Державне регулювання ціноутворення в Україні

Міністерство Освіти та Науки України

Державний вищий  навчальний заклад

Київський Національний Економічний Університет

Імені Вадима Гетьмана

Есе на тему:

«Державне регулювання ціноутворення

в Україні»

Виконала:

студентка 4 курсу

Спец 6507 група 2

Гнатюк Ліна

Київ - 2011

Досить актуальним та не до кінця вирішеним залишається  питання з приводу регулювання  державою ціноутворення . Для України  це питання стоїть по особливому, адже перехід з командно-адміністративного  регулювання економіки до вільних  ринкових відносин був специфічним, та  на мою власну думку  не до кінця завершеним. До недавнього часу спостерігалось розширення практики втручання держави в економіку країни, наполегливе застосування так-званих ручних методів управління, насамперед  у сфері ціноутворення. При своєму дослідженні впливу уряду на ціноутворення мною було виявлено намагання боротися проти підвищення цін на нафтопродукти та за пільгові ціни на пальне для сільського господарства, в яких застосовувався в основному адміністративний тиск, тобто централізоване встановлення обмежень оптових і роздрібних цін, рівня рентабельності, тимчасова заборона експорту дизельного пального, відправка на нафтопереробні заводи своїх представників з особливими контрольними повноваженнями,  заяви про тотальний контроль цін на бензоколонках , на тлі обвинувачення в монопольній змові приватних нафтопереробників і торгівців  , зі зростанням цін на м'ясо і м'ясопродукти планується помірне зниження ввізних мит, та виділено кошти на державні закупівлі м'ясопродуктів з наступною інтервенцією на внутрішньому ринку, плани підвищення залізничних тарифів. На теперішній час  в Україні існує певна система впливу на процеси ціноутворення суб’єктів господарювання. На цю встановлену систему можна двояко дивитись,адже  з одного боку, вона обмежує підприємства у виборі ціни, а з іншого — створює певною мірою справедливі умови функціонування для всіх учасників ринкових економічних відносин, сприяє створенню вільного конкурентного середовища, а також обмежує розвиток негативних тенденцій, таких як: монополістичне ціноутворення; штучне підвищення цін на товари першої необхідності і тому подібне.

Для початку варто визначити  спрямованість державної політики втручання в ціноутворення , як на мене то вона в першу чергу спрямована пом'якшувати наслідки  негативних явищ, адже, впливаючи на ціни, держава намагається зменшити циклічні коливання процесів виробництва та реалізації, а також поділити фінансові ресурси між галузями та підприємствами. Але не можна забувати, що на мету регулювання цін може впливати багато чинників: національних особливостей, кліматичних умов, наявності сировини, матеріалів, політичної ситуації в країні, становища держави у світовому поділі праці. Метою ж регулювання ціноутворення в Україні як на мене повинно бути: здійснення соціальної політики держави та захист окремих верств населення; стримування інфляційного підвищення цін через запровадження заходів, які усували б причини його виникнення; запобігання споживанню соціально шкідливих товарів або тих, що можуть загрожувати життю та здоров'ю людини, регулювання монополії та конкуренції в їх співвідношеннях, створення необхідних економічних гарантій для виробників; Також,  в Україні є система законів та законодавчих актів: Закон України «Про ціни і ціноутворення»; «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»; нормативні документи Верховної Ради України; нормативні документи Кабінету Міністрів України; нормативні документи Державної Податкової Адміністрації України; Але важко оцінити на скільки адекватно та справедливо діють ці закони, адже не секрет що на сучасному етапі розвитку економіки Україні існує безліч прихованих загроз, і як на мене серед них найбільшої шкоди завдає корупція. За статистикою впродовж 2010-2011 року було виявлено 875 порушень вимог Закону України «Про ціни та ціноутворення». Ціна — це фокус, в якому сходяться економічні, політичні, психологічні, ідеологічні фактори. 
За загальним визначенням спеціалістів, економіка України (особливо її аграрний сектор) понесла великі збитки через так звану лібералізацію цін, втрату керованості цього процесу. В результаті ще більшою мірою зросли не еквівалентний обмін, ціни на всі споживчі товари і посилилося зубожіння основної маси населення. Таким чином згідно ситуації ціна не стала стимулом до роботи для виробника та інструментом структурної перебудови економіки країни. При вирішенні проблем ціноутворення, як на мене, треба враховувати велику кількість явищ: співвідношення попиту і пропозицій; конкуренцію, цінову і нецінову конкуренцію; рівень оподаткування і витрат; середній прибуток; стан грошової сфери; ступінь державного регулювання цін; якість товару (послуги); обсяг і умови поставок; систему каналів розподілу і збуту та ін. За теперішнього часу навряд чи можна знайти країну, де питання ціноутворення вирішувалися б тільки законами ринку, без втручання держави. В Україні втручання проходить у формі прямого регулювання: встановлення фіксованих цін на найважливіші товари, граничного їх рівня або граничного коефіцієнта їх підвищення, заміни режиму вільного ціноутворення на деякі товари державним регулюванням, заморожування цін на певний строк. Звичайно, пряме регулювання цін не може бути переважаючим, якщо створений і діє ринковий механізм господарювання. Тобто за ринкової економіки переважає непряме регулювання цін за допомогою зміни рівня та диференціації ставок товарних податків, субсидування виробників деяких товарів або їх споживачів. У деяких країнах з розвинутою ринковою економікою діє порядок, за яким підвищення цін може проводитися підприємцями лише за погодженням з представниками споживачів, у ході якого розглядається обгрунтованість такого підвищення. В Україні такий досвід не практикується. Я вважаю, що державне втручання повинне мати місце в регулюванні ціноутворення, адже покладатись на «невидиму» руку про яку говорив А.Сміт, не дуже раціонально, з іншого боку державне втручання повинно нести, як на мене характер страхування ризиків, регулювання справедливих ринкових відносин, її політика повинна бути спрямована в двоякому напрямку, аби комфортно в ціновому плані себе почували і  покупці і продавці.