Безробіття та його рівень

План:

 

 

1. Безробіття, види, рівень  безробіття        3

2. Статистичні показники          5

3. Висновки            9

4. Список використаної  літератури         10                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Безробіття, види, рівень безробіття

 

 

Безробіття — соціальне явище, коли кількість бажаючих отримати роботу є більшим, ніж робочих місць (перевага пропозиції робочої сили над її попитом). Відповідає стану незайнятості працездатного населення та має негативні економічні й соціальні наслідки для усього населення регіону, де набуло особливого поширення.

Безробітні  у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) — особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

- не мали роботи (прибуткового заняття);

- активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;

- готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Значний недолік такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних, оскільки в країнах, де соціальна допомога безробітним низька або де-факто відсутня, багато осіб не реєструються як безробітні на біржі праці. Згаданий феномен також спостерігається у сільських регіонах, де працездатне населення займається обробкою (власної) землі, що не охоплюється статистикою як діяльність господарювання.

Види безробіття:

- Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

- Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.

- Панельне безробіття (у розумінні монетаристів — природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці.

- Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці, професій. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.

- Структурне безробіття — виникає в результаті зміни структури економіки, викликане науково-технічним прогресом і зміною структури потрібних кадрів.

 

У класичнiй теорiї iснує поняття «класичного безробiття», яке є наслідком занадто високої ставки заробiтної плати щодо тiєї, яка врiвноважувала б попит на робочу силу та її пропозицiю і зафiксована, наприклад, профспiлками. Висока ставка заробiтної плати примушує роботодавцiв скорочувати попит, а власникiв робочої сили пропонувати її в кiлькостi, яка перевищує потребу, як це показано на мал. 1

 

Мал.1 “Класичне безробіття”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Статистичні  показники

 

У європейських країнах передумовою забезпечення високого рівня добробуту суспільства є насамперед якісна зайнятість (що охоплює і рівень оплати найманої праці), вільне підприємництво та раціональна система соціального захисту непрацездатних та/або обмежено працездатних членів суспільства.

Відповідно,  у структурі  доходів населення країн ЄС переважну частку (до 70%)  становить заробітна плата. Саме заробітна плата,  а не рента, забезпечує високу соціальну мобільність населення розвинутих ринкових країн і переважну чисельність такого потужного суспільного прошарку, яким є середній клас.

Зайнятість у 2010р:  чисельність економічно активного населення працездатного віку в АРК складала в середньому 881,9  тис.  осіб (або 72,9% всього населення відповідного віку,  що на 0,9% перевищувало аналогічний загальноукраїнський

показник – 72%).  Однак,  цей показник зменшився порівняно з 2009р.,  коли він становив 894,9  тис. осіб, або 73,1% населення відповідного віку.

Чисельність зайнятого населення працездатного  віку у 2010р.  становила в середньому 821,7  тис. осіб, що на 6 700 осіб менше, ніж у 2009р. У I півріччі 2011р.

число зайнятих збільшилося і склало 832,2  тис.  осіб,  або на 1,5% більше, ніж за аналогічний період 2009р.

Слід відзначити, що рівень зайнятості населення АР Криму є вищим,  ніж у цілому по Україні (діаграма “Рівень зайнятості населення працездатного віку в Україні та АР Крим”). Зокрема, в І півріччі 2011р. з показником 67,8% зайнятого населення Крим посів четверте місце серед регіонів України (після Севастополя – 71%, Києва – 70,4%, і Дніпропетровської області – 70,1%).

Безробіття. У 2010р.  в АРК спостерігалося зменшення числа безробітних працездатного віку на 9,5% (за методологією МОП). Середнє число безробітних у Криму складало 60,2 тис. осіб проти 66,5 тис. у 2009р. Це відповідає загальній тенденції по Україні, де також число безробітних зменшилося з 1,95  млн. до 1,78 млн. осіб (на 8,7 %).

 

 

 

У І  півріччі 2011р.  чисельність безробітних у Криму,  порівняно з аналогічним періодом 2010р., зменшилася на 1 000  осіб (або на 1,6%)  і складала 62,4 тис осіб.

З 2009р.  рівень безробіття у Криму є нижчим, ніж у цілому по Україні. Так, у I півріччі 2011р. він становив 7%  населення працездатного віку –  проти 8,9%  в Україні.

Зареєстроване безробіття.  Рівень зареєстрованого безробіття є значно нижчим від обрахованого за методологією МОП. Станом на 1 листопада 2011р., число

зареєстрованих безробітних  становило 14,9  тис.  осіб (рівень зареєстрованого безробіття – 1,3% населення працездатного віку).  З кожних 10  зареєстрованих

безробітних п’ятеро  –  робітники,  троє –  службовці, решта –  особи,  які не мають професії та/або працювали на робочих місцях, що не потребують спеціальної підготовки. За допомогою державної служби зайнятості впродовж січня-жовтня 2011р.  були працевлаштовані 26,5  тис. осіб, або майже 43% осіб, які скористалися

її послугами з початку  року (у січні-жовтні 2010р. – 25,3 тис. осіб).  Серед працевлаштованих майже 58% складають жінки, 47% – молодь віком до 35 років.

