Державне регулювання виробничої діяльності в ринковій економіці

Основою застосування цих методів  є органічне поєднання засобів  бюджетно-фінансового, податкового, цінового, зовнішньоекономічного та інших  видів регулювання, а також цільових комплексних програм. Останні мають розроблятись як на державному, так і на регіональному рівні.

Особливого значення для державного регулювання виробництва продукції  та послуг набуває державне замовлення, за рахунок якого забезпечується реалізація загальнодержавних програм, експортних поставок і виконання міжурядових угод.

Державне регулювання виробничої діяльності в ринковій економіці  — це процес застосування державою заходів для стимулювання діяльності виробничих підприємств усіх форм власності. Заходи державного впливу можна визначити як економічну політику. Ринок як система товарно-грошових відносин виробників і споживачів визначає напрямки і розміри виробництва шляхом урівноваження попиту та пропозиції. Однак ринковий саморозвиток виробництва і споживання має циклічний характер.

Структура, якісні та кількісні співвідношення виробництва та споживання постійно змінюються. Виникають порушення  у функціонуванні ринку, спричинені надвиробництвом або недовиробництвом окремих видів товарів через  неефективний розподіл ресурсів, ослаблення чи відсутність конкуренції.

Ураховуючи досвід розвинених країн  з ринковою економікою, держава прямо  впливає на виробничу діяльність шляхом регулювання процесу виходу на ринок певних товарів, ринкового  ціноутворення та ринкових обсягів  виробництва.

Основна мета державного регулювання  виробничої діяльності — збільшити  обсяги суспільного виробництва, підвищити  його ефективність, посилити соціальну  спрямованість.

Ефективність виробництва забезпечується такими засобами:

1) інтенсифікацією;

2) упровадженням досягнень науки і техніки;

3) підвищенням якості продукції;

4) раціональним використанням факторів виробництва (матеріальних, трудових, фінансових, природних ресурсів);

5) удосконаленням системи управління і планування;

6) поліпшенням організації праці та виробництва;

7) зміною галузевої структури економіки;

8) раціональнішим розміщенням підприємств і виробництв на території країни;

9) розвитком зовнішньоекономічних зв'язків.

На особливу увагу заслуговують методи державного регулювання, податкова та амортизаційна політика, що спрямована на стимулювання інтенсифікації виробництва в Україні. Прискорена амортизація дає результати, які можна порівняти з безвідсотковою позичкою на технічний розвиток підприємств. У першій половині терміну служби вартість нововведених засобів праці перевищує собівартість продукції. За рахунок підвищення амортизаційних відрахувань відповідно знижуються прибуток і податок на прибуток, у розпорядженні підприємства залишається більше коштів для фінансування технічного розвитку.

Важливу роль у підвищенні інтенсифікації виробництва відіграють лізингові  операції. Проте вдаватися до таких  форм співробітництва треба зважено  і в розумних межах, щораз обґрунтовуючи  необхідність їх застосування.

 

Висновок

      Отже,  виробництво — процес створення матеріальних і нематеріальних благ необхідних для існування і розвитку людини. Створюючи певні блага люди вступають у зв’язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.

Для ефективної виробничої діяльності важливим є визначення цілей  створення і функціонування підприємства. Переважна більшість сучасних компаній своїм головним завданням вважає виробництво товарів та послуг для задоволення потреб ринку та отримання максимально можливого прибутку.

Державне регулювання економіки  в умовах ринкового господарства являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюють правомочні державні установи та суспільні організації з метою стабілізації та адаптації існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінилися.

       Розвинена ринкова економіка не означає якоїсь "абсолютної  свободи"  і "вільної гри"  економічних сил. Необмежена економічна свобода існувала лише

на ранніх етапах розвитку товарного виробництва і формування  ринкових відносин, коли  функціонувало  безліч  порівняно  однакових  за  розмірами капіталу, переважно дрібних і  середніх  підприємств,  між  якими  точилася конкурентна боротьба за ринок збуту товарів. За  умов  вільної  конкуренції ринкові сили попиту  й  пропозиції  стихійно,  через  вільне  ціноутворення визначали оптимальні пропорції виробництва та його економічну ефективність.

       Головними  регуляторами  суспільного  виробництва  були  вільний  ринок і 

конкуренція. Держава лише  створювала  загальні  умови  для  функціонування

приватних капіталів.  З  розвитком  відносин  власності  та  вдосконаленням

організації виробництва розширилися сфера і напрями політики державного втручання в економічні та соціальні процеси. Головним  завданням політики  централізованого  економічного  регулювання   стало   розв'язання суперечностей  між  частковою  монополістичною  планомірністю  і  товарними відносинами,  які  залишалися  загальною  формою  економічних  зв'язків   у суспільстві.

Список використаної літератури:

1. Батура О.В., Макроекономіка: : Навч. посіб.-К.:Цул, 2007.- 236с.
2. Головко Л.С., Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. — 5-те вид., стер. — К.:Знання, 2006. — 213 с.
3. Григорук А.А., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д., Палюх М.С. Основи економічної теорії.-К: Знання. 2001.- ст.232.
4. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.-К.: Основи. 1994.- ст.178.
5. Стеченко Д. М. Державне регулювання економіки.-К.: МАУП. 2000.-ст.173.
6. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 328 с.
7. www.ukrreferat.com
8. www.uk.wikipedia.org
9. www.studentbooks.com.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Державне регулювання процесів виробництва спирається на широке коло економічних методів (прогнози розвитку народного господарства, кредити, податки, система амортизації, мито, ліцензії і квоти, державні замовлення тощо) і поєднання їх дій з ринковими механізмами та підоймами.

Основою застосування цих методів  є органічне поєднання засобів  бюджетно-фінансового, податкового, цінового, зовнішньоекономічного та інших  видів регулювання, а також цільових комплексних програм. Останні мають  розроблятись як на державному, так  і на регіональному рівні.

Особливого значення для державного регулювання виробництва продукції  та послуг набуває державне замовлення, за рахунок якого забезпечується реалізація загальнодержавних програм, експортних поставок і виконання  міжурядових угод.

Державне регулювання виробничої діяльності в ринковій економіці — це процес застосування державою заходів для стимулювання діяльності виробничих підприємств усіх форм власності. Заходи державного впливу можна визначити як економічну політику. Ринок як система товарно-грошових відносин виробників і споживачів визначає напрямки і розміри виробництва шляхом урівноваження попиту та пропозиції. Однак ринковий саморозвиток виробництва і споживання має циклічний характер.

Основна мета державного регулювання  виробничої діяльності — збільшити обсяги суспільного виробництва, підвищити його ефективність, посилити соціальну спрямованість.

Ураховуючи досвід розвинених країн  з ринковою економікою, держава прямо  впливає на виробничу діяльність шляхом регулювання процесу виходу на ринок певних товарів, ринкового ціноутворення та ринкових обсягів виробництва.

      Для  сучасних  умов  характерні  переплетення  ринкових  з  державними

методами  регулювання  та  їх  поєднання.  Кожен  з  них  має  свою   сферу

застосування  і  відповідає  певним  інтересам   суб'єктів   власності   та

господарювання. Проте вони  збігаються  в  тому,  що  і  держава,  і  ринок

приводять  у  відповідність  часткові   планомірності,   властиві   окремим

господарським одиницям.

      Довголітня  практика  державного  втручання в економіку дала  змогу

виробити відповідні методи і важелі, в результаті чого  економічна  система

стала високоефективною.  Політика  державного  регулювання  дає  можливість

нейтралізувати  численні  руйнівні  процеси  і  небажані  відхилення,   які

періодично переривають і деформують рух економічного циклу.