Концепция затрат и выгод в проектном анализе

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ  ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО  ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

Кафедра: Економіки підприємства та економічної теорії

 

 

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни: «Проектний аналіз»

На тему: «Сутність  концепції затрат та вигід в проектному аналізі»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студ. гр. МА – 09

Горєлова Ірина

Перевірила:

Сидоренко Юлія Вікторівна

 

 

 

 

 

 

Харків – 2013

 

Зміст:

 

 

ВСТУП

 

Застосування проектного методу управління на підприємстві доцільне лише за умови, що переваги від реалізації проекту компенсуватимуть його неминучі додаткові витрати.

Отже, можемо визначити, що метою й основним завданням  проектного аналізу є визначення цінності (результатів) проекту.

Концепція витрат та вигід  розглядається через призму концепції  проектного аналізу, що є синтезом знань із різних наукових дисциплін, сконцентрованих на розв'язанні проблеми вибору найкращого шляху розвитку підприємства, та розуміється як динамічний процес. Враховуючи, що проектний аналіз є інструментом планування й розвитку будь-якої діяльності, концепція проектного аналізу розглядає проект як процес, який складається з ряду послідовних стадій, і як структуру, елементами якої є цілі, ресурси та заходи. Основним поняттям у концепції витрат та вигод є цінність проекту.

Цінність проекту визначається як різниця його вигод, або позитивних результатів, та витрат, або негативних результатів:

 

1. ВИЗНАЧЕННЯ ЦІННОСТІ  ПРОЕКТУ

 

Одним з основних завдань  проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається як різниця між позитивними (вигодами В) та негативними результатами (затратами 3):

Цінність проекту = Вигоди - Затрати.

Тобто потрібно оцінити  всі результати проекту і встановити, чи перевищують вигоди від нього над затрати на його здійснення. Аналіз вигід і затрат є базою прийняття проектних рішень, оскільки дозволяє відповісти на такі запитання:

 • яким є бажаний  результат проекту? 

 • хто несе витрати  за проектом?

 • хто скористається  позитивними результатами проекту? 

 • коли та яким  чином виявляться позитивні результати проекту?

 • як потрібно  порівнювати і підсумовувати  вигоди і затрати різного типу, щоб визначити остаточну цінність  проекту? 

 • яким чином  співвідносяться позитивні результати даного проекту з результатами інших альтернативних проектів?

Якщо метою проектного аналізу є встановлення розміру перевищення додаткових вигід від реалізації проекту над додатковими затратами, необхідними для його здійснення, то належить визначити методику розрахунку додаткових вигід і додаткових затрат. Модель оцінки додаткових вигід базується на розрахунку приросту вигід, отриманих завдяки здійсненню проекту, помноженому на ціну вигід:

 Додаткові вигоди  проекту = DВ * Рв,

де DВ – додаткові вигоди, отримані завдяки здійсненню проекту;

      Рв – ціна вигод.

Модель оцінки додаткових затрат ґрунтується на визначенні кількості потрібних додаткових ресурсів, помножених на їх ціну:

Додаткові затрати проекту = DQ_P * Р_Р,

 де DQ_P – кількість додаткових ресурсів, необхідних для реалізації проекту;

        Р_Р – ціна ресурсів.

Визначення затрат і вигід слід провадити у розрізі кожного року проекту.

Для відображення вигід  і затрат у грошовому вимірі необхідно:

1. Встановлення якісного  складу вигід і затрат, які  виникають у результаті матеріальних  впливів проекту. 

2. Вимірювання у грошових одиницях зазначених вигід і затрат.

3. Визначення реальних  і майбутніх грошових показників, які характеризують вигоди і затрати проекту.

4. Порівняння потоків  вигід і затрат на основі  критеріїв, прийнятих для даного  проекту.

 

2. ПОНЯТТЯ ЯВНИХ І НЕЯВНИХ ВИГІД І ЗАТРАТ

 

Одним з основних завдань  проектного аналізу є встановлення цінності проекту, яка визначається як різниця між позитивними (вигодами) та негативними результатами (затратами).

