Економічні та соціальні наслідки бюджетного дефіциту

Міністерство  освіти і науки України

ПВНЗ ’’УЕП’’

Кафедра фінансів

 

 

 

 

Індивідуальне навчально - дослідне завдання

  З дисципліни “Фінанси”

на  тему:

”Економічні та соціальні наслідки бюджетного дефіциту ”

 

 

 

 

 

 

Виконав: студентка групи ОА-21

Бабидорич Лілія

Перевірив: викладач

 Карапка  О.П.

 

 

 

 

 

 

 

Хмельницький 2011

План

Вступ

1.Економічні та соціальні  наслідки бюджетного дефіциту

2.Економічні наслідки  існування дефіциту державного  бюджету і державного боргу 

Висновок

 

Вступ

Світова фінансова наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально – економічні процеси у суспільстві. Тому, розглядаючи соціально – економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно врахувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки соціальної сфери, рівень соціального  захисту населення з урахуванням конкретних ситуації. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними, бо взагалі наслідків може не бути.

Так, спроба позитивної оцінки впливу бюджетного дефіциту на розвиток суспільства була започаткована у роки Великої французької революції, ідеологи якої називали дефіцит «багатством нації». Підставою для цього вважалося твердження, що дефіцити активізують суспільство, впливаючи на напрями наукової думки, стимулюючи законодавчу діяльність, змушуючи економити державні кошти, попереджувати і викривати зловживання.

У цілому бюджетний дефіцит  в умовах демократичного суспільства  за певних умов може бути додатковим стимулом соціально – економічного розвитку, якщо цей дефіцит спонукатиме до пошуку ефективних шляхів раціонального використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджетів у майбутньому.

 

1.Економічні та соціальні наслідки бюджетного дефіциту

Протягом останніх років  економічний розвиток в Україні характеризувався суттєвою втратою макроекономічної стабільності та уповільненням темпів реального економічного зростання. Такі різкі зміни економічної ситуації частково спричинені зміною бюджетної та податкової політики, які були запровадженні протягом президентської кампанії та пізніше новим урядом України.

Зміни бюджетної політики завжди несуть із собою короткотермінові ризики для економічного розвитку країни. Ці ризики можуть впливати на прийняття  рішень в бізнесі (особливо інвестиційні рішення) та перерости у довгострокові економічні проблеми якщо не будуть супроводжуватися зваженою урядовою політикою. З метою мінімізації цих ризиків будь-які зміни бюджетної політики мають проводитися у дуже прозорий та передбачуваний спосіб, що дозволило б економічним агентам прогнозувати свої ризики та відповідним чином змінювати свою стратегію.

Бюджетні процеси, пов'язані  з дефіцитом державного та місцевих бюджетів, урегульовані Бюджетним кодексом. За причинами виникнення бюджетний  дефіцит поділяється на вимушений і свідомий, що характерно і для України[1,с.18-27].

Вимушений - є наслідком  низького рівня виробництва ВВП. Зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні. Слід також зазначити, що він пов'язаний із бажанням чи необхідністю витрачати коштів більше, ніж їх є в наявності. Адже завжди можна скоротити видатки до наявних доходів, або, підвищивши рівень оподаткування, збільшити доходи і цим вирішити проблему. Однак у дійсності все набагато складніше. Наприклад, в Україні скорочення видатків бюджету практично неможливе. За умов існуючих пропорцій розподілу ВВП і низького рівня індивідуальних доходів населення зменшити видатки на соціальну сферу та інші цілі просто нереально. Тобто практично це можна зробити, але до чого таке рішення приведе? Аналогічно немає можливості підвищити рівень оподаткування -- він і так надто високий.

Свідомий - визначається характером фінансової політики держави - вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок при максимальній надійності, за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

Конкретними причинами  бюджетного дефіциту в Україні є  надмірно роздута бюджетна сфера, яка  дісталась у спадщину від командно-адміністративної системи, а головне -- низький рівень ВВП на душу населення. Так, якщо в розвинених країнах світу він становить 25--40 тис. дол. США на рік, то в Україні наразі перебуває на рівні 19823 грн., це близько 2.5 тис. дол. на рік.

Свідомий бюджетний  дефіцит пов'язаний з проведенням  політики так званих «позикових»  фінансів. Формування доходів бюджету може здійснюватись на основі «податкових» чи «позикових» фінансів. Політика «податкових» фінансів виходить з повного забезпечення доходів бюджету за рахунок податкових надходжень. Це створює стабільну дохідну базу, адже податки не треба повертати. Політика «позикових» фінансів ґрунтується на необхідності обмеження рівня оподаткування і забезпечення частини бюджетних видатків через позики. Якщо вимушений бюджетний дефіцит є наслідком дефіциту фінансових ресурсів у країні, то свідомий, як правило, можливий саме за наявності вільних ресурсів, що їх фізичні та юридичні особи можуть надати державі у тимчасове користування. Це дефіцит тільки бюджету держави, фінансовий стан підприємств і громадян у цілому може бути задовільний або й дуже добрий. Обмеження рівня оподаткування сприяє розвиткові виробництва і зростанню доходів у суспільстві. Держава ж може бути справді багатою лише у багатому суспільстві. Адже багата держава у бідному суспільстві -- це нонсенс, який рано чи пізно призведе до кризи.

Слід підсумувати, що основними причинами дефіциту державного бюджету в Україні є[2,с.15-23]:

1. Зменшення приросту  національного доходу(до 2000р.).

2. Збільшення бюджетних  витрат.

3. Зменшення надходжень  до бюджетів усіх рівнів порівняно  з видатками.

4. Відсутність чіткої  фінансової стратегії.

5. Інфляційні процеси  та ін.

З'ясування причин бюджетного дефіциту надзвичайно важливе для  його оцінки. Сам по собі дефіцит  бюджету не можна вважати негативним явищем і хибною фінансовою політикою. Так само як неправильно стверджувати, що дефіцит зовсім нешкідливий. Не існує абсолютної оцінки бюджетного дефіциту як фінансового явища. Можна давати лише його відносну характеристику з огляду на причини виникнення дефіциту.

Прийняття Державного бюджету  України або бюджету Автономної Республіки Крим, міського бюджету на відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разі наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідного бюджету з урахуванням особливостей, визначених Бюджетним кодексом.

Профіцит бюджету, згідно бюджетного кодексу, затверджується виключно з метою погашення основної суми боргу.

У ст. 15 Бюджетного кодексу  визначені джерела фінансування дефіциту бюджету. Такими джерелами  є:

• державні внутрішні та зовнішні запозичення;
• внутрішні запозичення органів влади Автономної Республіки Крим;
• внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування з дотриманням умов, визначених Бюджетним кодексом.

Кабінет Міністрів України  може брати позики в межах, передбачених Законом про Державний бюджет України. Запозичення не використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги.

Витрати на погашення зобов'язань  з боргу здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг коштів, передбачених у Законі України «Про Державний бюджет України» на ці цілі, то міністр фінансів України негайно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України негайно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет України.

Емісійні кошти Національного  банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету  України, бо саме емісійне фінансування, тобто утворення надлишкової  грошової маси, є найпотужнішим інфляційним  чинником, дія якого зумовлює швидке зменшення емісійного доходу держави внаслідок зниження купівельної спроможності грошей, що перебувають в обігу. Якщо у відповідь на це держава вдається до нових емісій, друкуючи паперові гроші дедалі вищого номіналу, то розкручується інфляційна спіраль, внаслідок якої гроші поступово втрачають здатність виконувати свої функції. Кінцевим результатом буде порушення безперервності процесу відтворення та балансу інтересів його суб'єктів, поглиблення галузевих диспропорцій, стимулювання некерованих процесів в економічному та суспільному житті країни.

Ці теоретичні положення Україна  перевірила на практиці відразу після  проголошення незалежності, коли тільки-но створений Національний банк України, залишаючись підзвітним Верховній  Раді, повністю забезпечував фінансування дефіциту Державного бюджету країни. У ті роки (1992--1994) інфляція (точніше -- гіперінфляція) у нашій країні сягала рівня 10000 %, а в обігу перебували купюри номіналом 1 млн крб, які обмінювалися на 5--6 дол. Це було проявом руйнівності постійного застосування «емісійного» фінансування, яке призводить до нестабільності економічного середовища: спад економіки України в той період становив 50 %.

Дефіцит грошей - настільки ж небажане явище для економіки, як і їх надлишок. Позитивний вплив інфляції пов'язаний з тим, що додаткова емісія грошей веде до зростання попиту, а відтак і виробництва.

Політика бюджетного дефіциту має  бути виваженою і збалансованою. Наслідки бюджетного дефіциту не є  наперед заданими. Вони залежать від  багатьох чинників, і насамперед від наявності продуманої політики, керованості бюджету і бюджетного процесу.

Світова фінансова наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві. Тому, розглядаючи  соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути.

Так, спроба позитивної оцінки впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічний  розвиток суспільства була започаткована  у роки Великої французької революції, ідеологи якої називали дефіцит "багатством нації". Підставою для Цього вважалося твердження, що дефіцити активізують суспільство, впливаючи на напрями наукової думки, стимулюючи законодавчу діяльність, змушуючи економити державні кошти, попереджувати і викривати зловживання.

У цілому бюджетний дефіцит в умовах демократичного суспільства за певних умов може бути додатковим стимулом соціально-економічного розвитку, якщо цей дефіцит спонукатиме до пошуку ефективних шляхів раціонального використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджету у майбутньому.

Тезу про позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку  підтримував Дж. Кейнс. Розвиваючи теорію Дж. Кейнса, новокейнсіанці стверджували про необхідність збалансованого бюджету  в часі, тобто потребу у заміні бюджетного дефіциту під час війн і криз активним бюджетом під час економічних піднесень. Отже, дефіцит бюджету вважався антикризовим чинником. Після Другої світової війни кейнсіанські теорії застосовувалися практично всіма промислово розвинутими країнами, у результаті чого бюджетний дефіцит перетворився у вагомий інструмент фінансової політики, використовувався під час вирішення різнопланових завдань і зайняв важливе місце в теорії економічного зростання і в теорії циклічного регулювання економіки.

На основі кейнсіанської  теорії виникли і розвинулися  різноманітні теоретичні концепції, зокрема  дефіцитного фінансування. Окремі теоретики  і практики вважали бюджетну збалансованість  анахронізмом, а боязнь бюджетних  дефіцитів і зростання державного боргу — шкідливим забобоном. Таким чином, дефіцит державного бюджету перетворився на один із реальних способів регулювання економіки. Як свідчить світова практика, неконтрольоване зростання бюджетного дефіциту стало причиною економічних криз.

Однак переважна більшість теоретиків і практиків світу схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Він є свідченням марнотратства уряду, чинником макрофінансової нестабільності та підвищення ризику економічної діяльності держави. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних процесів у суспільстві, кризу державних фінансів, грошової системи, зростання диференціації в доходах. Дефіцит бюджету є причиною зниження ефективності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості членів суспільства у майбутньому.

У більшості країн  світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню  фінансової нестабільності. Вони дають  поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору. Неконтрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів.