БЮДЖЕТНОЕ ОГРАНИЧЕНИЕ - 1) различные наборы товаров, которые могут быть куплены при данном размере дохода по средним рыночным ценам;

2) в теории  потребления - точка на кривой  бюджетного ограничения конкретного  человека, лежащая одновременно  на самой высокой из кривых  безразличия, представляющая собой  точку максимизации полезности;

3) финансовые  ограничения на расходование  денежных средств из бюджета,  выражающиеся в форме предельно  допустимых расходов. Финансовые  ограничения обусловлены наличием  ограниченного количества денежных  средств в бюджете («денежной сумке») государства, региона, предприятия, семьи.

 Наиболее  часто термин «бюджетное ограничение»  используется в теории потребления  и означает, что денежные расходы  экономического агента на все  приобретаемые им товары не  могут превышать его денежного  дохода, т. е. выходить за пределы  бюджетной линии, называемой иначе  линией цен или линией возможностей  потребления. 

Линия бюджетного ограничения (бюджетная линия) - это прямая, точки которой показывают наборы благ, при которых имеющийся доход реализуется полностью. При положительной предельной полезности благ потребитель всегда выбирает набор, изображаемый одной их точек этой линии, иначе оставалась бы неизрасходованной часть денег, на которые можно было бы купить дополнительные товары, повысив свое благосостояние. Линия бюджетного ограничения может быть и более сложной: составной, ломаной, выпуклой - в зависимости от условий, определяющих возможность потребителя покупать данный товар. Например, ломаная бюджетная линия возникает, если в бюджетное ограничение включается такое условие, как ограничение не только по денежным ресурсам, но и по времени.

Бюджетне  обмеження споживача 
Бюджетне обмеження споживача формують його доход і ціни товарів і послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”. 

Бюджетна лінія  – це лінія рівних видатків. Вона показує межу між можливим і неможливим.  
Всі точки, розташовані на бюджетній лінії або під нею, досяжні для споживача, всі точки над бюджетною лінією – недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів і , видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача.  
Лінія бюджету переривається в точці А що відповідає кошику, який включає максимальну кількість товару , яку можна купити на доход у 80 грн. Пересуваючись по лінії бюджету донизу від точки А до точки Д, споживач змінює комбінацію товарів у кошику, збільшує витрати на товар і зменшує витрати на товар . Точка Д на горизонтальній осі відповідає кошику з максимальною кількістю товару , яку можна купити, якщо витратити на нього весь тижневий доход. Бюджетне обмеження показує компроміс, на який повинен піти споживач при виборі між двома товарами: щоб одержати додаткову одиницю одного товару, він повинен відмовитись від певної кількості іншого. 
Пропорції можливої заміни одного товару іншим визначаються за допомогою кутового коефіцієнта . В границях незмінного бюджету збільшити видатки на купівлю додаткових одиниць товару можна лише на суму, яка зекономлена завдяки відмові від купівлі певної кількості товару . І навпаки. В обох випадках повинна виконуватись умова: або звідки Отже, співвідношення заміни показує відносна ціна товару. Чим більшою є ціна товару , тим від більшої кількості товару доведеться відмовитись споживачеві, щоб придбати додаткову одиницю товару .  
Зміна доходу споживача та ринкових цін товарів змінюють купівельні можливості споживача. Зміна доходу змінює місце точок перетину бюджетної лінії з осями координат, оскільки змінюється відношення та , але незмінним залишається нахил бюджетної лінії, оскільки співвідношення цін , залишаються незмінними. Якщо доход зростає до 160 грн., то обидві точки перетину зміщуються вгору (рис. 4.5), лінія бюджету переміщується паралельно вгору . Зменшення бюджету до 40 грн. переміщує бюджетне обмеження відповідно донизу .  

Зміни у цінах  впливають на бюджетну лінію по-різному, в залежності від того, на який товар  і в якій пропорції вони змінюються (рис. 4.6). 

Якщо змінюється ціна одного товару за незмінної ціни іншого і сталому доході, бюджетна лінія змінює кут нахилу внаслідок зміни співвідношення цін . Вона обертається навколо точки переривання того товару, ціна якого не змінилася. У ситуації, коли ціни товарів і доход змінюються одночасно і пропорційно, лінія бюджету не змінить свого положення.  
Узагальнимо властивості бюджетної лінії: 
§ бюджетна лінія показує множину можливого вибору споживчих кошиків; 
§ бюджетна лінія має від’ємний нахил – це означає, що споживач готовий відмовитись від певної кількості одного товару заради додаткового споживання іншого. Пропорції заміни показує співвідношення цін (відносні ціни товарів); 
§ зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз, відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача; 
§ зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії, що також впливає на купівельну спроможність споживача. 
Розглянувши мету та обмеження споживача, проаналізуємо взаємодію цих складових, в результаті якої споживач приймає рішення про вибір конкретного кошика. 
 