Досить часто аналітики  до затрат відносять те, що знижує можливість досягнення цілей проекту, а до вигід – те, що сприяє їх досягненню. Однак такий спрощений підхід зумовлює появу проблеми визначення цілей для кожного учасника проекту. Для приватних компаній або державних корпорацій основною метою є максимізація прибутку, але разом з тим вони мають й інші важливі цілі. Наприклад, вони можуть бути зацікавлені у диверсифікації своєї діяльності, що дасть змогу знизити власний ризик. Для суспільства в цілому основною метою є підвищення суспільного добробуту, але воно дбає і про розподіл доходу, збільшення кількості робочих місць, посилення регіональної інтеграції або забезпечення національної безпеки.

Для більшості країн  підвищення доходу є найважливішим  завданням будь-якої ініціативи в  економічній галузі, а примноження національного доходу – метою національної економічної політики. Отже, у такій системі економічного аналізу все, що знижує національний дохід, вважається затратами, а все, що його підвищує, – вигодами.

У проектному аналізі  розрізняють явні і неявні вигоди і затрати.

Явними називають матеріальні  вигоди (затрати), зумовлені зменшенням (збільшенням) витрат або отриманням додаткових доходів (витрат), величина яких, як правило, очевидна, що дає змогу  досить легко визначити їх фінансове  значення. Зазвичай явні затрати і вигоди використовують для розрахунків фінансового аналізу проекту, оскільки вони базуються на оцінці вигід і затрат з урахуванням ринкових цін.

До неявних вигід (затрат) належать побічні вигоди (затрати), які супроводжують проект. Вони пов’язані, як правило, з економічними або соціальними наслідками проекту і мають непрямий характер. Неявні вигоди (затрати) обов’язково відображаються в економічній оцінці проекту, коли його привабливість оцінюється з позицій суспільства в цілому. Для оцінки вигід і затрат з погляду економічного аналізу бажано використовувати альтернативну вартість ресурсів і продукції.

Методика оцінки неявних  вигід і затрат передбачає застосування таких прийомів:

• визначення цін товарів  і послуг споріднених ринків, на яких неявні вигоди і затрати мають кількісний вимір. Наприклад, для оцінки незручностей, викликаних шумом та забрудненням автомагістралі можна використовувати ціни на ринку житла;

• непряма оцінка, або  оцінка цін товарів гіпотетичного  ринку, полягає в опитуванні людей, яких стосується проект, чи були б вони готові заплатити (за отримання вигоди або усунення затрат) або одержати компенсацію (за відмову від вигід або за затрати), якби існував ринок для неявних вигід або затрат;

• максимальна (мінімальна) величина – визначення кількісної величини неявних затрат, яку вигоди мають перебільшити. Наприклад, можна оцінити витрати на очищення забруднених вод, а потім вирішити, чи перевищуватимуть вигоди цю суму затрат.

Неявні вигоди і затрати  досить часто супроводжують проекти із зовнішніми ефектами. Такі побічні витрати оцінюються або:

1) за величиною мінімальної  компенсації, яку вони вимагали  б для того, щоб відновити попередній  рівень добробуту без даного  зовнішнього ефекту;

2) за тією максимальною сумою,  яку вони готові заплатити, щоб припинити цей зовнішній ефект.

Вибір такого підходу залежить від  того, чи має право підприємство забруднювати воду взагалі або до певного рівня, чи мають мешканці абсолютне право користуватися  цілком незабрудненою водою, а також  чи існує нормативна база для компенсації населенню збитків.

 

3. АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОЕКТНОМУ АНАЛІЗІ

 

Альтернативна вартість – це втрачена вигода від застосування варіанта з  обмеженими ресурсами для досягнення певної мети порівняно з найкращим варіантом.

Інакше кажучи, альтернативна вартість – це вигода, від якої довелося відмовитися  за обмеженості ресурсів, це ціна втраченої  вигіднішої альтернативи.

Використання обмежених ресурсів з однією метою обов’язково усуває можливість їх застосування з іншою. Таким чином, різне застосування ресурсів наперед визначає різну кількість чистих вигід, які можна отримати від їх використання. Тому необхідно розподіляти ресурси серед альтернативних способів використання так, щоб чисті вигоди були максимальними.

