Характеристика організації наукової діяльності в Україні

     Організацією  науки в Україні займається Державний  комітет у справах науки і  технологій України, який визначає разом  з науковими установами напрям розвитку наукових досліджень та використання їх у народному господарстві. Державний  комітет подає плани розвитку науки Уряду або Верховній Раді України на затвердження та забезпечення фінансування із державного бюджету або інших джерел.

     Державна  система організації і управління науковими дослідженнями в Україні  дає можливість концентрувати та орієнтувати науку на виконання найбільш важливих завдань. Управління науковою діяльністю будується за територіально-галузевим принципом. Сьогодні науково-дослідну роботу ведуть:

-   науково-дослідні та проектні  установи й центри Академії  наук України (НАН);

-   науково-виробничі, науково-дослідні, проектні установи, системи галузевих академії;

-   науково-дослідні, проектні установи  і центри міністерств і відомств;

-   науково-дослідні установи і кафедри  вищих навчальних закладів;

-   науково-виробничі, проектні установи  і центри при промислових підприємствах, об´єднаннях;

-   ієрархічну вершину цієї сукупності  установ, центрів, підприємств  завершує Державний комітет України  з питань науки і технологій, який забезпечує єдину державну  політику в галузі науки та  її використання в практиці.

     Вищим державним науковим центром є  Національна академія наук України (НАН). Вона очолює і координує разом  з Державним комітетом у справах  науки та технологій України фундаментальні і прикладні дослідження в  різних галузях науки. НАН є державною  науковою установою, яка об´єднує всі напрями науки та підтримує міжнародні зв´язки з науковими центрами інших країн. При Національній академії наук України створена міжвідомча рада з координації фундаментальних дослід-Очолює НАН України Президент, який обирається загальними зборами вчених. Вони ж обирають трьох віце-президентів, вченого секретаря, Президію і ревізійну комісію. НАН України має в своєму складі відділення з відповідних галузей науки, зокрема, математики, інформатики, механіки, фізики і астрономії; наук про землю; хімії, загальної біології, економіки, історії, філософії, літератури, мови та мистецтва тощо.

     До  складу НАН входять наукові інститути  з відповідних галузей, є територіальні  відділення (Донецьке, Західне, Південне та ін.) і територіальні філіали.

     Відділення  НАН об´єднують науково-дослідні інститути (НДІ), які очолюють розвиток науки  у певній галузі знань. У них зосереджені  провідні наукові сили. Структура  управління в НДІ показана на схемі 4.

     Крім  НАН в Україні функціонують галузеві академії, наприклад: Академія педагогічних наук України, Українська академія аграрних наук, у складі якої є НДІ з економіки; Академія медичних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України. В туризмі, згідно з Постановою Кабінету Міністрів №1132 від 17 серпня 2002 року та наказом Держтурадміністрації України №219 К від 23 жовтня 2002 року, в м. Києві створено Науковий центр розвитку туризму, функціонує науково-громадська організація - Академія туризму України та науковий центр з туризму при КУТЕП. 
 

   
 

 
 

Схема 4. Структура організації управління НДІ.

      Результати  наукових досліджень в індустрії  туризму публікуються в спеціальних  журналах.

     Видається науковий фаховий журнал «Наукові записки  КУТЕП», спеціальні журнали «Отель», «Турбізнес», «Курортные ведомости», «Гостиничный бизнес», «Туризм в Україні», «Отдых» та «Міжнародний туризм» тощо.

     У галузевих НДІ окремі підрозділи здійснюють наукові дослідження  за темами профілю, переважно прикладного  характеру, в яких має потребу галузь, до якої вони входять.

     Науково-дослідну діяльність прикладного характеру  на нижчих рівнях здійснюють в НДІ  відділи, лабораторії, сектори, а також  вищі навчальні заклади (університети, академії, інститути). Останні мають  спеціальні підрозділи, які виконують науково-дослідні роботи за рахунок державних бюджетних і госпрозрахункових коштів. Проводять дослідження науково-педагогічні працівники із залученням студентів, а також молодих учених, здобувачів кандидатських і докторських дисертацій за науковою тематикою вищих навчальних закладів.

     Науково-дослідну роботу в КУТЕП організує науковий відділ, який підпорядкований проректору з наукової роботи. Структурними підрозділами наукового відділу є аспірантура, наукове аспірантсько-студентське  товариство «Синергія», редакційна рада щорічника «Наукові записки КУТЕП», видавництво «КУТЕП», а також кафедри університету. За ініціативи наукового відділу КУТЕП започатковано «Дослідницький комітет з проблем соціології туризму» соціологічної Асоціації України.

     Наукова діяльність КУТЕП спрямована на розробку загально університетської науково-дослідної  теми: «Туризм як суспільний феномен: проблеми теорії (туризмології) і практики», що досліджується в розрізі філософії, соціології, економіки, психології та педагогіки.

     За  останні  роки викладачами КУТЕП  підготовлено та видано близько 250 наукових та науково-методичних праць, в тому числі: монографії, розділи енциклопедичних  видань, підручники та навчальні посібники. Щорічно проводяться міжнародні та всеукраїнські науково-практичні конференції, семінари, «круглі столи» з проблем розвитку туризму, в тому числі Міжнародні семінари Всесвітньої туристської організації (ВТО).

