Єкономика Швеции

Державний візит Президента України до Королівства  Швеція закріпив позитивний підсумок попереднього періоду українсько-шведських  стосунків з часу встановлення дипломатичних  відносин між державами і заклав принципово важливі основи для їх нового етапу, характерними ознаками якого  поступово стають поглиблення торговельно-економічного співробітництва і динамічний розвиток відносин в інших сферах у загальному контексті євроінтеграційної стратегії України, зміцнення її позицій у Скандинавському регіоні, підвищення авторитету України в ООН, європейських і євроатлантичних структурах.

Швеція  є прихильником європейської інтеграції України за умови виконання всіх пов’язаних з цим вимог та сприяє реалізації її інтеграційних прагнень шляхом підтримки нашої держави  у відносинах з органами ЄС, залучення  її до регіонального співробітництва  з країнами Північноєвропейського  регіону (зокрема, через реалізацію статусу спостерігача в Раді держав Балтійського моря). Швеція також надає  загальнополітичну підтримку Україні  в її зусиллях щодо зміцнення європейської безпеки шляхом посередництва у  розв’язанні конфліктів (Грузія та Абхазія, Нагірний Карабах, Придністров’я), участі у миротворчих операціях  та повоєнній відбудові зруйнованих  регіонів. Обидві країни поділяють  спільні гуманістичні цінності, відзначаються  миролюбністю, мають нейтральний  статус. Конструктивно розвиваються українсько-шведські відносини в  рамках Ради Європи, програми НАТО "Партнерство  заради миру" тощо. Варто відзначити подібність позицій України і  Швеції з питання міжнародної  боротьби з тероризмом.

Особливої інтенсивності українсько-шведські відносини набули в період головування  Швеції в Європейському союзі  у першій половині 2001 року. Успіху діалогу  між Україною та ЄС у цей період сприяли принципова позиція Швеції щодо відкритості ЄС для всіх європейських країн, виявлене шведською стороною розуміння складнощів та потреб, які  виникають в України на шляху  європейської інтеграції. Це сприяло  досягненню суттєвого прогресу у  ставленні Євросоюзу до України, зафіксованого під час саміту ЄС у шведському місті Гьотеборг (червень 2001 року), під час якого  було прийнято рішення запросити  Україну до участі в Європейській конференції. Протягом цього періоду  були започатковані нові ініціативи щодо співпраці України з ЄС, які  продовжуються і в площині двосторонніх відносин, і в контексті європейської інтеграції нашої держави.

Швеція  і надалі продовжує реалізувати  свою позитивну позицію щодо євроінтеграційних  прагнень України. У своєму виступі  на конференції, присвяченій українській  тематиці, яка відбулася у Варшаві 15-16 жовтня 2002 року, Прем’єр-міністр  Швеції Й.Перссон, зокрема, наголосив  на тому, що Швеція є "адвокатом України  та її євроінтеграційних прагнень", а також вважає за необхідне не виключати для України можливість членства в Євросоюзі в перспективі.

Сприятлива  позиція Швеції щодо підтримки євроінтеграційних  устремлінь України не зазнала будь-яких змін після розширення Європейського  Союзу 1 травня 2004 року. Як і раніше, ця позиція базується на визнанні перспективи вступу до ЄС усіх країн  Європи та відкритості Євросоюзу  для будь-якої європейської держави, що вжила заходів для досягнення відповідності Копенгагенським  критеріям.

Торговельно-економічне співробітництво між двома країнами протягом останніх років розвивається по висхідній і відзначається  збереженням тенденції неухильного  зростання. Має місце також нарощування  обсягу шведських інвестицій в економіку  України. Варто відзначити, що, на відміну  від бізнесменів з багатьох інших  країн, представники шведських ділових  кіл охоче інвестують у виробничі  галузі України. Понад 85% шведських  інвестицій в економіку України  вкладено в промисловість.

Останнім  часом відчувається значне збільшення інтересу шведського бізнесу до співробітництва  з українськими партнерами, інвестування в українську економіку. Нещодавно  Україну відвідали представники потужних шведських компаній "ІКЕА" та "СААБ Еркрафт" з метою обговорення  конкретних інвестиційних проектів, зокрема, реалізації намірів відкриття  мегамаркету "ІКЕА" на території  Київської області, а також модернізації літаків, що використовуються підприємствами цивільної авіації України.

Урядом  Швеції прийнято рішення про включення  України до проекту "Marketplace – Baltic Region". Цей проект, що реалізується Шведською торговою радою та Асоціацією шведських торгових палат в рамках програми "Балтійський мільярд", спрямований на сприяння розвиткові економічних зв’язків з країнами балтійського регіону, до яких тепер  підключено і Україну. Для українських  підприємств це відкриває можливості безкоштовного отримання різноманітної  ділової інформації, ряду консультативних  послуг та розміщення своїх ділових  пропозицій у спеціалізованій базі даних Торгової палати Швеції.

