Економічна оцінка лісових ресурсів

Міністерство освіти і науки України

Львівський  національний університет імені  Івана Франка

 

 

 

 

                                                                                                

 

 

 

Реферат

на тему:

“Економічна оцінка лісових ресурсів.”

 

 

Виконала:

Студентка гр.БЛЕ-21

Баранчук Вікторія

 

 

 

 

 

Львів 2011

 

План.

1. Загальна характеристика лісових ресурсів.
2. Комплексна економічна оцінка лісових ресурсів.
3. Економічна оцінка лісових насаджень на основі затратного підходу.
4. . Економічна оцінка насаджень за рентним підходом.

Література.

 

1.Загальна характеристика лісових ресурсів.

Реформування лісового господарства унеможливлюється без створення ринку лісових ресурсів. Тому виникає необхідність пошуку нових науково обґрунтованих методів оцінки земель лісового фонду, лісових насаджень, продуктів життєвого і побічного користування, соціальних та захисних функцій лісу. В умовах реструктуризації економіки це дасть змогу залучати різні компоненти лісу в ринкові відносини, науково обґрунтувати стартові ціни на лісові землі, лісові насадження різного призначення, які можуть вилучатися для передачі у власність, користування, оренду, заставу, а також для визначення розміру втрат, що завдаються лісовим ресурсам стихійними явищами та нераціональними методами лісоексплуатації’.

До лісів рекреаційного призначення відносяться зелені зони, міські ліси, курортні та інші, які використовуються для масового відпочинку і оздоровлення населення.

Споживча цінність рекреаційного лісу, як і іншого товару, визначається кількістю суспільно необхідної праці на його утримання та поліпшення. Тому закономірно вимірювати рекреаційні функції лісу через співставлення величини приросту продукції в промисловості (соціальний ефект) за рахунок підвищення продуктивності праці, з витратами, пов’язаними з впорядкуванням лісів рекреаційного призначення.

В загальному вигляді економічна оцінка рекреаційного лісокористування (RP), яке щорічно приносить народногосподарський ефект з урахуванням періоду ротації лісових насаджень, визначається формулою:(3.1)

де r - рента від рекреаційного лісокористування, грн.,

 q – коефіцієнт ефективності рекреаційного лісокористування;

 t – середньозважений вік насаджень, років;

 Т – вік лісового насадження у віці природної стиглості, років;

 Епр – норматив дисконтування (0,03).

 Рента від рекреаційного лісокористування визначається різницею між цінністю лісу як рекреаційного ресурсу, яка встановлюється величиною допустимих витрат на приріст ефекту (замикаючих оцінок) і індивідуальних зведених витрат на відновлення і вирощування лісових насаджень. Рента розраховується за формулою:

r = ZpKp – З   (3.2)

де Zp – замикаючі витрати на вирощування 1 га рекреаційного лісу, грн.;

 Кр – коефіцієнт якості лісових насаджень (Kр=0,95);

 З – індивідуальні зведені витрати на відновлення, вирощування лісових насаджень рекреаційного призначення, грн.

 Замикаючі витрати відбивають ефект, який досягається в результаті поліпшення лісу як засобу праці в сфері рекреації. Останні представлені витратами на відновлення і вирощування рекреаційних насаджень, впорядкування території, формування ландшафтів тощо. Рівень їх залежить від умов розташування ділянок лісу, структури насаджень, придатності їх для рекреації. Аналогічно розраховуються індивідуальні зведені витрати на вирощування конкретних насаджень рекреаційного призначення.

 Коефіцієнт якості лісових насаджень характеризує рівень їх придатності для рекреації. Він визначається на підставі співвідношення існуючих показників ландшафту, до нормативних параметрів, що відображають потребу в необхідних елементах рекреації (впорядкування території, формування ландшафтів тощо).

 Коефіцієнт ефективності (q) рекреаційного лісокористування вираховується на основі співвідношення фактичного відвідування лісу рекреантами (чол./га) до гранично допустимих навантажень (чол./га), які визначають рекреаційну місткість лісових насаджень як просторово-територіального об’єкта.

