Безробіття. Безробіття в Україні, його види та тенденції

Соціальні наслідки безробіття. Безробіття в механізмі відтворення робочої сили — це не тільки економічне лихо, воно завдає людям великих соціально-психологічних збитків.

 Втрата роботи істотно знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально-психологічної травми внаслідок відчуження від виробництва. За період безробіття знижується кваліфікація, втрачається самоповага, формується почуття самотності та непотрібності. Погіршується фізичний і психологічний стан людини. Невипадково в економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3—5 % ВВП. Особливу роль у цьому відіграє держава. її діяльність здійснюється за такими напрямами: а) регулювання рівня й тривалості безробіття і б) соціальний захист безробітних.

 

Водночас  безробіття породжує негативні соціально-економічні наслідки до яких можна віднести:

• водовикористання економічного потенціалу суспільства, робочої сили;
• недовиробництво ВВП, відставання його фактичного рівня від потенційного;
• втрата не зайнятими робітниками кваліфікації, почуття самоповаги, моральна деградація;
• зменшення доходів населення, погіршення умов життя людей;
• зростання кількості психічних захворювань та самогубств;
• соціальні потрясіння, зростання злочинності, розпад сімей;
• необхідність додаткових суспільних витрат, пов’язаних з підтримкою безробітних.

 

Зниженню безробіття сприяє:

 

 • економічна політика, спрямована  на підтримання стійкого розвитку  суспільного виробництва, стримування інфляції та підтримання сукупного попиту;

 

 • збільшення тривалості  навчання пересічного громадянина;

 

 • посилення гнучкості заробітної  плати;

 

 • державна політика, спрямована  на захист і підтримку вітчизняного  виробництва та вітчизняного  ринку;

 

 • орієнтація на виробництво високоякісної продукції, яка б користувалась підвищеним попитом як на внутрішньому, так і на світовому ринку;

 

 • створення умов для функціонування  нетрадиційних видів зайнятості  та їх підтримка;

 

 • розвиток розгалуженої  системи державної служби зайнятості; професійної орієнтації і масштабної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів у всіх містах і містечках країни.

 

 

Рівень безробіття вимірюється шляхом співставлення кількості безробітних з наявною робочою силою:

U¢ =	U	х 100%,
	(E + U)

 

де U¢ – рівень безробіття;

E – зайняті;

U – безробітні.

Рівень  безробіття уважається важливим, але  не безпомилковим показником. Розрахунок рівня безробіття ускладнюється тим, що критерії віднесення окремих осіб до категорії зайнятих чи безробітних є певною мірою умовними. Завищенню рівня безробіття сприяє зайнятість населення у тіньовій економіці. Водночас рівень безробіття може бути заниженим, оскільки цей показник не враховує частково зайнятих (тих, хто працює неповний робочий день, тиждень, знаходиться у неоплачуваних відпустках тощо), а також працівників, які втратили надію знайти роботу і тому не шукають її.

На відміну  від відкритого безробіття, яке характеризується відсутністю роботи та її пошуком, приховане безробіття охоплює тих людей, які вимушені працювати неповний робочий день або з неповною ефективністю чи з неповною оплатою праці з незалежних від них причин. У зв’язку з цим приховане безробіття є неприродним явищем, гальмом на шляху розвитку ринкових відносин.

Залежно від рівня безробіття розрізняють повну та неповну зайнятість.

Повна зайнятість – це зайнятість на рівні природного безробіття.

Природне безробіття включає фрикційне та структурне безробіття і є внутрішньою (природною) потребою економіки.

Таким чином повна зайнятість означає відсутність циклічного безробіття. За сучасних умов рівень безробіття, який відповідає повній зайнятості (природний рівень безробіття) коливається від 3 до 7% робочої сили.

Реальний  обсяг ВВП, який виробляється за умов повної зайнятості (природного рівня безробіття) називають потенційним ВВП (виробничим потенціалом економіки).

Неповна зайнятість пов’язана з кризовими явищами в економіці і виникає за умов перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем. Водночас на практиці можлива також ситуація, за якої фактичний рівень безробіття нижчий за природний.

Якщо фактичний  рівень безробіття перевищує його природний рівень це засвідчує існування циклічного безробіття, що є ознакою неповної зайнятості.

 

Основні тенденції на ринку праці в Україні:

 

• Перша тенденція - зберігається спрямованість до збільшення пропозиції робочої сили та зменшення попиту на неї.
• Друга тенденція - приховане безробіття.
• Третя тенденція - реструктуризація українського ринку робочої сили.
• Четверта тенденція - диференціація безробіття, утворення регіонів з підвищеним рівнем зареєстрованого безробіття, осередків часткового в окремих галузях.

Розділ №2 Дослідження рівня безробіття в Україні

Сучасний рівень безробіття в Україні порівняно з 2011 роком зріс до 1.8%. Найбільш високе безробіття в Україні в минулому році було зареєстроване в лютому. Тоді статус безробітного мали 616,7 тис. лютий, або 2,2% українців. Рівень безробіття став знижуватися з квітня і досяг мінімуму в жовтні. Тоді безробітними в Україні були "всього" 378,9 тис. осіб, що становило близько 1,4% від всього населення працездатного віку. Про це повідомляє Державна служба статистики України.

Таблиця №1

Показники безробіття в Україні  2011 рік

Місяць	Жінки		Чоловіки
	%	тис. осіб	%	тис. осіб
Січень	52.9	310.3	47.1	275.3
Лютий	52.7	324.9	47.3	291.8
Березень	53.7	331.1	46.3	282.5
Квітень	55.9	323.9	44.1	256.0
Травень	56.2	308.7	43.8	240.5
Червень	56.7	287.1	43.3	219.0
Липень	57.5	269.8	42.5	199.1
Серпень	58.2	251.6	41.8	180.8
Вересень	58.8	237.9	41.2	166.6

 

З таблиці №1 видно, що присутня  певна дискримінація стосовно жінок, адже рівень жіночого безробіття значно перевищує чоловіче.

