Динаміка економічного розвитку України

ДИНАМІКА  ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ 

    Особливості розвитку українських підприємств на сучасному етапі тісно пов’язані зі змінами стратегічних орієнтирів в їх діяльності. Основними економічними цілями підприємства у ринкових умовах є підвищення ефективності виробництва, максимізація прибутку, розширення ринків збуту.

Починаючи з 2000 року відбувається зростання вітчизняної економіки  високими темпами більш як 7% (у  середньорічному обчисленні) аж до середини 2008р. У другій половині 2008р. почався різкий спад промислового виробництва, будівництва, прискорилася інфляція, різко  змінився курс національної валюти, що викликало паніку серед населення, яке почало масово забирати з банків свої заощадження. Аналогічні процеси  продовжувалися і в першій половині 2009 р., що визначило загальне падіння  ВВП у розмірі 15 % (і, зокрема, промислового виробництва – на рівні 21,9 %), що в  цілому дозволяє стверджувати, що очікуваний вихід економіки України на докризовий рівень 2008р. можливий лише до 2015 р.

2001-2002 роки характеризуються  змінами тенденцій на зовнішніх  ринках, несистемністю здійснення фіскальної політики, що певною мірою зумовило стрибкоподібний характер макропоказників. Позитивом 2002 року стало підвищення конкурентоспроможності окремих видів продукції національних виробників на внутрішньому ринку, яке стало наслідком зовнішніх цінових шоків.

2003-2004 роки характеризуються  надзвичайно сприятливим станом  світової економіки. Особливістю  економічного розвитку України  у 2004 році стало рекордне зростання  ВВП на 12,1%, що відбувалося в  умовах стрибкоподібного інвестиційного  попиту та значних коливань  кінцевих споживчих витрат.

У 2005 році фактори економічної  динаміки зазнали суттєвих змін. Відбулося  зниження зовнішнього попиту на вітчизняну металургійну продукцію, пов’язане  з експансією нових експортерів, насамперед з Китаю. Обсяги експорту українських товарів і послуг вперше за період економічного зросталися, і приріст до попереднього року становив лише 6,3%.

Динаміка ВВП 2006-2007 років  залишається на достатньо високому рівні (7,9 % у 2007 році). Разом з тим  починають наростати макроекономічні  диспропорції, пов’язані зі станом платіжного балансу країни.

З другої половини 2006 року зростання  світових цін на продукцію металургії стає основним чинником нарощування  експорту. За ці роки основний внесок у  приріст ВВП і надалі забезпечувало  внутрішнє споживання, яке зростало в середньому на 18% щороку, головним чином завдяки значному зростанню  реальної заробітної плати (17% на рік), та зростанню обсягів споживчого кредитування і пенсій.

Макроекономічні тенденції 2008 року характеризують два періоди:            

1) січень-серпень – позитивні  і досить високі темпи зростання,  допоки кризові явища ще не  стали помітними; 

2) четвертий квартал –  пік негативних змін.

Зокрема, у І-ІІІ кварталі 2008 року ВВП зріс на 6,7%, обсяги промислового виробництва – на 5,1%, при цьому  перші симптоми негативних тенденцій  спостерігалися вже тоді. В жовтні ВВП України знизився на 4 %, в листопаді  - вже на 14,5%, в грудні – ще на 10 %. Пік негативних змін припав на останній квартал 2008 року і як наслідок приріст ВВП у річному вимірі знизився до 2,1%, що свідчить про те, що динаміка зростання зменшилася майже у 3,5 рази і виявилася найнижчим показником після 1999 року.

Падіння української економіки  у 2009 році є закономірним результатом  якості економічного зростання, яке  мало місце у докризовий період і  обумовлене переважно двома факторами:

1) зростанням цін на  український експорт як наслідок  прискоренням темпів зростання  світової економіки; 

2) високим внутрішнім  попитом, який стимулювали монетарна  політика та суттєве збільшення  банківського кредитування за  рахунок іноземного капіталу.

Розвиток економіки у 2009 році характеризувався наступними параметрами падіння:

-       ВВП на 15,1%;

-       обсягів промислового виробництва на 21,9 %, в тому числі металургії – на 26,7%, хімічної та нафтохімічної промисловості – на 23%,  машинобудування – на 44,9%, харчової промисловості – на 6%;

-       будівництва – на 48,2%;

-       експорту товарів та послуг на 36,6%, імпорту – на 43,7%

Важлива риса сучасної кризи  полягає в тому, що вона засвідчила високий рівень усуспільнення економіки, обмеженість приватної власності, яка стала причиною невідповідності  інтересів корпорацій і банків, інших  господарюючих суб’єктів національним інтересам, зумовила провідну і визначальну  роль останніх. Усупереч теоріям про  приватну власність як рушійну силу ринкової економіки криза з усією  гостротою продемонструвала об’єктивну необхідність узгодження приватних  інтересів із загальнонаціональними.

За останні 15 років економіка  країни зазнала найбільшого спаду  у листопаді 2008 – лютому 2009 року.

Криза 2008-2009 рр. ще раз підтвердила  вирішальне значення експорту для сьогоднішньої  української економіки, а валютний курс є ключовим критичним показником не диверсифікованої української економіки.

Отже, збитковість значної  кількості промислових підприємств, низький рівень рентабельності їх решти, значні обсяги дебіторської і кредиторської  заборгованостей, а також інші негативні  явища сучасного етапу господарювання свідчать про необхідність пошуку можливих шляхів подолання кризового стану  і забезпечення ефективної діяльності підприємств.

На сьогоднішній день справді  ефективно діючим підприємством  може вважатись таке підприємство, яке реалізує продукцію свого  виробництва не лише на національному, але й на міжнародному ринках, де вона має бути конкурентоспроможною.

Проведений аналіз незаперечно  показує, що основною причиною недостатнього  зростання і споживання, і накопичення, повільних темпів подолання бідності і підвищення добробуту населення  є порівняно низька ефективність економіки.