Корпоративна стратегія підприємства

Корпоративна  стратегія підприємства

 

Найважливіша  проблема будь-якого українського підприємства, що працює в ринкових умовах, - це проблема його виживання і забезпечення безупинного  розвитку. Ефективне вирішення цієї проблеми полягає у створенні  й реалізації конкурентних переваг, що значною мірою можуть бути досягнуті  на основі грамотно розробленої й  ефективної стратегії розвитку підприємства. Стратегія є об’єктивною засадою  для формування відповідей на такі важливі для підприємства питання: в якій галузі або на яких ринках повинне функціонувати підприємство; як розподілити найчастіше обмежені ресурси; як вести конкурентну боротьбу.

 Корпоративна або загальна стратегія підприємства визначає загальний напрямок його діяльності, формується його вищим керівництвом і передбачає три основні завдання:

а) сформувати (вибрати) власне головний напрямок діяльності підприємства і його стратегічних одиниць бізнесу (СОБ);

б) визначити (встановити) конкретну роль кожної СОБ і кожного його підрозділу у реалізації корпоративної стратегії;

в) визначити розміри і  способи розподілу ресурсів (інвестицій) між СОБ та іншими підрозділами.

Корпоративна стратегія  фокусується на питаннях взаємодії  підприємства з факторами макросередовища  бізнесу та інтеграції її в єдиний ефективний комплекс. Ця стратегія  охоплює рішення щодо вибору сфери  бізнесу, взаємодії з групами  впливу і є концептуальною основою  розвитку підприємства.

Корпоративна стратегія  включає:

1. Розвиток підприємства в цілому

2. Стратегічні напрямки  розвитку кожної складової

3. Розподіл ресурсів між  підрозділами (СОБ)

4. Довгострокові цілі  підприємства і підрозділів

5. Зміна структури підприємства (можлива) 

6. Злиття, розподіл або  входження в об’єднання (можливі) 

7. Докорінна реорганізація:  зміна номенклатури, ринків, технології, місії підприємства

В мультибізнесових підприємствах корпоративну (загальну) стратегію називають ще портфельною. Корпоративна (загальна) стратегія тісно пов'язана з конкурентною (бізнесовою, діловою), яку власне визначає, а остання забезпечує реалізацію першої.

В однобізнесових підприємствах ці два види стратегії об'єднуються - корпоративна є одночасно і конкурентною (чи навпаки).

 

Базові корпоративні стратегії

 

Корпоративна стратегія  в однобізнесовому підприємстві (як і стратегія кожної СОБ у мультибізнесовому) набирає одного з наступних типів базових стратегій:

• стратегія зростання (розвитку);
• стратегія стабілізації (обмеженого зростання);
• стратегія виживання (скорочення);
• стратегія побудована на комбінаціях перерахованих стратегій (в мультибізнесовому підприємстві).

Стратегія зростання (розвитку) обирається базовою корпоративною стратегією в тому разі, коли підприємство чи його стратегічна одиниця бізнесу (СОБ) намагаються використати можливості зовнішнього середовища і власні сильні сторони для збільшення підприємства, тобто нарощування обсягів продаж, переважно шляхом проникнення на нові ринки і їх захоплення та підвищення показників ефективності виробництва.

Така стратегія найбільш ефективна в галузях, що динамічно розвиваються із швидкозмінною технологією, коли продукція підприємства чи СОБ знаходиться на стадіях виходу на ринок або розвитку у життєвому циклі товару.

Способи здійснення стратегії зростання:

• поглинання конкуруючих (і не тільки) фірм через придбання контрольного пакету акцій;
• злиття - об'єднання на приблизно рівних засадах в одне підприємство;
• створення спільного підприємства (СП) - об'єднання частини капіталів підприємств з метою реалізації спільного взаємовигідного проекту.

Стратегія стабілізації (обмеженого зростання) застосовується великими підприємствами, які уже домінують на даному ринку, тобто в умовах стабільності обсягів продаж і отримуваних прибутків і проводиться з метою підтримки існуючого стану впродовж якомога довшого періоду.