Поширена з боку роботодавців дискримінація  стосовно жінок в процесі найму  суттєво обмежує їхні  можливості працевлаштування, в тому числі на високооплачувані та престижні посади. Роботодавці, як в приватному, так  і в державному секторах, регулярно підкреслюють бажану стать працівника в оголошеннях про вакансії та використовують інформацію про сімейні обставини, яку вони вимагають під час співбесід, аби відмовити жінкам в роботі. Вимоги щодо віку та зовнішності теж можуть стати перепоною, навіть якщо жінки повністю відповідають посаді з професійної точки зору. Роботодавці виправдовують своє бажання наймати чоловіків традиційними стереотипами стосовно фізичних та інтелектуальних можливостей жінок та їх сімейних обов’язків. В результаті жінки все більше витісняються в низькооплачувані сферу послуг та державний сектор або шукають роботу, в тому числі і за сумісництвом, в нерегульованому тіньовому секторі. Багато жінок їдуть за кордон в пошуках кращих економічних можливостей . Жіноча зайнятість традиційно переважає у сферах соціального забезпечення,освіті, охороні здоров’я.

 Відповідно до статистичних  даних у більшості випадків заробітна плата чоловіків вища ніж у жінок.  Незважаючи на високу  професійну й освітню підготовку, жінки переважно перебувають на нижчих посадах, що потребують нижчої кваліфікації та менше оплачуються. Середня Заробітна плата жінок останніми роками не перевищує 70% середньої заробітної плати чоловіків. Не менший вплив на заробітну плату має тип населеного пункту, тобто у великих містах концентрується високооплачувані галузі промисловості, в яких здебільшого зайняті чоловіки. Також відмінність в оплаті праці дуже помітна у регіональному аспекті, наприклад, для західних областей характерно незначна відмінність в заробітній платі , а в східних - середня заробітна плата жінок не перевищує 70 % чоловічої.

 

Основні проблеми ринку праці нашої  держави пов’язані зі зростанням тривалості періоду безробіття, збільшенням  кількості громадян, які шукають  роботу, а також існуванням труднощів щодо працевлаштування соціально незахищених верств населення. І хоча, за даними Державного центру зайнятості, рівень безробіття в Україні нижче, ніж у Євросоюзі (чисельність безробітних в Україні в середньому за 9 місяців 2010 року, порівняно з відповідним періодом минулого року, зменшилася на 153,6 тис. осіб і становила 1,8 млн. осіб), все одно особливої актуальності набуває розробка нової концепції вирішення проблеми зайнятості та безробіття.

 Аналіз безробіття в Україні  станом на січень 2011 – січень 2012 наведений в таблиці 2.

 

Таблиця №2

Показники безробіття в Україні 2011р.- 2012 р.

Показники	Січень 2011	Січень 2012	Відхилення (+/-)
Всього зареєстровано безробітних, тис. чол..	482,8	520,9	+38,1
Отримують допомогу з безробіття, тис. чол.	365,3	398,4	+33,1
Середній розмір допомоги на одного безробітного, грн	845	917	+72

З даних таблиці №2 ми бачимо, що в січні 2012 р. рівень безробіття зріс до 1,9% порівняно з 2011 р. Cтаном на  1.02.12 в Державній службі зайнятості було зареєстровано 520,9 тис. безробітних, тоді як у січні 2011 р. 482,8 тис., з них кількість чоловік, що отримують допомогу з безробіття зросла на 33, 1 тис. Середній розмір допомоги на одного безробітного збільшився на 72 грн порівняно з 2011 р.

Відзначимо, що фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття встановив на 2012 р. мінімальний розмір виплат з безробіття в розмірі 544 грн. Додамо, що Міжнародна організація праці (МОП) попереджає, що світ зіткнувся з терміновою необхідністю створити в найближче десятиліття 600 млн. нових робочих місць, щоб забезпечити стійке зростання і зберегти соціальну єдність. В цілому рівень світового безробіття за прогнозами МОП в цьому році може вирости з 197 млн. до 225 млн. (з 6% до 6,9%).

 

Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних регіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих  місць у західних областях і природному прирості населення рівень безробіття в регіонах у майбутньому набуде ще більшої гостроти.

На сьогодні в Україні просліджується тенденція невідповідності кількості  безробітних, зареєстрованих у державній  службі зайнятості, кількості найнятих робітників, які скористалися послугами служби зайнятості, та потребі у робочий силі. Значне перевищення пропозиції робочої сили, яке існує сьогодні в Україні призводить до того, що зростає кількість «хронічного безробіття», тобто тих, хто не може отримати роботу більше ніж протягом одного  року. Незначна позитивна динаміки статистики щодо зростання попиту на робітників, може бути лише відображенням «сезонності» ринку праці, а ніяк ні зростанням економіки та створенням робочих місць. 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця №3

Попит та пропозиція робочої сили у 2011 році

Місяць	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, тис. осіб	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць та вакантних посад, тис. осіб	Навантаження на 10 вільних робочих місць (вакантних посадах), осіб
Січень	610,3	68,5	89
Лютий	635,6	72,9	87
Березень	633,2	92,3	69
Квітень	597,3	89,5	67
Травень	565,9	95,0	60
Червень	516,0	90,5	57
Липень	484,3	89,0	54
Серпень	448,3	93,2	48
Вересень	420,0	87,3	48