Гарантія, поручительство, застава і страхування кредитного ризику-форми забезпечення банківського кредиту,шляхи їх удосконалення

“Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна”, затверджене наказом Міністерства юстиції України 18.08.04 року. Це Положення встановлює порядок ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, унесення (одержання) інформації до (з) нього. Єдиний реєстр – це електрона база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна, а саме:

-         накладені заборони та арешти нерухомого майна;

-         вилучення записів про заборони, арешти;

-         видані витяги з Реєстру заборон.

2. Основні форми забезпечення банківських кредитів в Україні і механізм  їх здійснення.

Основна маса кредитів надається банками під забезпечення. Існує кілька способів забезпечення кредитів різними видами майна клієнта або фінансовими зобовязаннями третьої сторони. Всі форми забезпечення кредиту (майно, зобовязання) повинні задовільняти таким вимогам:

 висока ліквідність,  тобто можливість активів до конвертування у грошову форму;

 здатність до тривалого зберігання (як мінімум протягом періоду кредитування);

 стабільність цін на заставне майно;

 низькі витрати на зберігання і реалізацію застави.

У стосунках між кредитором (позикодавцем) та його боржником (позичальником) предмет їхнього спільного інтересу - кредит - створює  різні економіко - правові ситуації: для боржника - зобов'язання повернути позику, а для кредитора - право вимагати її повернення за попередньо узгодженими умовами. Невиконання з різних причин цих домовленостей загрожує кредиторові фінансовими збитками, яких він намагається уникнути з допомогою різних доступних заходів правового та матеріального характеру. При цьому правове забезпечення передбачає, що належні кредиторові суми можуть бути повернені йому третіми особами

Здійснюючи аналіз вітчизняного кредитного механізму в умовах ринкових засад господарювання,можна зробити висновок, що переважно використовуються чотири форми забезпечення кредитів : застава, гарантія, поручительство та страхування кредитних ризиків. Попри високу надійність перших трьох зазначених форм забезпечення кредитів їх застосування часто буває незручним, важкодоступним і невигідним для учасників кредитних відносин. За цих умов найбільш доступною та надійною формою фінансового забезпечення інтересів кредиторів стає страхування, яке базується на визнанні ризику неплатежу чи неплатоспроможності позичальників, який формується у процесі кредитування. Але лише ця форма  викликає найбільше непорозумінь, суперечок та дискусій.

а) Страхування

Стосовно страхування ризиків у кредитній сфері в вітчизняному зако-нодавстві виділено три види : страхування кредитів ; страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту; страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій. [4]

Однак, як свідчить міжнародна страхова практика, видів кредитного страхування значно більше. Зарубіжні страховики вийшли на досить високі  рівні здійснення страхування експортних, інвестиційних та споживчих кредитів. Успішно функціонує також ринок перестрахування кредитних ризиків.

Сучасне вітчизняне законодавство покладає на заставодавця обов'язок страхування нерухомих об'єктів та предметів іпотеки, переданих ним у заставу. Таке страхування має здійснюватися за рахунок коштів заставодавця у повній вартості заставленого майна, але на користь заставодержателя. Разом з тим при заставі рухомого майна, переданого у заклад, такий обов'язок покладається на заставодержателя. Він повинен страхувати предмет застави в обсязі його вартості та в інтересах заставодавця. [11.92]

Страхування заставлених об'єктів практично становить другу лінію захисту кредиторів, першою є сама застава, і тому таким важливим є питання усунення недоліків, породжених цими відносинами.

Сфера застосування застави постійно розширюється разом із введенням на ринок нових форм застав. Предметами застави в практиці давно вже є не лише будівлі. Нині банки та страхові компанії спільно розробляють і впроваджують механізм одержання кредиту під заставу сільськогосподарської продукції.

У разі делькредерної форми організації страхових відносин кредитори (банки, інвестори та інші) відіграють роль страхувальників і застрахованих одночасно, а тому страхові відносини обмежуються лише стосунками між двома сторонами - страховиком і страхувальником. [4]

Делькредерне страхування складається з двох груп страхових відносин: страхування товарних кредитів і страхування фінансових (грошових) кредитів. У першій групі страховий захист забезпечується як внутрішньому, так і зовнішньому (експортно - імпортному) товарообігу, який здійснюється на кредитній основі. Другу групу делькредерного страхування становлять операції зі страхування фінансових кредитів, тобто переважно тієї частини споживчих кредитів та кредитів під інвестиційні потреби, яка видана у грошовій формі.

