Ефективність досконалої конкуренції

 Міністерство освіти, науки молоді та спорту України

ДВНЗ "Київський  національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана"

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

На тему: «Ефективність досконалої конкуренції»

 

 

 

 

 

                                                                  

 

 

 

Виконала: Скрекотень Марина

7 група, спец.6509, 2 курс

 

 

Київ 2012

 

 План

 

Вступ

1. Досконала конкуренція, її ознаки
2. Виробнича ефективність
3. Ефективність розподілу ресурсів

Висновок

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Конкуренція - це присутність на ринку декількох  продавців, які змагаються за отримання  максимального доходу.

Для того, щоб  проаналізувати ринок чи конкурентоздатний  він приймати інших суб’єктів ринку чи ні. Тому варто звернути на такі чинники:

- ефективність  виробництва ( ефективне таке  виробництво, при якому затрати  на виготовлення продуктів будуть  найменшими)

- ефективність  розподілу природних ресурсів ( при достатній кількості ресурсів ефективність виробництва зростає).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття досконалої конкуренції,  її ознаки 

Під досконалою (чистою) конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку, на якому жодна з фірм, чи жоден із споживачів не є достатньо могутніми, щоб вплинути на ринкову ціну. Результатом наукової абстракції є поняття досконалої конкуренції. Для нашого аналізу цей метод є дуже важливим.

Таким чином, конкуренція  має ряд визначень, переваг і  недоліків, і одним із видів конкуренції  економісти виділяють досконалу конкуренцію.

Конкуренція називається досконалою (чистою), якщо:

1.Існує дуже велика кількість ринкових агентів.

Основною рисою досконалої конкуренції являється наявність  великої кількості незалежно  діючих продавців, що звичайно пропонують свою продукцію на високоорганізованому ринку, або існує така значна кількість  продавців і покупців, що жоден  з них не може істотно вплинути на ціну, тобто стати монополістом. Прикладом є ринки сільськогосподарських  товарів, фондова біржа і ринок  іноземних валют.

2.Стандартизована продукція.

Конкурентні фірми виробляють однорідну продукцію, споживачеві  байдуже у якого продавця купувати продукцію. На конкурентному ринку  продукти фірм Б, В, Г, Д і так далі розглядаються покупцем, як точні  аналоги продукту фірми А. В результаті стандартизації відсутня основа для  нецінової конкуренції на основі розбіжностей в якості продукції, рекламі  або стимулюванні збуту.

3. Жодного контролю над  ціною.

Ця характеристика випливає із двох попередніх. В умовах досконалої конкуренції кожна фірма виробляє настільки невелику частину від  загального об’єму продукції, що збільшення чи зменшення випуску не буде давати відчутного впливу на загальну пропозицію, або, відповідно, ціну продукту. Тобто, окремий конкурентний виробник згоджується  з ціною. Конкурентна фірма не може встановлювати ринкову ціну, але може тільки пристосуватися до неї. Інакше кажучи, окремий конкуруючий виробник знаходиться у владі ринку; ціна продукту є дана величина, на яку виробник не впливає. Фірма може одержати ту ж саму ціну за одиницю продукції, як при більшому, так і при меншому об’ємі виробництва. Встановлювати більш високу ціну, ніж існуюча ринкова, було б марно. Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розробку стратегії маркетингу, до тих пір, поки ринок залишається ринком досконалої конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності по розробці товарів, політика цін, реклами, стимулювання збуту і інших заходів мінімальна[3, c. 117-119].

4. Вільне входження в  галузь і вихід з неї. 

Нові фірми можуть вільно входити, а існуючі - вільно покидати досконало конкурентні галузі. Зокрема, не існує ніяких серйозних перешкод: законодавчих, технологічних, фінансових і інших, які могли б помішати виникненню нових фірм і збуту  їхньої продукції на конкурентних ринках.

5. Наявність і доступність  ринкової інформації.

За досконалої конкуренції  необхідно, щоб споживачі фірми - виробника і власники ресурсів мали повне уявлення про відповідні економічні і технологічні умови. Споживачі  повинні мати всю цінову інформацію. Фірми виробники також повинні  мати доступ до будь-якої цінової чи технологічної інформації. Власники ресурсів повинні знати все про  можливості своїх ресурсів. Всі мають  рівну можливість брати участь в  процесі купівлі-продажу, виробництва  і збуту.

6. Висока мобільність ресурсів.

Досконала конкуренція вимагає  того, щоб всі ресурси були повністю мобільними. Іншими словами, кожна ресурсна одиниця може входити в ринок  чи виходити з нього, переключаючись з одного способу використання на інший і робити це достатньо швидко. Це означає, що:

- трудові ресурси можуть  переміщуватися з регіону в  регіон, з одного виду діяльності  в інший;

- сировинні джерела не  є монополізовані.

7. Раціональна поведінка  ринкових об’єктів.

Це означає, що виробники  і споживачі у своїй поведінці  керуються інтересами максимальної вигоди.

Отже, досконала конкуренція  має свої особливості (риси чи ознаки), що дає можливість вважати її важливим інструментом мікроекономічного аналізу.

Особливість досконалої конкуренції  полягає в тому, що окрема конкурентна  фірма не може відчутно вплинути на ринкову ціну, встановити ціну вище, ніж ринкова, оскільки на ринку існує  дуже велика кількість інших продавців-конкурентів  і покупці можуть придбати необхідну  кількість цієї продукції у інших  продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не має можливості впливати на ціну і обмежений у використанні цінових методів конкуренції[5, c. 58-59].

 

2. Виробнича ефективність

Виробнича ефективність досягається рівністю ціни і середніх витрат . Конкуренція примушує фірми виробляти в точці мінімальних середніх витрат виробництва і встановлювати ціну, яка відповідає цим витратам, використовувати у виробництві мінімум ресурсів.

Розрахунки виробничої ефективності можуть знадобитись у випадку, коли альтернативні проекти можна  описати за допомогою декількох  різних непорівнянних характеристик, таких як чиста теперішня вартість, заходи впливу на навколишнє середовище і здоров’я. Тоді проект може бути порівняний за цими різними характеристиками і буде визначений домінуючий критерій за допомогою якого відсіюються гірші варіанти. Коли не залишається альтернативних варіантів - наприклад, варіанти, що залишились, мають виробничу ефективність - зрівняння може бути зроблено на підставі розгляду безпосередньо пов’язаних цінностей.

 Базою для підвищення технологічної ефективності є не фірма, а окреме підприємство. Таким чином, цілком коректне твердження, що виробнича ефективність вимагає, скажемо, великомасштабного комплексного виробництва автомобілів у рамках підприємства. Але зовсім справедливо й те, що немає технологічного виправдання функціонування корпорації General Motors, що є, власне кажучи, гігантським конгломератом, що складається з ряду географічно відособлених підприємств. Коротше кажучи, багато монополій досягли набагато більшого розміру й мають більше розгалужену структуру, чим необхідно для досягнення ефекту масштабу.

В умовах ринкової економіки  від підприємств потрібно підвищення ефективності виробництва, випуску  конкурентоздатної продукції на основі впровадження новітніх технологій, ефективних форм господарювання, активізації  підприємницької діяльності й ініціативи, досягнення стійкого фінансового становища[1, c. 237-239].

 

3. Ефективність  розподілу ресурсів

Аналіз ефективності у  сфері виробництва має два  взаємопов’язаних аспекти: внутрігалузева ефективність - використання і розподіл ресурсів всередині галузі та міжгалузева ефективність - оптимальний розподіл ресурсів між галузями, трансформація структури виробництва.

Оптимальне розміщення ресурсів у  галузі між окремими фірмами досягається, коли галузь випускає максимально можливий обсяг продукції і неможливо перерозподілити ресурси так, щоб збільшити випуск і знизити витрати. Це означає, що кожна фірма працює, застосовуючи технологічно та економічно ефективний способи виробництва, ресурси в галузі використовуються повністю. Технологічна ефективність дозволяє кожній фірмі максимізувати обсяг випуску за наявних обмежених ресурсів, а економічна ефективність дозволяє мінімізувати витрати виробництва заданого обсягу випуску.

Обидві ці проблеми кожна  фірма галузі може вирішити, керуючись  правилом оптимального використання ресурсів. Для конкурентної фірми це правило  сформульоване таким чином: фірма  досягає оптимального співвідношення ресурсів, яке максимізує прибуток, коли кожен вхідний ресурс використовується до межі, де гранична доходність даного ресурсу стане рівною ціні цього  ресурсу, тобто:

або

Це правило включає  в себе і правило мінімізації  витрат на заданий обсяг продукції. Ми з'ясували, що, перетворивши рівняння, можемо отримати співвідношення:

тобто, кожна фірма досягне  заданого обсягу виробництва з мінімальними витратами ресурсів за такої їх комбінації, коли гранична продуктивність кожного ресурсу буде однаковою на кожну одиницю видатків на цей ресурс (еквімаржинальний принцип).

