Фактори та резерви збільшення прибутку промислових підприємств

Волкова Т.А.,

к.е.н., доцент Вігуржинська С.Ю.

 

 

ФАКТОРИ ТА РЕЗЕРВИ  ПІДВИЩЕННЯ ПРИБУТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

 

Вступ. Промисловий комплекс України є пріоритетною галуззю національної економіки. Саме від нього залежать здійснення ключових інтересів країни, її безпека, культурний та соціальний рівень життя нації. Цей сектор створює майже половину ВВП країни та забезпечує чверть усіх зайнятих у сфері економіки робочими місцями.      

Головною метою підприємства в умовах ринкової економіки є задоволення потреб народного господарства і громадян у його продукції, роботах та послугах з високими споживчими властивостями і якістю при мінімальних витратах, збільшення внеску в прискорення соціально-економічного розвитку країни, завоювання найбільшого сегменту ринку, стати конкурентоспроможним і, як слідство отримання найбільшого прибутку.

Постановка завдання. Фактори, що впливають на формування прибутку підприємства, на сучасному етапі є об’єктом уваги багатьох вчених. Їх досліджували в своїх роботах Аранчій В.І., Бандурка О.М., Бланк І.А., Іщенко Є., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я., Шуляк П.Н. Дослідження зазначених проблем з різних ракурсів породжує нові питання. Це пов’язано з тим, що підприємство являє собою відкриту динамічну систему, тобто на прибуток впливають зовнішні і внутрішні фактори. Вчені можуть належним чином дослідити внутрішні фактори. Складність і різноманітність останніх приводить деяких вчених до висновку про недоцільність використання прибутку як критерію ефективності господарювання. Але ніхто з зазначених вчених не заперечує того, що необхідність аналізувати прибуток у взаємозв’язку з іншими показниками не зменшує його значення, оскільки викривлення показника прибутку призводить до викривлення загального уявлення про ефективність діяльності фірми.

Мета статті полягає в дослідженні механізму формування прибутку у взаємозалежності з факторами, що впливають на нього, і виявленні резервів підвищення прибутковості промислових підприємств.

Результати. Прибуток є першочерговим стимулом до створення нових або розвитку вже діючих підприємств. Можливість отримання прибутку спонукає людей шукати більш ефективні способи поєднання ресурсів, винаходити нові продукти, на які може виникнути попит, застосовувати організаційні і технічні нововведення, які обіцяють підвищити ефективність виробництва. Працюючи прибутково, кожне підприємство вносить свій внесок в економічний розвиток суспільства, сприяє створенню і примноженню суспільного багатства і росту добробуту народу.

Прибуток підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною  роллю, але і різноманітністю  проявів, в яких він виступає. У сучасній економічній теорії існує безліч різнобічних точок зору щодо економічної сутності прибутку. Прибуток у класичному розумінні – це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

С.Ф. Покропивний розглядає прибуток як  частину виторгу, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності та являє собою головний показник результатів діяльності [1, c.375].

У публікаціях останніх років  І. А. Бланк у визначенні прибутку акцентує увагу на співвідношенні ризику і доходу. На його погляд, прибуток –  це втілений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик  здійснення підприємницької діяльності [2, c.24]. 

Прибуток є основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, науково-технічного удосконалення його матеріальної бази і продукції. Враховуючи значення прибутку, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання його величини або стабілізувати її на певному рівні. Розглянемо більш детально роль прибутку в умовах ринкової економіки - це:

1.Головна мета підприємницької  діяльності.

2.База економічного зростання  країни.

3.Критерії ефективності  діяльності.

4.Внутрішне джерело формування  фінансових ресурсів.

5.Джерело зростання ринкової  вартості підприємства.

6.Джерело задоволення  соціальних потреб.

7.Основний механізм захисту  від банкрутства.

На підприємстві залежно від формування і розподілу розрізняють наступні види прибутку:

- валовий;

- від операційної діяльності;

- від звичайної діяльності до оподаткування;

- від звичайної діяльності;

- чистий. 

Чистий прибуток на підприємстві поділяється на дві частини: перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна підприємства (акціонерами) і спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби, друга — залишається на підприємстві і використовується на інвестиційні потреби та створення резервного фонду.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку, чистий прибуток на підприємстві розподіляється за такими напрямами:

1) виплата дивідендів — відбувається згідно з конкретними умовами дивідендної політики акціонерного товариства, основними варіантами якої можуть бути: виплата постійного рівня дивідендів протягом кількох років; виплата дивідендів зі щорічним певним зростанням; спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) частини чистого прибутку; виплата дивідендів не грошима, а додатковим випуском акцій. Усі ці варіанти мають свої переваги й недоліки і застосовуються в межах певного перспективного періоду з урахуванням економічної кон’юнктури та фінансового стану підприємства;

