Форми панування фінансової олігархії

      Зміст  

Вступ 3

1. Сутність фінансової олігархії. Передумови її виникнення………………….5

 2. Форми панування фінансової олігархії………………………………………14

 3. Сучасні тенденції функціонування фінансової олігархії в Україні і світі……………………………………………………………...…………….……..20

   Висновки 29

    Список використаних джерел 32

    Додатки 34

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Обираючи тему курсової роботи з предмету політичної економії, перш за все, я звернула увагу на теми, які є дійсно актуальними на сьогодні і дослідження яких є цікавим. Таким критеріям, на мою думку, цілком відповідає тема: «Форми панування фінансової олігархії».

    Сучасні зміни в економічній, політичній, та соціальній сферах почали звертати увагу вчених до соціальних суб’єктів  влади, які, власне, і визначають основні  тенденції та протиріччя сучасності.

    Так історично склалося, що наша економіка, політика, опинилися в руках невеликої  групи осіб, які і «визначають» подальшу її долю. Такою «владою небагатьох» є фінансова олігархія, яка являє собою найбільших власників капіталу, найвпливовіших представників торгівельно-промислових та фінансових монополій,  які втілюють у собі панування фінансового капіталу в економічному і політичному житті суспільства капіталістичних держав. Тому я вважаю, що необхідним є знання саме форм її панування, що, по-перше, дозолить нам знайти правду, яка є ніби «прихованою» від сучасного суспільства, а, по-друге, знайти альтернативні шляхи вирішення цієї проблеми. Крім цього, інтерес до даної теми зумовлений пріоритетністю неформальних відносин, що виникли і поглиблюють існуючу політико-економічну кризу, та тенденцією до підміни офіційної влади владою кланово-корпоративних груп, які пускають свої «корені» не тільки в політику, але й до суб'єктів підприємницької діяльності та кримінальних структур. Цікавим є той факт, що, навіть в Україні, списки фінансових олігархів значно поповнюються. А феноменом фінансової олігархії, на мою думку, є настільки значне нагромадження капіталу певними особами, яке навіть перевищує державний бюджет.

    На  початковому етапі дослідження даної теми я зустрілась з проблемою відсутності видань , які б повністю висвітлювали дану тему. Найбільш чіткі відповіді на тему фінансової олігархії я знайшла у працях Леніна В.І., Кукурудзи І.І., Волкова М.Я. та Турусова В.І.. У сучасних економічних виданнях ця тема розглядається поверхнево і частково, але висвітлення у вітчизняних та зарубіжних засобах масової інформації теми фінансової олігархії та панування її в сучасних умовах є досить повним, та, мабуть, невід'ємною складовою суспільного життя.

    Метою моєї роботи є дослідження історичних та економічних передумов формування фінансової олігархії, її сутність, представників, форми та сучасні тенденції панування.

 

1. Сутність  фінансової олігархії. Передумови її виникнення

    Капіталізм  вільного підприємництва досягнув вершин свого розвитку у 60-70-х роках XIX століття. Це період утвердження капіталістичних відносини країнах Європи і утворення світової системи капіталістичного господарства. Поряд із цим розгорнулась капіталістична індустріалізація в країнах Європи, Північної Америки та Японії, що вимагало істотного збільшення виробництва продукції і поставки її на ринок, будівництва трансконтинентальних залізниць та каналів, забезпечення розвитку науки і техніки.

    Саме  такі обставини зумовили активізацію  процесу концентрації виробництва, бо тільки великі підприємства здатні були забезпечити зрослі потреби суспільства. Для створення великих підприємств потрібна була концентрація і, особливо, централізація капіталу. Така централізація здійснювалася завдяки двом могутнім важелям: конкуренції і кредиту. В останню третину XIX століття вона відбувалася або шляхом побивання в конкурентній боротьбі своїх суперників і поглинання підприємств, які зазнали банкрутства чи насильницького захоплення слабких підприємств сильними або ж злиття багатьох дрібних капіталів за допомогою утворення акціонерних товариств.

    Названі процеси привели до виникнення у  кожній галузі величезних підприємств, які зосередили в своїх руках  виробництво переважної частини  товарів певного виду, а інколи все його виробництво.

    В міру розвитку капіталізму виробництво  все більше і більше зосереджується в руках незначної кількості  великих підприємств. Це, як пише Кукурудза  І.І., дає змогу стягувати в руки індивідуальних або асоційованих капіталістів розсіяні по всій країні, а то й по світу, грошові кошти.

