Энергетическая безопасность Украины

ПЛАН  КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

1. Визначення й зміст поняття «економічна безпека підприємства», чинники і джерела загроз, оцінка рівня економічної безпеки підприємства.
2. Енергетична безпека України.

1. Визначення й зміст поняття «економічна безпека підприємства», чинники і джерела загроз, оцінка рівня економічної безпеки підприємства.

     Економіка України протягом останнього десятиліття  проходить вкрай неоднозначний та складний за соціально-економічними наслідками період трансформації. У цих умовах на перший план висувається питання вже навіть не конкурентоспроможності підприємств, а їх економічної безпеки, що є, дещо ширшим поняттям. Форми прояву загроз економічної безпеки мають різний характер на макро-, мезо- й макрорівнях ієрархії управління економікою і є складною динамічною системою, яка визначає необхідність моніторингу інтенсивності їх впливу. Особливе місце в системі національної економічної безпеки посідає проблема економічної безпеки окремих підприємств, що має дуальний характер. З одного боку, функціонування підприємств здійснюється в умовах нестаціонарного зовнішнього середовища, для якого характерні зниження обсягів  інвестиційних  вкладень, високі процентні ставки  за довготерміновими банківськими  кредитами, нестабільність податкового законодавства і т.ін., що істотно знижує рівень життєдіяльності підприємств і підвищує імовірність переходу в кризовий стан. З іншого боку, кризові тенденції на мікрорівні створюють передумови негативних тенденцій розвитку регіональних систем і зниження рівня національної економічної безпеки. Тому надзвичайно актуально дослідити змістовні аспекти і механізми формування загроз економічної безпеки підприємств.

     Економічна  безпека підприємства – це стан захищеності його діяльності від негативного впливу зовнішнього середовища, а також спроможності швидко усунути загрози, пристосуватися до наявних умов, що негативно впливають на його діяльність. Зміст цього поняття включає систему заходів, які забезпечують конкурентоспроможність і економічну стабільність підприємства, а також сприяють підвищенню рівня добробуту працівників. Отже, виходячи з цього, належна робота керівництва підприємства з формування системи його економічної безпеки має бути водночас спрямована на виявлення джерел і розробку заходів з мінімізації негативного впливу чинників впливу на життєдіяльність підприємства. Якщо стратегічний потенціал підприємства в наявному вигляді вичерпав можливості пристосуватися до нестабільності зовнішнього середовища, то можна говорити про загрозу економічної безпеки підприємства. Ця загроза може виявлятися у вигляді втрати конкурентного статусу підприємства, або істотного погіршення його фінансового стану, або втрати позитивного іміджу. Джерелами негативного впливу на економічну безпеку підприємства можуть бути: свідомі і несвідомі дії окремих посадових осіб і суб'єктів господарювання; збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках підприємства, наукові відкриття та й технологічні розробки, форс-мажорні обставини тощо). Для запобігання загрозам економічній безпеці підприємства необхідно постійно враховувати весь спектр численних чинників, від яких залежить функціонування підприємства.

     На  економічну безпеку  підприємства впливають такі чинники:

1. Адаптивність  стратегічного потенціалу підприємства, що визначається не тільки  внутрішніми, а й зовнішніми впливами. Насамперед, такий вплив виникає через попит на продукцію підприємства, мінливість якого зумовлена комплексом причин економічного, політичного, демографічного та соціально-культурного характеру. На адаптивність стратегічного потенціалу підприємства впливає також кон'юнктура, що складається на ринках матеріальних ресурсів, фінансових ринках, ринках робочої сили, інформації, послуг тощо.

2. Залежність  підприємства від інтенсивності  кооперованих його зв'язків із  постачальниками  різного роду ресурсів. Йдеться  про залежність підприємства від стабільності постачань необхідних ресурсів як з погляду якості ресурсів, що поставляються, так і повноти та своєчасності цих постачань.

3. Охорона  комерційної таємниці підприємства, з одного боку, і нагромадження інформації про можливе втручання інших економічних агентів у діяльності підприємства – з іншого. Поширення конфіденційної інформації за межі підприємства може завдати йому істотної шкоди. Одночасно з охороною комерційної таємниці підприємство повинно організувати збір, нагромадження і обробку інформації про діяльність реальних і потенційних конкурентів, що можуть вплинути на його наявний статус.

