Характеристика ОПЕК

     Передісторія  створення ОПЕК сягала ще 30-х років XX ст., коли почались розробки нафтових родовищ на Близькому Сході. Промисловий  видобуток нафти почався у  Бахрейні (1934), Кувейті (1936), Саудівській  Аравії (1938), а в інших країнах  після Другої світової війни. Оскільки ці країни не мали можливості самостійно видобувати нафту, то її розробка відбувалась  за участю іноземного капіталу та іноземної  робочої сили.

     Нафтодобувні  країни мали спільні інтереси в економічній  сфері: всі вони прагнули до звільнення від іноземних монополій і  у всіх був один ворог — Міжнародний  нафтовий картель, котрий у цей період контролював запаси, добування й  експорт нафти країн, що розвиваються. Все це сприяло зближенню інтересів  нафтодобувних країн. Але жодна  з цих країн не могла самостійно, без допомоги інших, вирішити проблеми.

     У вересні 1960 року в Багдаді відбулася  конференція країн - експортерів нафти — Ірану, Іраку, Кувейту, Саудівської Аравії і Венесуели — про зниження цін на сировину відповідно у кожній з країн. З'ясувавши становище, що виникло в результаті політики монополій, конференція одноголосно дійшла висновку про необхідність термінового створення спеціального органу нафтодобувних країн, організацію країн-виробників і експортерів нафти — ОПЕК. Тому число п'ять символізує п'ятірку країн-засновників цієї міжнародної організації. Це була перша Конференція, яка заснувала ОПЕК як постійну міжнародну організацію.

     До  цих п'ятьох країн, що заснували  організацію, пізніше приєдналися  ще вісім: Катар (1961), Індонезія (1962), Лівія (1962), Об'єднані Арабські Емірати (1967), Алжир (1969), Нігерія (1971), Еквадор (1973—1992), Габон (1975—1994). В 2007 р. до організації приєдналася  Ангола і повернувся Еквадор. В 2008 р. Росія заявила про готовність стати постійним спостерігачем.

     Механізм  регулювання ОПЕК світового ринку  нафти полягає у встановленні сумарного ліміту видобутку нафти  для країн-членів, коригуванні цього  ліміту з урахуванням рівня цін  на світовому ринку нафти, розподілу  загального ліміту між країнами-членами  і контролю за дотриманням встановлених квот.

Основною  метою організації є контроль над світовими цінами на нафту.

     Основними цілями ОПЕК, які були ухвалені на першій конференції і записані згодом у  Статут ОПЕК, є:

— координація  та уніфікація політики держав-членів щодо нафти;

— визначення найефективніших індивідуальних і  колективних засобів захисту  інтересів держав-учасниць;

— пошук  засобів забезпечення стабільності цін на світових ринках та попередження раптових і небажаних коливань цін;

— забезпечення стійких доходів країн-виробників нафти, ефективного постачання країнам-споживачам;

— справедливий розподіл доходів від інвестицій у нафтову промисловість;

— охорона  навколишнього середовища.

     Країни  члени ОПЕК контролюють близько 2/3 світових запасів нафти. На їхню частку припадає 40% від всесвітнього видобутку  або половина світового експорту нафти.

     Нафтовий "кошик" ОПЕК (OPEC Reference Basket of crudes) - це умовна нафтова суміш, складена з марок нафти, які постачають на світовий ринок країни міжнародного нафтового картелю. Розрахунок його середньозваженої індикативної ціни здійснюється щодня по робочих днях за станом за попередній торговий день секретаріатом ОПЕК, який здійснює регулярний моніторинг діяльності міжнародного нафтового картелю зі своєї штаб-квартири в місті Відень.

     В кінці грудня 2010 р. ціна нафтовго "кошику" ОПЕК вперше з вересня 2008 р. перевищила значення 90 дол./бар. Історичним максимумом для нафтового "кошику" ОПЕК вважається цінова позначка в 140,73 дол./бар., зареєстрована 3 липня 2008 р.

     Варто відзначити, що світові ціни на нафту  ростуть уже протягом понад півроку. (нужно проверить или єто так) Після досягнення в травні мінімуму року на рівні 64 дол./бар., чорне золото подорожчало вже більш ніж на 40%. Таке зростання було викликане більш швидким, ніж очікувалося, відновленням світового попиту на паливо.

     На  сьогоднішній день Лівія володіє  найбільшими в Африці запасами нафти (Близько 42 млрд барелів) і до початку внутрішнього конфлікту забезпечувала 6-8% видобутку ОПЕК (1,6-2 млн барелів на добу), а також близько 2% світового експорту. За оцінкою Міжнародного енергетичного агентства, із-за військових дій в Лівії скоротилися і поставки з інших країн - членів ОПЕК - на 1,3 млн барелів на добу.

     Щоб компенсувати це зниження, картель  і планує підвищити квоти, хоча єдності  думок серед його членів немає.

     ОПЕК, проблем розвитку

Одним з головних недоліків ОПЕК є те, що вона об'єднує країни, чиї інтереси часто бувають протилежними. Саудівська Аравія та інші країни, на Аравійському півострові є малонаселеними, але мають величезні нафтові резерви, великі інвестиції з-за кордону та підтримують тісні відносини з західними нафтовими компаніями.

     З іншого боку, такі країни, як Нігерія, мають високу чисельність населення і злидні, вони реалізують дорогі програми економічного розвитку та мають величезні борги.

     Іншою проблемою є банальне: "куди витратити гроші". Адже не завжди легко правильно розпорядитися хлінувшими на країну нафтодоларами. Монархи та правителі країн, на які звалилося багатство,  прагнули використовувати його " на славу власного народу" і таким чином організовувати  "Будівництво століття" та інші  проекти такого роду, які не можна назвати розумними інвестиціями. Тільки пізніше, зі зниженням цін на нафту та зниженням державних доходів, державні кошти почали витрачатися більш грамотно.

     Наступною головною проблемою є компенсація  технологічної відсталості країн  ОПЕК від провідних світових економік. Адже на момент створення організації деякі країни все ще не позбавилися залишків феодального ладу. Вирішенням цієї проблеми може стати прискорення індустріалізації та урбанізації, впровадження нових технологій у виробництво.

     Четвертою проблемою є відсутність кваліфікованих національних кадрів. Справа в тому, що робітники в державі виявилися  непідготовленими до впровадження нових  технологій і були не в змозі обслуговувати  сучасні машини та обладнання, яке  було  встановлене на нафтодобувних  та нафто перероблювальних підприємствах. Вирішенням цієї проблеми було залучення  іноземних фахівців. Це було не так  просто, як здається. Тому що це незабаром  це створило масу протиріч, які посилювалися із розвитком суспільства.

     Таким чином, всі одинадцять країни є глибоко  залежними від доходу їх нафтової промисловості. Можливо тільки одна з країн ОПЕК  є винятком - це Індонезії, яка отримує істотних доходи від туризму, продажу лісів, газу та інших видів сировини. Для решти країн ОПЕК рівень залежності від експорту коливається від найнижчого — 48%, у Об'єднаних Арабських Еміратів до 97 відсотків у Нігерії. (тоже проверить)