Триває  розвиток двостороннього військово-технічного співробітництва. Між міністерством  оборони України і шведською  компанією НАММО підписано Меморандум про співпрацю в сфері утилізації боєприпасів, які накопичилися на території  України, з можливою фінансовою підтримкою цього проекту з боку шведського уряду.

Головним  підсумком розвитку технічного і  експертного співробітництва між  Україною і Швецією є прийняття  урядом Швеції у жовтні 2002 року нової  Стратегії співпраці з Україною на період 2002-2004 рр., яка продовжує  попередню Стратегію технічного співробітництва з Україною, що була успішно реалізована у період 1999-2001 років. У цьому документі  відображено новий підхід до двостороннього співробітництва, в якому перенесено акцент з суто технічного і експертного  на більш широкий спектр, що включає  безпекові елементи, сприяння у проведенні демократичних перетворень, соціально-економічному розвитку України, її інтеграції до європейських та світових організацій і структур. Концептуальна основа документа  виходить із "загальної мети підтримки  інтеграційних прагнень України  стосовно ЄС". Зокрема, значна увага  приділяється допомозі щодо вступу України  до СОТ. На черзі прийняття наступної  Стратегії співпраці з Україною, що, як очікується, буде розрахована  на період з 2006 року.

Шведським агентством міжнародного розвитку (СІДА) реалізуються в Україні 24 проекти  технічної і експертної допомоги. 30 проектів уже успішно завершено. Серед прикладів найбільш успішних з них - проект з модернізації системи водоочищення у Львові, здійснюваний спільно з Світовим банком (внесок Швеції – 6 млн.дол.США), проект підвищення ефективності енергопостачання у Києві (1,2 млн.дол.США), розвиток сільськогосподарського бізнесу і фермерства (1 млн.дол.США) тощо.

Благодійні  організації та фонди Швеції, серед  яких “Зірка надії”, “Місія на Сході”, “Скандинавська дитяча місія”, організують  лікування та оздоровлення українських  дітей, які отримують стипендії  Шведського інституту - державної установи, метою діяльності якої є, зокрема, сприяння поширенню шведських цінностей. За сприяння Шведського інституту у  Львівському університеті здійснюється викладання шведської мови.

3. СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ШВЕДСЬКОЇ  ЕКОНОМІКИ

Протягом  останніх тридцяти років Швеція за валовим внутрішнім продуктом на душу населення спустилася у рейтингу Організації економічного співробітництва  та розвитку з четвертого місця на сімнадцяте. Показники економічного зростання країни відстають від  показників більшості країн-членів ЄС на 1-2%. Найболючіше ж для шведів те, що норвезька та фінська економіки, які сьогодні переживають часи динамічного  розвитку, дають сусідам Швеції змогу  взяти реванш за багаторічне шведське домінування у скандинавському  регіоні.

Сьогодні  країна далека від кризи початку 90-х, проте існує ряд небезпечних  тенденцій, пов'язаних передусім із падінням рівня якості послуг, що надаються  державою, високим податковим тиском, який унеможливлює розвиток малого та середнього бізнесу, переходом найбільших шведських компаній до інших країн, хронічним безробіттям та проблемами імміграції.

Економічний спад у Швеції відбувається повільно, проте впевнено. Загалом макроекономічні  показники (приріст ВВП, рівень інфляції, рівень безробіття) лишаються стабільними. Проте рік від року усе більше пересічних громадян починають говорити про погіршення якості життя. Високі податки обмежують фінансову свободу громадян (норма оподаткування стандартної родини у Швеції найвища у світі – 33%). До того ж шведи скаржаться на погіршення рівня головних державних послуг – освіти та медицини. Політика зрівняльної заробітної плати призвела до нівелювання різниці між висококваліфікованою і низько кваліфікованою працею. До того ж через найвищі у Скандинавії виплати безробітним багато шведів і ще більше іммігрантів, які складають одну п’яту населення) надають перевагу статусу соціального маргінала. Загалом, конкурентність у суспільстві, як для європейської країни, вкрай низька.

Через найбільший у Європі податковий тиск на підприємства держава обмежує розвиток малого та середнього бізнесу. Головними наповнювачами  держбюджету є 26 шведських транснаціональних  корпорацій. Держава не втручається  у діяльність компаній, і вони є  цілком незалежними у веденні  свого бізнесу. Більше того, сама держава  потрапляє у заручники доброї волі великого капіталу платити податки. Шведські компанії навчились тиснути  на уряд та лобіювати прийнятні для  них закони у парламенті, шантажуючи владу можливістю виходу із-під шведської  юрисдикції.

Головні офіси частини найбільших компаній було перенесено зі Стокгольма до інших  столиць. Так відчутним для державної  економіки ударом став переїзд кампанії АВВ - гіганта у сфері високих  технологій до Цюріха, продаж легкового  автомобілебудівника Volvo американському концерну Fоrd, виробника мобільних  систем Ericsson - японському Sony.

