Контрольная работа по "Экономика"

З огляду на ці міркування виникає нагальна потреба в застосуванні дещо інших методичних основ оцінки доцільності виробничих інвестицій. Такі методичні основи мають бути позбавлені вад, властивих офіційній методиці, і завдяки цьому більш пристосовані до реальних ринкових відносин між суб’єктами господарювання.

Передовсім треба домовитись про однозначне розуміння і тлумачення нових (раніше не використовуваних) фінансово-економічних термінів: початкові інвестиції, грошовий потік, дисконтна ставка, теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів), внутрішня ставка доходу, господарський ризик.

Початкові інвестиції (початкова вартість проекту) — це реальна вартість проекту капітальних вкладень з урахуванням результатів від продажу діючого устаткування та податків. Математично вони обчислюються як сума звичайних витрат на започаткування інвестицій за мінусом усього початкового доходу. Початкові капітальні витрати охоплюють: вартість машин, устаткування та інших необхідних підприємству знарядь праці за реальною ціною купівлі; додаткові витрати, що зв’язані з транспортуванням і монтуванням нового обладнання, а також із технічним наглядом за ним; податки з продажу старого обладнання, якщо такі передбачено чинним законодавством країни. За умови технічної реконструкції або розширення діючого підприємства капітальні витрати включають також вартість будівельно-монтажних робіт. За спорудження нового підприємства довгостроковими є всі витрати, що входять до складу виробничих інвестицій (капітальних вкладень).У зв’язку із започаткуванням інвестицій кожне діюче підприємство має певний початковий дохід, тобто виручку від продажу старого устаткування; податкові знижки на продаж старого обладнання зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо.

Грошовий потік — це фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства (фірми, компанії), тобто вимірник того, як швидко можна продати його (її) активи та одержати гроші. Цей показник складається з чистого доходу підприємства і безготівкових витрат (зокрема амортизаційних відрахувань). Урахування амортизації як джерела фінансових коштів є виправданим і важливим, оскільки амортизаційні відрахування мають певний лаг (проміжок часу) між нарахуванням і використанням за призначенням.

Оцінюючи доцільність  інвестицій, обов’язково встановлюють (розраховують) ставку дисконту (капіталізації), тобто процентну ставку, що характеризує, по суті, норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який він сподівається. За допомогою дисконту (облікового відсотка) визначають спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення котрого покладено формулу складних процентів та який застосовується для приведення інвестицій і грошових потоків за різні роки до порівнянного в часі виду (інакше: визначення теперішньої вартості останніх через певну кількість років інвестиційного циклу).

Під теперішньою вартістю розуміють вартість майбутніх доходів нині, яка обчислюється множенням грошового потоку за кожний рік на так званий процентний чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року за визначеною дисконтною ставкою. Якщо з загальної величини теперішньої вартості вирахувати початкові інвестиції, то матимемо показник чистої теперішньої вартості, що його покладають в основу одного з найпоширеніших методів оцінки доцільності капіталовкладень у країнах з розвиненою ринковою економікою.

Внутрішня ставка доходу відбиває ставку дисконту, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими. Інакше кажучи: внутрішня ставка доходу — це дисконтна ставка, за якої чиста теперішня вартість грошових потоків дорівнює нулю. Цей показник також можна достатньо широко використовувати у практиці господарювання підприємств для оцінки ефективності капітальних вкладень. Розрахований показник внутрішньої ставки доходу має бути не нижчим за граничну (необхідну) ставку, яку підприємства (фірми, компанії) мають встановлювати, виходячи з вартості фінансування та ризикованості проекту капітальних витрат.

Господарський ризик звичайно означає непевність і нестабільність гарантування та одержання сподіваних доходів від капітальних вкладень. Оцінка доцільності інвестицій — це майже завжди оцінка проектів (альтернативних варіантів) з ризиком. Майбутні доходи від реалізації того чи того проекту вкладення капіталу можуть несподівано зменшитись або збільшитись. Існує багато чинників, які зумовлюють зменшення сподіваних грошових потоків підприємства: втрата підприємством своїх позицій на зовнішньому чи внутрішньому ринках; збільшення собівартості товарної продукції (послуг); зростання вартості фінансування; більш жорсткі вимоги захисту довкілля тощо.

Основні методичні положення  щодо визначення доцільності інвестицій того чи того суб’єкта господарювання відображуються в узгодженій системі розрахунків і логічних дій, що здійснюються поетапно, у певній послідовності.

