Економіка агропромислового комплексу на сучасному етапі

        

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ   ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА  УКРАЇНИ

Коледж переробної та харчової промисловості Харківського національного технічного університету

сільського  господарства імені Петра Василенка

 

 

 

 

                             РЕФЕРАТ

 

з дисципліни „Економіка, організація і планування” на тему

Економіка агропромислового комплексу на сучасному  етапі

 

 

              

 

 

 

 

                                              

 

 

 

                                                  Керівник                        О.Г. Короткіх                                      

                                                  Виконав                         О.Д.Радченко

                                                                                           студент    гр. М-32

                                                                                 

 

                                

                                                   

 

 

                                                         2012

 Реферат

на тему:

«Економіка  агропромислового комплексу на сучасному  етапі»

                                                 План

1.Вступ

2.Харчова промисловість

2.Ціноутворення в харчовій галузі

4.Торгівля продуктами у регіоні та проблеми формування ринку продовольчих    товарів.

5. Торгівля продуктами у регіоні та проблеми формування ринку продовольчих товарів.

6.Висновки

7.Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               Вступ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     Харчова промисловість

Харчова промисловість  — одна з провідних структуроформуючих галузей не лише агропромислового й  промислового комплексів, а й усього народного господарства України.

Питома вага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8 %, у загальному обсязі промислової продукції— 16,3%, а продукції агропромислового комплексу — 33,5 %. Продовольчі товари становлять 68,1 % загального виробництва товарів народного споживання у відпускних цінах,  63% загального обсягу роздрібного товарообороту та 61,5 % у структурі особистого споживання матеріальних благ населенням країни. Харчова промисловість має соціальне значення, забезпечує здоров’я нації та соціально-економічну безпеку країни. Соціальний характер галузі проявляється також у гарантуванні продовольчої безпеки країни. Оскільки розвиток харчової промисловості нерозривно пов’язаний з продовольчою безпекою держави, наявність продуктів харчування впливає на фізичний та психічний стан людей, від чого змінюється рівень соціального, політичного та економічного спокою в державі. Найбільш соціально важливими галузями харчової промисловості є хлібопекарська, м’ясна, молокопереробна. Поступаються їм рибна, мукомельно-круп’яна, олійножирова. При визначенні цін на продукцію соціально важливих галузей харчової промисловості доцільно враховувати рівень доходів населення. Державою регулюються ціни на такі види продукції підприємств харчової промисловості: встановлюються граничні рівні рентабельності та торговельні націнки на дитяче харчування, хліб, борошно, передбачається регулювання цін на макаронні вироби, крупи, цукор, м’ясну та молочну продукцію, яйця, соняшникову олію; з метою підтримки вітчизняного виробника встановлюються мінімальні ціни на цукор та алкогольні напої. З метою підтримки вітчизняного виробника встановлюють мінімальні ціни на цукор та алкогольні напої. На інші види продукції харчової промисловості встановлюються вільні ринкові ціни самим підприємством-виробником. Не поширюється регулювання рівня рентабельності при зміні цін на пиво, безалкогольні напої, кондитерські вироби, карамель, ірис, молоко згущене, коньяки, вина виноградні марочні. З метою обмеження монополізму здійснюється декларування цін на м’ясопродукти, молочну продукцію, маргарин, сіль, цукор, олію. Отже, поширення масштабу державного регулювання цін обмежує дії підприємств харчової промисловості щодо ціноутворення і вносить значні обмеження до прогнозування цін.

Серед інших країн  світу Україна має найбільш сприятливий природний, людський, геополітичний і ресурсний потенціал для розвитку харчової промисловості, раціональне використання якого забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональних продовольчих ринках.

Останнім часом розвиток харчової промисловості в Україні характеризується різким зниженням технологічного рівня виробництва, спрацюванням знарядь праці, скороченням обсягів і асортименту продукції, погіршенням її якості, затуханням інвестиційного та інноваційного процесів, витісненням вітчизняних харчових продуктів з внутрішнього й зовнішнього ринків продовольчих товарів, зменшенням обсягів надходження до бюджету та валютних надходжень у країну від експортних операцій галузі тощо.

  За ринкових умов господарювання ключовим економічним важелем, що активно впливає на розвиток суспільного виробництва та рівень життя населення, є ціна.

     Ціна – це грошовий вираз вартості товару. В умовах товарного виробництва й обігу продукти праці виробляються і реалізуються як товари. Ціна кожного окремого товару не обов'язково співпадає з вартістю: вона може відхилятися вгору і вниз від вартості залежно від попиту і пропозиції на даний товар. Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів: виробнику – відшкодування витрат із певною прибутковістю, а споживачу – економічну вигоду від експлуатації даного товару. Ціна виконує різні економічні функції: облікову, розподільчу, стимулюючу і регулюючу.

      Облікова функція забезпечує  еквівалентність обміну, тобто виручка  від реалізації продукції (робіт,  послуг) за інших рівних умов  забезпечує відшкодування витрат на виробництво й реалізацію, а також утворення прибутку в розмірі, що дозволяє вдосконалювати й розвивати виробництво, підвищувати життєвий рівень працівників. Цю функцію ціни виконують завжди. Знаючи, в що обходиться та чи інша продукція, можна за допомогою цін порівнювати різні її види, а також виражати в грошовому вимірі будь-яку кількість продукції та послуг.

