Державне регулювання кон'юнктури споживчого ринку

    Державне  регулювання кон'юнктури споживчого ринку

    Сучасна економіка надзвичайно складна, вона покликана формувати умови  для найрізноманітніших видів життєдіяльності людей. У залежності від того, як організована економіка, на яких принципах ця організація будується, можна визначити, які задачі вона в стані вирішити, які інтереси суспільства, різних соціальних груп вона може задовольнити. У забезпеченні нормального функціонування будь-якої сучасної економічної системи важлива роль належить державі. Держава протягом всієї історії свого існування поряд із задачами підтримки порядку, законності, організації національної оборони, виконувала певні функції в сфері економіки.

     Державне регулювання кон’юнктури ринку - форма управління економікою, а саме кон’юнктури ринку, що представляє собою вплив державних органів на економічні процеси, тобто впливає на фактори, що діють на попит та пропозицію, регулює динаміку цін та ін.. 

    Кон'юнктура  ринку відтворює економічну ситуацію, що склалась на певний момент часу на певному ринку внаслідок сукупної дії факторів та умов, які визначають співвідношення попиту і пропозиції на певний вид продуктів і характеризуються рівнем та динамікою цін на товари та послуги. Кон'юнктура є невід'ємною рисою функціонування ринку. Вона складається внаслідок сукупної дії внутрішніх та зовнішніх умов та чинників і характеризує стан ринку в даний час і в даному місці. Ознакою кон'юнктури є коливання та динамізм, підпорядковані циклічному розвиткові світової економіки, що знаходить свій прояв на різних рівнях. На мікрорівні досліджуються короткотермінові коливання і зміни співвідношення попиту/пропозиції, що впливають на діяльність суб'єктів ринку, на макрорівні - середньо- та довгострокові тенденції розвитку ринку, які враховуються в галузевій та національній стратегії соціально-економічного розвитку. Коливання кон'юнктури споживчого ринку, як складової світового господарства, залежать від його циклічного розвитку. Механізм цієї дії показаний Н.Д. Кондратьєвим в теорії «великих хвиль», де розкритий характер сукупного впливу взаємопов'язаних факторів, що проявляються в коротко-, середньо- та довгострокових тенденціях ринкової кон'юнктури. Дослідження кон'юнктури споживчого ринку передбачає виявлення кола умов та чинників, що в даний час найсуттєвіше впливають на формування попиту та пропозиції на внутрішньому та міжнародному ринках (в залежності від масштабів та напрямку діяльності), визначення сили та напрямку їх впливу з метою прогнозування кон'юнктурних змін на певний термін. Основними етапами дослідження кон'юнктури споживчого ринку є:

    а) поточні спостереження, зосереджені  на зборі, оцінці, систематизації та первинній  обробці інформації про стан ринку;

    б) аналіз кон'юнктурної інформації з  метою визначення тенденцій та закономірностей  формування кон'юнктури даного ринку;

    в) прогноз кон'юнктури досліджуваного ринку, що є основою розробки стратегії  і тактики діяльності туристичного підприємства з посилення конкурентних позицій.

    Розрізняють кон'юнктуру попиту та пропозиції з  подальшим поділом за конкретними  ринками; цінову та товарну кон'юнктуру та форми її прояву.

