частина виробничих відносин, тісно пов'язаних з іншими економічними категоріями, що є предметом вивчення інших суспільних наук. Традиційно грошовий обіг і кредит розглядаються як самостійні системи з різними функціями, а тому недостатньо приділяється їх взаємозв'язкам. Адже розвинувшись як самостійна система, з часом грошова започаткувала формування і функціонування кредитної, перетворившись у грошово-кредитну, в якій обидві частини зберігають відносну відособленість і поєднуються тільки частково. З боку і кредитної і грошової систем спільним є використання боргових зобов'язань як засобів платежу та проведення грошових розрахунків по кредитних відносинах. І ця спільність суттєво впливає на обидві системи. Збільшення обсягів кредитних відносин зумовлює зростання маси засобів платежу. В свою чергу зміна маси грошей в обігу впливає на ціну та пропозицію кредитних послуг.

В сучасних умовах переходу до ринкової економіки по - новому слід підходити до висвітлення суті кредиту, зародження та розвитку його форм і функцій, напрямків розвитку, особливостей побудови кредитної системи, її ролі в процесі відтворення, дослідження специфіки її функціонування.

Найбільш складною проблемою є створення фінансово-кредитного механізму і мобілізація кредитних ресурсів для виходу з кризи і стабілізації економіки загалом.  З цією метою уряд України розробив спеціальну програму, основу якої складають проблеми пошуку коштів і шляхів подолання спаду життєвого рівня, виробництва важливих товарів, подолання кризи недовироблення, поступового пожвавлення і економічного зростання. Згідно з цією програмою, вплив на ряд галузей і сфер економіки відбувається за допомогою інструментів і механізмів грошової, фінансово-кредитної, податкової, цінової і митно-тарифної політики.

На основі вище викладеного  тема курсової роботи є актуальною. Мета роботи: виявлення сутності, ролі та призначення кредиту в ринковій економіці.

 

 

              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.1.Кредит виник на певному етапі розвитку людського суспільства, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами між товаровиробниками – коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити. Тому й виникла потреба у передачі продавцем покупцеві товару з відстрочкою платежу, тобто – у кредит.

Згідно положення про кредитування, кредит – це економічні відносини  між юридичними та фізичними особами  і державами з приводу перерозподілу  вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка.

У кредитних відносинах беруть участь дві сторони : позичальник і кредитор. Ці сторони називаються суб’єктами кредитної угоди, а ті грошові чи матеріальні цінності, затрати чи проекти, стосовно яких укладена угода позички, є об’єктами кредиту.

Роль кредитної системи  полягає в тому, що вона підтримує високу норму народногосподарського накопичення, сприяє розв'язанню проблеми реалізації товарів і послуг на ринку, розвитку галузей промисловості і будівництва, міжнародної торгівлі, що, в свою чергу, сприяє розвитку виробництва. Завдяки кредиту скорочується час на задоволення господарських і особистих потреб. Підприємство-позичальник за рахунок додаткової Вартості має можливість збільшити свої ресурси, розширити господарство, прискорити досягнення виробничих цілей. Громадяни, скориставшись кредитом, мають подвійний шанс: або застосувати здатності й отримані додаткові ресурси для розширення своєї справи, або прискорити досягнення споживчих цілей, одержати у своє розпорядження такі речі, предмети, цінності, якими вони могли б володіти лише в майбутньому.

Кредит виступає опорою сучасної економіки, невід'ємним елементом економічного розвитку. Його використовують як великі підприємства й об'єднання, так і малі виробничі, сільськогосподарські і торгові структури; як держави, уряд, так і окремі громадяни.

Кредитори, що володіють  вільними ресурсами, тільки завдяки  їхній передачі позичальнику, мають  можливість одержати від нього додаткові  кошти. Кредит, наданий у грошовій формі, являє собою нові платіжні засоби.

