Експортні стратегії України

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана 
 
 
 
 
 

ЗВІТ  ПРО ВИКОНАННЯ  ЕСЕ 

з дисципліни «Національна економіка»

на  тему: «Експортні стратегії  України» 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                          Студентки факультету МЕіМ

                                          ІІІ курсу; спеціальності 6503; 14 групи

                                          Осадчої Альони Володимирівни 
 

                                          Викладач

                                          к.е.н, старший викладач

                                          Квасов Сергій Анатолійович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2010

      Тема, яку я обрала для огляду статей стосується експортних стратегій  України. Мною були обрані  автори, які працювали з цією темою, це –  Власюк О. С., Мельник Т., Стеценко Ж. В. та Фомін І. С.

     Власюк О. С. в свої статті зазначає, що актуальність формування експортної стратегії України, як базового орієнтиру розвитку національного виробничого комплексу та суб’єктів національної економіки, здатних розширювати географічні межі торгівлі, зумовлюється сучасною динамікою та логікою розвитку міжнародних економічних відносин.

      Справді, темпи зростання обсягів світової торгівлі та велика питома вага надходжень від експорту у ВНП України (як і в багатьох розвинених країнах) дозволяють говорити про зовнішню торгівлю взагалі та про експорт, зокрема як про один із головних чинників, від яких залежить зростання економіки країни та рівень економічного розвитку в цілому. Зрозумілим є той факт, що досягти успіху в експортній діяльності можуть лише ті країни, які мають конкурентоспроможну економіку. Крім того, для світової економіки характерне постійне змінення кон`юнктури, тому завдання розробки та впровадження стратегії підтримки власного експорту на світовому ринку, збільшення або, принаймні, збереження його питомої ваги в світовій торгівлі є завжди актуальним для будь-якої країни світу,  і конче актуальним є зараз для України.

      Україні необхідна розроблена стратегія, вважає Власюк О. С., яка б ураховувала сучасні зміни світової економіки та слугувала дороговказом для позиціювання суб’єктів вітчизняної економіки на світових ринках.

      Метою написання цього есе є оцінка сучасного стану розвитку та обґрунтування пріоритетів реалізації експортного потенціалу України, відповідно до умов розвитку глобалізаційних процесів, суть яких полягає у посиленні міжнародних зв’язків економічної взаємозалежності країн, поширенні новітніх технологій та єдиних стандартів життя.

      Як зазначено в проаналізованій мною статті, Україна володіє значним експортним потенціалом, який зосереджений у видобувних і обробних галузях промисловості, а також в аграрно-промисловому і енергетичному комплексах країни, однак використовується він, на жаль, недостатньо і вкрай неефективно. Прикладом цьому є ті несприятливі тенденції, які склалися у зовнішній торгівлі України товарами (пасивне сальдо торгового обігу, підсилення сировинного перекосу в структурі експорту, збільшення розриву між експортоспроможністю і імпортоємністю).

      З розвитком інформаційного суспільства головним конкурентоспроможним товаром стає інформація та сфера послуг.

      Cтеценко Ж.В. у статті “Механізм розвитку та реалізації експортного потенціалу України» зазначає, що основними напрямами нарощування експортного потенціалу мають стати:

• Розвиток високотехнологічних наукомістких галузей машинобудування, виробництва надтвердих матеріалів, електрозварювального устаткування, засобів інформатики та зв’язку;
• Розвиток видобувних та металургійних галузей з їхньою переорієнтацією на виробництво високо кондиційної продукції;
• Збільшення випуску виробів легкої та харчової промисловості, сільського господарства;
• Поглиблення науково-технічних розробок, розширення патентно-ліцензійної торгівлі, ноу-хау, інжинірингу тощо;
• Конверсія оборонної промисловості, а також експорт військової техніки.

     Також автор цієї статті вважає, що для забезпечення розвитку експортного потенціалу в умовах ринкової трансформації економіки необхідно прийняти та реалізувати програми розвитку виробництва та розширення експортних можливостей у пріоритетних галузях і сферах (це програми розвитку чорної металургії, нарощування виробництва в галузях точного машинобудування і приладобудування).

     Потрібно створити спеціальні фінансово-інвестиційні компанії для фінансування програм розвитку експортного потенціалу.

     Важливо обмежити небажані види експорту за допомогою диференційованих ставок експортного мита та лібералізувати режим іноземного інвестування.

     Можна використовувати системи пільг та інших економічних стимулів, особливо податкових пільг та створити доцільні для інтересів держави спеціальні (вільні) економічні зони різних типів: технополіси, локальні технопарки, ексортні виробничі зони.

     Декілька слів хотілося б зазначити щодо політики протекціонізму. Протекціонізм на сучасному етапі слід розглядати як державну економічну стратегію у вигляді комплексу взаємопов’язаних, обґрунтованих і реалістичних заходів, що сформовані на якісно нових принципах. Стеценко Ж. В. вважає, що така політика буде основою державного регулювання експортних потоків і створення інвестиційного клімату, сприятливого для структурної перебудови економіки та нарощування експортного потенціалу.

     Україні необхідна національна Експортна  стратегія, яка повинна містити системний перелік заходів та дій держави на внутрішньому та зовнішніх ринках, спрямованих на оптимізацію розвитку економічних відносин. Загалом, цей документ має посилити стратегічну роль та місце України у світовому поділі праці в умовах загострення світових криз, забезпечення економічної, енергетичної та продовольчої безпеки.

