Контрольная работа по "Макроекономики"

     І. Теоретичне питання

     Система національних рахунків. Основні макроекономічні  показники в СНР. Методи обчислення ВНП, чистого національного  продукту і національного  доходу. Особистий  та кінцевий дохід  населення.

     Система національних рахунків — це система  показників розвитку економіки країни на макрорівні. В її основу покладено  різні економічні моделі та прогнози, які відповідають неоднаковим умовам роз-витку країн з ринковою економікою через, наприклад, відмінність систем оподаткування і кредитування, темпів економічного розвитку, державного регулювання  тощо. Загалом ця система охоплює  всі економічні операції в країні та ресурси, якими вона володіє.

     До  основних принципів побудови Системи  національних рахунків належать такі:

     • будь-яка праця, що приносить дохід, вважається продуктивною. Тобто в  межах Системи національних рахунків враховується валовий продукт країни, що створюється у в сфері матеріального  виробництва і в сфері послуг: приватними некорпоративними підприємствами; особами вільних професій (юристами, артистами, журналістами та ін.); працівниками сфери управління; фінансово-комерційними організаціями; некомерційними організаціями (асоціаціями, товариствами); в армії; присадибними господарствами; найманими  працівниками домогосподарств; власниками житла, яке здається в оренду. Не враховується діяльність, здійснювана  поза межами офіційної економіки (наприклад, наркобізнес, проституція), а також  ведення домашнього господарства.

     • економіка розглядається як складний механізм взаємозв'язаних грошових і  товарних потоків, представлених доходами та видатками країни. Вартість товарів  і послуг створюється факторами  виробництва, зокрема працею, землею, природними ресурсами, капіталом і  підприємницькою діяльністю, що виступають як витрати. Отриманий прибуток є  результатом не лише праці, а й  сукупного використання всіх факторів, що формують доходи країни. Доходи одних суб'єктів господарювання перетворюються на витрати інших;

     • рівність між доходами та витратами, що пояснює найважливіші аспекти  економічного розвитку — виробництво  і споживання продукції, розподіл і  перерозподіл доходів, формування національного  багатства країни.

     Система національних рахунків — це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного  опису найважливіших процесів і  явищ економіки: виробництва, доходу, споживання, нагромадження капіталу, фінансів.

     Однією  з основних ідей Системи національних рахунків є упорядкування інформації про різнобічні аспекти економічного процесу у такий спосіб, щоб  забезпечити виявлення загальної  картини та основних результатів  економічного процесу, а також структури  економіки.

     Відповідно  до міжнародних стандартів інституційні одиниці у Системі національних рахунків згруповано в п'ять секторів:

     • нефінансові корпорації, до яких належать інституційні одиниці, що займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для  продажу за цінами, які покривають витрати виробництва і дають  прибуток (сектор бізнесу);

     • фінансові корпорації — комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються  на фінансово-посередницькій діяльності (банки, страхові компанії та ін.);

     • сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального і місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, державні цільові та позабюджетні фонди;

     • сектор домашніх господарств, що об'єднує  фізичних осіб як споживачів, а в  окремих випадках — як суб'єктів  некорпоративної діяльності;

     • сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, до якого належать інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних  інтересів, а також надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій).

Метою Системи  національних рахунків є інформаційне забезпечення системного аналізу створення  й використання національного продукту і національного доходу. Це дає  можливість порівнювати економічні показники різних країн з метою  прийняття господарських рішень на міжнародному та національному рівнях. Перевагами СНР є

• охоплення  не тільки сфери матеріального виробництва, але й сфери нематеріальних послуг;

• реально відбивається економічна взаємодія господарських  суб'єктів;

• найбільше  підходить для економічного аналізу.

     Прийнятий у світі стандарт оцінки основних економічних показників країни містить  такі макроекономічні показники: ВНП, ВВП, ЧНП, НД, ОД та ін.  
Валовий національний продукт (ВНП) – вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених вітчизняними факторами виробництва за певний період (рік).  
Інтегруючим показником, що відображає кінцеві результати національної економіки, є валовий внутрішній продукт (ВВП), який характеризує єдність економічного процесу: виробництво матеріальних благ і надання послуг, розподіл доходів, кінцеве використання матеріальних благ і послуг.

     Валовий внутрішній продукт

     Валовий внутрішній продукт — це сукупна  ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої протягом певного часу, як правило, за рік. Він розраховується як сума валових доданих вартостей  галузей економіки і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти.

ВВП може бути обчислений за трьома методами.

     Перший  метод — за доходами. Підсумовуються доходи приватних осіб, акціонерних  товариств, приватних підприємств, а також доходи держави від  підприємницької діяльності та органів  державного управління у вигляді  податків на виробництво та імпорт.

