Автор: Пользователь скрыл имя, 12 Сентября 2013 в 21:35, контрольная работа
У сучасному світі Франція є однією з провідних країн та входить до клубу “Великої вісімки”. При цьому її податкова система відрізняється деякими помітними особливостями від інших податкових систем світу. По-перше, для Франції властиві високі соціальні податки – платежі та внески до фондів соціального призначення (більше 40% загальної суми обов’язкових платежів і податків у співставленні з близько 30% у середньому по країнах Європейського Союзу). По-друге, структура французької податкової системи історично склалася таким чином, що фіскальне значення непрямого оподаткування у загальній сумі державних доходів перевищують долю прямого. Тому й не дивно, що саме Франція – батьківщина податку на додану вартість
Фіскальне регулювання в посткризовий період на прикладі країни-учасниці ЄС (Франція)
Зміст
У сучасному світі Франція є однією з провідних країн та входить до клубу “Великої вісімки”. При цьому її податкова система відрізняється деякими помітними особливостями від інших податкових систем світу. По-перше, для Франції властиві високі соціальні податки – платежі та внески до фондів соціального призначення (більше 40% загальної суми обов’язкових платежів і податків у співставленні з близько 30% у середньому по країнах Європейського Союзу). По-друге, структура французької податкової системи історично склалася таким чином, що фіскальне значення непрямого оподаткування у загальній сумі державних доходів перевищують долю прямого. Тому й не дивно, що саме Франція – батьківщина податку на додану вартість. По-третє, в основі бюджетного процесу знаходиться принцип пріоритету ресурсів. На відміну від багатьох інших країн, це означає затвердження парламентом спочатку доходної частини бюджету, а потім видаткової. По-четверте, всупереч давній традиції централізованого управління з початку 80-х років ХХ ст. уряд проводить політику децентралізації, що полягає у розширенні прав місцевих органів самоврядування і супроводжується відповідним перерозподілом податкових надходжень. По-п’яте, відповідно до вимог уніфікації податкових систем у рамках Європейського Союзу протягом останнього десятиліття спостерігається зниження ставок оподаткування з одночасним розширенням податкової бази за рахунок скасування пільг.
Найбільш важлива дохідна
ПДВ забезпечує 45% всіх податкових надходжень. Він стягується методом часткових платежів. Існує чотири види ставок ПДВ: 18,6% — нормальна ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% — гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% — пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% — на товари i послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). В післякризові роки спостерігається тенденція до зниження ставок і переходу до двох ставок - 18,6% і 5,5%. ПДВ сплачується один раз у місяць згідно з поданою декларацією.
Законодавством Франції передбачено звільнення від сплати ПДВ шляхом його відшкодування при експортних операціях i в результаті застосування різних ставок при покупці i продажу. Крім того, від сплати ПДВ звільняються такі види діяльності: медицина i медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійного характеру; страхування та гральний бізнес.
У Франції існує перелік видів діяльності, що надає право обирати між ПДВ i прибутковим податком, а саме: надання в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; фінанси i банківська справа; літературна, спортивна, артистична діяльність; муніципальне господарство. Пільги мають підприємства, які роблять інвестиції, шляхом вирахування з ПДВ сум, що спрямовуються на інвестиції.
Розрахунок ПДВ здійснюється самими підприємствами, а у разі спрощеного обліку — податковою службою. Малі підприємства (з товарообігом менш як 3 млн. євро i менш як 0,9 млн. євро в сфері послуг) можуть заповнювати декларацію протягом року розрахунково.
ПДВ вноситься до бюджету щомісяця на основі декларацій, які подають підприємства до податкових центрів разом із чеком на сплату податку. Існують квартальні та річні терміни сплати ПДВ залежно від товарообігу. Відшкодування ПДВ при експорті здійснюється щомісяця, для інших видів діяльності — щокварталу. Якщо підприємство має товарообіг менше ніж 300 000 євро, то підприємства сплачують ПДВ у вигляді постійної суми. Якщо сума ПДВ менша ніж 1350 євро, то такі підприємства звільняються від його сплати. Крім того, пільга надається дрібним ремісникам, якщо ПДВ менше ніж 20 000 євро.
Слід зазначити, що у Франції
при такій гнучкості ПДВ
Основними видами товариств у Франції е: акціонерні товариства (SA), прості акціонерні товариства (SAS), товариства з обмеженою відповідальністю (SARL), акціонерні командитні товариства (SCA). У їх складі виділяють товариства-резиденти і товариства-нерезиденти.
