Ефективність використання основних фондів

   Протягом  останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5—6 та 2—3% загального їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50—55% загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізично спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передовсім пояснюється невідкладне завдання прискорення й підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:

• усебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв'язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з ін. країн
• зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках НТП, розвитку  передусім науково містких виробництв, підвищенні  техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва .

 
 

 

3.Заходи  щодо підвищення  ефективності використання основних виробничих фондів підприємства 

3.1.Підвищення  ефективності використання  річного робочого  часу 

        Головною ознакою  підвищення рівня ефективного  використання основних фондів того чи того підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість же виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого — від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, усю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2)підвищення інтенсивного навантаження

  Великим резервом збільшення продуктивної роботи виробничого устаткування є максимально можливе скорочення його простоїв. На підприємствах з дискретним виробництвом кількість не використовуваного протягом доби устаткування нерідко досягає 15—20% загального його парку, а внутрішньозмінні простої становлять 10—15% робочого часу. Це спричиняється: неузгодженістю пропускної спроможності окремих цехів і дільниць; незадовільною організацією технічно-профілактичного обслуговування та ремонту устаткування; браком робітників тих чи тих професій; перебоями в забезпеченні робочих місць матеріалами, електроенергією, комплектуючими виробами, оснащенням, пристроями, підйомно-транспортними засобами тощо.

  Для підприємств ряду галузей індустрії, і передовсім машинобудування, надзвичайної гостроти набула проблема підвищення коефіцієнта змінності роботи виробничого устаткування.

      Проектом  передбачені заходи, які  збільшать  річний фонд робочого часу використання ОВФ на 11%,  отже визначаємо загальну величину збільшення робочого часу використання ОВФ у плановому році

        ∆Р_ч = Р_{чб *}Д_рч  =165*0,11=18 днів           (3.1)

де  ∆Р_ч – приріст робочого часу використання ОВФ

Р_чб- фактичний робочий час використання ОВФ у базов .році, днів

Д_рч –величина збільшення робочого часу використання ОВФ у план. році, % до базового р.

      Визначаємо  використання  робочого часу у план. році

      К_рч= (Р_чб + ∆Р_ч)/Р_чпл =(165+18)/215=183/215=0,85            (3.2)

де Р_чпл - план. робочий фонд використання ОВФ

      Визначаємо  збільшення числа змін використання ОВФ  у план. році за рахунок збільшення  робочого часу

      ∆Зм_пл. =К_змб*∆Р_ч = 1,76 *18=31 зміна            (3.3)

де ∆Зм_пл - приріст числа змін використання ОВФ

К_змб    - коефіцієнт змінності   у баз. році

      Визначаємо  загальне число  змін використання ОВФ   при базовому рівні використання ОВФ у баз. році

Зм_пл.= Р_чб К_змб + ∆Зм_пл. =165*1,76+31= 322 дні            (3.4)

      Визначаємо  приріст обсягу виробництва продукції  за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ

∆О_рчпл=(О_баз/ Зм_б )∆Зм_пл.=_.(7100*31)/165*1,76 =775 тис.грн           (3.5)

Де ∆О_рчпл – приріст обсягу виробництва продукції за рахунок збільшення річного робочого часу  ОВФ

О_баз - обсяг виробництва продукції  у баз році

Зм_б – число змін використання ОВФ у баз. Році

      Визначаємо  додаткові витрати, пов’язані із збільшенням величини річного робочого часу, виходячи із нормативу додаткових витрат на 1 тис.грн активної частини  ОВФ -0,1грн балансової вартості актив. частини ОВФ у додаткову зміну 

      ∆Д_рч=Б_ва* ∆С_зм* ∆Зм_пл.= 2,6 *0,1 *31=8,1 тис.грн           (3.6)

де∆Д_рч – додаткові витрати ,пов’язані із збільшенням річного робочого часу використання ОВФ

Б_ва –балансова вартість актив. частини ОВФ

∆С_зм – додаткові витрати на 1 тис.грн балансової вартості актив. частини ОВФ у додат. зміну

      Визначаємо  зниження собівартості продукції за рахунок зменшення долі річних аморт. відрахувань із розрахунку на 1 грн. обсягу продукції

      ∆Д_а/вi = (Б_ва* а) О_i                          (3.7)

де∆Д_а/вi – доля аморт. відрахувань в одиниці обсягу продукції I –го року

а – норма  річних аморт. відрахувань

О_i – обсяг продукції у відповід. році

а)у  базисному році    ∆Д_а/вi =(2,6*0,087)/7,1= 0,0319 грн

б)у план. році       ∆Д_а/вi = (2,6+0,36-0,35)*0,087/8,236 =0,0277грн

      Економія  витрат виробництва за рахунок зменшення  долі аморт. відрахувань становитиме :

      ∆Д_а/в_пл = (Д_а/вб - Д_{а/в пл.}) О_пл =(0,0319-0,0277)*8,236=34,4тис.грн        (3.8)

 де  ∆Д_а/в_пл – економія  річних аморт. відрахувань з розрахунку на річний обсяг продукції.

