Діагностика фінансово-економічного становища підприємства

Міністерство  освіти і науки України

Львівська державна фінансова академія

Кафедра економіки та підприємництва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни "Економіка підприємства"

 

 

 

Виконала: студентка 3 курсу

гр. Ф-31 БС

3 (варіант)

Гельбич О.М.

Перевірив: Ситар Н.С.

7 червня 2010р

 

 

 

 

Львів - 2010

 

Зміст

 

І частина

1.1 Капітал та виробничі фонди

1.1.1 Сутність капіталу та його види

1.1.2 Структура основних фондів підприємства та фактори, що на неї впливають

1.1.3 Оцінка основних фондів підприємства

1.1.4 Сутність амортизації основних фондів та сучасні методи її нарахування

1.1.5 Методи визначення суми амортизаційних відрахувань за податковим законодавством

1.1.6 Фактори, що впливають на очікуваний спосіб отримання економічних вигід для кожного методу амортизації

1.2 Розрахунок амортизаційних відрахувань

ІІ частина

2.1 Фінансово-економічні результати та ефективність діяльності підприємства

2.1.1 Характеристика фінансової діяльності підприємства

2.1.2 Сутність і формування прибутку

2.1.3 Ефективність діяльності підприємства

2.2 Розрахунок основних показників, що характеризують фінансово-економічні результати діяльності підприємства

Література

 

 

І частина

 

1.1 Капітал та виробничі фонди

 

1.1.1 Сутність капіталу та його види

Капітал будь-якого  підприємства представлений 2 складовими: власними та позиковими коштами. Власний капітал – важлива частина капіталу підприємства, яка перебуває у його власності і виконує наступні функції: довгострокового фінансування; гарантії захисту капіталу кредиторів та відшкодування збитків; участі у розподілі отриманого прибутку; участі в управлінні підприємством. В складі власного капіталу виділяють 2 складові: інвестований капітал та накопичений капітал. Інвестований капітал – це сума простих і привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

В балансі інвестований капітал представлений статутним  капіталом; додатково вкладеним  капіталом (в частині отриманого емісійного доходу від реалізації акцій); іншим додатковим капіталом (сума дооцінки необоротних активів, вартість безкоштовно отриманих активів).

Накопичений капітал  відображається в балансі у вигляді  статей, які виникають в результаті розподілу чистого прибутку (резервний  капітал, нерозподілений прибуток).

Резервний капітал  відображає суму резервів, створених  за рахунок чистого прибутку відповідно до діючого законодавства та засновницьких  документів; призначений для покриття непередбачених витрат, збитків, на сплату боргів у випадку ліквідації підприємства.Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Нерозподілений прибуток визначає прибуток, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

В складі власного капіталу виділяють ще 2 статті, які  коригують підсумкове значення власного капіталу: неоплачений та вилучений  капітал. Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників за внесками до статутного капіталу підприємства. Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених підприємством у його учасників.

Позиковий капітал  – частина коштів підприємства, яка сформована за рахунок залучених  коштів, які не є власністю підприємства і через певний строк повинна бути повернена власнику.

 

1.1.2 Структура основних фондів підприємства та фактори, що на неї впливають

Основні фонди (засоби) – це сукупність засобів  праці, матеріально-майнових цінностей, які функціонують у натуральній формі як у сфері матеріального виробництва так і у невиробничій сфері протягом тривалого часу і вартість яких поступово зменшується у зв’язку зі зносом.

До основних засобів відносять будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби та інші матеріальні цінності вартістю 500 грн. за ціною придбання і терміном служби більше одного року.

Виробничі основні  фонди є частиною основних фондів, яка бере участь у процесі виробництва  тривалий час, зберігаючи при цьому  натуральну форму. Вартість основних виробничих фондів переноситься на вироблений продукт поступово, частинами, .у міру використання. Поновлюються основні виробничі фонди через капітальні вкладення.

Невиробничі основні  фонди - це житлові будинки та інші об'єкти соціально-культурного й  побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства.

На відміну  від виробничих основних фондів невиробничі  основні фонди не беруть участі в  процесі виробництва і не переносять своєї вартості на вироблений продукт. Відтворюються вони тільки за рахунок  прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Незважаючи на те, що невиробничі основні фонди безпосередньо не впливають на обсяг виробництва, збільшення цих фондів пов'язане з поліпшенням добробуту працівників підприємства. Це в кінцевому рахунку позитивно позначається на результатах діяльності підприємства. На зростанні продуктивності праці.

 

1.1.3 Оцінка основних фондів підприємства

Оцінка основних фондів підприємства являє собою  грошове вираження їх вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період часу.

У зв'язку з тривалим функціонуванням та поступовим спрацюванням засобів праці, постійною зміною умов їх відтворення існує декілька видів оцінки основних фондів. Основні фонди підприємства оцінюються: в залежності від моменту проведення оцінки — за первісною (початковою) чи відновною вартістю; з огляду на стан основних фондів — за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів — це фактична їх вартість на момент введення в дію чи придбання. Зокрема, нове виробниче приміщення зараховують на баланс підприємства за кошторисною вартістю його спорудження (будівництва), а первісна вартість будь-якого виробничого устаткування, окрім оптової ціни, включає витрати на його транспортування і установленім на місці використання.

