Економічна криза в Україні, її особливості, та фактори стабілізації

 
 
 

Кафедра економіки 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА 

На тему: Економічна криза в Україні, її особливості, та фактори стабілізації.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Науковий  керівник:

_________ Ковальова  І.Г.

                                                                                                 (підпис)      

Студент гр. 2431 _________ Акопян А.А.

                                                                              (підпис)                                              

                         

    
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ЗМІСТ 

     ВСТУП 3

     РОЗДІЛ 1. ПРИЧИНИ ТА ФАКТОРИ ПОГЛИБЛЕННЯ  КРИЗИ 5

     1.1. Аналіз причини виникнення економічних  криз  5

     1.2. Особливості кризи 7

     РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ 9

     2.1. Типи економічного розвитку України 9

     2.2. Фактори економічного розвитку 14

     ВИСНОВКИ 19

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 20 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   ВСТУП

   Як  відомо, сучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й  умов життя, які може забезпечити  тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається  періодами економічної нестабільності. Підйоми і спади рівнів економічної  активності, що ідуть один за одним  прийнято називати діловим чи економічним  циклом. Термін “цикл” вживається в біології й інших науках для позначення таких подій, що постійно повторюються, але не обов'язково в однаковому ступені. Тому є всі підстави думати, що рух ділового життя суспільства протікає у формі циклів, сутність яких полягає в наявності повторюваної послідовності змін. Діловий цикл припускає рух трьох величин: обсягу зайнятості, обсягу продукції і рівня цін.

   В умовах переходу до ринкових відносин в економіці України велике значення грає реформація відносин власності, роздержавлення і поява нових видів власності, що буде сприяти розвитку ринкових відносин, нових видів господарювання, завдяки чому з'явиться можливість перебороти найтяжку економічну кризу, у якій знаходиться Україна.

   Економічні  перетворення в Україні повинні  бути націленими на вирішення найважливішого завдання - це радикальні зміни в  системі управління економікою як на макрорівні, так і на мікрорівні (рівні підприємств і об'єднань). Зміни на мікрорівні полягають в перебудові організаційної структури управління діяльність підприємств, створенні промислово-фінансових груп, холдингових компаній. Необхідність створення і розвитку нових в Україні форм підприємництва об'єктивно обумовлена потребою підприємств у більш гнучких структурних формах, здатних адаптуватися до швидких змін зовнішнього середовища.

   Кризові явища в галузях економіки  України спричинені недостатнім  і несвоєчасним урахуванням змінних  умов виробництва, можливостями інтенсифікації, змінами у методах господарювання та іншими причинами. Темпи виробництва почали різко сповільнюватися. А намагання стримати спад виробництва екстенсивними методами не призвело до відповідних результатів, спричинило зменшення фондовіддачі.

   Відносно  високий рівень розвитку економіки  України може забезпечити їй економічну незалежність, але за умови конверсії  оборотного потенціалу й незалежної економічної оцінки матеріально-сировинної бази.

   Тема  економічної кризи на сьогодні є  дуже актуальною, тому що не знаючи причин кризи в Україні, неможливо знайти шляхи до її подолання.

Метою курсової роботи є аналіз причин та факторів економічної кризи в  Україні та шляхи її подолання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ПРИЧИНИ ТА ФАКТОРИ  ПОГЛИБЛЕННЯ КРИЗИ

1.1. Аналіз причини  виникнення економічних  криз

Аналіз  причин виникнення економічних криз, які наводяться економістами різних напрямків, дає підставу виділити як найбільш теоретично обгрунтовану концепцію К.Маркса, згідно з якою головною причиною циклічного розвитку економіки вважаються порушення найважливіших макроекономічних пропорцій внаслідок існування антагоністичних суперечностей, властивих суспільному виробництву, основаному на приватній власності на засоби виробництва.