Майновий інтерес кредитора може бути захищений посередньо - шляхом страхового захисту платоспроможності його боржника. За цієї форми страхових відносин страхувальником є позичальник. Він, безпосередньо страхуючи свою платоспроможність, посередньо захищає інтереси свого вірителя - кредитора. Водночас страховик, страхуючи платоспроможність позичальника, дає тим самим гарантію кредиторові повернути йому борг. Отже, із правового боку ця страхова операція є, по суті, наданням страховиком страхового гарантійного зобов'язання, яке для кредитора слугує заставою на випадок неповернення йому боргу. З огляду на це у страховій теорії та практиці страхові відносини такого характеру іменуються заставними, або гарантійними. [7.3195]

Економічний зміст страхової гарантії зводиться до того, що страховик замість отриманої невисокої страхової премії бере на себе - замість боржника - роль гаранта оплати його повної заборгованості у визначених термінах на користь застрахованого (бенефіціанта) цієї гарантії. При гарантійному (заставному) страхуванні у відносини вступають не дві, як при делькредерному страхуванні, а три сторони: кредитор - суб'єкт, на користь якого має бути виконане зобов'язання і який одночасно є застрахованим та бенефіціантом страхової гарантії; позичальник-суб'єкт, який зобов'язаний повернути борг, він же страхувник; гарант - страховий заклад, який гарантує виконання зобов'язань, він же страховик. [4]

Як показує міжнародна господарська практика, в умовах заставного (гарантійного) страхування предметами страхового захисту (страхових гарантій) можуть бути різні вартості, передані на кредитних засадах одними суб'єктами іншим. Такими вартостями, зокрема, крім банківських позик, можуть бути суми належного до сплати мита або ж інших прикордонних податків та зборів, суми належних компенсацій за невчасне виконання будівельно-монтажних робіт, невиконання поставок товарів та інших контрактів, суми отриманих авансів, які підлягають поверненню. Це так звані класичні зобов'язання, під які надаються страхові гарантії.

Серед розмаїття кредитних відносин, які здійснюються на сучасному кредитному ринку, особливого значення набувають кредитні послуги, відомі як кредит довіри. Кредит довіри не вкладається в традиційну схему кредитних відносин, тому що пов'язаний з морально-етичними відносинами, які складаються між працедавцем (кредитором) та найнятим працівником (боржником). Такі відносини можуть набувати реального змісту в переданні працедавцем своєму працівникові у тимчасове користування засобів транспорту або ж інших цінностей. Отже, виникає ризик не виправдання довіри працедавця. На випадок завдання йому збитків працівником працедавець може застрахуватися. Цей вид страхування, як бачимо, з одного боку, має характер делькредерного, бо страхувальником є кредитор, а з другого - набирає форми страхової гарантії, оскільки страховий поліс становить предмет застави. Саме тому немає підстав страхування довіри однозначно відносити до делькредерної чи заставної групи.

Кредитне страхування можна визначити як господарський механізм, мета якого - задовольнити випадкові оцінювані майнові потреби, які виникають з ризику неповернення кредиту, перерозподіливши втрати між суб'єктами кредитно-страхових відносин. [11.92]

Незважаючи на велике економічне значення кредитного страхування, воно поки що займає незначні позиції на вітчизняному ринку страхових послуг. Така ситуація зумовлена рядом причин, зокрема: низькою платоспроможністю українських  громадян  і  підприємницьких структур; неоднозначним трактуванням окремих статей страхового законодавства та неповною нормативною базою страхування; не вироблено загальних умов кредитного страхування; недовірою потенційних клієнтів до страхових компаній.

б) Гарантія

Гарантія  це письмове зобовязання третьої особи (гаранта) погасити борг позичальника якщо настане гарантійний випадок. Гарантія банку розглядається як самостійне зобовязання гаранта перед банком, яке в правовому відношенні не залежить від інших договірних зобовязань. Претензії банку, який отримав гарантію, можуть бути реалізовані у разі, якщо станеться гарантійний випадок. Відносини позабезпеченню кредитного договору гарантією можуть бути оформлені у_вигляді гарантійного листа, наданого організацією  гарантом. У цьому випадку банк-кредитор зобовязанитй письмово повідомити гаранта про прийняття гарантійного листа як забезпечення кредиту. В цьому повідомленні банк-кредитор зазначає найменування позичальника, дату і номер кредитного договора, розмір забезпеченої вимоги (суму позики, відсотки за її користування).