    Концентрація  виробництва дала можливість кільком  великим виробникам домовлятися  між собою про обсяг виробництва  тих чи інших видів продукції , спільні ціни, про поділ ринків збуту, про умови найму робочої  сили і в результаті в суспільстві набувають поширення такі процеси, як виникнення монополій, прискорене розорення малих і середніх підприємств, загострення внутрішніх суперечностей капіталізму, передусім між суспільним характером виробництва і приватно капіталістичним способом привласнення його результатів, тощо. Тобто на зміну конкуренції приходить монополія, яка є своєрідною реакцією на обмеженість ринків сировини, збуту, боротьба за сталі гарантовані прибутки, засіб уникнення конкурентного протистояння. Тобто, суть монополії - це можливість контролю над виробництвом та збутом. [10, с. 49].

    Технічний прогрес наприкінці XIX – на початку XX ст. активно вплинув на процес розширення виробництва, застосування нової техніки, що призводить до концентрації останнього, збільшення розмірів промислових підприємств і централізації капіталу та виникнення монополій.

    Утворення монополій було не випадковим, а  закономірним процесом у ринковій економічній  системі. Сама конкуренція породжує відповідні тенденції, підштовхує підприємців захоплювати домінуючі позиції на ринку. Головна причина виникнення таких утворень – одержання максимального прибутку під впливом конкуренції, централізації виробництва та капіталу.[16, c.277-278].

    Виникнення  монополістичних об’єднань не обмежується лише сферою виробництва. Ці процеси притаманні також іншим сферам: як наслідок концентрації і централізації промислового капіталу монополізується і банківський капітал.

    Це  пояснюється тим, що великі промислові підприємства потребували великих довгострокових кредитів, забезпечити які могли тільки великі банки. Саме ця обставина сприяла концентрації виробництва і прискорила об'єднання багатьох банків, тобто концентрацію їх капіталів і виникнення банківських монополій. Банківські монополії, зосередивши у своїх руках основну масу вільних грошових коштів суспільства , а отже, монополізували кредит.

    Це  і стало основним мотивом для  зміцнення зв’язків промислових  монополій з великими банками  шляхом купівлі їх акцій і придбання  таким чином місць в правліннях банківських монополій. Проникнувши у сферу кредиту і кредитних монополій, промислові капіталісти почали вкладати туди свої капітали , тим самим і визначаючи  політику великих банків. Разом із тим, відбувався і зворотній процес - проникнення капіталу банківських монополій в промислові монополії. Банківські монополії надавали великі кошти промисловим монополіям, так вони прагнули застерегти  себе від можливих втрат шляхом прямого впливу на діяльність промислових монополій. З метою присвоєння частини монопольно-промислового  прибутку вони скуповували акції промислових монополій, стаючи їх співвласниками і співкерівниками. Крім цього, вони здійснювали для промислових монополій за їх дорученням емісію нових акцій і їх реалізацію на грошовому ринку, привласнюючи від цього великі прибутки. Поряд із цим великі банки брали участь в організації нових промислових корпорацій і одержали великі прибутки від засновництва. [7,с. 240].

Щодо фінансового капіталу, то він являє собою зрощування банківських монополій та інших великих фінансово-кредитних інституцій з нефінансовими монополіями (промисловими, торговими, транспортними), у процесі якого посилюється контроль наймогутніших банків за промисловістю, торгівлею, сільським господарством та іншими сферами економіки. [19, c.814].

    Категорію «фінансовий капітал» у науковий обіг запровадив німецький економіст Р. Гільфердинг. У своїй праці «Фінансовий капітал і фінансова олігархія», він розглядає фінансовий капітал як «капітал, який перебуває в розпорядженні банків і використовується промисловцями». Тобто, промисловці не є власниками капіталу, який застосовують, розпорядження капіталом, промисловці отримують при посередництві банку, який  представляє по відношенню до них власників цього капіталу . З іншого боку, і банку зростаючу частину свого капіталу потрібно закріплювати у промисловості. [4, c. 301].

    Більш повним, на мою думку, трактування фінансового капіталу В.І.Леніна, хоча його думка випливає із визначенням фінансового капіталу Гільфердинга. Ленін зазначає, що іпричиною виникнення фінансового капіталу є концентрація промисловості, монополії, які виникають з неї та процеси злиття і поглинання банків з промисловістю. [10, c. 61].

