Формування чистого прибутку

      Збільшення  операційного прибутку до 253 тис. грн  пояснюється збільшенням прибутку від реалізації продукції (88,1 %) та збільшенням інших операційних доходів (11,9 %). Вирішальними чинниками збільшення прибутку від реалізації продукції були такі:

      • підвищення цін на реалізовану продукцію (за умови виключення впливу інших  чинників цей чинник сприяв би збільшенню операційного прибутку в 10,8 раза порівняно з фактичним рівнем);

      • збільшення собівартості реалізованої продукції (внаслідок дії цього  чинника за умови незмінності  інших чинників операційний прибуток зменшився б майже в 10 разів порівняно з фактичним рівнем).

      Оскільки  ціни на реалізовану продукцію підвищились  більше, ніж її собівартість, то прибуток у загальному підсумку збільшився.

      У наведеному прикладі вплив чинника змін у структурі реалізованої продукції виявився неістотним. Загалом у фактичному збільшенні операційного прибутку частка цього чинника становить 2,8 %.

Аналіз  взаємозв’язку обсягів  виробництва, собівартості та прибутку

      В сучасних умовах у фінансовому аналізі слід ураховувати необхідність орієнтації вітчизняних підприємств на маркетинг, виробництво продукції, на яку є постійний попит, за прийнятними для підприємства цінами.

      Розглядуваний напрямок фінансового аналізу властивий  системі аналізу “директ-костінг”. Такий аналіз дає змогу послідовно визначити за критерієм беззбитковості критичні обсяги реалізації; критичний рівень цін реалізації; критичний рівень постійних витрат; критичний рівень змінних витрат на одиницю продукції. При визначенні одного з наведених показників інші вважаються фіксованими.

      Розглянемо  методику відповідних розрахунків  для одно- та багато-номенклатурного  виробництва, а також для умов, за яких ціна реалізації продукції  залежить від обсягів її реалізації (умови так званої не-досконалої конкуренції).

      Основою аналізу є поділ витрат підприємства на такі:

      • постійні, або умовно постійні (S ), за певний період; вони за-лишаються незмінними щодо змін обсягів виробництва або ступеня завантаження виробничих потужностей; наприклад, амортизаційні відрахування, орендна плата, відсотки за позиковий капітал, заробітна плата управлінського персоналу, утримання легкового транспорту, оплата послуг зв’язку і охорони та ін. Ці витрати враховуються за місцем виникнення;

      • змінні (S), тобто такі, що прямо залежать від зміни завантаження виробничих потужностей або зміни обсягів виробництва: витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату робітників-відрядників, технологічні енергоресурси та ін. Носій цих витрат - продукт, виріб;

      • сукупні, тобто повна собівартість (S) - сума постійних (S) та змінних (S_3MH) витрат:

      

      де  Q - обсяг виробництва (реалізації) у натуральних одиницях вимірювання; s . - змінні витрати на одиницю продукції; V— виручка від реалізації продукції; p - ціна реалізації одиниці продукції.

      Припускається, що обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації продукції.

      Використовуючи  наведені раніше рівняння, можна розрахувати  критичний обсяг виробництва  (Q), тобто обсяг, який забезпечує беззбитковість діяльності підприємства. Це досягається тоді, коли виручка від реалізації продукції дорівнює повній собівартості, тобто

      

      якщо  K= Qp, то

      

      звідки

      

      Різниця між ціною реалізації виробу та змінними витратами на один виріб (знаменник  останнього рівняння) становить маржинальний дохід на одиницю виробу.

      Розрахувавши  Q_т, можна встановити, скільки одиниць продукції потрібно реалізувати, щоб постійні витрати були покриті маржинальним доходом, який дає кожна реалізована одиниця продукції.

      Приклад. Постійні витрати * = 2500 тис. грн; ціна реалізації одиниці продукціїp = 35 тис. грщ змінні витрати на одиницю продукції .. = 22 тис. грн.

      Критичний обсяг виробництва

      

      Припустимо, що служба маркетингу наполягає на збільшенні витрат на рекламу; водночас підвищилась орендна плата і  тарифи на послуги зв’язку. Унаслідок цього постійні витрати збільшились до 2750 тис. грн. Визначимо, який обсяг продукції треба реалізувати в цих умовах, щоб покрити новий розмір постійних витрат. Обчислюємо:

      

      Визначення  критичного обсягу виробництва (точки беззбитковості) ілюструє рис. 7. Суцільною лінією позначено перший варіант постійних витрат, штриховою - другий.

      

      Таким чином, за умови стабільності цін і змінних витрат на одиницю продукції і при збільшенні постійних витрат точка беззбитковості зміщується вправо. Для того щоб покрити постійні витрати в розмірі 2500 тис. грн, достатньо реалізувати 192 одиниці продукції, а для покриття постійних витрат у розмірі 2750 тис. грн потрібно вже реалізувати 211 одиниць продукції. Збільшення обсягу реалізації продукції понад критичне значення забезпечує одержання прибутків (натомість зменшення призводить до збитків).

      У діяльності підприємства може постати  потреба у визначенні постійних  витрат, прийнятних цін реалізації або змінних витрат на одиницю  продукції.

      Приклад. Виходячи з заданого обсягу реалізації продукції Q = 180 од. (контракти укладені саме на такий обсяг) з фіксованою ціною за одиницю р = 35 тис. грн і заданим рівнем змінних витрат на одиницю продукції і'змін ⁼ 22 ^тис' ^ГР^Н визначити критичний для підприємства рівень постійних витрат:

      

      Такий рівень постійних витрат дає змогу  підприємству уникнути збитків.

      Приклад. Критичний рівень ціни реалізації продукції

      

      Якщо  S_noCT = 2500 тис. грн; Q = 200 од.; s_ЗМШ = 22 тис. грн, то

      

      У разі реалізації продукції за цінами, нижчими за критичні, під-приємство зазнає збитків, а за цінами, що перевищують критичні, -одержує прибуток.

      Приклад. Визначити критичний рівень змінних затрат на одиницю продукції, якщо Q = 200 од.; S_пост= 2500 тис. грн; p = 35 тис. грн:

      

      Якщо  змінні затрати перевищують критичний рівень, підприємство зазнає збитків, а якщо вони нижчі за критичний рівень - одержує прибуток.

      У наведених розрахунках припускається, що підприємство виробляє один вид  продукції (однономенклатурне виробництво). У фінансовому аналізі існують певні прийоми для того, щоб не порушувати цю вимогу в більш типових умовах багато номенклатурного виробництва. Найчастіше вдаються до вираження обсягів виробництва в умовних, або узагальнюючих, одиницях вимірювання; наприклад, умовні тонни хлібопекарської продукції, умовні котушки прядива, умовні пари взуття, верстато-години, відсоток використання потужностей та ін.

      При виробництві та збуті водночас кількох  видів продукції, уза-гальнити які  неможливо, необхідно враховувати, що вони мають різні ціни і потребують різних змінних витрат, а отже, різняться й частки їх внесків у покриття загальних постійних витрат. У цьому разі точка беззбитковості залежить від частки кожного виробу у сукупному обсязі реалізації. Точку беззбитковості для багато номенклатурного виробництва визначають у два етапи:

      • обчислюють частку кожного виробу в  обсязі реалізації;

      • розраховують підсумковий зважений дохід.

      Як  обмеження припускається, що частки виробів у сукупному обсязі реалізації за розрахунковий період залишаються незмінними.

      Розглянемо  приклад розрахунку критичних обсягів  реалізації для багатономенклатурного  виробництва.

      Вихідні дані на основі наскрізного прикладу діяльності підприємства за звітний  період (див. табл. 6), а також допоміжні розрахунки наведені в табл. 7.