Відновна вартість основних фондів — це вартість їх відтворення  в сучасних умовах виробництва. Вона враховує ті ж витрати, що й первісна вартість, але за сучасними цінами. За зміною умов виробництва і цін на однакові елементи засобів праці між первісною (початковою) і відновною вартістю основних фондів виникає розбіжність, яка призводить до ускладнення обліку і поточного регулювання процесу відтворення основних фондів, правильного розрахунку певних економічних показників діяльності підприємства. Тому для забезпечення однаковості у вартісній оцінці основних фондів періодично проводиться їх переоцінка за відновною вартістю. Остання переоцінка основних фондів народного господарства України проведена за станом на 1 травня 1992 року.

Повна (первісна і відновна) вартість основних фондів — це їх вартість у новому, не спрацьованому  стані. Саме за цією вартістю основні  фонди рахуються на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування.

Залишкова вартість основних фондів характеризує реально  існуючу їх вартість, ще не перенесену на вартість виготовлюваної продукції (виконуваної роботи, здійснювані  послуги). Вона є розрахунковою величиною і визначається різницею між повною первісною (відновною) вартістю та накопиченою на момент обчислення сумою спрацювання основних фондів. Залишкова вартість основних фондів на час спричиненого зношуванням їх вибуття має назву ліквідаційної вартості. В практиці господарювання її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань та визначення наслідків ліквідації спрацьованих основних фондів.

 

1.1.4 Сутність амортизації основних фондів та сучасні методи її нарахування

Однієї з  найбільше важливих задач розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціонально використовувати основні фонди і виробничі потужності.

Усі основні  засоби, крім землі піддані фізичному  та моральному зносу, тобто під впливом  фізичних сил, технічних та економічних  факторів вони поступово втрачають  свої якості та приходять до непотребу. Поступове перенесення вартості діючих основних фондів на готовий продукт та накопичення грошового фонду для заміни зношених об’єктів називається амортизацією. На світі декілька різноманітних концепцій амортизації. На Україні діє "натуралістична" концепція.

Нарахування амортизації (зносу) регламентується П(С)БО №7, за яким амортизація – це систематичне розподілення вартості основних засобів, яка амортизується протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Нарахування амортизації  основних засобів робиться такими методами:

прямолінійний;

виробничий;

зменшення залишкової вартості;

прискореного  зменшення залишкової вартості;

кумулятивний;

Нарахування амортизації  у податковому обліку регламентується  Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", за яким амортизація – це поступове віднесення витрат, що пов’язані з придбанням, виготовленням та покращенням основних фондів, на зменшення скоректованого прибутку у межах поставлених норм амортизаційних відрахувань. У податковому обліку існує метод зменшення залишкової вартості та прискорений метод.

Отже , амортизаційні  відрахування – один з головних джерел здійснення реальних інвестицій. За допомогою амортизації регулюється  швидкість звороту основних засобів, інтенсифікується процес її відтворення, регулюється технічна та виробнича  політика на підприємстві. В Україні не вироблено амортизаційної політики, яка б дала змогу стимулювати використання одного з найбільших інвестиційних ресурсів. Необхідно створити таку систему амортизації, яка б у рамках загальнодержавного регламенту дала змогу кожному підприємству обирати найсприятливіші режими відновлення основних фондів.

 

 

1.1.5 Методи визначення суми амортизаційних відрахувань за податковим законодавством

Порядок нарахування  амортизації в податковому обліку регламентований ст. 8 й 9 Закону про  податок на прибуток й полягають в наступному:

принципи й  механізм нарахування амортизації  єдині для всіх платників податку  на прибуток незалежно від форми  власності й органзаційно-правової форми господарювання;

передбачено спрощену класифікацію основних фондів по групах;

при визначенні балансової вартості основних фондів враховуються витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію й інші види поліпшення основних фондів, а також фактично нарахована сума амортизації;

стосовно груп 2, 3 й 4 основних фондів використовується груповий метод визначення балансової вартості відповідної групи й розрахунку амортизаційних відрахувань;

установлено єдині  для кожної групи основних фондів (і для всіх платників) норми амортизаційних відрахувань.

Для податкового  обліку амортизація є окремою статтею, що зменшує оподатковуваний дохід. Відповідно до Закону про податок на прибуток під терміном - "амортизація основних фондів" мається на увазі поступове віднесення витрат на їхнє придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоректованого доходу платника податків у межах норм амортизаційних відрахувань.

Об’єктом для  нарахування амортизації відповідно до п. п. 8.1. 2 ст. 8 Закону про податок  на прибуток є витрати, пов'язані  з:

а) придбанням основних фондів для власного виробничого  використання, включаючи витрати на придбання худоби й придбання, закладку й вирощування багатолітніх насаджень до початку плодоносіння;

б) самостійним  виготовленням основних фондів для  власних виробничих потреб, включаючи  витрати на виплату заробітної плати  працівникам, які були зайняті виготовленням таких основних фондів;

в) проведенням  всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації й інших видів поліпшення основних фондів;

г) капітальним  поліпшенням землі, не пов'язаним з  будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Основні фонди, що підлягають амортизації відповідно до Закону про податок на прибуток, підрозділяються на чотири групи  залежно від цільового призначення  й функцій, що виконують. Виходячи з  такого розподілу, визначений порядок віднесення об'єктів і норми нарахування амортизації окремо по кожній групі.

Для цілей амортизації  відповідно до Закону про податок  на прибуток основні фонди підприємства діляться на чотири групи:

1 група - будинку,  спорудження, їхні структурні компоненти й передавальні устрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири й місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;