    Попит і пропозиція формуються в результаті сукупної дії різних умов та чинників, до того ж в кожний момент часу їх співвідношення та сила впливу різні. Це визначає певні вимоги до добору та оцінки дії факторів: обов'язковим  є врахування тотальної взаємодії  всіх явищ соціально-економічного життя; неприпустимо тенденції розвитку кон'юнктури  одного ринку механічно переносити на інший; необхідно забезпечити  безперервність та послідовність спостережень за рівнем кон'юнктури з огляду на її постійну мінливість. На кон'юнктуру  споживчого ринку суттєво впливає ступінь державного регулювання ринкової діяльності взагалі , розвиненість ринкових структур та механізмів. Цим визначаються умови конкуренції та бар'єри виходу на ринок, комерційні умови реалізації споживчих послуг та товарів. Ринкова кон'юнктура характеризується динамікою цін та діловою активністю. Ділову активність ринку можна визначити за чисельністю укладених за певний термін угод. Ціна є барометром товарної кон'юнктури, який відбиває характерні ознаки натурпродукту (якість, закладену в змістовних та сервісних характеристиках, характер та частоту попиту тощо). Об'єктивною основою ціноутворення є суспільнонеобхідні витрати праці на виробництво певної продукції за даного рівня кваліфікації та інтенсивності праці з урахуванням ринкової вартості цього продукту, його цінності для суспільства. Процес ціноутворення суперечливий, ґрунтується на різних підходах: підході, орієнтованому на собівартість; підході, орієнтованому на цінність товару для споживача та підході, основаному на конкуренції. Вибір підходу обумовлений маркетинговою політикою підприємства, гостротою конкуренції на певних ринках. Залежно від співвідношення попиту та пропозиції розрізняють варіанти низької та високої кон'юнктури. Стабільна перевага пропозиції над попитом і відповідне падіння цін натурпродукт, скорочення ділової активності характерне в умовах понижувальної кон'юнктури. За умов максимального скорочення ділової активності, низького попиту та пропозиції, що прямують до рівноваги на мінімальному рівні, спостерігається низька кон'юнктура, що відображає перевагу пропозиції над попитом. Таке становище низької кон'юнктури та загострення конкуренції в умовах падіння прибутків підприємств називають «ринком покупця». Тривале переважання низької кон'юнктури ринку є сигналом до економічної кризи. Висока кон'юнктура притаманна ситуації «ринку продавця», для якої характерна зростаюча (підвищувальна) кон'юнктура та стабільна перевага попиту над пропозицією, як наслідок - зростання цін на турпродукт та пожвавлення ділової активності, зростання прибутків підприємств. Стан ринкової рівноваги, коли пропозиція за обсягом, видовою та територіальною структурою відповідає попиту є короткостроковим, ідеальним варіантом. Реальна кон'юнктура є результатом коливань між мінливим попитом та менш динамічною пропозицією. Розрізняють за характером діяльності кон'юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринків.

      Основна ідея забезпечення товаронасиченої  кон’юнктури споживчого ринку України  полягає в розробці і реалізації комплексу заходів щодо збільшення попиту та його задоволення на основі розширення пропозиції товарів національного  виробництва .

      Запровадження механізмів досягнення формування ефективного платоспроможного попиту населення, також має значення а саме: законодавче визнання реальної вартості робочої сили (підвищення мінімальної зарплати до рівня прожиткового мінімуму), регулювання доходів населення на основі зменшення його розшарування (зміна граничних рівнів та ставок, що застосовуються при оподаткуванні доходів населення), підвищення мінімальних соціальних гарантій, забезпечення матеріального заохочування зростання рівня оплати праці та фонду зарплати (поступове зменшення до 10% ставки відрахувань на соціальні заходи, введення спеціальних рахунків для забезпечення довгострокових потреб ).

      Також для створення дієздатного механізму  нарощування пропозиції товарів, що зможе покрити зростаючу потребу  населення, необхідно розв’язання  таких проблем:

• поліпшення відтворюваної структури капіталовкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств;
• зміна галузевої структури капітальних вкладень з огляду значного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особистого споживання (сільське господарство, переробні галузі, легка і харчова промисловість), послуги;
• пріоритетне забезпечення інвестиціями прогресивних напрямків науково-технічного прогресу, що сприяють зниженню ресурсомісткості виробництва і підвищенню якості продукції.

      У забезпеченні таких зрушень важлива  роль належить податкам і порядку  їх нарахування та стягнення. При  чому необхідно не стільки зменшити кількість податків та знизити їх ставки, скільки запровадити нову концепцію оподаткування. Тому в  роботі запропоновано замінити ПДВ  як неефективний податком з продаж зі ставкою оподаткування 6-7%, що надасть  можливість зміцнити фінансові можливості підприємств та розширити купівельну спроможність споживачів.

   Але для формування товаронасиченої кон’юнктури споживчого ринку України  необхідно змінити ідеологію оподаткування. Податкові надходження повинні збільшитися за рахунок зростання обсягів виробництва і прибутків громадян, легалізації українського бізнесу, а не в результаті надмірного податкового навантаження на суб’єктів господарської діяльності.

   Отже, регулювання державою кон’юнктури споживчого ринку здійснюється через законодавство, а саме через встановлення державного бюджету, мінімальної заробітної плати, податків та інших зборів.

   Державне  регулювання кон'юнктури споживчого ринку можна розглянути на прикладі ринку молока.

    Споживчий ринок молока та молокопродуктів  формується через підприємства переробної промисловості, міські ринки, а також  ринки населених пунктів, видачу в рахунок оплати праці, реалізацію безпосередніми товаровиробниками  і різним посередникам. Поки що спостерігається  тенденція до поступового переходу населення до самозабезпечення молокопродуктами та купівлі молочних продуктів у  не переробленому вигляді. Різке зменшення обсягів виробництва молока, підвищення цін на молокопродукти та значне зниження купівельної спроможності населення призвели до істотного зниження споживання молока і молочних продуктів. Споживання молокопродуктів у 2008 р. залишилось низьким (197,7 кг на душу населення) і становить лише 50 % від науково обгрунтованих норм. У 2008 р. проти 2007 р. споживання молока підвищилося на 5,7 % і дорівнювало 223,5 кг. Однак у 2009 р. прогнозується зменшення споживання до 200 кг на душу населення.

