Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності підприємства

Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини: 1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток); 2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів. Резервний фонд є фінансовим компенсатором можливих відхилень від нормального обороту коштів або джерелом покриття додаткової потреби в них. Його формування є обов'язковим для господарських товариств, орендних підприємств, кооперативів.

Цю загальну схему розподілу прибутку можна конкретизувати стосовно підприємств із різними організаційно-правовими формами. Це стосується насамперед акціонерних товариств (підприємств). Як відомо, власники акцій одержують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів (доходу інвесторів на вкладений капітал). Щодо акціонерного підприємства дивіденди можна розглядати як плату за залучений від продажу акцій капітал.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства.

Зрозуміло, що низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товариство (підприємство) мусить вибирати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Основними варіантами дивідендної політики можуть бути: 1) виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років; 2) виплата дивідендів зі щорічним певним зростанням; 3) спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частки чистого прибутку; 4) виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб; 5) виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій. Кожний з цих варіантів має свої переваги й недоліки і застосовується, як правило, не постійно, а в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон'юнктури та фінансового стану підприємства.

Рис. 1. Схема використання прибутку підприємства.

Абсолютна сума дивідендів у розрахунку на одну акцію (D) відповідно становитиме

D=Пд/Na .                                                   (3)

де Na -- кількість акцій, що формує величину статутного капіталу (кількість проданих акцій). де Пд -- частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів.

Частина прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, визначається відповідно до вибраного варіанта дивідендної політики. Досвід зарубіжних корпорацій свідчить, що частка величини Пд у чистому прибутку коливається в межах ЗО--70%. Якщо вона менша за 30%, то виплати вважаються заниженими, а коли її відносний розмір більший за 70% -- завищеними.

3. ОЦІНКА ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА (ОРГАНІЗАЦІЇ)

3.1 Сутність та інформаційна база оцінки.

Фінансово-економічний стан підприємства (організації) характеризується ступенем його (її) прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов'язаннями.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансово-економічного стану підприємства (організації) за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його (її) керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан підприємства (організації) цікавить і його (її) конкурентів, але вже в іншому аспекті -- негативному; вони заінтересовані в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Для оцінки фінансово-економічного стану підприємства (організації) необхідна відповідна

інформаційна база. Такою можуть бути звіт про фінансові результати, діяльності і баланс -- підсумковий синтетичний документ про склад засобів діяльності підприємства (організаціїта джерела їхнього формування в грошовій формі на певну дату (кінець кварталу, року). Спрощену форму балансу, яка була чинною в Україні протягом багатьох років, показано в табл. 2.

З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію нову форму балансу підприємства, що відповідає міжнародним стандартам здіснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання.

Таблиця 2.

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА ЗА СТАНОМ НА _________ (тис. гри.)

.

Актив ^\'.	Сума	Пасив	Сума
ІОсновнізасобитаінші позаоборотніактиви 1. Основні засоби: -- первинна вартість -- спрацювання -- залишкова вартість 2. Нематеріальні активи: -- первинна вартість -- спрацювання -- залишкова вартість 3. Довгострокові фінансов   вкладення		ІВласнікоштикапітал Статутний Капітал Резервнийфонд Акумульований нерозподіленийприбуток
	15400 4400 11000
	320 100 220
	--
Усього по розділу І	11220	Усього по розділу І	14500
Запасиівитрати Запасиматеріалів „Незавершеневиробництво Витратимайбутніхперіодів Запасиготовоїпродукції		Довгостроковіпасиви Довгостроковікредити Іншідовгострокові зобовязання
	2200
	3000
	400
	1500
Усього по розділу II	7100	Усього по розділу II	4000
Грошірозрахункитаінші активи 1. Гроші на розрахункових рахунках 2. Гроші в касі 2. Короткострокові фінансові вкладення 3. Дебіторська заборгованість     покупців продукції		Короткостроковіпасиви Короткостроковікредити Кредиторськазаборгованість постачальникам Іншакредиторська заборгованість
	1250
	50
	1700
	2100
Усього по розділу НІ	5100	Усього по розділу III	4920
Баланс	23420	Баланс	23420

Таблиця.2

В активі балансу підприємства за новою формою виділені такі три розділи:

1  Необоротні активи (* Нематеріальні активи * Незавершс -- не будівництво * Основні засоби * Довгострокові фінансові інвестиції);

2.Оборотні активи (* Виробничі запаси * Незвершене вироб -- ництво * Готова продукція * Дебіторська заборгованість * Поточні фінансові інвестиції * Грошові кошти та їхні еквіваленти);

3.2  Витрати майбутніх періодів.

