Державний борг

Управління  стандартним обслуговуванням державного боргу.

Виникнення і ріст державного боргу обумовлюють необхідність управління ним.

Управління державним боргом — це комплекс заходів, що здійснює держава в особі її уповноважених установ з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і погашення, та забезпечення платоспроможності держави.  

Управління державним  боргом - виконання заходів щодо досягнення економії коштів державного бюджету з погашення та обслуговування державного боргу, управління строками платежів та поліпшення структури державного боргу; проведення заходів з інформаційної  та рейтингової підтримки залучення коштів на ринках капіталу; оплата дорадчих та юридичних послуг з питань управління державним боргом, випуску та обігу державних цінних паперів, впровадження сучасних засобів обробки інформації та зв'язку, створення та розвитку інформаційно-аналітичної системи управління державним боргом; оплата інших заходів, визначених розпорядженням Кабінету Міністрів України та наказом Міністерства фінансів України.

3 метою досягнення позитивного впливу державного боргу на розвиток економіки необхідно проводити зважене управління його обсягами, структурою та динамікою. Державні органи управління повинні враховувати, що державний борг завжди має раціональні межі, за рамками яких він із стабілізуючого фактору перетворюється в фактор, який починає гальмувати розвиток фінансової системи. Управління державним боргом без врахування об'єктивних вимог та інтересів суб'єктів фінансових відносин нерідко приводе до негативних наслідків. Результатом може бути зниження рівня боргової безпеки держави, погіршення її фінансової стійкості, блокування зарубіжними інвесторами і навіть банкрутство.

Управління державним  боргом має за мету досягнення стабільного  економічного розвитку, забезпечення необхідних темпів забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів (і відповідної структури) іноземних інвестицій та ін.  В умовах перехідної економіки задачі такого управління значно ускладнюються. Причиною є нс збалансованість між різними ланками фінансової системи, хронічний дефіцит фінансових ресурсів як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях, нестійкість позицій держави на міжнародних ринках та ін. 

Подальшого вдосконалення  потребує система управління державним  боргом, підвищення координованості  дій центральних органів виконавчої та законодавчої влади та визначення пріоритетів розвитку економіки  і напрямів використання коштів від додаткових запозичень. Зокрема, має місце неврегульованість широкого спектра питань, пов'язаних з:

-         визначенням величини, складу та структурних параметрів державного боргу, на які повинна орієнтуватися відповідна політика;

-         можливістю здійснення управління державним боргом через фінансовий ринок;  

-         визначенням правового статусу суб'єктів у відносинах з  приводу формування та обслуговування державного боргу (позичальника, гаранта, професійних учасників ринку, інвесторів);

-         визначенням допустимих розмірів залучення позикових коштів, вартості обслуговування залучених позик у відсотковому співвідношенні до видаткової частини держбюджету, величини державного боргу;

-         державним контролем за станом і управлінням державного боргу;

-         закріпленням принципів гласності та публічності у боргових відносинах держави. 

 

 

  Етапи і принципи процесу управління державним боргом.  

 

Стандартний процес управління державним боргом включає кілька етапів:

• залучення коштів як державних  запозичень ;

• використання коштів і  обслуговування боргу;

• повернення боргу і виплата  відсотків. 

 

Залучення коштів означає  мобілізацію   коштів   з   метою   забезпечення   фінансування програм, не перекритих іншими (крім пов'язаних з державним боргом) джерелами може здійснюватися шляхом випуску державних цінних паперів та отримання позик.

Організацію     раціонального     використання     мобілізованих ресурсів.

Кошти від державних запозичень можуть використовуватися на:

^  підтримку інвестиційних програм та розвиток матеріального виробництва (фінансове розміщення);

^  задоволення поточних потреб бюджету, тобто покриття його дефіциту, в т.ч. обслуговування та погашення державного боргу (бюджетне використання); 

^  покриття дефіциту платіжного балансу.

Організацію обслуговування державного боргу у розмірах і структурі, узгоджених з кредиторами

Обслуговування бюджетного боргу – річні виплати суми боргу та відсотків, які місцеві установи самоврядування або інші відповідні установи влади мають виплатити на суми взятих ними позик. Виплата процентів, виграшів, коштів з погашення позик становить основну частку витрат на обслуговування державного боргу. До інших належать витрати з виготовлення, пересилання і реалізації цінних паперів держави, проведення тиражів виграшів, тиражів погашення і деякі інші витрати. При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргу визначають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів по заборгованості до валютних надходжень держави, виражене в процентах. Сприятливим рівнем обслуговування прийнято вважати значення показника 25 %.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України здійснює Міністерство фінансів України через  банківську систему України шляхом проведення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в іншій формі.

Для фінансування витрат з  розміщення, рефінансування, виплати  доходу та погашення боргових зобов'язань  України у складі державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До нього зараховують кошти у розмірі 50 %, одержані від приватизації майна державних підприємств.        

 Погашення боргу - Здійснення  сприятливого як для держави,  так і для кредиторів  погашення одержаних в борг коштів за умовами і строками.

виконання боргових зобов'язань  перед кредиторами щодо сплати основної суми боргу, тобто суми позики, визначеної угодою про позики або номінальної  вартості державних цінних паперів.

Можливий також змішаний спосіб використання державних запозичень, коли частково кошти спрямовуються  на розвиток економіки, розв'язання проблем  бюджету та платіжного балансу.