Підтвердженням  цього висновку є виникнення економічної  кризи в Україні, а також у  всіх країнах, що утворились на теренах  колишнього Радянського Союзу. Сімдесят років економіка України поступово зростала, не знаючи кризових потрясінь, пов'язаних із циклічним розвитком. І це відбувалося завдяки тому, що необхідні макроекономічні пропорції відтворення формувалися свідомо через систему загальнодержавного планування. Вихід України з СРСР супроводжувався не лише проголошенням самостійності, але й проголошенням курсу на реставрацію капіталізму. Першим кроком в реалізації цього курсу стало роздержавлення й приватизація власності, а першим соціально-економічним наслідком- відродження циклічного характеру розвитку економіки.

Непродумані, суперечливі, а іноді завідомо шкідливі дії по реформуванню економіки, і  в першу чергу по реставрації  приватної власності на засоби виробництва, не могли не відбитись на її ефективності. Уповільнення темпів розвитку, яке намітилось ще за часів командно-адміністративної системи, в умовах прискореної розбудови капіталізму під гаслами "створення соціально-орієнтованої економіки" трансформувалося з 1991р. у глибоку економічну кризу, яка продовжується й до цього часу.

До факторів, які спричинили виникнення кризи  й впливають на її глибину й  тривалість, слід віднести39:

1. Ліквідацію  централізованої системи управління  економікою за умов, коли за  своїм змістом вона ще залишалася  державною.

4 У засобах  масової інформації а також  в деяких економічних й особливо  публіцистичних публікаціях ні  факторії наводяться як причини  кріпи Отже, робиться спроба підміниш  причини факторами, то посилюють  Лбо послаблюють процес Дія них факторів незаперечна, але не вони І першопричиною кріпи

2. Розрив  економічних зв'язків з країнами  СНД в той час, коли Україна  не мала замкненого економічного  циклу в системі міжнародної  економічної інтеграції країн,  що входили до Ради економічної  взаємодопомоги (РЕВ), її економіка  на 60-80% була пов'язана з економікою  країн РЕВ і колишніх радянських  республік. Україна забезпечувала  себе лише на 40% власним вугіллям, на 20% газом, на 10% нафтою й зовсім  не мала бавов-ника - головної сировини легкої промисловості.

3. Валютну  кризу, яка привела до порушення  рівноваги між платоспроможним  попитом і товарною масою внаслідок  надмірної емісії грошей. Якщо  в 1991р. маса заробітної плати,  в доларовому еквіваленті, складала 75млрд.дол., то в 1995р. - лише 15млрд.дол. 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Особливості кризи

Характеризуючи  сучасну економічну кризу в Україні, в ній слід виділити такі важливі  моменти (особливості).

Момент, 1. Стрімке скорочення виробництва. За період 1991-1996 pp. спад промислового виробництва склав 65%, майже на 50% скоротилося виробництво в сільському господарстві, обсяг капіталовкладень зменшився в 5 разів. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 1996р. складав лише 40% від рівня 1990р. У 1997р. спад виробництва зупинити не вдалося.

Момент 2. Катастрофічна глибина й тривалість кризової фази. Скорочення виробництва національного доходу лише на 20% за світовими мірками вважається критичним для економіки. В Україні ж виробництво національного доходу за час кризи скоротилося майже на 70%. Перевершені всі рекорди й щодо тривалості кризи. Вона триває вже сьомий рік, а кінця поки що не видно. І хоча представники урядових кіл говорять про наступаючу стабільність - це лише спроба видати бажане за дійсність. Уповільнення темпів спаду дійсно спостерігається, й це цілком закономірно, бо падати вже немає звідки. Але про стабілізацію економіки мови поки що бути не може, бо для цього немає об'єктивних умов.

Світовий  досвід показує, що вихід з економічної  кризи розпочинається з оновлення основного капіталу, тобто з інвестицій у виробництво. А вони, як зазначено вище, майже припинилися. Чому? По-перше, тому, що в умовах інфляції й економічної нестабільності капіталовкладення в комерційну діяльність більш прибуткові, ніж у виробництво. По-друге, величезна зовнішня й внутрішня заборгованість стали перешкодою для залучення кредитних ресурсів, без яких припинити падіння виробництва стає практично неможливим.

Можна також достовірно спрогнозувати  довгу тривалість і фази депресії, яка настане після кризи. Адже основний капітал (фонди) країни фізично зношений більш як на 60%, не говорячи про знос моральний. Отже, навіть при наявності коштів (хоча поки невідомо, звідки в такій кількості при нинішньому курсі економічної політики вони можуть узятись) потрібна буде не одна п'ятирічка, щоб оновити практично весь основний капітал, здійснити реконструкцію виробництва.

Момент 3. Глибина й тривалість економічної  кризи в Україні зумовлена ще й тим, що вона, по-перше, є складовою частиною кризи соціально-економічної системи, по-друге, розгорталася на фоні монополізму в усіх сферах, по-третє, переплітається з кризами: фінансовою, структурною, енергетичною та екологічною. Все це породжує непослідовність, суперечливість і недійо-вість більшості заходів, що вживають владні структури по стабілізації економіки.

Момент 4. Заходи по реформуванню економіки  продиктовані не внутрішніми умовами, що впродовж багатьох років формувалися в Україні, й не інтересами переважної більшості населення країни (його про це "забули" спитати), а інтересами міжнародних організацій і в першу чергу міжнародного валютного фонду. Тому вони не мають достатньої підтримки населення, що поглиблює економічну кризу й ускладнює процес виходу з неї.

Де ж  вихід і в яких напрямках слід шукати шляхи стабілізації? 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ

2.1. Типи економічного  розвитку України

     Розробка  засобів і методів боротьби з  економічною кризою в Україні  та інфляційними процесами, що її супроводжують, повинна спиратися на попередній діагноз причин їх виникнення й поглиблення. Досить поширеною є думка, що основною причиною економічної кризи й розвитку інфляційних процесів у вітчизняній економіці є незбалансованість фінансів, фінансової системи, товарно-грошового обігу, яка виникла, з одного боку, в результаті розриву економічних зв'язків з колишніми республіками СРСР, а з іншого, - через некомпетентність нових керівників, що прийшли у владні структури на хвилі їх демократизації.

     Все назване, звичайно, мало місце й відіграло  певну роль у виникненні критичної  ситуації. Проте це далеко не головна  причина обвального розвитку кризових процесів. Аналіз даної проблеми приводить  до висновку, що головні причини  розвитку й поглиблення кризи  знаходяться не у сфері обігу, точніше, не лише у сфері обігу (як це вважають прибічники монетарної концепції  регулювання економіки), а у сфері  виробництва, в його характері й  типі економічного розвитку. Тому вирішувати проблеми виходу з економічної кризи  треба не на основі західних моделей  монетарних концепцій, а в першу  чергу на основі сучасної теорії економічного зростання й розвитку.

     Економічна  теорія, як це було з'ясовано раніше, виділяє два основних типи економічного зростання - екстенсивний й інтенсивний. Коротко нагадаємо їх характеристики. Найбільш характерною особливістю екстенсивного типу є те, що в його умовах коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат виробництва приблизно дорівнює одиниці, тобто, для додаткового виробництва одиниці певного результату потрібно збільшити всі затрати всіх ресурсів виробництва теж на одиницю. В умовах інтенсивного типу економічного зростання коефіцієнт еластичності більший одиниці. А це означає, що в інтенсивній економіці для виробництва додаткової одиниці певного результату потрібно збільшити затрати ресурсів менше, як ла одиницю. Ми виділяємо й третій тип, який назвали детенсивним, в умовах якого для виробництва додаткової одиниці продукції необхідно обсяги ресурсів додатково збільшити більше, як на одиницю. Тобто, коефіцієнт еластичності результатів виробництва від затрат виробництва тут вже менший одиниці.