Дану стратегію в якості базової корпоративної застосовують підприємства, що знаходяться в галузях зі стабільною технологією, випускають товари, що перебувають на стадії зрілості ЖЦТ, а власники та менеджери в цілому задоволені станом свого підприємства. Обмежене зростання викликається лише інфляцією.

Стратегія виживання (скорочення) використовується в умовах економічної кризи, нестабільності, високої інфляції або коли товари перебувають в стадії насичення і спаду ЖЦТ і полягає в спробах пристосуватися до важких ринкових умов господарювання та існуючої ситуації.

До цієї стратегії вдаються, отже, коли фінансово-економічні показники діяльності підприємства набирають стійкої тенденції до погіршення, коли саме існування підприємства (СОБ) перебуває під загрозою з різних причин.

Способами реалізації стратегії виживання (скорочення) є  застосування наступних стратегій  нижчого порядку:

• стратеги розвороту - коли підприємство (СОБ) працює неефективно, але ще не досягло критичної точки, ще не все втрачено. Полягає така стратегія у відмові від виробництва нерентабельних товарів, скороченні надлишкової робочої сили, відмові від неефективних каналів розподілу ресурсів (інвестицій) тощо;
• стратегія відокремлення - коли від найменш ефективної частини бізнесу відмовляються - продають;
• стратегія ліквідації - коли підприємство чи СОБ досягли критичної точки - банкрутства - вони ліквідуються, а активи продаються.

 

Стратегічні альтернативи

 

В процесі формування корпоративної  стратегії, в рамках її трьох базових  типів, викристалізовуються різні  варіанти стратегічного розвитку підприємства чи СОБ. Ці варіанти називають стратегічними альтернативами, з яких і вибирається майбутня стратегія (табл.1).

Стратегічні альтернативи - це можливі варіанти розвитку підприємства чи СОБ в рамках кожної із трьох базових корпоративних стратегій: зростання, стабілізації, скорочення.

 

 

Таблиця 1

Стратегічні альтернативи

Базові стратегії	Стратегічні альтернативи
1.Зростання (розвитку)	1.1.  Інтенсифікація 1.2. Диверсифікація 1.3. Інтеграція 1.4.  Техніко-технологічний розвиток
2.Стабілізації (обмеженого росту)	2.1.  Економія витрат, збирання „врожаю» 2.2. Постійна адаптація до зовнішнього середовища 2.3. Збереження науково-технічного і кадрового потенціалу
3.Виживання (скорочення)	3.1.  Організаційна санація 3.2.  Економічна і фінансова санація 3.3.  Маркетингова санація 3.4. Соціальна санація 3.5. Ліквідація бізнесу

 

Слід відмітити, що відповідність  стратегічних альтернатив базовій  стратегії не потрібно сприймати  як незмінну: вони можуть „перехрещуватись». І все-таки кожна із базових корпоративних стратегій має безліч альтернативних варіантів реалізації. В свою чергу, стратегічні альтернативи реалізуються через набір заходів, при якому по кожному із заходів і в цілому по кожному напрямку доцільно визначати затрати (обсяги інвестування) і очікуваний економічний ефект.

Стратегічна альтернатива „інтенсифікація» передбачає реалізацію системи заходів по розширенню виробництва і підвищенню його ефективності за рахунок кращого використання наявних ресурсів, а не за рахунок їх додаткового залучення, що характерно для екстенсивного шляху розвитку.

Диверсифікація передбачає вихід діяльності підприємства за рамки  існуючого основного бізнесу (нові товари і нові ринки), а також розширення асортименту товару за рахунок освоєння його нових модифікацій.

Стратегічна альтернатива „інтеграція» передбачає розширення діяльності підприємства в сторону постачальників, конкурентів, різних посередників, продавців тощо, шляхом поглинання, злиття, створення спільного бізнесу. Відповідно інтеграційні стратегії можуть набирати наступні види:

«інтеграція назад» полягає  у посиленні контролю за вхідними каналами (забезпечення ресурсами);

«інтеграція вперед» передбачає посилення контролю над вихідними ми каналами (збут товару);

«інтеграція по горизонталі» дозволяє здійснювати контроль над конкурентами.