2) поповнення статутного капіталу — прибуток може використовуватися на збільшення майна підприємства за рахунок фінансування об’єктів виробничого та невиробничого призначення, що вводяться в експлуатацію, придбання техніки, обладнання та інших основних засобів, фінансування приросту оборотних активів та інших цілей;

3) поповнення резервного капіталу — прибуток використовується для відшкодування збитків від стихійного лиха, покривається нестача власних оборотних активів, погашається дебіторська заборгованість, виплачуються дивіденди по привілейованих акціях у випадках відсутності прибутку та інше;

4) розвиток виробництва — за рахунок прибутку фінансуються витрати на технічне переозброєння виробництва, освоєння нових технологій, здійснення природоохоронних заходів, удосконалення технології та організації виробництва, погашаються довгострокові кредити, здійснюються внески на створення статутних капіталів інших підприємств і на утримання концернів, асоціацій, до складу яких входить підприємство;

5) соціальний розвиток — прибуток використовується на будівництво житла і об’єктів культурно-побутового обслуговування; на утримання будівель і споруд, призначених для освітньої та оздоровчої роботи серед працівників підприємства; на утримання дитячих дошкільних установ, які перебувають на балансі підприємства; на придбання путівок до будинків відпочинку і санаторіїв працівникам та інші;

6) прибуток на інші цілі — покриваються суми штрафів і пені, які сплачуються підприємством за порушення нормативних актів про охорону праці, навколишнього середовища, за порушення податкового законодавства по платежах до бюджету, позабюджетних і державних цільових фондів, відсотки за прострочені кредити тощо.

Для того, щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, необхідно шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання прибутку. Резерви виявляються на стадіях планування та реалізації продукції.

У процесі виявлення резервів виділяють три етапи:

1. Аналітичний етап – виявлення і кількісна оцінка резервів.

2. Організаційний етап – розробка комплексу організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечувати використання виявлених резервів.

3. Функціональний етап – практична реалізація заходів та контроль за їх виконанням [3, c.1945].

Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшення прибутку розглянемо фактори, що впливають на прибуток. Як відомо, підприємство - це відкрита економічна система, в межах якої відбувається вплив ринкової кон’юнктури на характер та результати її роботи, тобто сучасне підприємство залежить не лише від внутрішнього, а й від зовнішнього середовища. У зв’язку з цим на величину прибутку впливають як зовнішні фактори, так і фактори внутрішнього характеру.

До зовнішніх факторів відносяться природні умови, інфляційні процеси, законодавство, політика, науково-технічний та соціальний розвиток регіону, політика оподаткування та інше. Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але можуть значно вплинути на величину прибутку.

Внутрішні фактори поділяються на виробничі та позавиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів предметів праці, трудових і фінансових ресурсів і, у свою чергу, поділяються на екстенсивні та інтенсивні.

Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо.

Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів, удосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів.

До позавиробничих факторів відносяться, наприклад, природоохоронна діяльність, соціальні умови праці й побуту тощо [4, c.48].

Таким чином, можливими резервами збільшення прибутку промислових підприємств можуть бути:

- збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг); 
- зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто зниження собівартості без негативного впливу на якість продукції, що досягається за рахунок більшої керованості і контролю в області витрат; 
- економія і раціональне використання коштів на оплату праці робітників та службовців; 
- запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці (наприклад, використання лазерних, комп'ютерних технологій, нових композитних матеріалів, роботизація виробництва тощо);

- зростання цін – в  період високих темпів інфляції  зростання прибутку можна забезпечити  за рахунок цінового чинника;

- підвищення якості продукції  та ліквідація втрат від браку;

- ефективний маркетинг (особливо в частині вибору стратегії);

- більш повне використання  вторинних ресурсів та інше [5,c.137].

Висновок. Узагальнюючи вищесказане робимо висновок про те, що пошук резервів у всіх сферах діяльності підприємства,побудова відповідних організаційно-методичних систем забезпечення управління, знання основних механізмів формування прибутку, використання сучасних методів його аналізу і планування може значно скоротити шлях до досягнення основної мети підприємства – до підвищення прибутку.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Економіка підприємства: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с.

2. Управління прибутком підприємства / Бланк І.А. К.: Ніка-Центр, 2007. –768 c.

3. Економічний аналіз (скор.варіант) [Електронний ресурс] / Чумаченко М.Г., 2003 / –  Режим доступу: http://readbookz.com/books/43.html

4. Фінансовий менеджмент  [Електронний ресурс] / Бубняк І.М.  – Режим доступу: http://bookdn.com/book_359.html

5. Мец В. О. Економічний аналіз фінансовий результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2003. — 278 с.