 Норми рекреаційних навантажень встановлюються для кожної ділянки окремо. Вони залежать від породного складу лісових насаджень, типів умов їх зростання, ґрунту, експозиції тощо.

 На основі рекреаційних навантажень визначається характер заходів щодо впорядкування території, приведення її до необхідного рівня, регулювання відвідування лісових насаджень.

 Результати економічної оцінки, що одержані за  формулою 3.1., застосовуються для встановлення нормативів плати за користування лісами в цілях рекреації.

 Економічна оцінка лісових ресурсів зараз не здійснюється, що є причиною зниження заінтересованості їх охорони і раціонального використання. Ціни на продукти і корисні природні властивості лісу значно занижені, в результаті чого лісове господарство, яке їх відтворює, опинилося не в дохідній, а у витратній частині державного бюджету. Відсутність реальної економічної оцінки лісових ресурсів стримує темпи розвитку лісогосподарського виробництва та переходу галузі на нові форми господарювання.

2. Комплексна економічна оцінка лісових ресурсів.

 Об’єктом економічної оцінки лісових ресурсів залежно від напряму їх

 використання є:

- земля як головний засіб виробництва в лісовому господарстві;

- лісові насадження на корені;

- ліс як земельне угіддя і об’єкт багатоцільового використання;

- насадження, які є продуктом природи і праці;

- ресурси побічного і прижиттєвого користування;

- ресурси лісової фауни.

 Базовою одиницею економічної оцінки є лісова ділянка, яка

 характеризується однорідністю умов місце розташування та одинаковими

 таксаційно-лісовими показниками. Об’єктом може виступати і сукупність

 насаджень з відносно близькими таксаційно-лісовими характеристиками,

 зокрема насадження лісогосподарської секції одного класу, віку або їх

 групи тощо.

 Зупинимось більш детальніше на економічній оцінці лісових насаджень.

 3. Економічна оцінка лісових насаджень на основі затратного підходу.

 Лісові насадження нерівноцінні за породним складом, товарною структурою,

 доступністю до експлуатації. Їх цінність визначається кореневими цінами,

 які відбивають споживчі властивості деревини, конкретні умови її

 вирощування. Звідси і різна економічна оцінка насаджень.

 Оцінка насаджень, що досягли стиглого віку, здійснюється за формулою:

 Rch=aMijk * Цijk,  або Rch1=aMi * Цік,

де Rch, Rch1 – економічна цінність насаджень, що досягли стиглого віку, грн.;

Mijk – запас стиглих насаджень і-ї породи, j-го сортименту (категорія крупності), к – розряду такс, куб. м;

Цік – коренева ціна 1 куб. м знеособленої деревини, грн.;

 Цijk – коренева ціна і-ї породи, j-го сортименту (категорія крупності),

 к – розряду такс, грн.;

 Mi – запас стиглих насаджень і-ї породи, куб. м.

 Оцінка насаджень, що не досягли віку стиглості, проводиться за формулою:

 Rhh=aMijk * Цijk/(1+Е), або Rhh1=aMi * Цik/(1+E),

де Rhh, Rhh1 – цінність насаджень, що не досягли віку стиглості і культур, що не зімкнулися, грн.;

Mijk – очікуваний запас деревини у віці рубки насаджень на корені j-го сортименту і-ї породи, куб. м;

Mi – очікуваний запас стиглих насаджень і-ї породи, куб. м;

 Цijk – коренева ціна деревини і-ї породи, j-го сортименту, к-го розряду такс, грн.;

Ті – вік рубки переважаючої і-ї породи в складі насадження, років;

 Ti – фактичний вік переважаючої і-ї породи в складі насадження, років;

 Е – норматив приведення за фактором часу (0,03).

 Очікувані запаси стиглих насаджень визначаються на підставі матеріалів лісовпорядкування з урахуванням заходів, спрямованих на підвищення

 продуктивності деревостанів або місцевих таблиць ходу росту нормальних

 насаджень. Для цього запаси фактичних деревостанів у віці рубки, які

 зростають в аналогічних умовах з насадженнями, що оцінюються, через

 оптимальні повноти приводяться у відповідність з запасами нормальних

 деревостанів в віці рубки.