 
 
 
 

Оптимальний вибір  і зміна доходу споживача 
Зростання фінансових можливостей споживача дозволяє йому переміститись на вищі криві байдужості. Нові точки оптимумів відповідають споживчим кошикам з більшими видатками на обидва блага. З’єднавши точки оптимумів плавною лінією, отримаємо криву „доход – споживання”.  

Крива „доход – споживання” єднає  всі точки рівноваги споживача, пов’язані з різними рівнями доходу.  
Траєкторія кривої „доход – споживання” залежить від типу благ.  відображає найпоширенішу ситуацію реального життя, коли зі зростанням доходу відбувається збільшення споживання обох товарів. Це означає, що обидва товари належать до нормальних благ. Крива „доход – споживання” для нормальних благ є монотонно зростаючою. Для нижчих благ вона набуває від’ємного нахилу. 
Модель „доход – споживання” дозволяє охарактеризувати зміну індивідуального попиту на певне благо. Перенесемо рівноважні обсяги споживання товару для випадку нормальних благ (рис. 5.2.а) в систему координат „ціна – обсяг попиту” (рис. 5.2.б). За умови незмінної ціни кожен обсяг товару має на кривій попиту лише одну точку. Обсяг розміщений на кривій попиту , а обсяг , що відповідає вищому рівню доходу , вже розташований на іншій кривій попиту , і далі відповідно попит споживача за будь-якого вищого рівня доходу буде зростати. На графіку попиту це виглядає як зміщення кривої попиту праворуч. Отже, зміна доходу споживача спричиняє зміни у попиті на товар і зміщує криву попиту.

 
Модель „доход – споживання”  може бути використана для побудови кривих Енгеля. 
 
 
 

  Оптимальний вибір і зміна ціни. Крива індивідуального попиту 
Тепер проаналізуємо зміну оптимуму споживача під впливом зміни ціни одного з благ. Припустимо, що за інших рівних умов ціна товару поступово знижується від до (рис. 5.4.а). Бюджетна лінія обертається назовні праворуч вздовж абсциси, при цьому її кутовий коефіцієнт зменшується, що означає зміну відносної ціни товару , – він стає дешевшим порівняно з благом . Відрізки показують максимальні кількості товару , які споживач міг би придбати за різних цін, якби витрачав весь свій доход лише на нього. Точки на рис. 5.4.а) визначають рівноважні комбінації товарів та за різних рівнів ціни блага . З’єднавши точки рівноваги плавною лінією, одержимо криву „ціна – споживання”.

 
Крива „ціна – споживання” показує  функціональну залежність між обсягом  споживання блага та його ціною; вона сполучає всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з благ. На її основі будується крива індивідуального попиту. 
Криву індивідуального попиту на товар отримаємо, якщо перенесемо рівноважні обсяги споживання товару у систему координат „ціна – кількість товару ” (рис. 5.4.б) Крива попиту показує обсяг споживання товару як функцію ціни.  
Властивості кривої попиту: 
§ крива попиту відображає зміну рівня корисності споживача: чим нижчою є ціна, тим вищий рівень добробуту вона забезпечує споживачеві; 
§ кожна точка кривої попиту є точкою оптимуму споживача на певному рівні корисності; 
§ в міру зниження ціни товару гранична норма заміни благ зменшується, тобто справджується закон спадної граничної корисності. 
 
 
 
 

5. КРИВАЯ «ЦЕНА-ПОТРЕБЛЕНИЕ»

Реакция потребителя на изменение дохода и цен обычно рассматривается  под углом зрения изменения его  спроса. Что касается системы предпочтений потребителя, а значит, и его карты  безразличия, то они находятся, как  правило, вне сферы влияния данных факторов. Остановимся вначале на анализе реакции потребителя  на изменение цен. Его доход при  этом остается неизменным.

   Рис. 1.12. Линия «цена-потребление» и линия индивидуального спроса 

  На рис 1.12, а показано смещение оптимума потребителя из точки E₁ в точку E₂ в результате снижения цены товара Х с Р_x' до Р_x". СнижениеP_x предопределило поворот бюджетной линии АВ против часовой стрелки вокруг точки А. В результате этого, бюджетная линия заняла новое положение АВ' и стала касаться в точке E₂ более удаленной кривой безразличия U₂. В связи с этим товарный набор E₂ стал доступен данному потребителю.

  Если  соединить одной линией все точки  оптимума потребителя, получаемые в  результате как снижения, так и  повышения Р_x, то получим кривую «цена–потребление» (линия ЕЕ). Она выражает множество оптимальных сочетаний (наборов) товаров Х и Y, которые возникают при изменении цены товара X.

