Фондові біржі та їх роль на ринку цінних паперів

           Фондова біржа – це організаційно оформлений і регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Вона виконує такі основні функції :

- відкриває доступ підприємствам до позичкового банківського капіталу;

- слугує важливим координатором розміщення державних цінних паперів;

- забезпечує можливість переміщення капіталу з однієї сфери діяльності в іншу або переміщення капіталу з однієї країни до іншої;

- виступає своєрідним економічним барометром ділової активності.

   Основними операціями, які здійснює фондова біржа, є :

- перевірка якості та надійності цінних паперів ;

- обмін цінних паперів, їх приймання, надання рекомендацій щодо встановлення початкової котирувальної ціни ;

- встановлення на основі аукціонної торгівлі єдиного курсу на однакові цінні папери одного емітента ;

- оформлення угод щодо купівлі продажу цінних паперів ;

- виконання централізованих взаєморозрахунків у межах біржового ринку цінних паперів ;

- забезпечення централізованого інформування (гласності біржових операцій) і курсового контролю ;

У світі налічується близько 200 фондових бірж, об’єднаних у міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью – Йорка, Лондона й Токіо, на які припадає до 60 % загальносвітового обсягу торгівлі акціями.

   Провідне становище на міжнародному ринку цінних паперів займає Нью – Йоркська фондова біржа. Це найбільший у світі вторинний ринок цінних паперів, де продаються і купуються 1500 акцій, майже 1000 корпоративних облігацій, близько 400 конвертованих облігацій і більше 200 конвертованих привілейованих облігацій.

   Друге за значенням місце на ринку цінних паперів США займає Американська фондова біржа, яка також функціонує у Нью – Йорку.

   У Великій Британії провідне місце на міжнародному ринку цінних паперів займає Лондонська міжнародна фондова біржа, яка концентрує понад 60 % всіх операцій з цінними паперами в країні. Тут у біржових торгах беруть участь цінні папери близько 3000 компаній, більше 500 з яких-іноземні, причому 190 з них також пройшли лістинг і на Нью – Йоркській біржі.

   Головною особливістю Лондонської біржі є те, що більше половини її торговельних операцій припадає на цінні папери закордонного походження, оскільки Лондон продовжує відігравати роль одного з провідних світових фінансових центрів.

   Процедура допущення цінних паперів для торгівлі ними на Лондонській біржі досить складна і відбувається шляхом лістингу. Однак необхідно визначити два основних показники, яким повинні задовольняти емітенти ще до випуску цінних паперів:

- ринкова капіталізація. Початкова сумарна ринкова вартість емітента має бути принаймні 700 000 фунтів стерлінгів для акцій і 200 000 для облігацій ;

- кількість придбаних акцій. Принаймні 25 % цінних паперів будь якого гатунку повинні бути придбаними, тобто належати акціонерам, які не є директорами чи основними акціонерами компанії.

   Лістинг (від англ. list – список) – процедура допущення цінних паперів до торгів на фондовій біржі та їх занесення до реєстру цінних паперів біржі після лістинг-контролю на предмет їх якості та надійності за умови надання біржовій раді та потенційним покупцям необхідної інформації про реальний фінансовий стан емітента, зокрема щодо розміру капіталу, його структури, рівня рентабельності, кількості акціонерів тощо.

   Процедуру лістингу здійснюють спеціальні відділи фондової біржі, які у процесі лістингу встановлюють категорію цінних паперів. Після проходження процедури лістингу заключається угода між емінентом цінних паперів та фондовою біржою чи небіржовим учасником фондового ринк про передачу цінних паперів для продажу або ринкового котирування.

   Токійська фондова біржа займає за обігом цінних паперів третє місце у світі після Нью Йоркської і Лондонської фондових бірж. Значення Токійської біржі почало стрімко зростати із середини 60-х років, коли японський капітал відновив свої позиції всередині країни і став успішно конкурувати з американським і західноєвропейським капіталами. Крім того, розгортанню біржових oneрацій в Японії сприяли високі темпи зростання економіки, які адекватно відображалися на курсах цінних паперів і високій нормі грошових заощаджень.

   Система міжнародних фондових бірж представляє динамічний сегмент інфраструктури сучасної глобальної економіки. Концентрацію світових біржових центрів у країнах з розвинутою ринковою економікою зумовлено, з одного боку, високим рівнем розвитку національних фондових ринків цих країн, з іншого їх глибиною і різнобічною міжнародною взаємодією. В останні роки в процеси глобального інвестування активно включалися окремі країни, що розвиваються. Використовуючи сучасні комп’ютерні технології, біржі цих країн стають невід’ємним і все більш значущим елементом глобальної біржової інфраструктури. Це перш за все біржі Південної Кореї, Гонконгу, Сінгапуру, Філіппін, Таїланду.