Частка податку на прибуток акціонерних товариств у загальній сумі податкових надходжень становить 10% i має тенденцію до зниження, що пов’язано з постійним зменшенням розміру ставки. Цей податок справляється лише з акціонерних товариств. Дохід юридичних осіб, що не є акціонерними товариствами, оподатковується за правилами оподаткування фізичних осіб.
Акціонерні товариства оподатковуються незалежно від виду власності. Об’єктом оподаткування є чистий дохід з усіх видів діяльності. Ставка становить 39% суми оподатковуваного доходу i 42%, якщо цей дохід спрямовано на виплату дивідендів, а не на розвиток.
Сплата здійснюється п’ять разів на рік: чотири рази — авансовими платежами за спеціальною формою, виходячи з даних минулого року, п’ятий — за фактичними результатами за рік на основі декларації.
Крім того, у Франції існує податок на акціонерні товариства, що мають самостійні філії. Він обумовлений правилом повної відповідальності філії фірми за кінцевий результат. Відповідно до цього правила дохід кожної філії фірми оподатковується окремо незалежно від результатів у цілому по фірмі.
Податок на доходи фізичних осіб становить 20% податкових доходів бюджету, це пов’язано з історичними особливостями i з тим, що уряд використовує прибутковий податок для здійснення своєї соціальної політики: в умовах нерозвинутості суспільних фондів споживання прибутковий податок є інструментом стимулювання сім’ї, надання допомоги малозабезпеченим. На прибутковий податок покладено функції стимулювання вкладів населення у заощадження, нерухомість, придбання акцій. Усе це створює складну систему розрахування податку i застосування численних пільг i вирахувань. Так, з 25 млн. платників фактично сплачують податок лише 15 млн., або 52%. Потенційні платники — усі фізичні особи, а також підприємства i кооперативи, що не є акціонерними товариствами. Податок обчислюється за єдиною прогресивною шкалою з огляду на економічні, соціальні умови, сімейне становище i вік кожного платника. Ставки прогресії — від 0 до 56,8% залежно від доходів. Щороку шкала уточнюється, що дає змогу враховувати інфляційні процеси.
Даний податок має і свої особливості. Так, мінімальна ставка становить 10,52%, максимальна – 47%. Цікавим є використання системи коефіцієнтів. Самотні платники (без дітей) мають коефіцієнт 1, подружжя без дітей – 2, подружжя з однією дитиною – 2,5, з двома дітьми – 3 і т. д. Податок розраховується в такому порядку: загальну суму доходу ділять на відповідний коефіцієнт, вираховують податок за ставкою, передбаченою для даної рубрики доходів, а одержану суму множать на той самий коефіцієнт.
Для кожної із семи категорій своя методика розрахунку. Загальним правилом обчислення для визначення чистого доходу є те, що утримуються всі виробничі витрати, які забезпечували доходи. Вираховуються витрати на утримання престарілих батьків i на добродійність. Для розрахунку податку чистий дохід сім’ї розподіляється на частини, потім визначається сума податку за відповідними ставками на кожну частину. Загальний розмір податку визначається додаванням сум податку за кожною частиною. Така схема дозволяє зменшити податковий тягар i створити пільги багатодітним сім’ям. Після розрахунку величини податок може бути скорочений на 25% суми витрат, пов’язаних з утриманням дітей у дошкільних закладах, наданням допомоги престарілим, сплатою відсотків за кредитом, страхуванням життя, придбанням акцій.
На 2012м рік Франція планує підвищити податки для багатих з метою скорочення бюджетного дефіциту2. Збільшення податку для багатих є частиною французького плану із скорочення бюджетного дефіциту країни, який був оприлюднений 24 серпня 2011 р..Уряд Франції відмовився від податкових пільг замість скорочення витрат, щоб забезпечити планову економію в 5-10 мільярдів євро.
"Taxe d’habitation", розділ 3,Статті: 1407-ост. Ред. від 27.04.2010, 1408 - від 16.07. 2006, 1409 - 1413 - 2000, 1413 (1990), 1414(30.12.2009), 1414А - 27.04.2010 Податкового кодексу Франції3.
Сплачується цей податок у тому випадку, коли власник постійно проживає у своєму будинку. Прибуток особи, яка володіє майном, впливає на суму податку, що сплачують.