  С помощью кривой «цена–потребление» можно построить линию индивидуального  спроса данного потребителя. Здесь  важно заметить, что определение  линии индивидуального спроса в  этом случае осуществляется исключительно  на основе принципа заданности рыночных цен.

  Поэтому построить линию спроса на новое  благо, цена которого на данном этапе  еще не известна, с помощью рассматриваемого метода невозможно. На рис. 1.12, б представлена линия индивидуального спроса dd на товар X. Она построена с помощью двух точек L и М, каждая из которых определена исходя из заданной цены и объема спроса, определенного с учетом оптимума потребителя (E₁ и E₂). Линия, проведенная через эти точки (L и М), рассматривается в качестве кривой индивидуального спроса на товар X. Здесь важно также обратить внимание на следующее обстоятельство. Поскольку цена спроса, как было показано в разделе 1.1, имеет отношение не к предельной, а к средней полезности, то и рыночные цены, используемые при построении кривой индивидуального спроса, не могут отличаться по своей природе от цен спроса.

4. КРИВАЯ «ДОХОД-ПОТРЕБЛЕНИЕ» ДЛЯ КАЧЕСТВЕННЫХ И НЕКАЧЕСТВЕННЫХ ТОВАРОВ

Реакция потребителя на изменение цен  была рассмотрена выше. Проанализируем теперь реакцию потребителя на изменение  его дохода при условии, что его  предпочтения и цены благ остаются стабильными. Предположим, что исходное положение индивидуума характеризуется  точкой E₁ – точкой его оптимума (рис. 1.17). В ней бюджетная линия A₁B₁ касается кривой безразличия U₁. Увеличение дохода приведет к смещению бюджетной линии в положение A₂B₂, что позволит индивидууму выйти на более удаленную от начала координат кривую безразличия U₂. Набор, соответствующий новому оптимуму потребителя (E₂), предпочтительнее набора Е₁ поскольку он содержит большее количество обоих благ (X и Y). Если все полученные таким путем точки оптимума соединить одной линией, получим кривую «доход–потребление» СС. Как конфигурация, так и угол наклона этой линии могут быть разными.

  Рис. 1.17. Линия «доход-потребление» для нормальных товаров 

  Кривая  «доход–потребление» СС, представленная на рис. 1.17, имеет положительный наклон. Это значит, что с ростом дохода спрос на оба блага увеличивается. Такие блага обычно называют нормальными или качественными. В ряде случаев кривая «доход–потребление» может иметь отрицательный наклон. Две такие ситуации представлены на рис. 1.18.

  Рис. 1.18. Линия «доход-потребление», когда одно благо качественное,   а другое – некачественное

  Отрицательный наклон линии «доход-потребление» свидетельствует  о том, что с ростом дохода индивидуума  его спрос возрастает лишь на одно благо, тогда как на другое падает. Благо, спрос на которое снижается  при увеличении дохода потребителя, называется некачественным. Нарис. 1.18, а некачественным является благо X, а на рис. 1.18,б – благо Y.

КРИВЫЕ  ЭНГЕЛЯ

От кривой «доход–потребление» можно легко  перейти к индивидуальной кривой Энгеля, которая выражает зависимость  объема потребления конкретного  блага индивидуумом от величины его  дохода при условии неизменности цен и предпочтений. Так, при построении кривой Энгеля для блага Х необходимо на оси абсцисс отложить изменяющийся доход индивидуума (J), а на оси ординат – оптимальные объемы потребления данного блага, выявленные в процессе нахождения кривой «доход–потребление».

  Кривая  Энгеля может иметь как положительный, так и отрицательный наклон. Положительный – когда благо качественное и отрицательный – когда благо некачественное.

  На рис. 1.19 представлены две кривые Энгеля для блага Х (АА и A₁A₁). Первая из них (АА) построена на основе линии «доход–потребление» СС, изображенной на рис. 1.17, а вторая (A₁A₁) – на основе линии «доход–потребление» С₁С₁ представленной на рис. 1.18.

   Рис. 1.19. Кривые Энгеля: а) АА – для качественного блага;

  б) А₁А₁ – для некачественного блага

  Кривые  Энгеля могут быть построены также  применительно не к отдельным  благам, а к определенным группам  благ (к продуктам питания, одежде, услугам и т. д.), объем потребления которых измерен в денежной форме, в виде расходов индивидуума. Такие кривые называются обычно кривыми расходов Энгеля. Они показывают зависимость расходов индивидуума на ту или иную группу благ от уровня его дохода. При этом предельный уровень всех расходов фиксируется с помощью луча, проведенного из начала координат под углом 45° (рис. 1.20).