Форми і системи заробітної плати

Форми і системи заробітної плати

Праця робітників є необхідною складовою частиною процесу виробництва, споживання та розподілу створеного продукту. Участь працюючих в частці знов створеного матеріального та духовного  блага виражається у вигляді  заробітної плати, яка повинна відповідати кількості та якості затраченої ними праці. Заробітна плата — один з найважливіших засобів підвищення зацікавленості працюючих у результатах своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробленої продукції, поліпшення її якості та асортименту. Це один з основних стимулів та мотиваторів праці. Збільшення суспільної продуктивності обумовлено, насамперед, збільшенням виробництва та поліпшенням якості роботи. В умовах переходу економіки України до ринкового механізму функціонування, дуже важливими задачами є прискорення науково-технічного прогресу, зменшення використання “живої” праці, механізація трудомістких робіт, оптимізація використання трудових ресурсів, зменшення втрат робочого часу. Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання.

1. Економічний зміст поняття «заробітна плата»

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні  засади оплати праці працівників, які  перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сферою державного і договірного регулювання оплати праці. Він спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

2.Системи, форми та  види оплати праці

Форми оплати праці

 

Під словом система слід розуміти сукупність принципів. які  служать основою любого вчення. По відношенню до оплати праці система  включає два напрямки: організацію  праці та нарахування заробітної плати. Перше пов’язане з обліком відпрацьованого часу, а друге — з кількістю виконаної роботи.

Тому система оплати праці розподіляється на такі форми: погодинна та підрядна, а вони в  свою чергу мають різновидності, тарифна і контрактна.

Відрядна оплата праці — це  виплата вартості й ціни  товару  робочої сила  залежно   від  розмірів виробутку  за  одиницю  часу.

Затрати робочої сили  за  даної  форми  виміряються  кількістю і якістю виготовленої продукції. Вона використовується для  підвищення інтенсивності праці, скорочення затрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників. Першою найраціональнішою формою відрядної заробітної плати, в основу якої покладені хронометрування робочого дня, встановлення норм виробітку для найбільш фізично сильних, витривалих і кваліфікованих робітників, була система Тейлора (початок XX ст. У США).

 Різновиди відрядної  форми оплати праці є відрядно-прогресивна,  пряма відрядна,  відрядно-преміальна, відрядно-проста, непряма відрядна  та акордна форми. 

При прямій відрядній формі оплати праця працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю обігу незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається помноженням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система  праці — застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.

При відрядно-прогресивній оплаті праці робочого, об’єм робіт, виконаний понад норму, сплачується по збільшених розцінках.

При відрядно-преміальній — виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробіток за досягненні результати роботи.

Акордна оплата праці — одна з форм заробітної плати, яка є різновидом відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт.

Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягненні показники в роботі.

Погодинна заробітна плата — форма оплати праці, коли обсяг виконаної роботи не піддається обліку та нарахуванню. Робітникам з погодинною заробітною платою сума заробітку визначається виходячи з годинної тарифної ставки та кількості відпрацьованих годин. Погодинна оплата праці передбачає проведення нарахування заробітної плати працівникам виходячи з погодинної тарифної ставки, яка встановлюється за домовленістю сторін або в колективному договорі, і фактичної кількості відпрацьованих ними годин за розрахунковий період. Для   визначення рівня  оплати робочої сили з’ясовують погодинну ставку заробітної плати,яку  називають ціною  праці.

                          Денна вартість робочої сили

ЦІНА ПРАЦІ= ——————————————

                         Середня тривалість робочого  дня

Відомі дві форми  погодинна оплати праці — проста погодинна та погодинно-преміальна.

При простій погодинній оплаті заробіток визначається виходячи з кількості відпрацьованого часу та кваліфікації працівника.

При погодинно-преміальній оплаті додатково вводиться преміювання за якісне та своєчасне виконання завдань. Обов’язковою умовою преміювання є виконання місячного плану по технологічних етапах та обслуговування робочих місць, а також відсутність браку та простою машин та обладнання. Премії таким робочим нараховуються по місячним результатах роботи пропорційно відпрацьованого часу. Їх межовий розмір не повинен перевищувати 70% заробітку по тарифних ставках.

Почасова заробітна плата переважала на перших етапах розвитку капіталізму. Потім її змінила відрядна.

У сучасній економічній системі  застосовуються такі системи заробітної плати: тарифні та контрактна форми оплати. Їх вибір залежить від трьох основних факторів: а) ступеня контролю робітником кількості і якості виготовленої продукції; б) ретельності, з якою продукція може бути врахована; в) рівня затрат пов’язаних із впровадженням тієї чи іншої системи оплати.

При тарифній системі заробітна плата поставлена у залежність від безпосередньої роботи устаткування, від складності праці, яка виражена відповідним тарифним розрядом і ставкою.

