Эффективое управление кредиторской задолжности

 

Розберемо конкретніше. Припустимо, що постачальник поставив партію товару на 100 тис. грн. з відстрочкою  платежу 10 банківських днів. Допустимо, за ці 10 днів з даної партії було реалізовано товару на 20 тис. грн. (у  цінах придбання). Таким чином, за рахунок виторгу від реалізації ми можемо оплатити тільки 20 тис. грн. (якщо допустити, що прибуток не витрачається на збільшення оборотних коштів). А що залишилися 80 тис. грн. ми повинні оплатити за рахунок засобів, що маються в розпорядженні підприємства.

 

Виходить, що кожен акт  придбання товарів з відстрочкою  платежу можна розбити на 2 частині. Перша частина - це придбання товарів  у кредит з оплатою покупки  після реалізації цих товарів. Це досить вигідно, оскільки не торкається власних засобів фірми. Друга ж частина - це придбання нереалізованої (за час відстрочки платежу) частини товарів за рахунок власних коштів фірми. А це вже дуже не вигідно, оскільки звичайно ціни на товари, надані в кредит, вище цін на товари, оплачувані відразу.

 

Можна зробити висновок, що якщо у фірми відсутні оборотні кошти, то здобувати товари в кредит вона може тільки в кількості, яку  можна реалізувати за час відстрочки платежу за придбання цих товарів.

 

Тепер формалізуємо вищесказане. Спочатку порівняємо два варіанти. Перший варіант - партія товару оплачується відразу. Другий варіант - партія товару береться в кредит, але по більш високій ціні. У першому випадку прибуток більше, ніж у другому, але зате і вкладений капітал також більше. Тому рентабельність може бути вище як у першому випадку, так і в другому.

Для першого варіанта можна записати   

 

r = I / (C + E)    (3.2), де

 

I - прибуток фірми за  період Т (за який буде реалізована  дана партія товару) за умови  оплати партії товару в момент  його придбання;

Е - вартість придбаної  партії товару;

С - капітал без обліку витрат Е.

 

 

 

Для варіанта ж придбання партії товару з відстрочкою платежу 

 

       (3.3), де

 

T0 - час відстрочки платежу по  придбаній партії товару;

Т - час, за який буде реалізована дана партія товару;

k=(1-t_ндс)·(1-t) - коефіцієнт зменшення витрат, завдяки внесенню їх у собівартість;

k - величина націнки за відстрочку  платежу. 

 

Порівняємо другий варіант із першим. Для цього віднімемо (3.2) з (3.3):

Для того щоб рентабельність у другому випадку була більше, ніж у першому, необхідно, щоб  їхня різниця Dr була більше нуля.

Чи k_Е < r₀ / (r₀*(T / T₀ - 1) + k_І) (3.4), де

r₀ = r*T₀ / T - рентабельність за період відстрочки платежу T₀;

r = I / (C + E) - рентабельність за період часу T за умови оплати партії товару в момент його придбання.

 

Отже, для того щоб було вигідно брати товар з відстрочкою платежу, необхідно, щоб величина націнки на товар за відстрочка платежу була менше вираження в правій частині нерівності (3.4).

 

Однак цей висновок був  зроблений у припущенні, що у випадку  узяття товару в кредит грошові засоби, що залишилися, (у порівнянні з оплатою  товару в момент його придбання) вилучаються з обороту. Якщо ж їх використовувати з прибутком, то вираження (3.3) перетвориться в

 

      (3.5), де                                                               

 

r - рентабельність вкладень (1 - (1 - T₀/T)*(1 + k))*E за час Т. По суті, це рентабельність роботи фірми.

 

Порівнюючи (3.5) і (3.2), приходимо  знов-таки до вираження (3.4). І це природно, оскільки додаткові вкладення з  тією же рентабельністю і не повинні  ніяк уплинути на величину рентабельності. Однак цей висновок зроблений у припущенні монотонності функції r=f(S). Насправді функція r=f(S) є кусочно-безупинної, оскільки існують як умовно-постійні (не залежні від S усередині деякого діапазону S), так і перемінні (пропорційні S) витрати фірми. Тому і застосовувати дані висновки можна, з огляду на особливості функції r=f(S).

 

Тепер у цифрах. Візьмемо приклад з початку цього параграфа: Т0=10 днів, Т=50 днів. Нехай r0=0.05 (рентабельність роботи фірми за 10 днів), tндс=t=0 (вартість придбаної партії товару не можна  віднести на собівартість)

 

Права частина вираження (3.4) при цьому дорівнює 0.0417, тобто  величина націнки повинна бути менше 4.17%.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛИТЕРАТУРА:

1. «Анализ финансового состояния предприятия» А. И. Ковалёв, В. П. Привалов
2. «Бух. отчётность и её анализ» Интел Тех
3. «Финансовый анализ» О. В. Ефимов