Більше  того, звільняючи шведських робітників (наприклад, компанія Ericsson зменшила штат зі 100 тис. у 2000 році до 47 тис. у 2004, 29 квітня 2003 року найбільше масове скорочення відбулось –7 тис. робітників), компанії позбавляють соціал-демократів значної  частини електоральної бази: однією з опор шведської соціал-демократії слугують об'єднані у профспілки великі трудові колективи.

У пошуках  виходу із соціально-економічного застою соціал-демократи обмежуються обережними рухами та локальними експерименти.

Так у 2002 нарешті було відновлено скасоване  у 1994 право пацієнтів на пошук  альтернативного медичного обслуговування за рахунок держави, якщо їхні районні  ради не можуть забезпечити лікування  упродовж трьох місяців. Проте і  сьогодні на планові операції шведам доводиться очікувати майже рік.

Хоча  у Швеції присутні усі сучасні  проблеми європейських держав, зокрема  безробіття та негативні наслідки іміграції, шведські громадяни не змінили своїх  орієнтирів. Соціал-демократам, які  із 70 останніх років перебувають  при владі 63, вдається зберігати авторитет у суспільстві.

У IV кварталі 2008 року світова економічна та фінансова  криза серйозно вплинула на фінансово-банківський  сектор та більшість галузей шведської  економіки. Протягом цього часу національна  валюта – шведська крона - девальвувалась на 30%. Основні банки Швеції витримали  негативний вплив кризових явищ, окрім  Карнегі інвестмент банк, якому Центральний  банк Швеції надав серйозну підтримку, Певний час у складному становищі  перебував Сведбанк, оскільки у роки, що передували кризі ним були інвестовані  великі кошти у банківські системи  прибалтійських країн. Однак шляхом збільшення статного капіталу негативні  явища були подолані і за результатами 2008 року вказаний банк отримав прибутки.

Разом з  тим основні макроекономічні  показники у IV кварталі 2008 року свідчили про посилення негативних тенденцій  в економіці Швеції. Рівень інфляцій перевищив запланований 3,8% і склав 4,4%, почали знижуватись індекси промислового виробництва, на 10% у порівнянні з  аналогічним періодом 2007 року скоротився експорт. Орієнтація основних експортних галузей Швеції, таких як транспортне  машинобудування на ринок США  та ЄС призвели до скорочення виробництва  у цих галузях на 40%, а основні  компанії автовиробники поставила  на грань банкрутства. На 25 – 30% скоротилося  виробництво у залізорудній промисловості  та галузях, що були основними суміжниками  у машинобудуванні, поставивши деякі  підприємства на межу банкротства. Протягом кварталу біля 2500 тисяч підприємств  Швеції оголосили себе банкротами.

Основні індикатори, що характеризують стан економіки  Швеції

Основні індикатори, що характеризують стан економіки  Швеції, протягом IV кварталу мали негативні  тенденції, зокрема індикатор впевненості  у виробництві знаходився на рівні - 31, індикатор впевненості у розвитку будівництва - 35, індикатор об’ємів  продаж показував негативну тенденцію - 32. Протягом кварталу був заморожений  ріст заробітних плат. Рівень інфляції протягом кварталу склав 2,5% а рівень оптових цін зріс на 4,5%.

Великі  промислові компанії, особливо у транспортному  машинобудування значно скоротили  виробництво – VOLVO на 50%, SAAB – на 42%. Такі тенденції викликали ланцюгову  реакцію суміжників, яких криза в  автомобільній промисловості поставила  на грань банкрутства. Окрім того кризові явища в банківській  системі: проблеми з ліквідністю  та підвищення ризиків кредитування реального сектору економіки  призвело до вимивання обігових коштів великих підприємств та, практично, колапсу малих і середніх підприємств.

У зв’язку  з цим Урядом Швеції була запропонована  Програма подолання економічної  та фінансової кризи, що передбачала  допомогу банківському сектору економіки  та кредитування реального сектору  економіки за умови застави підприємствами ліквідних цінних рейтингових паперів, викупу Державою акцій приватних  підприємств по реальній ринковій вартості для забезпечення контролю за діяльністю вказаних підприємств, яким була надана фінансова допомога. Ця програма була затверджена Риксдагом Швеції у  жовтні 2008 року.

У результаті впровадження програми удалось подолати негативні тенденції у банківській  системі та повернути довіру населення  Швеції до банківської системи. Допомога надана державою Сведбанку дала йому змогу не лише подолати кризові явища  але й закінчити 2008 рік з прибутками та зростанням ціни акцій на Стокгольмській фондовій біржі на рівні 16%. Однак  у 2008 році залишились проблеми недокредитування малих та середніх підприємств, що не мали достатньо обігових коштів для  забезпечення нормального функціонування виробництва. З цього приводу уряд вів діалог з банківським сектором, що участі останнього у подоланні кризових явищ в економіці.