Стратегічна альтернатива „техніко-технологічний розвиток» є обов'язковою умовою реалізації стратегії зростання і передбачає інноваційну діяльність по розробці і впровадженню нових видів продукції, послуг, технологій, організаційних форм тощо.

Найбільш поширені альтернативи базової корпоративної стратегії стабілізації передбачають наступне.

Стратегічна альтернатива „економія витрат», зокрема, включає в себе аналіз поточних витрат виробництва та експлуатаційних витрат з метою виявлення резервів їх зниження, а також запровадження системи управління затратами та інших заходів, результатом яких має стати здобуття цінових переваг на ринку, тобто зміцнення конкурентноздатності підприємства. „Збирання врожаю» означає зведення до мінімуму чи відмову від інвестування даного бізнесу і пожинання плодів колишніх капіталовкладень (віддача інвестицій).

Постійна адаптація до зовнішнього середовища, як стртегічна альтернатива, передбачає пристосування до постійних змін зовнішнього середовища, дії, направлені на максимальне та ефективне використання його можливостей і усунення загроз, з метою недопущення порушень стабільності підприємства якомога триваліший період.

Збереження науково-технічного і кадрового потенціалу, як стратегічна  альтернатива, направлена на підтримання  іміджу підприємства, збереження його домінуючих позицій на ринку, а також  на зниження соціальної напруги у  його внутрішньому середовищі. При  реалізації стратегії обмеженого зростання  така альтернатива достатньо важлива  з огляду на майбутнє зростання.

Альтернативи базової  корпоративної стратегії виживання (скорочення) означають наступне.

Організаційна санація передбачає:

• вдосконалення організаційної структури управління підприємством, оптимізацію чисельності персоналу і скорочення витрат на управління;
• зміну організаційно-правової форми підприємства;
• участь підприємства у різноманітних об'єднаннях і т.д.

Економічна  і фінансова санація передбачає:

• продажу лишнього майна, перш за все „неліквідів», залежал их запасів;
• нормалізацію дебіторської і кредиторської за боргованості;
• інші заходи по відновленню власних оборотних засобів і підвищенню ефективності їх використання.

Маркетингова  санація передбачає:

• проведення досліджень ринку з метою збільшення частки продаж на існуючих ринках, пошук нових „ніш», нових ринків збуту;
• реорганізацію служби маркетингу і активізацію її діяльності, вироблення маркетингової стратегії і планупершочергових дій, пов'язаних з виживанням підприємства у існуючих важких умовах і відновлення йогоналежної виробничо-фінансової діяльності.

Соціальна санація  передбачає:

• передачу соціально-комунальної сфери на баланс муніципальних органів влади;
• комерціалізацію соціально-комунальної сфери;
• заходи по соціальному захисту персоналу підприємства

Стратегічна альтернатива „ліквідація бізнесу» або його скорочення означає певне скорочення бізнесу у важких умовах виживання з метою його відновлення і примноження у перспективі або ж скорочення бізнесу, що збанкрутував, з направленням виручених від реалізації активів засобів на підтримання і зміцнення бізнесу, що зостався.

На основі базової корпоративної  стратегії і вибраних її альтернатив  розробляються конкурентні (бізнесові) та функціональні стратегії.

 

Корпоративна стратегія - це загальний план управління компанією (фірмою), який направлений на знаходження  способів і методів затвердження диверсифікованою компанією своїх  ділових принципів в різних галузях,а також дій і підходів, сприяючих поліпшенню діяльності груп підприємств, в які диверсифікувалася компанія. Розробка корпоративної стратегії визначається наступними діями: дії з досягнення диверсифікації; кроки по оптимізації загальних показників роботи в тих галузях, де вже діє фірма; знаходження доріг здобуття синергетичного ефекту серед родинних господарських підрозділів і перетворення його в конкурентну перевагу; створення інвестиційних пріоритетів і мобілізація ресурсів корпорацій в найбільш перспективні області. Корпоративна стратегія створюється керівниками вищої ланки - топ-менеджерами. При цьому вони несуть основну відповідальність за аналіз повідомлень і рекомендацій, що поступають від керівників нижчої ланки менеджменту. Керівники ключових виробництв також можуть брати участь в розробці стратегії компанії, особливо якщо це стосується очолюваного ними виробництва.