4. Рівень  можливого ризику прийнятих рішень. Економічна безпека підприємства  практично визначається здатністю керівництва вміло ризикувати під час прийняття  стратегічно важливих рішень. Як свідчить практика, імовірність роботи без ризику надзвичайно мала, але необхідно пам'ятати про можливі наслідки реалізованих рішень у майбутньому для підприємства. Важливо потрапити в зону допустимого ризику, тобто в зону, де величина можливих втрат від прийняття того  чи  іншого  рішення не перевищує прогнозованого прибуку.

 Різноманіття  процесів, які відбуваються на  підприємстві, визначає широкий  спектр загроз, які впливають на його функціонування (рис. 1). Під загрозою розуміють сукупність умов, процесів, чинників, які перешкоджають реалізації економічних інтересів суб'єктів господарської діяльності чи створюють небезпеку для них. По суті, загроза економічної безпеки припускає аналіз гіпотетичного (прогнозованого) стану підприємства  внаслідок прийнятих раніше стратегічних економічних та науково-технічних рішень, загальних тенденцій і процесів у попиті на продукцію (послуги), інвестицій і т. ін.

Рис. 1. Класифікація ризиків, небезпек та загроз економічній безпеці підприємства

Виділяють такі класифікаційні ознаки економічної  безпеки підприємства, як: -рівень економічного управління;

-походження загроз (позасистемні, внутрішньосистемні);

-сфера життєдіяльності виробника;

-систематичність прояву;

-тривалість впливу;

-ступінь керованості;

-ступінь ваги кризи виробника.

Рівень  економічного управління формує загрози, що відображають наявну структуру національної економіки. За цією ознакою виділяють загрози економіки загалом (національна безпека), регіону як територіального утворення України (регіональна безпека) і підприємства як основного структурного елемента економіки країни (безпека підприємства). Вказані загрози, з одного боку, взаємозалежні між собою, зумовлюють одна одну, але, з іншого, – дуже автономні. Це визначається складними підпорядкованими зв'язками, що характерні для держави, регіону і підприємства. З цими видами загроз тісно пов'язані зовнішні і внутрішні загрози. Якщо  внутрішньосистемні загрози прямо залежать від кваліфікації управлінського персоналу підприємства і, отже, можуть бути вчасно виявлені та локалізовані, то позасистемні загрози, що відображають загальне економічне становище в країні, локалізованими бути не можуть. У цьому випадку керівництво підприємства має створити систему спостереження за проявом цих загроз, обов'язково враховувати їх у своїй діяльності і намагатися запобігати їхнім наслідкам шляхом створення страхових заділів чи резервних фондів.

     Економічні  загрози підприємства різні не тільки за своїм змістом і ви-

никненням, але і за систематичністю прояву. З огляду на це, їх необхідно по-

діляти  на:

●  систематичні загрози, які один раз виникнувши, існують завжди (чи досить тривалий час) і завжди впливають на діяльність підприємства. До таких загроз можна віднести динамічність зміни економічного законодавства країн постсоціалістичного простору, підвищення конкуренції між виробниками однорідної продукції і т. ін. Ці загрози мають систематичний характер прояву, оскільки відображають реальні процеси, які відбуваються у ринковій економіці, а також закони розвитку ринку;

●  несистематичні загрози, які справляють свій вплив  на діяльність підприємства або стохастично, або з визначеним періодом виникнення. До таких загроз можна віднести сезонні коливання попиту на продукцію, загрози стихійних лих, тимчасовий розрив відносин з постачальником або підрядником, нестабільність роботи дилерської мережі й т. ін.

За тривалістю впливу на функціонування і розвиток підприємства загрози  поділяютьна довго-, середньо- і короткотермінові. Такий розподіл відображає тривалість прояву наслідків, що є результатом прояву загрози. Крім того, вони тісно пов'язані з джерелом виникнення загрози, тобто з внутрішньосистемним чи позасистемним  її походженням. Так, до довготермінових позасистемних загроз можна віднести:  значну кількість збиткових підприємства у період стагнації; низький купівельний попит; високий рівень міжнародної і національної конкуренції; монополізацію економіки; до довготермінових внутрісистемних загроз – низький рівень відновлення основних фондів; утрата ринків збуту і ринків постачань; відсталу технологію виробництва продукції і т. ін. Термін дії наслідків цих загроз триває від 3-х до 5-ти років.