   Щодо України, то тут також поступово формується система біржової фондової торгівлі, розробляються і реалізуються сучасні біржові технології інвестування. Через механізм державного регулювання можливим стає не тільки подальший розвиток національного фондового ринку, а і його інтеграція у глобальні біржові структури.

Основне призначення фондової біржі як акціонерного підприємства полягає в організації оптової торгівлі. Прибуток не є мотивом діяльності біржі в цілому, хоча вона беззбиткова. Біржі надають своїм членам торговельний зал і засобу зв'язку, забезпечують інформацією про хід торгівлі, контролюють виконання біржових операцій. Витрати покриваються за рахунок комісійних зборів з угод, продажу місць на біржі й членських внесків. По-друге, різні банківські й біржові операції. По-третє, вони відрізняються ризиком.

По-перше, біржа — оптовий ринок, на якім товари й цінні папери продаються стандартними партіями, По-друге, біржа — ринок посередників, які виступають у якості продавців і покупців, представляючи як інтереси виробників товарів і власників цінних паперів, так і інтереси їх покупців. По-третє, біржова торгівля не припускає фізичної присутності товарів або цінних паперів у момент здійснення угод. Наявність на складах товарів стандартної якості й необхідного кількості підтверджують документи. Знаходження цінних паперів у банках і право власності на них також підтверджується документами. По-четверте, біржа — ринок зробленої конкуренції. Ціни на біржі складаються під впливом попиту та пропозиції, вони публікуються на початок і кінець робочого дня. Усі учасники біржових операцій перебувають в однакових умовах, підкоряючись правилам, установленим біржею. У цьому змісті біржа є організованим ринком. По типу біржового товару розрізняють товарні, фондові й валютні біржі.

Фондова біржа — це регулярно функціонуючий ринок, де здійснюються угоди із цінними паперами. З одного боку, держава й корпорації, що бідують в інвестиціях, розміщають тут свої цінні папери через посередників, а з іншого сторони, приватні особи й організації прагнуть вигідно вкласти свої заощадження в ці цінні папери. У цей час налічується більш 200 фондових бірж у більш ніж 60 країнах. Основні з них зосереджені в Північній Америці, Європі і Японії, найбільшої є Нью-йоркська фондова біржа. Поступово розвиваються фондові біржі в країнах Азії й Африки.

Будучи невід'ємним елементом ринкового господарства, біржа виконує ряд важливих функцій:

- по-перше, сприяє міжгалузевим і міжрегіональним переміщенням товарів і капіталів, без чого ринковий механізм не може функціонувати.

- по-друге, організує інвестиційний процес. Розміщаючи акції й облігації, біржовики постачають корпорації фінансовими ресурсами, які потім вкладаються в розвиток проведення.

- по-третє, піднімає національні стандарти якості, обмежуючи коло товарів, що звертаються на біржі, і фондових цінностей. Якщо якісь товари й цінні папери зуміли проникнути в біржовий оборот, то це вірна ознака того, що их корпорації, що випустили, використовували передові досягнення науки й техніки.

- по-четверте, біржа як барометр характеризує стан усього народного господарства, індикаторами якого є біржові курси.

Звичайно державне регулювання біржової торгівлі здійснюється через систему законодавчих актів, що регламентують діяльність біржі: публічно-правовий або державний статус; принципи організації ринку дилерів або брокерів, котирування цін, установлення ставок для біржових посередників, прийняття іноземних членів на біржу і т.д. Є спеціальні державні установи, що контролюють біржову діяльність, що зокрема припиняють монополізм. Додамо, що в руках держави перебувають непрямі інструменти впливу — податки, грошова політика, здатна змінити рівень процентних ставок, і т.п.

Для початку біржової діяльності необхідно, щоб корпорації надали для продажу свої цінні папери або товари. Оскільки репутація біржі багато в чому залежить від надійності цих корпорацій, то до їхнього фінансового становища пред'являються підвищені вимоги: високий рівень доходу протягом ряду років, значні активи, досить велика кількість акціонерів і т.д. Майже всі біржі мають статус безприбуткового підприємства. Це не означає, що біржа не одержує доходу. Останній складається за рахунок податку на угоди, виконані в торговельному залі, надання консультаційних, інформаційних і юридичних послуг, плати компаній за внесення їх у біржовий список, внесків нових членів, відвідувачів і гостей. Отриманий дохід не розподіляється між членами біржі, а йде на забезпечення більш сприятливих умов функціонування: облаштованість залу, канцелярські видатки, винагорода службовцем біржі, покупку електронних систем і т.д.

Функції члена біржі укладаються у виконанні від імені свого клієнта посередницьких операцій на біржі, задоволенні заявки на покупку або продаж цінних паперів або товарів. Клієнтами можуть бути індивідуальні особи, торгово-промислові корпорації й кредитно-фінансові інститути.