• Перший етап: розрахунок початкових інвестицій на підставі наявних цифрових даних щодо всіх елементів, котрі входять до складу початкових капітальних витрат і початкового доходу підприємства.

● Другий етап: визначення здогадних і безпечних грошових потоків за кожний рік розрахункового періоду, ураховуючи всі види доходів підприємства, суми амортизаційних відрахувань і фактор еквівалента певності, абсолютне значення якого з кожним наступним роком зменшується.

● Третій етап: встановлення теперішньої вартості майбутніх грошових потоків із використанням її процентного чинника (коефіцієнта приведення a), що обчислюється за формулою (8.2), де h_n позначає ставку дисконту (капіталізації).

● Четвертий етап: обчислення чистої теперішньої вартості (ЧТВ) грошових потоків та оцінка за методом застосування ЧТВ доцільності інвестицій з урахуванням ризику й інфляції та (або) визначення внутрішньої ставки доходу (ВСД), за якої ЧТВ дорівнює нулю, і прийняття рішення про доцільність капітальних вкладень за методом ВСД.

Наведемо приклад визначення доцільності капітальних вкладень (дані умовні). Вихідні дані та послідовність розрахунків відповідних показників для оцінки доцільності інвестицій будь-якого суб’єкта господарювання наведено в табл. 8.3. За розрахунками чиста теперішня вартість цього проекту становить 651 тис. грош. од. (п. 10 табл. 8.3). Це означає, що оцінюваний проект капітальних вкладень є прийнятним, оскільки показник ЧТВ має позитивне абсолютне значення і свідчить про прибутковість інвестицій взагалі.

Водночас підприємство (інвестор) майже завжди хоче знати  також міру прибутковості проекту  капітальних вкладень. Тому (як доповнення або паралельно) слід визначити очікуваний рівень ВСД, за якого ЧТВ = 0. За розрахунками, наведеними в табл. 8.3, має бути зрозуміло, що ця умова задовольняється тоді, коли дисконтну ставку підняти з 12 до 14%, тобто взяти більш реальну її величину. Саме 14% і є реальною внутрішньою ставкою доходу підприємства, яка перевищує граничну ставку (13%) і повніше оцінює доцільність інвестування.

Таблиця 8.3

Вихідні дані ТА послідовність  розрахунків показників для оцінки доцільності капітальних вкладень

Показник	Рік					Усього
	1-й	2-й	3-й	4-й	5-й
1.Початкові інвестиції, тис. грош. од.	´	´	´	´	´	15300
2.Здогадні грошові  потоки, тис. грош. од.	7000	6000	5000	4000	3000	25000
3.Фактор еквівалента  певності, частка одиниці	0,95	0,80	0,70	0,60	0,40	´
4.Безпечні грошові  потоки, тис. грош. од. (п. 2 ´ п.3)	6650	4800	3500	2400	1200	18550
5.Дисконтна ставка, %	´	´	´	´	´	12; 14
6. Щорічна інфляція, %	´	´	´	´	´	5
7.Реальна ставка дисконту (п.5 — п.6)	´	´	´	´	´	7; 9
8. Процентний чинник  теперішньої вартості (у частках одиниці) за реальної ставки дисконту  а) 7% .	0,935	0,873	0,8ї6	0,763	0,713	´
б) 9%	0,917	0,840	0,769	0,709	0,649	´
9.Теперішня вартість  грошових потоків, тис. грош. од.
а) п.4 ´ п.8, а	6218	4190	2856	1831	856	1595І
б) п.4 ´ п.8, б	6098	4032	2692	1702	779	15303
10.Чиста теперішня вартість, тис.грош.од. (п.9а — п.1)	´	´	´	´	´	651
11.Гранична ставка  доходу, %	´	´	´	´	´	13
12.Розрахункова  внутрішня ставка доходу, %	´	´	´	´	´	14

У процесі оцінки ефективності застосування цінних паперів у вітчизняній системі господарювання зазвичай треба враховувати: поточні (операційні) витрати, зв’язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних паперів; номінальну і ринкові вартість одиниці певного виду цінних паперів; загальний обсяг емітування цінних паперів та їхню частку в загальній величині фінансових ресурсів підприємства (організації) та інших суб’єктів господарювання; абсолютний (відносний) дохід емітентів і власників тих чи тих видів цінних паперів. Саме з урахуванням названих показників визначаються особливості оцінки ефективності випуску, розміщення й обігу цінних паперів на вітчизняному та міжнародному фондовому ринках.