      Економія  собівартості продукції підприємства у план. Році становитиме:

∆С  _рч=∆Д_а/в_пл -∆Д_рч =34,4 -8,1 =26,3 тис.грн          (3.9)

де  ∆С_рч –зниження собівартості продукції за рахунок збільшення річного робочого часу використання ОВФ

 

3.2. Підвищення ефективності  використання внутрішньо  змінного часу 

      Щоб зменшити внутрішньозмінні втрати робочого часу  використання ОВФ необхідно здійснювати додаткове їх техобслуговування, поточний ремонт обладнання та ін. організаційно-технічні заходи. Заплановані заходи мають забезпечити зменшення втрат внутрішньозмінного часу на 10 % до базисного року.

      Визначаємо  загальну величину зменшення  втрат  внутрішньозмінного часу   використання ОВФ у план. році

∆Взрч_пл. = ( Ввз_чб* ∆ Взч_пл.) Р_чпл*К_зм= (0,6* (1-0,1)*183*1,76=173,9 год        (3.10)

де  ∆Взрч_{пл. -} загальна величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу  в план. році

Ввз_чб-   втрати внутрішньозмінного часу  у баз. році. Год

∆ Взч_пл.- величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу  в план. році

К_зм – коефіцієнт змінності

      Визначаємо  збільшення обсягу виробництва за рахунок  зменшення втрат внутрішньозмінного часу

∆О_взч =О_пл*∆Взч_пл.=8236*0,0675 =553,5 тис. грн.     (3.11)

де  ∆О_взч –збільшення обсягу виробництва продукції за рахунок зменшення втратвнутрішньозмінного часу

О_пл - обсяг виробництва продукції у план. році

∆Взч_пл.– величина зменшення втрат внутрішньозмінного часу  % в пл.. році

      Визначаємо  додаткові витрати підприємства, пов’язані  з зменшенням втрат  внутрішньозмінного часу із розрахункового нормативу на 1 тис.грн активної частини ОВФ на кожен %  зменшення втрат внутрішньозмінного часу   -0,4грн

∆ Двз_рч= Б_ак* ∆С_{взрч *} ∆Взч_пл.= 2,6*0,4*6,75 =7,02 тис.грн          (3.12)

де∆ Двз_рч додаткові витрати підприємства, пов’язані  з зменшенням втрат внутрішньозмінного часу

∆С_{взрч -} - додаткові витрати з розрахунку на 1 тис.грн активної частини ОВФ

      Визначаємо  зниження втрат виробництва продукції  за рахунок зменшення доля річних аморт. відрахувань у собівартості одиниці продукції.

Д_а/вi =(Ба_i  * а  ) О_i           (3.13)

а) базис. рік  Д_а/вi = (2600*0,087)/7100=0,0319 грн

б) план. рік   Д_а/вi = (2600+360-350)*0,087 / (7100+553,5) = 0,0297 грн

  Економія амортизаційних відрахувань в одиниці вартості продукції становитиме:

∆Д_а/в_{пл =} (Д_а/в_б - Д_а/в_пл) * О_пл = (0,0319-0,0297)*7653,5 = 16,84 тис.грн       (3.14)

      Зниження  собівартості  продукції за рахунок  зменшення втрат внутрішньозмінного часу  становитиме:

∆Сзрч = ∆Д_а/в_пл  - ∆Вз_рч= 16,84-7,02=9,82тис.грн          (3.15)

      Визначаємо  коефіцієнт використання  внутрішньозмінного часу у плановому році

К_ЗМ = (Т_зм - ∆В_з) /Т_зм =(8-0,6)/8 =0,925             (3.16)

де  Т_зм –тривалість зміни

 ∆В_з  - втрати внутрізмінного часу  
 

 

3.3 Підвищення  змінності  використання ОВФ 

      Досягти збільшення коефіцієнта змінності використання ОВФ можливо на основі впровадження комплексу технічних  та організаційних заходів, що забезпечують процес виробництва матеріально-технічними та трудовими ресурсами, покращення організації виробництва. Проектом передбачено, що додатково буде використано ОВФ в 1-шу зміну -300тис.грн. , в 2 – 200тис.грн. , в 3-тю -100тис.грн,т.б. обсяг використання буде збільшено на 600тис.грн

      Виходячи  з цього збільшення коефіцієнта змінності становитиме: