Кон’юнктура світового ринку інформаційних послуг

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна

 

Інститут економіки  та міжнародних відносин

Економічний факультет

Кафедра міжнародної  економіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: «Міжнародна торгівля»

 

На тему:

«Кон’юнктура світового ринку інформаційних послуг »

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент 5 курсу, групи  ЕМ-52

Сосницький Дмитро Олександрович 

 

Викладач : доц. Григорова-Беренда  Л. І.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2012 
ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЙНИХ  ПОСЛУГ ………………………5

2. ОСНОВНІ ПОСТАЧАЛЬНИКИ  ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ……….….7

3. ОСНОВНІ ЕКСПОРТЕРИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ………………….8

4. ОСНОВНІ ІМПОРТЕРИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ…………………..10

5. РІВЕНЬ ТА ДИНАМІКА  ЦІН НА ІНФОРМАЦІЙНІ ПОСЛУГИ,

     ТЕМПИ ІНФЛЯЦІЇ,ПРОГНОЗ……….……………………………………...11

6. СТУПІНЬ КОНКУРЕНЦІЇ  НА РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ….12

7. ЄМКІСТЬ РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ  ПОСЛУГ…………………………14

8. НАЙБІЛЬШ ЧАСТО ВЖИВАНІ  ФОРМИ І МЕТОДИ ТОРГІВЛІ………..15

9. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ,  ЩО КОНТРОЛЮЮТЬ

    РИНОК ІНФОРМАЦІЙНИХ  ПОСЛУГ……………………………………..16

10. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ  РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ…17

11. УКРАЇНА НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ

      ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ………………………………………….…..18

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….…..21

ПІДСУМКОВА ТАБЛИЦЯ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ………………………………………………….22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….24

 

ВСТУП

 

Сучасний етап розвитку економіки обумовив зростання потреб в інформації, тому що остання все  більше відіграє роль виробничого фактора та стратегічного ресурсу. В наші дні інформація є таким самим важливим фактором виробництва, як земля, праця і капітал.

Ринок інформаційних  послуг визначається як сукупність економічних, правових та інформаційних відносин по продажу та купівлі інформаційних послуг між постачальниками і споживачами.

Ринок інформаційних  послуг зазвичай поділяється на:

• глобальний (загальнопланетарний);
• міжнародний (охоплює групи країн);
• національний (телебачення, радіомовлення й інші засоби масової інформації);
• регіональний (теле- і радіопередачі у визначеному регіоні);
• локальний (місцеве радіомовлення, місцеві газети і журнали);
• крапковий (інформаційні мережі в навчальних закладах, наукових установах, бібліотеках, музеях і т.п.).

В інформаційний ринок  входить 3 сектори:

• сектор ділової інформації;
• сектор науково-технічної і спеціальної інформації;
• сектор масової споживчої інформації.

Сектор ділової інформації включає:

• Біржова і фінансова інформація - інформація про котирування цінних паперів, валютні курси, дисконтні ставки, ринки товару і капіталу. Дана інформація надається біржами, спеціальними службами біржової інформації і брокерськими конторами.
• Статистична інформація - числова економічна, демографічна, соціальна інформація. Вона надається у вигляді рядів динаміки, прогнозних моделей і оцінок. Надається державними службами, а також компаніями, які дослідженнями, розробками та консалтингом;
• Комерційна інформація - це інформація про компанії, фірми, корпорації, напрями їх роботи, фінансовий стан, ціни на продукцію і послуги, зв'язки, угоди, керівників;
• Ділові новини в області економіки і бізнесу.

 Біржова та фінансова інформація змінюється постійно, отже, її надання має здійснюватися в реальному часі. Вимоги до оперативності надання комерційної інформації нижче, ніж до біржової. Зазвичай вона змінюється щодня або щотижня, але важливість комерційної інформації в умовах ринку і конкуренції вельми висока.

Основними суб'єктами ринку  інформаційних послуг є компанії - власники банків даних, посередники і користувачі. Власниками інформації є видавничі й дослідницькі організації, що володіють потужною фінансовою та технічною базою. Вони зберігають і на комерційній основі передають інформацію посередникам. Посередники в свою чергу передають інформацію споживачам. У зв'язку із зростанням обсягу перероблюваної інформації найбільш складними питаннями для власників є вибір техніки і методів обробки, зберігання масивів даних і їх пошук. Для вирішення цих питань створюється спеціальне програмне забезпечення, яке разом з масивами інформації складає банк даних.

 

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

 

Інформація — це відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форм їх подання, це дані, адаптовані для конкретних людей, цілей, проблем та ситуацій.

За галузями використання інформація може поділятися на :

• політичну;
• економічну;
• духовну;
• науково-технічну;
• соціальну;
• екологічну;
• міжнародну.