     Від максимального використання інформаційних, інтелектуальних ресурсів та наявного науково-технічного потенціалу залежить розвиток країн. Саме тому, однією з стратегій розвитку України та її експортного потенціалу має бути модернізація виробництва, реалізація інформаційно-інноваційної моделі розвитку.

Ця стратегія  має орієнтуватися на підвищення конкурентоспроможності виробничих структур та зростання їхнього рівня технологічності, адже усі технології, що будуть впроваджуватися в усі сектори і види економічної діяльності впливатимуть на кардинальне покращення якісних характеристик продукції, її відповідність світовим стандартам, появу нових видів матеріалів і продуктів, що дозволить суттєво поліпшити товарну структуру експорту.

      Ще  однією важливою стратегією є забезпечення нарощення виробництва та експорту тих промислових товарів, які мають постійний зростаючий попит на світових ринках. Такими товарами є – авіаційна і ракето-космічна техніка, судна, електронна техніка, засоби зв’язку.

      Має мати місце стратегія поглиблення  переробки сільськогосподарської  сировини та поліпшення якості продовольчої продукції.

      Підписання  протоколу про вступ України  до Світової організації торгівлі (СОТ) та повноцінна інтеграція до СОТ відкривають  широкі можливості для розвитку національної економіки. Проте вступ до СОТ, створюючи потенційні можливості, не містить інституційних механізмів їх практичної реалізації. Збільшення обсягів експорту є одним з чинників, який має позитивно вплинути на національний соціально-економічний розвиток.

      Варто наголосити на тому, що набуття Україною членства СОТ має сприяти реалізації низки стратегічних завдань. Найголовнішим серед них – є формування дієздатної системи підтримки експортної діяльності.

      В умовах стабільної тенденції зростання  собівартості продукції українських  підприємств, необхідності переходу від цінових чинників конкурентоспроможності до таких, що ґрунтуються на якості, технологічному рівні продукції та ефективності збутової мережі; зважаючи на зростання конкуренції на основних ринках збуту українського експорту та очікуване сповільнення темпів економічного зростання у світовому масштабі, використання можливостей, які відкриває членство в СОТ для українських експортерів, вимагає відповідної політики підтримки розвитку експортоорієнтованих виробництв та вдосконалення структури товарного експорту в напрямку збільшення в ньому частки товарів з високим рівнем доданої вартості. Цьому сприятимуть:

      - проведення переговорного процесу  та укладання двосторонніх міждержавних угод щодо спрощення митних процедур з країнами-основними торговельними партнерами України, ухвалення міждержавних документів щодо координації єдиних принципів страхування ризиків, здійснення валютного й експортного контролю;

      - спрощення та підвищення прозорості  механізмів відшкодування ПДВ експортерам, упровадження методів оперативного виявлення недобросовісних звернень за відшкодуванням;

      - упровадження механізмів експортного кредитування та експортного страхування, включаючи створення, або визначення серед існуючих, спеціалізованої фінансової установи в цій сфері;

      - підтримання конкурентоспроможного реального курсу валюти з урахуванням курсової динаміки в країнах-основних торговельних партнерах, що формує адекватні цінові стимули та прийняття заходів щодо компенсації можливого негативного впливу зміцнення національної валюти на експорт;

      - полегшення доступу до імпортних складових, необхідних для експортного виробництва через усунення імпортних тарифів, створення системи відшкодування імпортного мита або розвиток вільних експортних зон;

      - узгодження питання взаємного визнання технологічних стандартів України та ЄС та визнання відповідними структурами ЄС вітчизняних робіт зі стандартизації та сертифікації;

      - забезпечення системної підтримки  національних експортерів на  зовнішніх товарних ринках за  допомогою економічної дипломатії, надання підтримки на вищому політичному рівні реалізації стратегічно важливих експортних контрактів, оперативне реагування на торговельні конфлікти з метою їх якнайшвидшого врегулювання;

      - поглиблення транскордонного співробітництва як на західному, так і на північному та східному кордонах, розширення прав місцевих органів влади в цьому процесі, широке залучення до зовнішньоекономічної діяльності середнього та малого бізнесу;

      В аналізованих мною статтях зазначається декілька слів про причини негативної позиції України на світовій арені, як експортера продукції. Так автор статті «Експортні стратегії України: позиціонування у глобалізованому торговельному просторі» Тетяна Мельник, вважає, що негативний вплив на позиціонування України у світі справляє експорт продукції, у виробництві якої задіяна вагома частка давальницької сировини. Такими видами продукції є: одяг трикотажний, текстильний, головні убори, взуття. Цей негативний вплив пов’язаний з недоліками державної промислової політики, відсутністю стратегічного бачення шляхів розвитку легкої промисловості, втратою конкурентоспроможності  її продукції через залучення не завжди якісного, але дешевого імпорту.

       Список використаної літератури:

1. Власюк О. С. «Експортна стратегія України як чинник конкурентної боротьби на світовому ринку».
2. Мельник Тетяна « Експортні стратегії України: позиціонування у глобалізованому торговельному просторі».
3. Стеценко Ж. В. «Формування експортного потенціалу в Україні».
4. Стеценко Ж. В. «Механізм розвитку та реалізації експортного потенціалу України».
5. Фомін І. С. «Механізми експортної політики України в рамках СОТ».