Гарантія може бути забезпечена або незабезпечена. Комерційним банком, як правило, необхідно наполягати на забезпечену гарантію, щоб підтвердити зобовязання гаранта; при цьому банк-кредитор може вимагати від гаранта відповідного забезпечення. У випадку забезпеченої гарантії застава періодично контролюється банком аналогічно як при забезпеченні кредиту.

Гарантії можуть бути обмежені та необмежені, тобто видаватись на певну частку кредиту або на всю його суму. У випадку неогбмеженої гарантії гарант зобовязується перед банком-кредитором погасити всю заборгованість позичальника. Необмежені гарантії, як правило, не забезпечені. [9.255]

Гарантами можуть бути субєкти господарської діяльності, які мають стійке фінансове положення; установи банківської та парабанківської систем, а також держави. Банківські гарантії широко використовуються при міжнародних кредитно-розрахункових відносинах у вигляді акцепту, авалю та гарнтійних листів.

В окремих випадках гарантами можуть виступати і самі фірми-позичальники. Наприклад, раніше в США фірми-позичальники перед отриманням позики повинні були формувати в банку депозит за принципом: “10 + 10”. Він означає, що позичальник ще до отримання позики повинрен мати в банку депозит у розмірі 10% дозволеної суми кредиту, а других 10% він вносив на депозитний рахунок після видачі кредиту. Таким чином, гарантією своєчасного погашення кредиту був власний депозит клієнта-позичальника в розмірі 20% отриманого кредиту. Однак така гарантія дає можливість лише частково захистити інтереси банка-кредитора. Подібну практику доцільно використати і в нашій країні, зобовязавши клієнта-позичальника тримати свої вільні грошові кошти на розрахунковому рахунку, або резервувати на депозитному рахунку в даному банку. [5.124]

в) Поручительство

Поручительство  це договір, на основі якого поручитель березобовязання перед банком-кредитором оплатити при необхідності заборгованості позичальника.

Договір поручительства складається обовязково в письмовій формі і включає в себе відповідальність  поручителя за виконання в повній сумі зобовязань по поверненню позики, що надається банком-кредитором, та належних процентів за її використання в разі невиконання. Позичальником зобовязань по поверненню боргу банку згідно з кредитним договором, а також зобовязання соліданої відповідальності з позичальником перед банком-кредитором за виконання зобовязань по поверненню позики. [5.132]

До укладення договору поручительства, прийняття гарантії банку необхідно ретельно проаналізувати по бухгалтерському обліку поручителя (гаранта) його фінансовий стан, платоспроможність і можливість повернути за позичальника несплачений кредит і належні проценти по ньому. Такий аналіз необхідно проводити за аналогією до аналізу фінансового стану та кредитоспроможності позичальника. При цьому слід одержати дані про раніше надані зобовязання і гарантії, що значиться за балансом поручителя (гаранта), а також його статута, свідоцтво про державну реєстрацію та інші необхідні банку документи для визначення фінансового стану поручителя (гаранта).

При стягненні з поручителя (гаранта) несплаченої позичальником позики і процентів банку необхідно на наступний день після настання строку платежу направити в банк, де відкритий розрахунковий рахунок поручителя (гаранта), платіжні документи на безспірне стягнення боргу з розрахункового рахунку поручителя (гаранта), якщо такий порядок стягнення боргу передбачений договором поручительства або гарантійним листом та одночасно направити поручителю (гаранту) письмово претензію з повідомленням про її одержання, в якій викласти суть вимог банку.

Якщо по закінченні місячного строку з дня отримання поручителем (гарантом) претензії банк-кредитор не одержить від поручителя (гаранта) кошти в погашення заборгованості по кредиту і процентах в повній сумі, питання про стягнення з поручителя (гаранта) коштів необхідно вирішувати через суд або арбітражний суд в установленому законом порядку.

Питання продовження строку погашення кредиту, забезпеченого поручительством (гарантією), може бути вирішено тільки після погодження з поручителем (гарантом) нового строку дії поручительства (гарантії), що оформляється додатковою угодою до договору поручительства (додаток 8), і продовження строку дії гарантії, офрмленої відповідним чином. Продовження гарантійних зобовязань повинно бути оформлено до настання строку погашення кредиту. [9.142]