У залученні та розміщенні коштів беруть участь Міністерство фінансів України та Національний банк України, а функцію погашення та обслуговування державного боргу безпосередньо виконує Державне казначейство України.

Погашення та обслуговування державного боргу здійснюється шляхом проведення платежів з виконання боргових зобов'язань перед кредитором щодо погашення основної суми боргу, сплати відсотків та супутніх витрат, передбачених умовами випуску державних цінних паперів, угодами про позику, державними гарантіями та іншими документами.  

     Мобілізація коштів з метою формування фонду фінансових ресурсів для забезпечення погашення і обслуговування державного боргу може проводитися в різних формах. Це емісія та розміщення боргових цінних паперів держави як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; залучення кредитів державними органами управління як від українських, так і зарубіжних кредиторів, проведення взаємозаліків заборгованостей між державами. До факторів, які відносяться до непрямих форм мобілізації ресурсів відносяться: проведення додаткових первинних емісій грошових коштів центральним банком; накопичення заборгованості за виплатою заробітної плати в державному секторі економки (пенсій, компенсацій та інших платежів населенню, передбачених законодавством); продаж зобов'язань держави фінансовим установам (як правило з дисконтом) з метою зменшення переносу виплат на більш віддалені строки; проведення роботи з ліквідації бюджетної заборгованості суб'єктів господарської діяльності.          

 Отримання закордонних  коштів може допомогти у макроекономічному  розвитку економіки, вирішені  соціальних проблем та динаміці міжнародних відносин. Через макроекономічні фактори державний борг позначається і на змінах в мікроекономічній сфері. Зокрема, державний борг здійснює прямий і непрямий вплив на напрями бюджетної політики, грошово-кредитний механізм, податкову систему, рівень інфляції, розміри і напрями використання внутрішніх і зовнішніх заощаджень, іноземних інвестицій та ін. На мікрорівні боргові зобов'язання держави позначаються на величині залучення кредитних ресурсів підприємствами та установами, ціноутворенні, факторах формування процентних ставок, можливостях залучення іноземних інвестицій для конкретних проектів та ін.

Обслуговування державного боргу - це комплекс заходів держави  з розміщення облігацій та інших  цінних паперів, погашення позик, виплати  процентів за ними, уточнення і  зміни умов погашення випущених  позик, визначення умов і порядку  випуску нових державних цінних паперів. 

Для фінансування витрат по розміщенню, виплаті доходу і погашенню  боргових зобов’язань уряду України  у складі Державного бюджету створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу. У цей фонд зараховуються кошти у розмірі 50% одержаних від приватизації майна державних підприємств.

При обслуговуванні зовнішнього  і внутрішнього боргу визначається коефіцієнт обслуговування. 

  Погашення та обслуговування державного боргу може здійснюватися в грошовій формі, а за згодою кредитора - шляхом поставки товарів (послуг), заліку зустрічної вимоги та іншими нормативними шляхами. Погашення та обслуговування державного зовнішнього боргу в Україні забезпечують Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Національний банк України, Укрексімбанк як банк-агент уряду та уповноважені банки України. Погашення зовнішнього боргу проводиться з трьох основних джерел: із бюджету; за рахунок золотовалютних резервів, приватизації власності; із нових запозичень.

Управління державним  боргом здійснюється з використанням  різноманітних методів, таких як: конверсія, консолідація, уніфікація, обмін за регресивним співвідношенням, відстрочка погашення, анулювання боргу, викуп боргу. 
В Україні значне поширення має найменш ефективний спосіб управління державним боргом – нові запозичення спрямовуються на фінансування поточних витрат бюджету, включаючи і обслуговування існуючого зовнішнього боргу. 
Удосконалення управління державним боргом України, повинно відбуватись з врахуванням таких складових, як: прийняття Закону України «Про державний борг» та інструкцій щодо механізму, принципів його формування та управління, що сприятиме зростанню ефективності реалізації фінансової політики держави у контексті інноваційно-інвестиційного розвитку її економіки; узгодження операцій з регулювання боргу з іншими операціями макроекономічного значення, тобто комплексне використання інструментарію кредитно-грошової, фіскальної та боргової політики; надання звітності Урядом України, яка б містила необхідну в повному обсязі інформацію щодо державних боргових зобов’язань; установлення нового механізму надання державних ґарантій із урахуванням ризиків; створення сучасної інституції з управління державним боргом; визначення умов прозорості та передбачуваності для всіх економічних агентів в питаннях управління державним боргом, формування сучасної інформаційної інфраструктури управління державним боргом та ризиками; сприяння розвиткові ринку державних цінних паперів; установлення збалансованого механізму розмежування повноважень владних структур з управління державним боргом; під час вибору боргового джерела надання пріоритету внутрішнім запозиченням для збереження економічної безпеки держави; установлення суворого контролю за часткою кредитів із плаваючою процентною ставкою, а також кредитів, залучених на термін до одного року в загальному обсязі зовнішнього боргового портфеля та встановлення лімітів за даними показникам . 
Отже, формування й обслуговування ринку державних запозичень має базуватися на науково обґрунтованих засадах. Структура і розмір державного боргу мають прогнозуватися на часовому інтервалі в декілька років та навіть десятиріч з тим, щоб забезпечити збалансований бюджет, стабільне економічне зростання й потужну фінансову систему. Завдяки вмілому управлінню державним боргом Україна може здобути постійне джерело додаткових фінансових ресурсів, а отже, прискорити економічний розвиток.