Фінансовий контроль

    У 1996 році було прийнято Закон України  «Про Рахункову палату», яким визначені контрольні повноваження даного органу. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Контрольна діяльність Рахункової палати базується на принципах законності, плановості, об'єктивності, незалежності та гласності. Основними завданнями Рахункової палати є:

• організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;
• здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів;
• контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
• контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України;
• контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;
• аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому;
• регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього та зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.

    Палата  здійснює експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за рухом загальнодержавних коштів; проводить ревізії і перевірки з фінансових питань в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національного банку України, Фонді державного майна, інших підпорядкованих Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форми власності; отримувати від керівників установ, що перевіряються всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність; отримувати інформацію від державних організацій, фінансово-кредитних установ про стан рахунків та здійснювані операції підприємствами, які перевіряються; проводить експертизу проектів Державного бюджету України, проетів законів, міжнародних договорів тощо. З метою забезпечення стабільної роботи організацій, підприємств, відповідно до прийнятого курсу по дерегулюванню підприємницької діяльності контролюючі органи повинні координувати терміни проведення перевірок. Згідно урядових постанов, планові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений та повідомлений за 10 днів до початку перевірки органом державної податкової служби. При неможливості проведення одночасної перевірки, перевірки проводяться у різні терміни, погоджені контролюючими органами з підприємством, яке перевіряється. В сучасних умовах створення основ ринкового господарства особливого значення набуває аудиторський контроль. В 1993 р. в Україні був прийнятий Закон «Про аудиторську діяльність», який визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами — аудиторами або аудиторськими фірмами. Аудиторські перевірки можуть проводитися з ініціативи керівництва або власників, засновників, господарюючого суб'єкта. Крім того, для певного переліку підприємств і організацій діючим законодавством встановлений обов'язковий аудит, це зокрема для: банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаний, інших небанківських фінансових установ, які здійснюють залучення коштів громадян або залучення чи торгівлю цінними паперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів. Затрати на проведення аудиторських перевірок суб'єкти господарювання відносять на валові витрати. Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку, проведення фінансово-господарської діяльності згідно з діючим законодавством, у тому числі податковим. Аудиторські фірми — це комерційні організації, і тому всі свої послуги вони виконують за плату, розмір якої обумовлюється в договорі між замовником і аудиторською організацією. Перед аудиторами ставляться високі професійні вимоги. Так, аудитор повинен мати кваліфікаційний сертифікат, який засвідчує його кваліфікаційну придатність, а також ліцензію — т.б. дозвіл на заняття аудиторською діяльністю. Сертифікацію і ліцензування аудиторської діяльності в Україні здійснює Аудиторська палата. При проведенні перевірок аудитори самостійно визначають форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду. Аудитори мають право отримувати всі необхідні документи для проведення перевірок, а також пояснення до них. Крім того, можуть перевіряти наявність грошових коштів, майна, інших цінностей. Поряд з цим аудитори зобов'язані належним чином надавати аудиторські послуги, повідомляти власників, замовників про виявлені недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності, зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту. З метою забезпечення об'єктивності і неупередженості в проведенні аудиторських перевірок діючим законодавством забороняється проведення аудиту аудитором, який має особисті майнові інтереси, прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб'єкта, що перевіряється, або є членом керівництва, засновником чи працівником (те ж саме — по відношенню до дочірніх підприємств, філій). Результати проведеної аудиторської перевірки оформляються аудиторським висновком, який є офіційним документом, що засвідчений підписом та печаткою аудитора або аудиторської фірми. В ньому повинен бути зроблений висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності[6,c.138-139].

     Висновок

    Отже, фінансовий контроль - це цілеспрямована діяльність органів державної влади  та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно  від форм власності, спрямована на додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у забезпеченні реалізації фінансової діяльності держави, тобто мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави та ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин. наслідок реалізації завдань фінансового контролю відбувається зміцнення фінансової дисципліни всіх учасників фінансово-правових відносин. Юридична наука та чинне законодавство розробили й містять ряд основоположних принципів здійснення фінансового контролю, використання яких дає змогу органам фінансового контролю у повному обсязі забезпечувати виконання своїх повноважень. До них належать принципи: - законності, об'єктивності, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;

    - розподілу контрольних повноважень,  який передбачає розмежування  функцій ініціювання та виконання  фінансового контролю між суб'єктами;

    - повноти охоплення об'єктів контролем,  який досягається внаслідок суцільного відстежування або вибіркової перевірки певних сегментів підконтрольних об'єктів;

    - достовірності фактичної інформації, додержання якого забезпечує  її відповідність реальним фінансовим  ресурсам, процесам і результатам  діяльності, що їх відображає  ця інформація;

    - збалансованості контрольних дій,  який передбачає узгодженість  їх внутрішньої та зовнішньої  спрямованості й забезпечує рівновагу  фінансового контролю;

    - превентивності контрольних дій,  завдяки якому досягається завчасне  здійснення контролю з метою запобігання виникненню істотних відхилень фактичного здійснення фінансового процесу від встановлених норм;

    - самодостатності системи контролю, що передбачає наявність такого  складу елементів контролюючої  системи, який забезпечує ефективність  її функціонування й розвитку;

    - ефективності, що передбачає пристосованість  системи контролю до фінансової  діяльності господарюючих суб'єктів  і залежить від повноти виконання  контролюючими суб'єктами таких  основних вимог:

    а) контроль має здійснюватися безперервно, регулярно й систематично;

    б) бути своєчасним за терміном здійснення, якісним і повним щодо охоплення  об'єктів контролю;

    в) бути оперативним, дієвим, гласним і  різнобічним;

    - принцип відповідальності, який  передбачає відповідальність контролюючих  суб'єктів за ефективність функціонування системи фінансового контролю та господарюючих суб'єктів за наслідки контрольних дій.

Список  використаної літератури 

1. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. № 2456–V1 [Електронний ресурс]. – Режим  доступу: http://www.nau.kiev.ua/druk.php.
2. Закон України Про Рахункову палату (Відомості Верховної Ради України (ВВР),1996, № 43, ст. 212).
3. Басанцов І.В. Інститут державного фінансового контролю: вдосконалення на часі // Фінансовий контроль, 2009. №1.- С.44-48
4. Басанцов І.В. Державний фінансовий контроль:регіональні аспекти : монографія / Басанцов І. – Київ: Видавничий дім «Корпорація», 2008. – 234 с.
5. Стандарт Рахункової палати "Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів", Постанова Колегії Рахункової палати від 27 грудня 2004 року №28-6 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2005 р. за № 115/10395.

      6. Юргелевич С.В. Система державного фінансового контролю // Фінанси України –2008. – № 12. – С. 138.