Економiчна сутнiсть амортизацiйноi политики та ii основнi складовi в перiод глобалiзацii

ЕКОНОМІЧНА  СУТНІСТЬ АМОРТИЗАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

ТА  ЇЇ ОСНОВНІ СКЛАДОВІ В ПЕРІОД ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Стаття присвячена подальшому розвитку науково-методологічних і практичних засад формування

ефективної амортизаційної політики. У роботі досліджено сутність амортизаційної політики, її

основні складові та важелі управління.

ПОСТАНОВКА  ПРОБЛЕМИ ТА ЇЇ АКТУАЛЬНІСТЬ

В умовах ринкової трансформації одним з основних завдань економіки є створення  сприятливих умов для збереження, технічного переозброєння і подальшого розвитку матеріально-технічної бази виробництва, найважливішою складовою якої є основний капітал. Процес відтворення основного капіталу потребує цілеспрямованого регулювання, оскільки він значною мірою визначає ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково-технічного прогресу. А це забезпечило б вихід

України на світовий ринок з конкурентоспроможною продукцією, сприяло б успішному включенню нашої держави в глобальні інтеграційні процеси. Тому в умовах трансформаційної економіки України особливо актуальним є дослідження питання ефективного використання основного капіталу. Вирішення ж цього питання багато в чому залежить від рівня досконалості амортизаційної системи. Динаміку амортизаційній системі надає амортизаційна політика. У прямому розумінні слова політика – це

мистецтво управління будь-яким процесом. Амортизаційна ж політика являє собою процес розробки норм і правил нарахування амортизації, встановлення певного порядку використання амортизаційного фонду. Інакше кажучи, це сукупність заходів держави, що орієнтують, а в деяких випадках економічно спонукають підприємства проводити відтворення основного капіталу тим чи іншим способом. Крім того, амортизаційна політика як складова економічної політики держави, тісно пов’язана з податковою

політикою, тому суттєво впливає на результати фінансової діяльності підприємства. І саме ефективна амортизаційна політика сприяє зміцненню фінансової бази та інноваційній орієнтації підприємств, є інструментом поєднання підприємницьких і загальнодержавних економічних інтересів у сфері науково- технічного прогресу.иее

Мета  статті є дослідження різних теоретичних підходів до визначення сутності амортизації та її ролі у відтворювальному процесі, з’ясування сутності амортизаційної політики, її основних складових та важелів управління.

Дослідженню амортизаційної політики та її ролі у процесі відтворення основного капіталу присвячені праці таких вчених:

В.В. Александров, Н.Д. Баб’як, В.Ю. Будавей, А.А. Безуглий, О.Ю. Болховітінова, З.М. Борисенко, М.С. Герасимчук, Л.В. Городянська, П.Є. Житний, Л.М. Кантор, Ю.В. Куренков, О.Н. Короткевич, І.Д. Косова, І.І. Лукінов, О.О. Лук’янченко, Л.В. Лях, П.А. Орлов, С.П. Орлов, В.М. Пархоменко, Т.Л. Саган, Ю.І. Стадницький, А.Е. Фукс, М.Г. Чумаченко, А.А. Чухно та інші науковці.

Викладення  основного матеріалу. Формування амортизаційної політики ґрунтується на розумінні суті самої амортизації та її ролі у відтворювальному процесі. Амортизація – важлива категорія в макроекономіці, економіці виробництва, фінансовому обліку, аудиті тощо. Крім того, це поняття застосовується в інвестиційному менеджменті, зокрема у фінансовому, коли йдеться про управління капітальними (реальними) інвестиціями.

Теоретичне і практичне значення дослідження сутності амортизації має довготривалу традицію. Однак єдиної точки зору до цього часу не існує, хоча вирішення цього питання є досить важливим і принциповим. Дослідники неодноразово зверталися до визначення сутності цього поняття. Так, зокрема, в умовах переходу до машинної індустрії перед економічною наукою постало завдання пояснити, яким чином окупаються величезні витрати, що пішли на придбання засобів виробництва – машин, обладнання, і

постійно зростаючих обсягів перероблюваної сировини, палива і т.д. У процесі виробництва ці засоби виробництва зношуються, перероблюються, а то і зникають зовсім. Так змінюється споживча вартість засобів виробництва.

Англійський економіст  ХVIII-XIX ст. Д. Рікардо зробив спробу відповісти на це питання. Він фактично висунув тезу про перенесення вартості використаних засобів на вироблений товар. Але витоки вирішення цих питань знаходимо ще в попередників, зокрема, Ф. Кене у своїй “Економічній таблиці” фактично виходив з того, що вартість витрачених засобів виробництва в процесі їх виробничого використання не зникає, а переноситься на новий товар.

К. Маркс зазначав, що ні Д. Рікардо, ні будь-який інший економіст ні до нього, ні після нього не розмежовували строго двох сторін праці, а тому, як слід було очікувати, не дали аналізу їх різної ролі в утворенні вартості”. К. Маркс розглядав амортизацію як динамічне явище, характерну особливість обороту основного капіталу. У процесі функціонування засоби праці “не входять до продукту або до тієї споживної вартості, створенню якої вони сприяють, а, навпаки, зберігають по відношенню до неї свою самостійну форму до повного їх зносу” .У той же час вартість свою вони передають по частинах.

Таким чином, класична економічна теорія стверджує, що амортизація  – це відшкодування зношування засобів праці, пов’язане з поступовим перенесенням їхньої вартості на продукт, який виробляється з їх допомогою.

У працях радянських учених-економістів зазначається, що амортизація – це грошовий вираз  вартості відшкодування основних фондів, це покриття витрат по відтворенню засобів праці, спожитих в процесі виробництва, по відтворенню основних фондів тієї ж потужності , це – джерело накопичення. У сучасних економічних джерелах зустрічаємо різноманітні трактування терміну “амортизація”, сутність яких зводиться до того, що амортизація – це процес перенесення авансованої раніше вартості усіх видів засобів праці на вартість виготовленої продукції з метою повного відшкодування зношування засобів праці. Така ж трактовка характерна і для західних економістів: “Амортизація є грошовим виразом зносу засобів праці. Вона відображає процес перенесення уречевленої

в основних засобах суспільної праці на вироби, що виготовляються з їх допомогою”.Необхідно звернути увагу на те, що в період трансформаційних змін питання амортизації стали досить актуальними.