В цілому для визначення очікуваного запасу насаджень у віці їх рубки

 приймаються такі середні повноти:

- для соснових високостовбурних деревостанів – 0,7 (0,75);

- смерекових, ялинових – 0,75 (0,8);

- букових, грабових і деревостанів м’яколистяних порід – 0,8;

- дубових високостовбурних і тополі – 0,75;

- низькостовбурних соснових і дубових, а також акації білої – 0,6.

 4. Економічна оцінка насаджень за рентним підходом.

 Економічна оцінка деревостанів за рентним підходом здійснюється

 аналогічно як і лісових земель, однак при цьому запаси насаджень у віці рубки приймаються не потенційно можливі, а ті, що фактично склалися. Цінність насаджень визначається ефектом у вигляді диференційної ренти, яка розраховується на підставі різниці замикаючих і індивідуально зведених витрат на виробництво лісопродукції, що відбиває відмінність у лісовирощуванні і лісоексплуатації середніх і кращих за родючістю грунтів ділянок лісу та їх розташування відносно гірших ділянок.

 В межах одного обігу рубки абсолютна величина економічної оцінки деревостанів прямо пропорційна їх віку. Звідси цінність насаджень, які не досягли віку стиглості складає лише певну частку цінності стиглих деревостанів.

Економічна оцінка лісових насаджень за рентним підходом здійснюється за

 формулою:

 Rh=MiKi(Зз-З)S/(1-Е),

 де Rh – економічна цінність насаджень;

 Зз – замикаючі затрати на виробництво 1 куб. м. деревини, грн.;

 З – індивідуальні зведені витрати на виробництво 1 куб. м. деревини

конкретнох породи, грн.;

 Ті – період вирощування лісу, що дорівнює віку рубки насадження і-ї

 породи, років;

 Ti – вік насадження і-ї породи, років;

 Мі – запас деревини на 1га у віці рубки, куб. м.;

S – площа ділянки лісу, що оцінюється, га;

 Кі – коефіцієнт, що характеризує якість деревини і-ї породи.

 Результати використовуються для визначення вартості частки лісових ресурсів в структурі національного багатства, стартової ціни насадження на корені, які можуть вилучатися для передачі у власність, надання в користування, оренду, заставу, а також визначення розміру збитків, що завдаються деревостанам стихійними явищами, забрудненням території, нераціональними методами господарювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Література:

 

1. Анучин В.А. Основы природопользования: теоретический аспект. – 430 с.

2. Анучин В.А. Географический  фактор в развитии общества. –  М.: Мысль,  182. - 334 с.

3. Боков В.А. Геосистемные взаимодействия: их учет в природопользовании  // Физ. география и геоморфология. – 1989. – Вып. 36. – С.8-14.

4. Бронштейн А.М., Литвинов В.А., Русин И.Н. Экологизация экономики:  методы регионального управления.- М.: Наука, 1990.- 120с.

5. Вампилова Л. Б. Концепция  регионального историко-географического   анализа // Изв. Российск. географ. об-ва. – 1996. – Т.128.- Вып. 1. – С. 64-69.

6. Генсірук С.А. Регіональне природокористування: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 1992. - 336с.

7. Генсирук С.А., Нижник М.С., Мищенко В.С. Эколого-экономические аспекты природопользования.- К.: Наукова думка, 1982.- 175с

8. Герасимов И.П. Научные основы  современного мониторинга окружающей  среды // Изв. АНСССР. Сер. Географ. – 1975.- №3.- С. 13-25.

9. Герасимов И.П. Моніторинг окружающей среды // Современные проблемы  географии.- М.: Наука, 1976.- С. 19-29.

10. Герасимов И.П. Принципы и  методы геосистемного мониторинга // Изв.  АНСССР. Сер. географ. - 1982. - №2.- С.5-12.

11. Герасимов И.П. Экологические  проблемы в прошлой, настоящей и будущей географи мира. – М.: Наука, 1985.- 247 с.