 

Особливості зайнятості/безробіття в АР Крим. Безробіття в АРК має певні особливості. Однією з них є сезонність, пов’язана із специфікою економіки Криму,  де значним є курортно-рекреаційний сектор,  який фактично активно працює впродовж кількох місяців на рік (травень-вересень).

Проте,  слід вирізнити одну з особливостей, відзначену також фахівцями Центру зайнятості АР Крим.  Вони стверджують,  що головна причина незаповненості наявних вакансій – низький рівень заробітної плати.  Так,  станом на 1  жовтня 2011р., середній розмір зарплати на одну вакансію становив 1 456  грн. ($182) – при тому,  що середньомісячна зарплата у Криму в січні-вересні склала 2 239  грн. ($282),  а третина вакансій –  пропонувалася із мінімальною (985 грн., $123)  або меншою зарплатою.

 

Слід відзначити позитивні зміни в частині зареєстрованого безробіття.  Так,  число зареєстрованих безробітних з початку року до 1  листопада зменшилося майже на чверть (з близько 20 тис. до майже 15 тис. осіб); навантаження на одну вакансію зменшилося з майже семи до майже чотирьох осіб; число працевлаштованих

за допомогою Центру зайнятості впродовж січня-жовтня 2011р.  збільшилося, порівняно з аналогічним періодом 2010р., на 1 200 осіб

 

 

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній  службі зайнятості, на 1 березня 2012р. становила 23,2 тис. осіб. За допомогою у працевлаштуванні протягом лютого 2012р. звернулося 3,5 тис. незайнятих громадян (у лютому 2011р. – 4,4 тис. осіб).

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 березня 2012р. становила 22,5 тис. осіб. Рівень зареєстрованого  безробіття в цілому по республіці на 1 березня 2012р. становив 1,9% населення працездатного віку.

З кожних 10 зареєстрованих безробітних п’ятеро раніше займали  робочі місця, троє – посади службовців, решта – громадяни без професії або займали місця, що не потребують спеціальної підготовки.

Кількість вільних робочих  місць (вакантних посад), заявлених  підприємствами, організаціями та установами в службу зайнятості, у лютому 2012р. збільшилась на 11,7% і на кінець місяця становила 3,5 тисячі.

Навантаження незайнятого  населення, що перебувало на обліку в державній службі зайнятості, становило на кінець лютого 2012р. 7 осіб на одне вільне робоче місце (вакантну посаду). За категоріями робочих місць цей показник найвищий у працівників сільського господарства – 17 осіб та 18 – осіб, які не мають професії.

За сприяння державної  служби зайнятості в січні–лютому 2012р. було працевлаштовано 2,4 тис. осіб, що становить 8,3% загальної чисельності  осіб, які скористалися її послугами  з початку року (у 2011р. – 3,0 тис. осіб). Серед працевлаштованих незайнятих громадян жінки становлять 52,5%, молодь у віці до 35 років – 50,0%.

З Фонду загальнообов’язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття у  лютому 2012р. на допомогу по безробіттю було витрачено 14,0 млн.грн. Середньооблікова кількість безробітних, які отримували її протягом лютого 2012р., становила 16,5 тис. осіб, або 75,9% від загальної чисельності, що мали статус безробітного. Розмір допомоги по безробіттю становив у середньому 850 грн., що на 20,8% менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати (1073 грн.).

 

3. Висновки

Такі спостереження  збігаються з висновками про причини безробіття в Україні, зробленими фахівцями обласних і міських центрів зайнятості під час дослідження

2005р. Головною причиною безробіття була названа саме занижена ціна праці в Україні (її назвали майже 77%  експертів,  а такий чинник,  як “брак робочих місць,  зумовлений трансформаційним спадом виробництва” – лише 43%). Як видно, ситуація за шість років фактично не змінилася. Вона й не могла змінитися, оскільки держава

наполегливо дотримується політики дешевої робочої сили,  вважаючи останню конкурентною перевагою України.  За такої державної політики змінити ситуацію самостійно жоден регіон країни не в змозі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Список використаної літератури

 

1. Національна безпека  та оборона (Український центр  економічних і політичних досліджень  імені Олександра Разумкова), А.  Рачок (№ 10-11 (128-129) 2011)

2. Головне управління  статистики в Автономній Республіці  Крим. (http://www.sf.ukrstat.gov.ua)

3. "Общая экономическая теория" В.И. Ведяпiн, Москва, 1995 г.

4. В. Ф. Максимова, А. Л. Шишов. ( Макроекономіка ) Москва 1999г.