При всій очевидності  тієї користі, що приносить кредит, його вплив на народне господарство оцінюється не однозначно. Найчастіше одними фахівцями вважається, що Кредит виникає від бідності, він недостачі майна і ресурсів, що маються в розпорядженні суб'єктів господарства. Кредит, на думку інших фахівців, руйнує економіку, оскільки за нього треба платити, що підриває фінансове положення позичальника, приводить до його банкрутства.)

Настільки різноплановое розуміння  впливу кредиту на економіку багато в чому зв'язано з відсутністю  про нього чіткого представлення.

          Виникнення кредиту варто шукати  не в сфері виробництва продуктів  для їхнього внутрішнього споживання, а в сфері обміну, де власники товарів протистоять один одному как власники, юридично самостійні обличчя, готові виступити в економічні відносини. Товарообмін як переміщення товару з рук у руки, обмін послугами є тим ґрунтом, де можуть виникнути і виникають відносини з приводу кредиту. Рух вартості - ядро руху кредиту. 

Конкретною  економічною основою, на якій з'являються  і розвиваються кредитні відносини, виступає кругообіг і оборот засобів (капіталу).

Засоби і предмети праці у вартісному вираженні  на підприємствах у кожен даний  момент можуть знаходитися в грошовій, виробничій і товарній формах. При  цьому їхнє призначення різне.

На першій стадії кругообігу капіталу грошова форма «входить»  у продуктивну: за рахунок коштів здобуваються засоби виробництва. На другій стадії (у процесі виробництва) створюється  готовий продукт (товар), продуктивна  форма переходить у товарну, до вартості засобів виробництва тут приєднується знову створена вартість. На третій стадії реалізується готова продукція. Товарна форма переходить у свою початкову грошову форму, найчастіше з деяким кількісним збільшенням у виді чистого доходу.

Рух засобів не замикається їхнім переходом з однієї форми в іншу. Рух засобів—не тільки їхній кругообіг, але й оборот. Кошти, отримані після реалізації продукції, знову витрачаються: здобуваються нові засоби виробництва, виплачується заробітна плата; кругообіг знову і знову повторюється, відбувається постійне кругообертання засобів.)

Послідовне перетворення з однієї форми в другую, а також  постійне кругообертання капіталу, кругообіг  і оборот не скрізь однакові; у кожнім конкретному випадку вони відбивають особливості виробництва і звертання продукції. Індивідуальні кругообіг і оборот виражають специфіку виробничої і збутої-постачальницької діяльності того чи іншого підприємства. Кожний з індивідуальних кругооборотов тісно взаємозалежний з другими кругооборотами как частина єдиного господарського обороту.

Кругообіг і оборот капіталу відрізняються безперервністю. Разом  з тим це не виключає коливань у його кругообігу й обороті. У процесі его руху утворяться припливи і відливи коштів, коливання потреби в ресурсах і джерелах ее покриття. Їх можна спостерігати в зв'язку з рухом как основних, так і оборотних капіталів підприємств.

У процесі руху основних капіталів спостерігається вивільнення ресурсів. Засоби праці використовуються в процесі виробництва тривалий час, їхня вартість переноситься на вартість готової продукції частинами. Поступове відновлення вартості основних капіталів у грошовій формі приводить до того, що грошові засоби, що вивільняються, осідають на рахунках підприємств. При цьому підприємство може використовувати їх, лише нагромадивши визначену суму, достатню для придбання нових засобів праці замість зношених, у тому числі для чергової покупки нових машин і механізмів.

Однак поступове вивільнення  вартості основних капіталів по своєму розмірі не може задовольнити потреби  підприємств у придбанні их нових партій, тому що нова техніка (машини, механізми і т.п.) здобуваються не у виді окремих частин і деталей, а цілком. Заміна зношених засобів праці новими здійснюється за рахунок амортизаційних відрахувань, що накопичуються в амортизаційному фонді. Ці витрати щораз досить великі, потребуючі нагромадження ресурсів протягом тривалого часу. Усередині кругообігу й обороту основних капіталів відбувається нерівномірний їхній рух, викликане природою відновлення їхньої вартості. Варто помітити, что подібна нерівномірність може привести до того, що в одних підприємств утворяться вільні кошти, в інших у зв'язку з потребою у великих одноразових витратах утвориться їхній недолік.

Аналогічна ситуація виникає й у русі оборотних  капіталів. Більш того, тут коливання в їхньому кругообігу й обороті виявляють себе більш різноманітно. Насамперед вони виникають унаслідок сезонності виробництва, розбіжності часу виробництва і часу звертання продукції. Значна потреба в залученні додаткових коштів може бути викликана також імпортними постачаннями, разовим завезенням товарно-матеріальних цінностей, ціннісних факторами й ін.

Нерівномірність у русі засобів виникає верб зв'язку з  відвантаженням готової продукції. Как известно, момент відвантаження  продукції найчастіше не збіжиться з моментом одержання виторгу від її реалізації. Це відбувається внаслідок того, що місце виробництва продукції віддалено від місця ее споживання, причому ця отда-ленность від ринку збуту може бути значної і викликати потреба в додаткових ресурсах.

На базі нерівномірності  кругообігу й обороту капіталів  природним стає поява відносин, що усувають невідповідність між часом виробництва і часом звертання засобів, дозволяють відносне протиріччя між тимчасовим осіданням засобів і необхідністю их використання в народному господарстві. Таким відношенням є кредит.

Кредит стає неминучим  атрибутом товарного господарства. Кредит беруть не тому, що позичальник бідний, а тому, що в нього в силу об'єктивності кругообігу й обороту капіталу повною мірою бракує власних ресурсів. Як підкреслювалося раніше, їх нераціонально накопичувати прозапас, вони увесь час знаходяться в русі, в обороті.

Суспільство стає зацікавленим, по-перше, у тім, щоб уникнути дозвільного  омертвляння ресурсів, що вивільнилися;

по-друге, у тім, щоб економіка розвивалася безупинно в розширених масштабах.

Разом з тим кругообіг  і оборот капіталу ще не повною мірою  пояснює об'єктивну необхідність кредиту. Нерівномірність кругообігу й обороту лише характеризує факт вивільнення засобів в одній ланці і наявності потреби в них на іншій ділянці; у кругообігу й обороті, отже, закладена можливість виникнення кредитних відносин.[5;7]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.1. Конкретною формою руху позичкового капіталу є кредит, сутність якого полягає в мобілізації тимчасових вільних грошових коштів і розміщенні їх на умовах повернення й прибутковості. За допомогою кредиту здобуваються товарно-матеріальні цінності різного роду: машини, механізми, купуються населенням товари з розстрочкою платежу. Об'єктом придбання за рахунок кредиту виступають різноманітні цінності (речі, товари). Однак «речове» тлумачення кредиту виходить за рамки політекономічного аналізу. Економічна наука про гроші і кредит вивчає не самі речі, а відношення між суб'єктами з приводу речей. У цьому зв'язку кредит як економічну категорію слід розглядати як визначений вид суспільних відносин.

Однак кредит — це всякі суспільні відносини, а лише таке, котре відбиває економічні зв'язки, рух вартості. Як же можна визначити сутність кредиту? Перш ніж відповісти на це питання, важливо уточнити, що вкладається в поняття «сутність». Необхідність у цьому зв'язана з тим, що сутність кредиту в ряді випадків ототожнюється з його змістом, природою і навіть причиною виникнення. Ці поняття не тотожні. Приміром, зміст виражає як внутрішній стан кредиту, так і его зовнішні зв'язки (з виробництвом, звертанням, іншими економічними категоріями). Сутність же кредиту звернена до внутрішніх його властивостей, виступає як головне в змісті цієї економічної категорії.

До сутності економічного явища тісно примикає і його природа, трактуєма как уроджені властивості, природний стан, приналежність кредиту до якогось визначеного роду, у даному випадку - до вартості. У широкому змісті природа кредиту -це не якийсь його окремий вид, а всі кредитні відносини у  різноманітті їх форм. Природа кредиту — це, отже, не тільки його сутність, але і форма існування.