Податок на проживання сплачується щорічно, якщо людина постійно мешкає у будинку на період 1 січня (кожного року). Якщо будинок не є головним місцем помешкання, податок необхідно сплачувати. Якщо у особи є право на проживання у будинку і він не пустує, податок теж сплачується. Час, проведений у будинку, не впливає на суму податку. За умови проживання лише кілька тижнів на рік, а в інший час здачі в оренду будинку, власник може не сплачувати податок. Хоча зберігаються зобов'язання зі сплати податку з підприємницької діяльності. За умови здачі в оренду власності – сплачує податок орендар, якщо нерухомість у оренді кілька років поспіль. Тимчасовий орендар власності (на період свят) не сплачує податок, але кожний, хто орендує власність з 1 січня на постійних умовах , або на пів-постійних, сплачує податок.
Підрахунок та збір податку здійснюється Управлінням податкових органів. Формула підрахунку базується на теоретичній орендній платні, яку можна отримати за нерухомість на вільному ринку(враховуючи розмір та розташування). Сума податку змінюється, в залежності від рішення окремо взятої комуни, розміру та стану кожного об’єкту власності. Сума податку вища у містах, ніж у сільській місцевості.
Зменшення суми або позбавлення від сплати податку можливе для тих осіб, котрі довели, що будинок є їхнім основним помешканням. Якщо у власника є діти, сума податку буде на 10-15% меншою (у розрахунку за кожну дитину).
Повне позбавлення від сплати надається :
особам, вік яких перевищує 60 років;
овдовілим особам, незалежно від віку;
недієздатним або немічним особам, які отримують 3 види виплат: за інвалідністю, за віком, додаткову за інвалідністю;
особи на виплатах солідарності: сплачується після виходу терміну нарахування звичайної виплати з безробіття; раніше вона називалася "aide de secours exceptionnel".
За умови, що власність є основним місцем проживання, щорічний прибуток нижче визначеного ліміту і ви не сплачуєте податок на майно ( l’impôt de solidarité sur la fortune (ISF)), ви позбавляєтесь від сплати податку на проживання. Податок на майно (ISF) є щорічним податком.4 Податок на майно (ISF) відраховується у випадку, коли особа володіє майном на суму від € 790 000 (євро) (сума встановлена з 1 січня 2010 року; після утримання майна, якщо мало місце вилучення, або після сплати боргів).У процентах сума податку на майно коливається від 0% (якщо майно на суму, меншу за 790 000 євро) до 1.8% (якщо майно на суму більшу, ніж 16.540 мільйони євро ).5.
Податок нараховується6:
Франція - єдина країна (у межах Європейського Союзу), в якій існує податок на майно. У Норвегії та Ліхтенштейні введений схожий вид податку, але він відрізняється від французького. У Швейцарії обкладають податком на рівні кантонів, але він є меншим, у порівнянні з французьким. Інші країни, такі, як Австрія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Фінляндія, Швеція, Іспанія та Греція скасували подібний податок. Бельгія, Велика Британія та деякі інші країни взагалі не мали цього податку.7
Що стосується податку на проживання, то при сплаті його власник з обмеженими можливостями може подати прохання про позбавлення від сплати податку. За умови, що він не входить у жодну з вищенаведених категорій пільговиків. Якщо мова йде про подружжя: у випадку, що один з подружжя працездатний, а інший – з обмеженими можливостями, можливе отримання відмови у позбавленні від сплати.
Під час нарахування податку на проживання, спираються на максимальну межу прибутку. Допустима межа (максимальна) прибутку на 2010 рік вираховується на основі чистого прибутку особи за 2009 рік (revenue fiscal de référence), що не може перевищувати €9,876 на 1 особу і €15,150 на подружжя (сума збільшена, із урахуванням інших членів родини). Ще однією умовою нарахування пільг на сплату прибутку є проживання окремо від кого-небудь з родини (сина чи дочки), чий прибуток є вищим за встановлену мінімальну межу.8
Ті, хто отримують соціальні виплати (такі, як Revenu de solidarité active (RSA)), також позбавляються від сплати податку на проживання та від сплати за телеканали. RSA сплачується працівникам з низькою заробітною платнею. Основна мета такої виплати – заохочення працівників до більшої активності у пошуку роботи. Виплату французький уряд увів лише 1 червня 2009 року.9