Під час розгляду фінансового  аспекту проектного аналізу основною метою є збільшення до максимуму  різниці між доходом і витратами, тобто прибутку. Кожна витрата  зменшує цю різницю, тому ціна, сплачена за певні витрати, може бути засобом оцінки альтернативної вартості.

Прийоми визначення альтернативної вартості землі:

• орендна плата, в  умовах розвинутого ринку оренди землі;

• пряма оцінка продуктивності землі за допомогою оцінки продуктивності сільськогосподарських культур, які зараз на ній вирощуються, і визначення внеску землі у вартість загальної продукції;

• «залишковий» метод визначення внеску віддачі землі на підставі додаткової вартості, яку можна отримати від її використання.

Отже, у проектному аналізі  необхідно враховувати не фактичну вартість товару, який ми розглядаємо, а вартість товару чи послуги, від якої ми відмовляємося. Оскільки альтернативна вартість виражається за допомогою якого-небудь мірила, то її іноді називають «тіньовою ціною», «ціною втраченого шансу», «ціною економічної ефективності» тощо.

 

4. ВИЗНАЧЕННЯ ВИГІД У ПРОЕКТНОМУ АНАЛІЗІ

 

Явні вигоди від проекту  виникають або в результаті збільшення обсягів випуску, що сприяє зниженню собівартості виробництва продукції, або якщо виникла можливість підвищення ціни на продукцію. Це матеріально відчутні вигоди, тому їх кількісна оцінка майже не викликає складнощів.

Збільшення фізичного  обсягу виробництва – найбільш типовий  вид матеріальних вигід, визначення яких базується на додаткових грошових надходженнях, що виникають завдяки проекту.

В окремих випадках вигоди від проектів можуть мати вигляд підвищення якості вироблюваної продукції, що дає  змогу значною мірою задовольнити зростаючі потреби покупців певного  товару і таким чином збільшити  обсяги збуту продукції.

До вигід, які можна  отримати в результаті реалізації проекту, можна віднести також зміни:

• кваліфікації працівників  задля підвищення якості продукції, уникнення ризику браку, досягнення довгострокової рівноваги;

• у часі реалізації. Наприклад, будівництво спеціалізованих сховищ задля продажу сільськогосподарської продукції у період найвигідніших цін на неї (продаж зерна не під час жнив, а наприкінці року, коли ціна на нього підвищується);

• місця реалізації. Передбачається у галузі збуту доставка товару безпосередньо до споживача;

• виду продукту, наприклад  його сортування та переробки. Вигоди полягають у тому, що за цим проектом сортування дає змогу кращі овочі  та фрукти продавати у свіжому  вигляді за вищими цінами, а менш якісний товар направляти на переробку, що в цілому підвищує вартість усього врожаю.

 

5. ПОНЯТТЯ ЗАТРАТ У ПРОЕКТНОМУ АНАЛІЗІ

 

У сучасній економічній  літературі затрати іноді замінюють  термінами "витрати" або "видатки". У фінансовому менеджменті, управлінському та фінансовому обліку це неприпустимо, оскільки кожне поняття має окремий зміст. Проте у проектному аналізі для аналітика заміна поняття "затрати" на "витрати" не є принциповою. Тому надалі ці терміни вживатимуться як синоніми.

Під час здійснення проектного аналізу досить часто окремі затрати мають важливіше значення, ніж усі інші. Окремі витрати вже за своїм походженням вимагають більш пильного ставлення аналітиків. З цією метою варто розглянути окремі витрати та їх класифікаційні ознаки, що допоможуть у процесі оцінки проектів прийняти єдино правильне рішення.

Найпоширенішими класифікаційними ознаками витрат є:

• можливість відображення у бухгалтерській звітності:

– бухгалтерські;

– економічні;

• ступінь динамічності витрат залежно від збільшення чи зменшення обсягів виробництва:

– постійні;

– змінні;

• період здійснення затрат:

– довгострокові;

– короткострокові;

• спосіб віднесення затрат на одиницю продукції:

– середні;

– граничні;

• походження витрат: