Фінансування науки в ЄС

Міністерство  освіти і науки України

ДВНЗ  «Київський національний економічний  університет ім. Вадима Гетьмана» 
 
 

Есе

З предмету «Фінансові системи зарубіжних країн»

На тему: «Фінансування науки в ЄС» 
 

Студентки IV курсу

Факультету  МЕіМ 6503, гр. №7

                                                                                            Хоменко Дарини

Викладач:

Коваленко М.А 
 
 

Київ 2011

     Успішність  процесу європейської інтеграції визначається стратегічними пріоритетами, до яких належить постійне підвищення якості життя та зміцнення конкурентоспроможності економіки ЄС в умовах глобалізації за рахунок переваг, якими володіє  кожна з країн – членів. Рівень наукових досліджень в країнах – членах ЄС демонструє наявність достатнього обсягу знань у сфері інновацій, котрі у поєднанні з державною підтримкою і приватними інвестиціями дадуть змогу реалізувати ідею Європейського наукового простору.

     Зверну увагу на основні програми інноваційного розвитку ЄС, їх цілі та напрями, а також шляхи фінансування:

     1)  Рамкова програма НДДКР – Competitive and innovation program (CIP) 2007 – 2013. Цілями цієї програми є: розвиток співробітництва між суб’єктами інноваційної діяльності; розвиток співробітництва у сфері наукових і технічних досліджень; сприяння розвитку малих і середніх підприємств; створення нових робочих місць. Основними напрямами програми є: інформатика; життєзабезпечення; стимулювання інновацій; створення єдиного європейського дослідницького простору для розширення мобільності і науково – технічних кадрів та активного залучення фахівців з третіх країн. Фінансування програми: бюджет – 3,621 млрд євро. Прямий спосіб фінансування повністю з бюджету ЄС; непрямий спосіб фінансування проектів, проведених за контрактами національними виконавцями в рамках програми ЄС, дотації становлять 50%.

     2) Сьома рамкова програма НДДКР  2007 – 2013.

     Цілі  програми: розвиток приватного бізнесу, розвиток дослідницької інфраструктури, розвиток космічної галузі, забезпечення безпеки. Основні напрями програми: інформаційні та комунікаційні технології, охорона здоров’я, транспорт, нанотехнології, енергетика, продукти харчування, сільське господарство, риболовство, зовнішнє середовище, космічні дослідження, безпека, соціально – економічні та гуманітарні дослідження та ін. Фінансування програми: бюджет – 50521 млн євро. Погоджений спосіб фінансування, ЄС бере на себе видатки тільки по координації робіт та обліку науково – технічною інформацією.

     3) Програма «Еврика» 

     Цілі  програми: створення і підтримка міжнародної мережі наукових і промислових організацій і сприяння встановленню контактів між ними у сфері НДДКР; стимулювання міжфірмового співробітництва шляхом виділення додаткових державних коштів. Основні напрями програми: інтеграція малих середніх фірм у міжнародні стратегічні альянси; створення мережі кооперації для малих і середніх компаній. Фінансування урядом дослідження, що орієнтовано на ринок без обмежень, накладених антитрастовим законодавством ЄС на рамкові програми.

На Лісабонський сесії Європейської Ради була прийнята

стратегія перетворення ЄС до 2010 р. у найбільш конкурентоспроможну  у світі економіку, засновану  на знаннях. Результати реалізації Лісабонської стратегії були розглянуті Європейською Радою у 2005 р. Поставлених цілей у сфері науки досягли тільки дві країни (Швеція, Фінляндія), які змогли довести відрахування на науку до запланованих 3% ВВП. У середньому по ЄС цей показник становив близько 2%.

     Середній  рівень витрат на НДДКР по ЄС – 27 у 2010 р. оцінювався в 1,83% ВВП, по ЄС-15 цей показник був вищим і становив 1,91% ВВП. Виняток становили Швеція, де частка відповідних витрат знаходилась на рівні 3,64% ВВП та Фінляндія – 3,46% ВВП.

     Слід  відмітити, що в ЄС інвестиції в НДДКР в основному здійснюються лише обмеженою кількістю країн та пов’язані з дослідницькими структурами, що входять до складу державного сектора. Великий бізнес в ЄС слабо задіяний в інвестуванні НДДКР. Навіть ті європейські компанії, що потужно задіяні в інвестуванні в НДДКР, були змушені диверсифікувати свої інвестиції, беручи до уваги зростаючу міжнародну конкуренцію. Як результат традиційні прямі зв’язки між компаніями та національними дослідницькими інститутами були порушені.

     Комісар ЄС з питань науки, досліджень та інновацій Майре Геогеган-Квін заявила, що в ЄС у 2012 році майже 9 мільярдів доларів буде виділено на реалізацію наукових проектів 16 тисяч організацій, серед яких європейські університети, дослідницькі команди і приватні компанії . За її словами, сьогодні США і Китай вкладають все більше і більше коштів у дослідження у сфері високих технологій. Країни намагаються створити нові робочі місця та надати фінансову підтримку університетським науковим проектам, які можуть мати комерційне втілення. Європейський Союз не має наміру відставати.

     Всього  країнам-учасницям ЄС на розвиток інновацій на 2007-2013 роки виділено 86 млрд євро. Щоб європейські країни могли гідно конкурувати на міжнародній арені у сферах енергетики, цифрових технологій та охорони здоров'я, Європейському Союзу необхідно створити 1 мільйон нових робочих місць у галузі наукових досліджень.

     Відповідно  до стратегії «Європа-2020», за 10 років країни ЄС повинні збільшити обсяг фінансування наукових досліджень до 3% від ВВП, що дозволить створити додатково 3,7 млн ​​робочих місць. Для здійснення поставленої мети в ЄС було створено проект «Союз інновацій», який містить конкретний пакет заходів для розвитку нових технологій.

     Прогнозовані  видатки на НДДКР ЄС становлять: у 2020 – 2,40% до ВВП, у 2030 – 2,50% до ВВП.

     Можна зробити висновок, що політика ЄС щодо науково – технологічного розвитку суспільства носить системний і  стратегічний характер. Проблеми в  реалізації загальноєвропейської політики пов’язані з необхідністю гармонізації національних інтересів всіх країн  – членів, вирішення питань спільного  фінансування наукових досліджень, нерівномірністю  розвитку окремих регіонів ЄС та відмінностями  структурних елементів національних систем освіти і присвоєння кваліфікацій. Процес вирішення цих проблем  відбувається за активної участі як посадовців, так і представників наукової спільноти.  
 

Список  використаних джерел:

1. Пономаренко Є.В., Аннекова О.В. – Стаття « Концептуальні основи державного управління науково – технічним та інноваційним розвитком регіонів» . УДК 351.001.76, 2011р.

2. Європейська Рада схвалила стратегію «Європа – 2020». Євробюлетень. – 2010. №20, С.16

3. «Дзеркало тижня. Україна» , - «ЄС збільшив витрати на науку на 2012 рік до $9 млрд», 3.10.11

http://news.dt.ua/SCIENCE/es_zbilshiv_vitrati_na_nauku_na_2012_rik_do_9_mlrd-88879.html

4. Зубченко Л. Лиссабонская стратегия Евросоюза: разочарования и надежды. – «Перспективы», «Фонд исторической перспективы», 2007.

http://www.perspektivy.info/oykumena/europe/lissabonskaja_strategija_jevrosojuza_razocharovanija_i_nadezhdy_2007-09-26.html