     ВНП = W + R + і + р + А + Пн,

     де W – заробітна плата – гарантована  винагорода за працю найманих робітників і службовців;

     R – рента – доходи, які отримують  домашні господарства за здані в оренду землі, приміщення та ін;

     i – проценти – доходи від  грошового капіталу, заощаджуваного  домашніми господарствами;

     р – прибуток, який отримують власники одноосібних господарств, товариств  та корпорацій (дивіденди + нерозподілений прибуток);  
А – амортизація – грошовий еквівалент знецінення основного капіталу за рік;  
Пн – непрямі податки, які встановлюються в цінах товарів та послуг, їхній розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів (акцизи, мито, податок на додану вартість)

     Другий  метод — за витратами. Підсумовуються витрати на капіталовкладення (валові інвестиції у національну економіку), особисте споживання, державні закупки (державне споживання) і сальдо зовнішньої торгівлі.

     ВНП=С+Ig+G+Xn  
де С – витрати на споживання, що включають витрати домашніх господарств на різні види товарів та послуг (предмети довгострокового споживання);  
Іg – валові приватні інвестиції, що складаються з: інвестицій на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва протягом року (амортизація); чистих інвестицій (чистого приросту обсягів основного капіталу). За натуральною формою – це будівництво, машини, устаткування та ін.; G – державні витрати, що об'єднують усі витрати держави, які йдуть безпосередньо на виробництво товарів та послуг;

Хп =Х-М  – чистий експорт – різниця  між обсягами експорту (X) та імпорту (М).

          Третій — це метод доданої вартості (виробничий метод): підсумовуються вартість виготовлених кінцевих товарів і послуг всіх сфер економіки (факторні доходи та амортизаційні відрахування, які не є доходами).

     За виробничим методом, заснованим на інформації про обсяги    

виробленої продукції, ВНП (ВВП) оцінюється як сума доданої  вартості всіх  

галузей (в основних цінах) плюс податки за вирахуванням субсидій на продукти. Цей метод дає можливість одержати оцінку продуктивності в економіці в 

тому числі по  галузях, що дає можливість порівняння діяльності між ними.

     За методом доходу ВНП (ВВП) оцінюється як сума оплати праці найманих працівників, валового операційного результату підприємств

змішаного доходу домашніх господарств. Цей метод не є основним,так як не всі показники доходів розраховуються на базістатистичних даних  частина їх  

визначається балансовим методом.Так, валовий прибуток (валовий змішаний 

доход) розраховується якрізниця між ВНП (ВВП), розрахованим за виробничим методом, зоднієї сторони, оплатою праці найманих працівників та чистими

податками на виробництво та для визначення номінального обсягу ВНП(ВВП), а, в основному, для аналізу його вартісної структури.   

     За методом витрат підсумовуються всі компоненти кінцевого

використання: витрати на кінцеве споживання сектору загальногодержавного управління домашніх господарств та некомерційнихорганізацій, які 

обслуговують домашні господарства, формування основного капіталу, зміни 

запасів матеріальних оборотних засобівсальдо зовнішньоторгових організацій.

       Чистий національний продукт

     Характеризує  результати виробництва підприємств  і організацій країни.

     Чистий  національний продукт (ЧНП) — це сумарний обсяг вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених протягом певного часу, за вирахуванням суми амортизації – вартості зношування основних фондів(обладнання, виробничих приміщень). Розраховується за формулою:

       ЧНП = ВНП – А,

       А – амортизація 

       Національний  дохід 

     Національний  дохід – це дохід, який створено факторами виробництва в результаті їхньої участі в процесі виробництва  поточного обсягу ВВП, або вартість ресурсів, що використовуються для виробництва обсягу продукції в поточному році.

     Національний  дохід розраховується шляхом вилучення  з вартості чистого внутрішнього продукту непрямих податків.

     НД = ЧВП – НП, де:

     НД  – національний дохід;

     ЧВП – чистий внутрішній продукт;

     НП  – непрямі податки.

     Національний дохід – це сукупний дохід, який заробляють власники факторів виробництва: робочої сили (заробітна плата найманих працівників), землі (земельна рента) та власники капіталу (прибуток і процент) за рік. Він вважається заробленим доходом.

     НД = ЗП + рента + процент + прибуток, де:

     НД  – національний дохід;

     ЗП  – заробітна плата.

     З точки зору постачальників ресурсів національний дохід є вимірювачем  доходів, які вони отримують від  участі у поточному виробництві. З точки зору фірм (підприємств) національний дохід є вимірювачем цін факторів виробництва або ресурсів.

     Національний  дохід відображає ринкові ціни економічних  ресурсів, які використовуються на створення обсягу виробництва даного року.

       Дохід особистого споживання (особистий дохід)

       Характеризує  прибуток, який постачальники ресурсів фактично одержали

       Формула: ОД = НД – ВСС – ППК – НПК + ТП

       ВСС – внески на соціальне страхування

       ППК – податки на прибуток корпорацій

       НПК – нерозподілені прибутки корпорацій

       ТП  – трансферні платежі

       Дохід кінцевого використання (кінцевий дохід) – це частина особистого доходу, яка залишається в розпорядженні домашніх господарств після сплати індивідуальних податків та використовується ними на споживання й заощадження.