      

      Узагальнений  маржинальний дохід визначається як сума добутків маржинального доходу за видами виробів на їх частку: Критичний обсяг виробництва (точка беззбитковості)

      

      у тому числі (з округленням результатів  до цілих)

      

      

      За  такої структури обсягів виробництва підприємство матиме ви-ручку, яка дорівнюватиме загальним витратам (постійним та змінним). Розрахунки для перевірки одержаних результатів наведені в табл. 8.

      

      Сукупні витрати становлять 5053 + 2500 = 7553 тис. грн.

      Незначні  розбіжності із сумою виручки (див. гр. 6 табл. 8) пояснюються округленням результатів розрахунків обсягів виробництва в одиницях.

      У розглядуваному прикладі (див. гр. 1 табл. 6) фактичні обсяги реалізації за всіма видами виробів перевищували критичні. Це забезпечило підприємству прибуток від реалізації продукції у звітному періоді у розмірі 1000 тис. грн.

      Якщо  підприємство реалізує продукцію в  умовах недосконалої конкуренції, тобто  коли зі збільшенням обсягів реалізації зменшується ціна за одиницю продукції, пошук оптимальної позиції продукції підприємства на ринку можна продемонструвати на прикладі, проілюстрованому на рис. 8, вихідні дані для якого наведені в табл. 9.

      

      Водночас  у цьому прикладі змінні витрати  на одиницю продукції не залишаються  однаковими при різних обсягах виробництва. Так, зі збільшенням обсягів виробництва вони зменшуються (наприклад, завдяки знижкам при купівлі сировини у великих обсягах), а в подальшому можуть збільшуватись (наприклад, за рахунок залучення більш віддалених постачальників чи сплати надбавок за понаднормову роботу).

      Як  випливає з даних табл. 9, максимальний прибуток підприємство отримає при обсязі реалізації 25 одиниць продукції. Прибуткова зона діяльності обмежена обсягами від 6 до 33 одиниць продукції. За її межами маржинального доходу недостатньо, щоб покрити постійні витрати підприємства, отже, підприємство зазнає збитків. Таким чином, якщо еластичність попиту перевищує одиницю, є дві точки критичного обсягу, де сукупні витрати дорівнюють виручці від реалізації. У наведеному прикладі - це 6 та 33 одиниці реалізованої продукції (див. рис. 8).

      За  заданими рівнями виручки та змінних  затрат можна обчислити рівень постійних  витрат, який відповідатиме максимальному  прибутку. Аналогічно, виходячи із заданих  рівнів інших взаємопов’язаних чинників, можна послідовно розрахувати оптимальні рівні цін на продукцію та змінних затрат.

      Підприємству  слід уникати "ножиць", тобто коли попит на його продукцію еластичний, а попит підприємства на споживані  ресурси, наприклад на енергоносії, нееластичний.

      

Аналіз  грошових потоків  за напрямками діяльності підприємства

      Будь-яке  підприємництво можна вважати сукупністю фінансової, інвестиційної та операційної  діяльності. Кожному із зазначених видів діяльності, які пов'язані  між собою рухом коштів, властиві певні джерела надходження і напрямки витрачання цих коштів. Завдання фінансового аналітика — визначити структуру грошового потоку залежно від видів діяльності.

      Приклад. Дані дод. 1.3 свідчать, що у звітному періоді найбільшу частку в надходженні коштів підприємство отримало від операційної діяльності, а у витрачанні — від інвестиційної. За цим видом діяльності витрачання в 5,5 раза перевищувало надходження коштів, що було спричинено одночасним збільшенням реальних і фінансових інвестицій. Аналізуючи наведені показники за період, що перевищує рік (3-5 років), слід порівняти темпи витрачання коштів на інвестиційну діяльність А ІД з темпами чистого руху коштів від операційної діяльності АЧОД. Якщо АЧОД > А ІД, інвестиційна політика підприємства ефективна, якщо АЧОД < А ІД — неефективна. Аналогічно можна порівняти темпи витрачання коштів на фінансову діяльність з АЧОД. Постійне збільшення грошових потоків свідчить про розвиток підприємства та його стабільний фінансово-економічний стан.