Тепер широке розповсюдження знайшла оплата праці по контракту, який заключається у домовленості сторін та пов’язується з виконанням умов контракту.  випадках найма працівника по контракту, власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою робітника також умови оплати праці, які визначені у колективному договорі або у індивідуальному договорі.

Існує основна та додаткова заробітної плати.

Основна заробітна  плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до установлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і підрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна  плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційна виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Існують таки види додаткової заробітної плати: за роботу у понаднормовий  час; за сполучання професій; за роботу в нічний час; надбавки та доплаті  по тарифним ставкам та посадовим  окладам кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідній роботі, за висококваліфіковану майстерність, як правило, встановлюються диференційовані надбавки до тарифних ставок робочих.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать надбавки і доплати, не передбачені чинним законодавством і понад встановлені розміри; винагороди за підсумками роботи за рік; премії за винахідництво і раціоналізацію; за створення, освоєння і впровадження нової техніки; за своєчасну поставку продукції на експорт; одноразові заохочення окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань тощо.

Згідно зі ст. 107 КЗпП, робота у святковий і неробочий день(частина четверта ст.73 КЗпП) оплачується в подвійному розмірі:

відрядникам за подвійним  відрядними розцінками;

 працівникам, праця яких оплачується за погодинними ставками — в розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

працівникам, які отримують  місячний оклад, — у розмірі одинарної  погодинної або денної ставки понад  оклад, якщо робота здійснювалася в  межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота здійснювалася понад місячну норму.

Оплата у вказаному  розмірі здійснюється за години, фактично відпрацьовані у святковий і  неробочий день. За бажанням працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.

Робота в  нічний час оплачується у підвищеному розмірі, що встановлюється генеральною, галузевими (регіональними) угодами і колективним договором, але не нижче ніж 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Оплата праці  за незавершеним відрядним нарядом відповідно до

ст. 109 КЗпП, у разі якщо працівник залишає відрядний  наряд незавершеним з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за узгодженням сторін відповідно до існуючих норм і розцінок.

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата здійснюється за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в  цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу).

При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата здійснюється відповідно до виконаної  роботи (ст.111 КЗпП).

Оплата  часу освоєння нового виробництва (продукції)— на час освоєння нового виробництва (продукції) (ст.113 КЗпП) власник підприємства або уповноважений ним орган може здійснювати оплату праці працівникам, які освоюють таке виробництво (продукцію), за середнім заробітком, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше шести місяців.

Збереження  заробітної плати при переведені на нижче оплачувану роботу і при  переміщенні — за працівником зберігається середній заробіток, розрахунок якого провадиться за раніше нарахованими заробітками. Середній заробіток може зберігатися не більше двох тижнів від дня переведення. Якщо внаслідок переміщення працівника у нього зменшився заробіток з не залежних від нього причин, то йому здійснюється доплата, сума якої визначається в розмірі втрат працівника у середньому заробітку. Така доплата призначається протягом двох місяців з дня переміщення працівника.

Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату.

Номінальна  заробітна плата – сума грошей, яку отримує робітник за продаж капіталісту робочої сили. Її розміри не дають уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання. Водночас без показника номінальної заробітної плати  не можна обчислити реальну заробітну плату.

Реальна заробітна  плата – це кількість споживчих вартостей (товарів, послуг), яку робітник може придбати на свій грошовий заробіток при даному рівні цін після врахування податків. Отже  рівень  реальної  заробітної  плати залежить  від:

1) номінальної заробітної  плати;

2) рівня цін на предмети  споживання та послуги (індекс вартості життя);

3) податків, які сплачують  робітники в бюджет держави  і фонди  соціального страхування.

Реальна заробітна плата  прямопропорційна номінальній заробітній платі оберненопропорційна до змін рівня цін.

Слід звернути увагу на те, що номінальна і реальна заробітна плата не обов’язково змінюються в одному і тому ж напрямку. Так, на початку 90-х років номінальна заробітна плата в Україні зростала надзвичайно швидкими темпами, але реальна заробітна плата за цей самий період  помітно зменшилась, оскільки ціни на товари зростали значно швидше, ніж номінальна заробітна плата.

Заробітна плата – це точка перетину інтересів багатьох:: підприємства; працівника, податкової, фондів тощо. Кожна з цих сторін оцінює значення заробітної плати майже як найважливіше.

Організація заробітної плати визначається трьома елементами: тарифною системою, нормуванням праці  і формами та системами оплати праці.

Тарифна система, яка  є основою організації оплати праці, включає в себе тарифну  сітку, тарифну ставку і тарифно-кваліфікаційні довідники.

Нормування праці включає  два показники: норму виробітку  і норму часу. Норма виробітку  встановлює кількість одиниць продукції, яка повинна бути виготовлена  за одиницю часу; норма часу - час, необхідний для виконання роботи в певних умовах.