За видом розрізняють  інформацію:

статистичну — офіційна документована державна інформація, що дає кількісну характеристику подій та явищ, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя держави;

масову —  публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація;

про діяльність державних органів влади та органів  місцевого і регіонального самоврядування — офіційна документована інформація, створювана в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування;

правову —  сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та профілактику їх тощо;

про особу  — сукупність документованих або  публічно оголошених відомостей про  особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження;

довідково-енциклопедичного характеру — систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище;

соціологічну  — документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. [1]

Інформаційна послуга  — діяльність щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами.

Комп‘ютерні та інформаційні послуги поділяються на 3 підкомпонента: комп‘ютерні послуги, послуги інформаційних  агентств та інші послуги з надання  інформації.

“Комп‘ютерні послуги” охоплюють послуги, пов‘язані з  апаратним та програмним забезпеченням, та послуги з обробки даних. Вони включають послуги технічного консультування та впровадження апаратних та програмних засобів; послуги технічного обслуговування і ремонту комп‘ютерів та периферійного обладнання; послуги з ліквідації аварійних збоїв, сервісне обслуговування та допомога в питаннях, пов‘язаних з використанням комп‘ютерних ресурсів, тощо.

“Послуги інформаційних  агентств” включають забезпечення засобів масової інформації новинами, фотографічними матеріалами та тематичними статтями.

“Інші послуги з надання  інформації” включають послуги, пов‘язані з базами даних, - створення, зберігання та розповсюдження даних  та баз даних (в тому числі абонентські  книги та списки адрес) як в інтерактивному режимі, так і на магнітних, оптичних чи друкованих носіях; та портали пошуку web-сторінок (послуги пошуку адрес Інтернету для клієнтів, які зробили запит за ключовим словом). Також вони включають пряму, не колективну підписку на газети та журнали з використанням пошти, електронних каналів передачі інформації чи інших засобів.

 

2. ОСНОВНІ ПОСТАЧАЛЬНИКИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Основними постачальниками  інформаційних послуг на ринку виступають різноманітні організаційні структури, які діють на комерційних та некомерційних засадах (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Основні постачальники  
інформаційних послуг (побудовано за даними [2])

До виробників інформації відносять як організації, що добувають  і публікують інформацію (інформаційні агентства, засоби масової інформації, редакції газет і журналів, видавці, патентні відомства), так і організації, що професійно протягом багатьох років займаються її обробкою (відбором інформації, індексацією, завантаженням у бази даних у вигляді повних текстів, коротких рефератів і т.п.).

Умови надання інформаційних  послуг, порядок оплати та розрахунків узгоджується сторонами при укладанні угоди. Угода може укладатися в формі передплати на довідково-інформаційні видання, передоплати на підставі абонементної плати або оформлятися окремим договором.

 

3. ОСНОВНІ ЕКСПОРТЕРИ ІНФОРМАЦІЙНИХ ПОСЛУГ

Згідно з даними Всесвітньої  Торгової Організації найбільша  частка експорту інформаційних послуг припадає на Європейський Союз (52,5% у 2010 році). Однак слід зазначити, що невпинно росте частка експорту Азійського регіону, лідером в якому по цьому показнику є Індія (19,2% у 2009 році).

Таблиця 3.1

Світовий експорт інформаційних  послуг за регіонами

(2009 та 2010 рр.), млрд. дол.

	Об`єм експорту		Доля експорту
	2009	2010	2005	2010
Світ	190	215	100,0	100,0
Північна Америка	18	19	12,0	8,7
Південна та Центральна Америка	3	4	1,0	1,7
Європа	109	113	60,0	52,5
Європейський Союз (27)	103	107	57,8	49,8
Співдружність Незалежних Держав (СНД)	2	2	0,5	1,1
Азія	50	67	20,8	31,2

          Таблиця побудована автором за  матеріалами [10]

 

Таблиця 3.2

Основні країни-експортери інформаційних послуг (2009 та 2010 рр.), млн. дол.

	Об`єм експорту		Доля експорту поміж 10 економік	Річне змінення долі експорту
	2009	2010	2009	2005-09	2008	2009	2010
Європейський Союз(27)	102888	107226	58,5	13	23	-8	4
Індія	33807	...	19,2	...	...	...	...
США	13378	13830	7,6	9	12	0	3
Ізраїль	7671	7700	4,4	14	18	12	0
Китай	6512	9256	3,7	37	44	4	42
Канада	4216	4893	2,4	4	9	-16	16
Норвегія	2622	2192	1,5	31	90	20	-16
Філіпіни	1748	2151	1,0	111	276	52	23
Сінгапур	1583	1788	0,9	32	55	2	13
Малайзія	1454	...	0,8	35	21	42	...
Усьго	175880	…	100,0	-	-	-	-