Рис.  2 Групи розрахункових показників для оцінки фінансово-економічного стану підприємства.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти виокремлених розділів:

Власний капітал (* Статутний капітал * Пайовий капітал * Резервний капітал * Нерозподілений прибуток);

Забезпечення наступних витрат і платежів (* Забезпечення виплат персоналу * Інші забезпечення * Цільове фінансування);

Довгострокові зобов'язання (* Довгострокові кредити банків * Відстрочені податкові зобов'язання * Інші довгострокові зобов'язання);

Поточні зобов'язання (* Короткострокові кредити банків * По-;--» точна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями. * Векселі видані * Кредиторська заборгованість * Інші поточні зобов'язання);

Доходи майбутніх періодів.

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства.

Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксовану дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів -- звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахунковихпоказників. Загальновживані групи такихпо-

казників наведено на рис. .2.

3.2 Оцінка прибутковості та активності.

Прибутковість підприємства вимірюється двома і прибутковості j показниками -- прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показником рентабельності.

Рентабельність -- це відносний показник ефективності роботи підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відношення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Рентабельність активів (Р.) характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства .

Обчислюючи цей показник, виходять як із загального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку. Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов'язково зазначити, який саме прибуток узято.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезагре-гований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Рентабельність власного капіталу (Рвк) відображає ефективність використання активів, створених за рахунок :

(4)   6

де Пч -- чистий прибуток підприємства; Кв -- власний капітал підприємства.

Величина власного капіталу береться за даними балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату (після 1 січня 2000 року).

Рентабельність акціонерного капіталу (Рак) свідчить про верхню межу дивідендів на акції власних коштів

У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції обчислюється також рентабельність окремих її різновидів.

Ділова активність підприємства є досить широким поняттям і включає практично всі аспекти його роботи. Специфічними показниками тут є оборотність активів і товарно-матеріальних запасів, величини дебіторської та кредиторської заборгованості.

Оборотність активів ( na) -- це показник кількості оборотів активів підприємства за певний період (переважно за рік), тобто

 Na=В/Ка  ,                                                                                     (5)

де В -- виручка від усіх видів діяльності підприємства за певний період; К -- середня величина активів за той самий період. За цих умов середня тривалість одного обороту (ta) становитиме

ta=Дк/ na  ,                                                                                   (6)

де -- кількість календарних днів у періоді. Оборотність товарно-матеріальних запасів ()виражається кількістю оборотів за певний період:

лтмз=Ср/Мз  ,                                                                      (7)

де С р-- повна собівартість реалізованої продукції за певний період; Мз-- середня величина запасів у грошовому виразі.                         

Активність підприємства у сфері розрахунків з партнерами характеризується середніми термінами оплати дебіторської та кредиторської заборгованості.

За період tодз платіжні вимоги підприємства до покупців перетворюються на гроші. Зрозуміло, що скорочення цього періоду є економічно вигідним, а продовження (проти

встановленого терміну або проти минулого року) -- небажаним і потребує з'ясування причин.

-8-

Скорочення за інших однакових умов не визнається позитивним для підприємства, оскільки потребує додаткових коштів. Натомість збільшення періоду оплати заборгованості може бути наслідком різних причин: погіршання для підприємства умов розрахунків, браку коштів, затягування оплати з метою використання кредиторської заборгованості як джерела фінансування тощо.

3.3 Оцінка фінансової стійкісті та планоспроможності.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для  використовуються різні показники, які заведено називати коефіцієнтами. З-поміж них найбільш поширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.

Коефіцієнт автономії (ka) обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:

ka=Кв/Кб                                                                                                                                                               (8)

де К -- власний капітал підприємства; Kб-- підсумок балансу (сума всіх джерел фінансування). Це означає, що активи підприємства на 62% забезпечено власними коштами. Решта (38%) фінансується за рахунок боргових зобов'язань. Така величина коефіцієнта є прийнятною -- борги покриваються власним капіталом. Якщо k. < 0,5, то зростає ризик несплати боргів, а відтак і занепокоєння кредиторів. Збільшення значення коефіцієнта автономії зумовлює підвищення фінансової незалежності та зменшення ризику порушення фінансової стійкості підприємства.

Коефіцієнт забезпечення боргів (k,) є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного та залученого капіталу, тобто

kзб=Кв/Кз                   (9)

де Кз -- боргові зобов'язання підприємства (залучений капітал).

На жаль, аналітична оцінка фінансового стану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною. Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансову незалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування та можливості підвищення ефективності його діяльності.