    Загальний попит молокопродукції за 2009 р. становив в обсязі 13410 тис. тонн. Співвідношення кінцевих запасів до загального попиту дорівнює 7,1 %. Загальний попит молокопродукції за 2010 р. становитиме 13505 тис. т, а частка експорту в ньому дорівнюватиме 11,1 %.

    Ціни. Закупівельні ціни на молоко і молочну продукцію за останні роки мали тенденцію до підвищення по всіх каналах реалізації. Середня ціна реалізації молока сільськогосподарськими підприємствами за І квартал 2009 р. підвищилася на 16,8 % порівняно з відповідним періодом 2008 року. Формування цін на молокопродукцію значною мірою залежить від співвідношення попиту і пропозиції по періодах року та платоспроможності населення.

    Пік зниження цін на молоко в Україні  припадає на літні місяці. Саме в  цей період формуються найбільші  обсяги пропозиції молока. В осінньо-зимовий  період, коли надої молока порівняно  низькі, ціни реалізації, навпаки, підвищуються. Поступове їх зростання починається  із серпня і триває до березня наступного року.

    Роздрібні ціни впродовж 2009 р. підвищувалися як у торговельній мережі, так і на міських ринках. Найвищі ціни спостерігаються у січні–березні, а далі простежується чітка тенденція до їх зниження, що пов’язано із збільшенням обсягу продукції, яка надходить на ринок. Характерною особливістю є те, що майже на всі молокопродукти ціни на міських ринках нижчі порівняно з торговельною мережею.

    Отже, сукупна пропозиція молока і молочних продуктів в Україні формується майже повністю за рахунок власного виробництва. Обсяг продукцїі іноземного виробництва незначний і становить 0,3-0,5 %. Загальна пропозиція молока за 2010 р. становитиме 14 млн. тонн. На кінець 2010 р. поголів’я корів у всіх категоріях господарств прогнозується на рівні 4 млн. голів, а середній річний удій молока від однієї корови – 3250-3350 кг.

    Ринок молочних продуктів у країні формується переважно під тиском рівня купівельної  спроможності населення. Основними каналами їх розповсюдження стали одно- і двухрівневі канали, що дозволяє мінімізувати ціну на продукцію для кінцевого споживача і підтримувати обсяги продажу на відносно стабільному рівні.

    Перспективи розвитку вітчизняного ринку молока і молочних продуктів напряму  залежать від доходів населення та можливостей підприємств розв’язувати проблеми оновлення основних фондів.

    У 2007 р. одним із головних чинників регулювання ринку молока з боку держави було введення в дію ДСТУ 3662-97 “Молоко коров‘яче незбиране. Вимоги при закупівлі”, розробленого на основі нормативних документів Європейського Союзу. Запровадження його сприятиме підвищенню якості молочної сировини до рівня міжнародних норм стандарту на молоко. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2002 року №1589 схвалено базисні норми масової частки жиру і білка в молоці коров’ячому незбираному. Крім того, постановою Кабінетом Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1964 “Деякі питання координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринного походження” передбачено створення Міжвідомчої комісії з питань координації міжгалузевих відносин на ринку продукції тваринного походження.

    Слід  зазначити, що з реформуванням галузі сільського господарства змінилася структура виробництва молока. У 2003 р. частка обсягів закупівлі молока від населення досягла майже 50 %. Збільшення обсягів продажу переробним підприємствам молока, виробленого в господарствах населення, потребує створення розгалуженої мережі приймальних пунктів - приміщень, обладнаних устаткуванням для охолодження, зберігання та первинної обробки молока. На переробних підприємствах збільшуються витрати по визначенню якісних показників молока і молочної продукції від здавальників.

    Після прийняття Указу Президента України  “Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку ” від 6 червня 2000 року №767 у сільській місцевості активізувалася робота щодо створення заготівельних пунктів і молочарських кооперативів. Заготівельні пункти розширюють сферу надання послуг населенню, в тому числі зі штучного осіменіння, ветеринарних послуг тощо. Існуюча мережа заготівельних пунктів молока дає можливість закуповувати у населення до 40% молока. Слід зазначити, що лише 16 % стаціонарних заготівельних пунктів мають холодильні установки для охолодження сирого молока. Політика Уряду спрямована на стимулювання якості продукції, розвитку конкуренції та забезпечення прозорих правил поведінки на основних ринках продовольчих товарів.