У загальному обсязі цінних паперів за кількістю й вартістю найбільшу частку в Україні становлять різноманітні акції підприємств (організацій). Тому правильній оцінці ефективності саме цього виду цінних паперів приділяється найбільша увага з боку емітентів і власників. Загальноприйняту систему основних показників ефективності випуску та використання акцій, яка відображає певні особливості їхньої аналітичної оцінки, зображено на рис. 8.4.

 

 

Рис. 8.4. Основні показники оцінки ефективності випуску  
та обігу акцій в Україні.

 

Капіталізована вартість акцій (К_ва) визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства, тобто

К_ва = Q · А_р, (8.3)

де Q — кількість емітованих акцій;

А_р — ринкова вартість однієї акції.

Балансова вартість однієї акції (А_б) є бухгалтерським підтвердженням забезпеченості кожної емітованої акції капіталом акціонерного товариства. Вона обчислюється за допомогою формули

А_б = (К_а + Р)/Q , (8.4)

де К_а — балансова вартість акціонерного капіталу;

Р — розмір страхового (резервного) фонду.

Співвідношення  ринкової і балансової вартості акцій (С_а) — це узагальнюючий індикатор, що свідчить про успіх (невдачу) акціонерного товариства, тобто

С_а = А_р/А_б. (8.5)

Прибуток на акцію (П_а) уможливлює оцінку величини доходів, що спрямовуються на споживання й нагромадження і припадають на одну акцію. Для цього використовується формула

П_а = (П_ч – В_пк) / Q,  (8.6)

де П_ч — сума чистого прибутку;

В_пк — абсолютна сума відсотків за користування позиковими коштами.

Дивідендна віддача  акції (Д_а) характеризує розмір доходу, що спрямовується на поточне споживання акціонерів, тобто виплату дивідендів у розрахунку на одну акцію за ринковою вартістю:

Д_а = d / А_р,  (8.7)

де d — розмір нарахованого дивіденду в національній валюті.

Коефіцієнт забезпеченості привілейованих акцій (К_з) дає змогу оцінити забезпеченість привілейованих акцій чистими активами емітента, а відтак — розрахувати ступінь захищеності капіталу інвестора. Його величину обчислюють за формулою

К_з = Ч_ак / Q_пр,  (8.8)

де Ч_ак — вартість чистих активів емітента (акціонерного товариства);

Q_пр — кількість емітованих привілейованих акцій.

Коефіцієнт ліквідності  акцій (К_л) характеризує реальну можливість продажу (розміщення) акцій того чи того емітента (акціонерного товариства). Його розраховують як співвідношення загального обсягу пропонування акцій (V_проп) і реального обсягу продажу акцій (V_прод), тобто

К_л = V_проп / V_прод.  (8.9)

Коефіцієнт «пропонування-попиту» (К_п.п) — це співвідношення цін пропонування і попиту стосовно акцій; обчислюється за формулою

К_п.п. = Ц_проп / Ц_поп,  (8.10)

де Ц_проп, Ц_поп — відповідно ціна пропонування акцій і попиту на акції.

Коефіцієнт обігу акцій (К_об) дає змогу визначити обсяг обігу акцій конкретного емітента і є різновидом показника ліквідності. Його можна розрахувати за формулою

К_об = V_прод / К_ва. (8.11)

Крім названих показників, економічну ефективність використання акцій, випущених емітентом, опосередковано можуть характеризувати відносні обсяги зростання продажу продукції, що виготовляється та отриманого чистого прибутку стосовно операційних витрат на випуск і розміщення всіх видів акцій за певний проміжок часу. До того ж емітовані і придбані акції для їхніх власників служать добрим спонукальним мотивом до ліпшої праці, оскільки розмір періодично нараховуваних дивідендів на акції прямо залежить від загальної суми отриманого чистого прибутку.

Кілька показників характеризують ефективність випуску і придбання облігацій підприємств та інших суб’єктів господарювання. Основні з них такі: 1) прямий дохід на облігацію; 2) конверсійна премія; 3) коефіцієнт конверсії.

Прямий дохід  на облігацію (Д_о) визначає залежність відносної величини доходу на облігацію від норми відсотка та ринкової вартості облігації. Цей показник обчислюється за формулою

,  (8.12)

де Н_пр — норма відсотка прямого доходу на облігацію;

О_н, О_п —відповідно номінальна й ринкова вартість облігації.