     Наукові розробки вчених, пошуки аспірантів, здобувачів публікуються у щорічнику «Наукові записки КУ-ТЕП», який є фаховим виданням із філософських наук (філософія, соціологія, політологія).

     Магістри, аспіранти, здобувачі, молоді науковці є членами аспірантсько-студентського товариства «Синергія», беруть участь у постійно діючих аспірантських та професорських читаннях, а також у студентських науково-практичних конференціях.

     Бібліотека  університету має широкий спектр науково-методичної літератури, як вітчизняної так і зарубіжної - з проблем туризму.

     Університет плідно співпрацює з міністерствами (Міністерство закордонних справ, Міністерство юстиції України та ін.), академічними інститутами НАН України: філософії, історії України, соціології, політичних і етнонаціональних досліджень, археології; а також Академією педагогічних наук України, Національною бібліотекою ім. Вернадського, із зарубіжними партнерами - Росією, Німеччиною, Білорусією, Бельгією, Польщею, Канадою, Китаєм.

     Наукові розробки вчених університету втілюються в практиці, зокрема у діяльності провідних готелів і туристських  фірм України: ВАТ «Готельний комплекс «Русь», ВАТ «Готельний комплекс «Братислава», Готель «Прем´єр Палац», ВАТ «Готельний комплекс «Либідь», ЗАТ «Супутник-Україна» та ін.

     Науково-педагогічні  працівники у вищих навчальних закладах можуть займати посади: асистент, викладач, старший викладач, доцент, професор, зав. кафедрою. Співробітникам НДІ присвоюються звання молодшого наукового співробітника, наукового співробітника, старшого наукового співробітника, провідного наукового співробітника, головного наукового співробітника, зав. науковим відділом, зав. лабораторією. Найвидатніші вчені обираються зборами НАН України, галузевими і громадськими академіями - членами-кореспондентами і дійсними членами-академіками.

     Для підготовки наукових кадрів в Україні  діє аспірантура, докторантура, а  також самостійна робота спеціалістів по написанню дисертації без відриву  від виробництва (здобувачі).

     Отже, суб´єктами наукової діяльності є: науковці, вчені та науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади III-IV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

     Тих, хто постійно займається науковою діяльністю, називають дослідниками, науковцями, науковими працівниками, вченими.

     Науковий  працівник - це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового  договору професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

     Суттєвою  особливістю розвитку науки є  наступність досвіду і знань, єдність традицій і новаторства. Однією з форм її втілення є наукові школи, функціонування яких передбачає боротьбу думок, творчі дискусії та конструктивну критику. Науковою школою слід вважати творчу співдружність вчених, які працюють в одній країні або в одному місті в певній галузі науки, об´єднаних спільністю підходів до вирішення проблеми, стилю роботи, спільністю наукового мислення, ідей і методів їх реалізації.

     Головними ознаками наукової школи є:

-   наявність наукового лідера - видатного вченого, який володіє умінням підбирати творчу молодь і навчати її мистецтва дослідження, створювати в колективі творчу, ділову, доброзичливу обстановку, заохочувати самостійність мислення й ініціативу;

-   високу наукову кваліфікацію  дослідників, згуртованих навколо лідера;

-   значущість одержаних результатів,  високий науковий авторитет у  певній галузі науки та громадському  визнанні;

-   оригінальність методики досліджень, спільність наукових поглядів.

     Широкого  визнання набули наукові школи в  галузі педагогічної науки, пов´язані з іменами видатних українських вчених - педагогів В.Сухомлинського, І.Зязюна, Н.Ничкало, О.Савченко, М.Шкіля, М.Ярмаченко та багатьох-багатьох інших.

     Тематика  дослідження зазвичай формується за профілем вищого навчального закладу, його факультетів та кафедр на договірних засадах з підприємствами, організаціями або у формі державного замовлення. Результати наукових досліджень запроваджуються в практичну діяльність установ, організацій галузі, за їх матеріалами проводяться науково-практичні конференції, наукові семінари, захищаються кандидатські, докторські дисертації.

     У практичній діяльності важливе значення мають також наукові просвітницькі  товариства, покликані сприяти поширенню  наукових знань, досягнень у галузях  науки, техніки, виробництва та культури серед населення. 

  
 

Література:

1. Білуха  М.Т. Основи наукових досліджень: Підручник для студентів економічних  спеціальностей вищих навчальних  закладів. - К: Вища школа, 1997. - 271 с

2. Вернадський  В.И. Научная мысль как планетное явление/Отв.ред.А.Л.Яншин. - М: Наука, 1991.

3. Доброхот  М.Л. Сучасне і майбутнє української  науки // Текст промови на III Всесвітньому форумі українців 18-20 серпня 2001 p., м. Київ// Освіта і управління, -т. 4 №3-4-2001.-с 7-13.

4. Державна  програма розвитку туризму в Україні 2010 року. - К. - 2002. -30 с.

5. Закон  України «Про вищу освіту»  /Науково-практичний коментар під  ред. Міністра освіти і науки  України Кременя В.Г. - К. - 2002. - 322 с/

6. Лудченко  А.А. і др. Основы научных исследований. Учебное пособие. - К.; Т-во «Знання», КОО, 2000. - 114 с.

7. Шейко  В.М., Кушнаренко П.М. Організація  та методика науково-дослідницької  діяльності // Підручник. Київ: «Знання  - Прес», - 2002. - 293 с