    Банки-монополії, які перетворились на власників  акцій промислових компаній, встановили тісний зв’язок банківського капіталу з промисловим і підпорядкування собі ряд великих промислових фірм.

    Фінансова взаємозалежність банківських та промислових  створює переплетіння їхніх інтересів. Прибутки банківських монополій потрапляють в залежність від тих прибутків , які пов'язані з промисловими монополіями. У той же час не тільки прибутки, але й сам розвиток промислових монополій залежить від діяльності банківських монополій. [2, c. 35].

    Монополістичний банківський капітал представлений великими банками, банками-монополіями, які підпорядкували собі всю банківську справу в західних країнах через систему багатьох відділень (як в Англії) або формально самостійних малих банків, які є по суті їхніми дочірніми підприємствами ( як в США) або такими, які залежать від них в тією чи іншою мірою.

    Наприклад,  у таблиці 1.1. показано 10 найбільших мультинаціональніних промислових корпорацій, відповідно до масштабів їхніх операцій у США. Мультинаціональні корпорації у 1993р. Виробили приблизно 20% обсягу промислової продукції США проти 4% у 1997р. [7, c. 262].

    Таблиця 1.1.

    Корпорація                                                                                   сума продажу (млн. дол.)

 

    На  сьогодні ми нерідко зустрічаємо  на бензоколонках мушлю, яка слугує символом англо-голландської нафтової компанії «Ройал Датч Шелл» або фірмовий знак «ECCO» американської нафтової компанії «Стандарт оїл».

    Усі ці компанії у минулому – монополії, власниками яких є відомі фінансові  магнати. Хоч саме у США знаходилися найпотужніші промислові монополії світу , у наш час ринкову владу американських фірм ослаблює конкуренція з боку іноземних корпорацій, які діють у США.

    Основними формами промислових монополістичних  об’єднань у другій половині XIX ст. - першій половині XX ст. були картелі, синдикати і трести. Вони  виступали у вигляді компаній, корпорацій та інших підприємств, організованих у вигляді акціонерних товариств. Сьогодні поширеними є трести та концерни. Концерн є найбільшою складною сучасною формою організації  акціонерних товариств (корпорацій) великих розмірів. [1, c. 382-384].

    Фінансовий капітал створює свої організаційні форми, об'єднуючи промислові та банківські монополії. Головними формами таких об'єднань є концерни і фінансові групи. Особливість об'єднань фінансового капіталу полягає у часто прихованому, таємному характері зв'язків між їхніми учасниками.

    Один  із учасників концерну (банк) відіграє роль його центру, штабу данного  об'єднання фінансового капіталу. Цей центр, хоч, як правило, є найбільшою банківською монополією, не обов’язково повинен бути найбільшим учасником концерну.

    Розростаючись, концерни розповсюджують свій вплив  на багато підприємств, які повністю не входять до концерну, але включені в певну фінансову группу, яка  виникла навколо концерну. [1, c. 40].

    Як  приклад співпраці фінансової групи  можна навести таку інформацію: Концерн «Галнафтогаз» і Міжнародна Фінансова Корпорація (група Всесвітнього Банку) реалізують спільну программу «Покращення практик корпоративного управління ВАТ Концерн «Галнафтогаз»». За даними Агенства з розвитку інфраструктури фондового ринку, 58,59% акцій концерну «Галнафтогаз» належать компанії Financial&Investment Energy Holding (F.I.E.H.) Establishment (Львів), 10,62% - страховій компанії «Універсальна» (Львів). Financial&Investment Energy Holding (F.I.E.H.) володіє 62,13% акцій СК «Універсальна».

    Фінансово-промислові групи становлять собою сукупність промислових, банківських, кредитних, страхових, транспортних, торгових та інших компаній, які перебувають під контролем одного або кількох взаємопов’язаних найбільших власників капіталу. В центрі фінансово-промислової групи  перебуває головне підприємство, в ролі якого може бути великий банк, промисловий трест, страхова компанія тощо. Більшість підприємств, що входять до фінансово-промислової групи , не є індивідуальною власністю того, чи іншого капіталіста, котрій очолює групу. Його влада переважно базується на володінні контрольним пакетом акцій. В сучасних умовах у зв’язку з так званим розпиленням акцій серед дрібних акціонерів достатньо мати навіть менше 10% загальної кількості акцій підприємства, щоб здійснювати повний контроль над ним. [9, c. 249].