Середньотермінові загрози містять у собі загрози, наслідки від яких проявляються протягом 1- 3 років. До них належать: неефективна державна політика на фінансовому ринку країни; високий рівень  інфляції; підвищення цін на матеріали, сировину, енергоносії; неефективний фінансовий менеджмент підприємства; неефективна кредитна політика; низький рівень кваліфікації персоналу; негнучка асортиментна політика підприємства і т. ін. Короткотермінові загрози високодинамічні у своєму прояві, їхні наслідки справляють безпосередній вплив на діяльність підприємства від одного кварталу до одного року. Прикладами короткотермінових загроз є: сезонність збуту продукції; кон'юнктурне збільшення цін на паливо; недолік обігових коштів підприємства; неефективна дивідендна політика; простої устаткування і т. ін.

Класифікація загроз на керовані і некеровані відображає можливість локалізації менеджментом підприємства їхніх наслідків. На керовані загрози можливе здійснення прямого впливу з боку керівництва підприємства з метою зміни рівня впливу загрози. Некеровані загрози не підлягають прямому впливу. Вони відображають загрози загального рівня розвитку ринкових відносин в країні, а тому керівництву підприємства обов'язково слід враховувати їх у своїй діяльності. Прикладами некерованих загроз є: монополізація економіки країни; захоплення частки ринку іноземними компаніями і транснаціональними корпораціями; динамічність зміни законодавства України; високий рівень корупції і т. ін.

Залежно від рівня ваги кризи, спричиненої  дією того чи іншого дестабілізуючого чинника, загрози класифікують на такі, що викликають труднощі, значні та катастрофічні. Необхідно визначити, що існує досить багато варіантів подібних класифікацій.

     Аналіз  наведених вище класів загроз, оцінка їхнього внеску у формування кризових ситуацій підприємства є одним з основних етапів управління його економічною безпекою. Результати такого аналізу лежать в основі розроблення випереджаючих впливів, спрямованих на ефективну ліквідацію наслідків від настання загрози.

На сьогоднішній день немає єдиної методики та системи показників для оцінки рівня економічної безпеки підприємства. Отже, для забезпечення комплексності та системності оцінки й аналізу рівня економічної безпеки підприємства необхідно враховувати наступні аспекти:

     1. Система  показників, за якими буде проводитись оцінка безпеки, повинна бути підібрана таким чином, щоб по кожній складовій були максимально точно висвітлені всі аспекти діяльності підприємства. Адже від адекватності таких показників в значній мірі залежатиме об’єктивність результатів розрахунку як за окремими складовими, так і в цілому.

     2. Необхідно  звернути  особливу  увагу на формування порогових  значень оціночних показників, адже у розрахунках вони виступають базою для порівняння.

     3. Оцінювати рівень економічної безпеки найдоцільніше окремо за кожною функціональною складовою, і лише потім зводити відносні оцінки до інтегрального показника. Так функціональний аналіз дозволить виявити, звідки саме походять загрози, що буде корисним для оперативного управління ними.

     4. Слід надавати графічну інтерпретацію рівня економічної безпеки підприємства за всіма складовими. Це може бути як діаграма, так і будь яке інше графічне відображення отриманих результатів розрахунків, що забезпечить наочність поточного стану безпеки та того, до якого варто прагнути.

     5. Для аналізу показників безпеки  підприємства доцільним є представлення результатів їх розрахунку за допомогою карти аналізу показників безпеки.

     Висновок

     Розрахунок  показників, що характеризують стан економічної безпеки є лише першим кроком у виявленні ступеня економічної безпеки  підприємства. Якщо окремі показники виявляються за межами граничних значень наступний аналіз причин таких відхилень повинен дати відповідь на питання, що саме і у якій мірі становить загрозу економічній безпеці. Такий аналіз повинен бути покладений в основу розробки комплексу заходів, спрямованих на протидію загрозам і підвищення рівня економічної безпеки підприємства. Перспективним напрямком досліджень у цій сфері може бути  бґрунтування використання конкретних показників економічної безпеки підприємства за окремими її складовими та розробка комплексної карти аналізу показників безпеки підприємства.