Рівнянн  можна представити  як:  . Ліва частина    рівняння    -    гранична    норма    технологічної    заміни    ресурсів . Оскільки всі фірми галузі купують ресурси на конкурентному    ринку    ресурсів    за    єдиною    рівноважною    ціною,    то  для кожної з фірм галузі. Таким чином, якщо всі фірми мінімізують свої витрати, гранична норма технологічної заміни стає однаковою для всіх фірм. Якщо граничні норми технологічної заміни не співпадають, це означає, що не всі фірми використовують ресурси виробництва даного товару ефективно. У цьому випадку ресурси починають переливатись до тих фірм, які використовують їх ефективніше, ніж інші. Ці фірми розширюють обсяги виробництва, а фірми, які господарюють нераціонально, скорочують їх. Перерозподіл ресурсів у галузі відбувається доти, доки граничні норми       заміни       ресурсів       не       зрівняються       для       всіх       фірм

 За умови рівності MRTS_LK у жодної з фірм не буде стимулу купувати додаткові ресурси, щоб покращити їх співвідношення з метою мінімізації витрат. Отже, в галузі ресурси розміщені і використовуються ефективно за Парето[6, c. 127-131].

Правило оптимального співвідношення ресурсів включає в себе також  правило вибору конкурентною фірмою оптимального обсягу виробництва:    МС = Р. Як ми знаємо, конкурентна фірма, орієнтуючись на ринкові ціни на продукцію галузі, вибирає такий обсяг випуску, за якого граничні витрати стають рівними ціні продукції, лише в цьому випадку вона може максимізувати прибуток.

 Оптимізуючи на ринку ресурсів свій попит, фірма досягає оптимального  обсягу виробництва (такого,  який дозволяє  максимізувати прибуток) на ринку готової продукції. Рівняння МС_х = Р_х визначає оптимальний обсяг виробництва товару X для кожної фірми. Якби фірми мали неоднакові граничні витрати, то ті з них, у яких граничні витрати виявилися б меншими за ціну продукції, почали б розширювати виробництво, максимізуючи прибуток. А фірми з високими граничними витратами отримували б збитки і скорочували б виробництво, аж доки МС_Х не зрівнялись би з ціною для всіх фірм. Коли всі фірми галузі вироблятимуть продукт X з однаковими граничними витратами, не знайдеться способу перерозподілити загальний обсяг його виробництва поміж фірмами так, щоб зменшити витрати галузі в цілому. Крім того, в конкурентній галузі у довгостроковому періоді

 Підставимо значення  відповідних MRP і поділимо кожну частину рівняння на Рх .

 Візьмемо обернені  величини:

якщо поділити ціну одиниці  ресурсу на додаткову кількість  виготовленого цією одиницею продукту, то одержуємо витрати фірми на додаткову одиницю продукції, тобто  граничні витрати МС.

Встановлюється рівність Р = МС = min АТС . Отже, всі фірми галузі виробляють продукцію з мінімальними витратами.

Описані процеси відбуваються в кожній галузі. Вони забезпечують міжгалузеву ефективність розподілу  ресурсів, яка встановлюється, коли всі фірми в усіх галузях досягають  ефективності у виробництві, тобто:

МС_Х =  Р_х; МС_у = Р_х і т. д. Оскільки всі виробники, незалежно від того, в якій галузі вони здійснюють виробництво, на конкурентному ринку ресурсів купують ресурси за тими ж рівноважними конкурентними цінами, то граничні норми технологічної заміни повинні бути рівними для всіх фірм всіх галузей. Рівність

означає, що в  галузі, яка виробляє товар X, і в галузі, що виробляє товар Y, ресурси використовуються у повному обсязі і розподілені ефективно за Парето. Перерозподіл ресурсів між галузями, який дозволив би збільшити виробництво одного блага, не зменшуючи обсягів виробництва іншого, неможливий, не існує розтрати ресурсів. Якщо ж такої рівності немає, то ресурси розподілені між галузями неефективно і їх перерозподіл дасть приріст обсягу випуску в одній або кількох галузях. Ресурси через ринок ресурсів переміщуються в ті галузі, де вони використовуються в оптимальному співвідношенні, яке мінімізує витрати до рівня МС = Р і покращує стан споживачів даної продукції. Відбувається трансформація структури виробництва в економіці.