      Розподільча (або перерозподільна)  функція полягає в розподілі  доходу між виробниками й споживачами.  Якщо ціна товару вища за його вартість, то виробник відшкодовує свої витрати й отримує прибуток. Якщо ж ціна нижча за вартість, то виробник працює собі в збиток. Споживач, використовуючи продукцію, також має різну економічну вигоду.

      Стимулююча функція. Суть її  полягає в тому, що підвищені ціни стимулюють підприємства до випуску прогресивних і дефіцитних видів продукції, а знижені – до зняття з виробництва застарілої продукції.

      Регулююча функція виражається  в балансуванні попиту й пропозиції. Якщо немає можливості досягти відповідності попиту й пропозиції зміною об'єму виробництва або це недоцільно, використовується інструмент ціни. В машинобудуванні він застосовується як по відношенню до засобів виробництва (наприклад, знижені ціни на сільськогосподарську техніку), так і по відношенню до споживчих товарів тривалого користування (наприклад, підвищені ціни на легкові автомобілі).Функції цін взаємопов'язані й утворюють єдину систему, хоч їх дія багато в чому взаємна перекривається, чим пояснюються труднощі практичного ціноутворення.

                           Ціноутворення в харчовій галузі

       Визначення цін на підприємстві залежить від декількох особливостей діяльності підприємств. І однією з цих особливостей є галузева приналежність. Тобто можна стверджувати, що цінова політика підприємств різних галузей можуть суттєво відрізнятися одна від одної.Виділимо та охарактеризуємо такі особливості ціноутворення на підприємствах харчової промисловості: соціальний характер продукції галузі; масштаб державного регулювання; залежність цін на продукцію харчової промисловості від витрат та цін постачальників сировини; інтенсивність конкуренції на продукти харчування на світовому та національному ринках.З метою з’ясування інтенсивності впливу особливостей ціноутворення на ціну на підприємствах харчової промисловості ці особливості проаналізуємо як в теоретичному аспекті, так і з точки зору практичної діяльності певного підприємства харчової промисловості.

       Соціальний характер харчової промисловості пояснюється ґрунтовним впливом рівня цін на життєдіяльність населення. Виходячи з визначення характеристики структури харчової промисловості, ролі галузі та переліку функцій, які виконує галузь в житті країни, визначальною стає така особливість як соціальний характер галузі.Харчова промисловість має соціальне значення, забезпечує здоров’я нації та соціально-економічну безпеку країни. Соціальний характер галузі проявляється також у гарантуванні продовольчої безпеки країни. Оскільки розвиток харчової промисловості нерозривно пов’язаний з продовольчою безпекою держави, наявність продуктів харчування впливає на фізичний та психічний стан людей, від чого змінюється рівень соціального, політичного та економічного спокою в державі. Найбільш соціально важливими галузями харчової промисловості є хлібопекарська, м’ясна, молокопереробна. Поступаються їм рибна, мукомельно-круп’яна, олійножирова, плодоовочеконсервна. При визначенні цін на продукцію соціально важливих галузей харчової промисловості доцільно враховувати рівень доходів населення.

        Рівень конкуренції на всі  продукти харчування досягли  неймовірних розмірів, що свідчить про те, що сформована ціна на підприємствах харчової промисловості має відповідати кон’юнктурі ринку. На даному етапі умови для конкуренції на внутрішньому ринку вітчизняних продуктів з імпортними аналогами несприятливі. У наших товаровиробників вищі затрати виробництва, що пов’язане із технологічним відставанням, загальним станом економіки і інфляційними процесами. Крім того, відсутня необхідна ринкова інфраструктура, нерозвинутий маркетинг, у тому числі і рекламні заходи для просування товарів вітчизняного виробництва. Отже, Україна, насамперед, має захистити внутрішній ринок від зовнішньої експансії, а також вести активний пошук споживачів своєї продовольчої продукції відповідно до кон’юнктури світового ринку на основі довгострокового взаємовигідного партнерства, виходу з кризи та подальшого розвитку підприємств харчової промисловості. Крім того, необхідно впровадити нові високі технології з випуску конкурентноспроможної продукції на діючих підприємствах, створювати малі підприємства з переробки сільгосппродукції.

      Узагальнюючи, слід визначити такі особливості ціноутворення на підприємствах харчової промисловості, які дійсно вагомо впливають на формування цін. До них слід віднести: соціальний характер продукції галузі, масштаб державного контролю та регулювання, залежність цін на продукцію від цін на сировину, інтенсивність конкуренції на міжнародному та національному ринках.

Торгівля продуктами у регіоні та проблеми формування ринку   продовольчих    товарів.

      Товарні ринки формуються з товарних ресурсів. Товарні ресурси предметів народного споживання — це вся маса продукції, яка використовується для споживання, а також спрямовується на експорт. Джерелами утворення товарних ресурсів є виробництво товарів та імпорт. Зараз на товарні ринки впливають негативні явища, які обумовлені критичним станом економіки в цілому. За даними Держкомстату України, починаючи з 2002 р, відбувається стабілізація та незначне підвищення основних соціально-економічних показників у державі. В цілому відбувається зростання, яке становить від 3,5 до 8 % щорічного валового внутрішнього продукту. Це сприятливо впливає на характеристику ринку товарних ресурсів.

Виробництво продукції  промисловості за 2002 р. порівняно  з 2000 р. збільшилося на 4,8 %, а виробництво  товарів народного споживання— на 7,2 %, виробництво продукції сільського господарства зросло на 6,4 %. Якщо порівнювати виробництво 2002 р. з 1990 р., то ще спостерігається значний спад. Такий спад виробничої діяльності обумовлений низкою різних факторів. Водночас споживчий ринок України наповнюється товарами імпортного виробництва, які дуже часто мають низьку якість. У роздрібному товарообороті України імпортні товари займають серед непродовольчих товарів 75 %, а серед продовольчих близько 38 %, хоча за офіційними даними надходження імпорту в 2002 р. зменшилося порівняно з 2000 р. на 8,6 %.

Збільшення  частки імпортного товару значною мірою  пов'язане з існуванням так званого  тіньового обороту і його складової—нелегального імпорту. Обсяги тіньової економіки  можна визначити через сукупність позабанківського обігу готівкових коштів. Так, якщо у 1994 р. частка неконтрольованої грошової маси в Україні становила 24,7 %, то в 2000 р. цей показник дорівнював уже 44,4 % і складав близько 8,7 млрд грн. У 2002 р. ця частка дійшла до 50 %. Такий стан негативно впливає на власне виробництво споживчих товарів і заподіює значну шкоду економіці України.

Аналізуючи ринок непродовольчих товарів у його розширених межах, потрібно розглядати не тільки кінцеві  продукти виробництва, що реалізуються населенню, але й ті елементи, які є його складовою частиною —сировину, матеріали, напівфабрикати. Не можна, наприклад, обмежувати ринок тканин лише тими тканинами, які продаються безпосередньо населенню. Тканини, які використовуються у швейній промисловості для виготовлення одягу, також є складовою частиною цього ринку, тим більше, що населення купує переважно готовий одяг, а не тканини. З цієї причини до ринку тканин слід віднести і ту частину, яка використовується для виробництва взуття, меблів, легкових автомобілів та інших товарів.

       В результаті збільшення собівартості продукції змінилася й структура операційних витрат. Так, у 2009 році матеріальні витрати становили 45%, тоді як у 2008 році – 32%, знизилися витрати на оплату праці з 50% у 2008 році до 33% у 2009 році, відповідно й знизилися відрахування на соціальні заходи з 16% до 13%. Амортизація у 2009 році становила 0,13% у структурі загальних витрат проти 2% у 2008 році. Також у 2009 році з’явилися інші операційні витрати, які становили 9% від загальних витрат.

                                    

 

 

 

 

                                          Висновки

       Розгляд особливостей ціноутворення на підприємствах харчової промисловості (табл.1) дозволяє зробити наступні висновки. Кожне підприємство галузі зіштовхується з визначеними особливостями ціноутворення, які з певною інтенсивністю впливають на прогнозовану ціну. Найбільш суттєвого впливу зазнають м’ясна, молокопереробна, мукомельно-круп’яна, олійножирова промисловість. Найменший вплив особливостей формування цін випробовують кондитерська та пивобезалкогольна галузі.

     Крім наведених особливостей ціноутворення, існують інші ціноутворюючі чинники, які є характерними не для всіх підприємств харчової промисловості, але які слід враховувати при формуванні цін. При цьому слід звернути увагу на залежність цін від витрат на паливо та енергоносії, витрат на упаковку, сезонності виробництва продуктів харчування, світові котирування цін. Слід зазначити, що вплив цих чинників вносить певні корективи на визначення остаточної ціни продукції. Так, вартість енергоносіїв впливатиме на формування цін при виробництві хліба, макаронних виробів, круп, кондитерських виробів, ковбасних виробів, твердого сиру, соків та пива. Вартість палива слід врахувати в ціноутворенні на макаронні вироби, крупи, рибні вироби, цукор, соняшникову олію, мінеральну воду, горілку, вино, плодоовочеві консерви, кондитерські вироби, приправи, харчові добавки. Вартість упаковки істотно збільшуватиме ціну на соки, соуси, консерви, пиво, алкоголь, безалкогольні напої, соняшникову олію. Сезонність виробництва і споживання спричиняє коливання цін на молочні вироби, морозиво, цукор, соняшникову олію, плодоовочеві консерви, пиво, безалкогольні напої, алкоголь. Від світових котирувань цін залежать ціни на борошно, крупи, м’ясні та рибні вироби, цукор.

       На підприємствах харчової промисловості особливості певні особливості вагомо впливають на формування цін, а інші – мають незначний вплив. Визначення цього впливу потрібно виробникам продуктів харчування на етапі прогнозування цін. Розробляючи прогноз цін, важко не звернути увагу на ці галузеві особливості, притаманні найбільшою мірою підприємствам харчової промисловості.